Справа № 560/5817/26
іменем України
13 квітня 2026 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Козачок І.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту перебування особи на утриманні,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить встановити факт утримання ним його пасинка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить її розглядати за правилами адміністративного судочинства та чи подано її з дотриманням правил підсудності.
Згідно з частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач не оскаржує будь - які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (військової частини НОМЕР_1 ), натомість просить встановити юридичний факт - факт перебування особи на його утриманні.
У той же час, справа з таким предметом вирішується не адміністративним судом, а судом загальної юрисдикції за правилами цивільного процесуального законодавства, що регулює порядок розгляду справ окремого провадження.
Відповідно до ч. 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих чи майнових прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суди розглядають у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до статті 315 ЦПК України перелік таких фактів не є вичерпним, а суд може встановлювати й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються за відсутності спору про право та за умови, що встановлення такого факту необхідне для реалізації прав особи і не може бути здійснене в інший спосіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 по справі №560/17953/21 відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладені у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши на те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Водночас, справи про юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Судом встановлено, що заявлені позивачем позовні вимоги фактично зводяться до встановлення юридичного факту, що має значення для подальшої реалізації інших прав позивача. Зазначене свідчить про те, що спір за своєю суттю не є публічно-правовим спором у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, адже позивач не висуває будь-які вимоги саме до відповідача як суб'єкта владних повноважень.
Позивач посилається на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 25.03.2026, у якій йому роз'яснено, що спір щодо права на звільнення з військової служби підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Водночас, сам позов не стосується безпосередньо реалізації позивачем права на звільнення з військової служби, адже про це не заявляються будь-які вимоги і не надаються будь-які належні докази, які дозволяють трактувати предмет спору саме у такий спосіб. Натомість позов містить вимогу про встановлення факту, що має юридичне значення, яка не може бути предметом розгляду адміністративним судом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Відтак, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі. Позивач може звернутися з вказаними вимогами до місцевого загального суду для вирішення спору за правилами цивільного судочинства.
У той же час, предметом розгляду судом адміністративної юрисдикції можуть бути вимоги, зокрема, щодо відмови суб'єкта владних повноважень надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, щодо відмови у розгляді рапорту на звільнення з військової служби тощо.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту перебування особи на утриманні - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддяІ.С. Козачок