Справа № 560/11562/25
іменем України
13 квітня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з вимогами: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 2) від 13.06.2025 № 222030033864 щодо неврахування при призначенні пенсії періодів її роботи в РСФСР з 23.09.1988 по 08.09.2006 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач 2) зарахувати при призначенні пенсії періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 04.10.1987 у РСФСР з 23.09.1988 по 08.09.2006.
Ухвалою від 04.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно із позовною заявою, позивачка позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю з огляду на таке.
Вказує, що 05.06.2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
Зазначає, що Листом Головного управління ПФУ в Хмельницькій області від 24.06.2025 №2200-0215-8/47967 її повідомлено про прийняте Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області рішення про відмову в призначенні пенсії позивачці.
Стверджує, що зі змісту рішення відповідача 2 від 13.06.2025 №222030033864 вбачається, що її страховий стаж становить 23 роки 04 місяці 20 днів.
Посилається на те, що відповідачем 2 до страхового стажу позивачки не зараховано: - періоди роботи в РСФСР з 23.09.1988 по 31.12.1991 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 ; періоди з 01.01.1992 по 09.01.2000, з 10.01.2000 по 08.09.2006, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Позивачка вважає, що Головним управлінням Пенсійного Фонду у Львівській області неправомірно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивачки стажу роботи на території російської федерації.
Відповідно до відзиву на позов, Головне управління Пенсійного Фонду у Львівській області просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі, виходячи з такого.
Вказує, що у спірних правовідносинах діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
А отже, на думку відповідача 2, він не допустив порушення прав та законних інтересів позивачки.
Відповідач 1 правом на подачу відзиву не скористався, а тому, суд, на підставі ч. 2 ст. 175 КАС України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.06.2025 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
За принципом екстериторіальності її заяву та додані документи розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке прийняло рішення від 13.06.2025 № 222030033864 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Про прийняте рішення позивачку повідомлено листом ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 24.06.2025 № 2200-0215-8/47967.
Із рішення від 13.06.2025 № 222030033864 вбачається, що відповідач 2 визначив: вік позивачки на дату звернення - 60 років 02 місяці 06 днів; необхідний страховий стаж у 2025 році - 32 роки; наявний страховий стаж - 23 роки 04 місяці 20 днів.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано: період роботи в РСФСР з 23.09.1988 по 31.12.1991 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , оскільки, за висновком відповідача 2, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562 не долучено документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат та в заяві про призначення пенсії не зазначено причини неможливості їх отримання; періоди з 01.01.1992 по 09.01.2000 та з 10.01.2000 по 08.09.2006 згідно з тією ж трудовою книжкою, оскільки, на думку відповідача 2, у зв'язку з припиненням відповідного міжнародно-правового регулювання до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991.
Із наявної у матеріалах справи копії трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 суд установив, що спірні періоди роботи, на які посилається позивачка, узгоджуються із записами трудової книжки та охоплюють час з 23.09.1988 по 08.09.2006.
Сам відповідач 2 в оскаржуваному рішенні і відзиві прямо пов'язує незараховані періоди саме з цією трудовою книжкою.
Суд також установив, що відповідач 2, посилаючись на недотримання позивачкою вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562, не подав до суду саму заяву позивачки від 05.06.2025, на зміст якої він посилається як на підставу незарахування періоду 23.09.1988-31.12.1991.
Інших документів, які б підтверджували викладений у рішенні фактичний мотив, матеріали справи не містять.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.
Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб'єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.
Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.
За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Так, Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частиною першої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Для осіб, стосовно яких згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей" встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, період позбавлення особистої свободи зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Період, протягом якого особа перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, передбаченій пунктом 20 частини першої статті 25 Закону України "Про відпустки", включається до страхового стажу.
Згідно із частиною другою статті 24 цього Закону, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
За частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Депортованим особам, які знаходилися на спецпоселенні (період якого визначається з моменту депортації до моменту зняття режиму спецпоселень включно), період роботи на спецпоселенні зараховується до страхового стажу для призначення пенсії у потрійному розмірі. Різниця між розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 цього Закону з урахуванням пільгового обчислення стажу, передбаченого цим абзацом, та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 цього Закону без урахування такого пільгового обчислення стажу, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» від 25.04.2024 № 3674-IX Закон № 1058-IV доповнено статтею 24-1.
Стаття 24-1 Закону № 1058-IV передбачає, що періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Не зараховуються до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та на тимчасово окупованих територіях України після 19 лютого 2014 року особі, яка після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, перебувала на посадах державної служби, на посадах в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) російської федерації, добровільно займала посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах, а також добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора.
Частина перша статті 26 Закону № 1058-IV визначає, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 цього Закону, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562 «Деякі питання обчислення страхового стажу» затверджено, зокрема, Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (далі - Порядок № 562 у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 562, цей Порядок визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах.
У разі укладення міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, періоди трудової діяльності особи в будь-якій республіці колишнього Союзу РСР (крім Української РСР) зараховуються до страхового стажу на умовах міжнародного договору.
Згідно із пунктом 3 цього Порядку, у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.
За пунктом 4 Порядку № 562, у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.
У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.
До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
У разі укладення міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, територіальний орган Пенсійного фонду України протягом п'яти робочих днів з дати подання особою заяви про призначення пенсії надсилає до органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит щодо підтвердження нездійснення пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, а в разі неукладення міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, - до МЗС запит щодо передачі органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо підтвердження нездійснення в іншій державі пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для обчислення розміру пенсії.
МЗС протягом п'яти робочих днів з дня отримання зазначеного запиту передає дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними. Після отримання документів до даних, які зазначені в них, будуть застосовані вимоги Законів України “Про інформацію» та “Про захист персональних даних», і такі дані будуть використовуватися виключно для потреб, пов'язаних з питаннями загальнообов'язкового державного соціального страхування, визначених законом.
Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
Закон України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
З огляду на викладене вище, надаючи оцінку підстав незарахування відповідачем 2 спірних періодів до страхового стажу позивачки, суд зазначає про таке.
Із приводу періодів роботи позивачки з 01.01.1992 по 09.01.2000 та з 10.01.2000 по 08.09.2006 року, суд зазначає про таке.
Зі змісту оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вбачається, що підставою незарахування цих періодів був висновок відповідача 2 про те, що після 31.12.1991 періоди роботи на території РСФСР/російської федерації до страхового стажу в Україні не враховуються.
Такий висновок суд вважає безпідставним з огляду на таке.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2024 у справі № 340/4436/23 зроблено висновок, що пенсійні права, набуті в період дії відповідного міжнародно-правового регулювання, не втрачають сили лише через подальші зміни участі держав у таких угодах.
У постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 620/3530/22 Верховний Суд зазначив, що відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість її підтвердження не є підставою для відмови у зарахуванні стажу роботи, підтвердженого належними доказами, зокрема трудовою книжкою.
У цій справі спірні періоди роботи позивачки 1992-2006 рр. підтверджуються трудовою книжкою позивачки, а відповідач 2 не навів і не довів іншої самостійної законної підстави для їх неврахування.
Отже, незарахування відповідачем 2 періодів роботи позивачки з 01.01.1992 по 09.01.2000 та з 10.01.2000 по 08.09.2006 є протиправним.
Із приводу періоду з 23.09.1988 по 31.12.1991 року, то суд виходить із таких міркувань.
Щодо цього періоду відповідач 2 послався на недотримання позивачкою вимог частини другої статті 24-1 Закону № 1058-IV та пунктів 3, 4 Порядку № 562.
Суд погоджується, що саме до цього періоду підлягає застосуванню спеціальний нормативний акт, чинний на дату прийняття оскаржуваного рішення.
Однак відповідач 2 не довів фактичних підстав свого висновку.
Посилаючись на те, що у заяві позивачка не зазначила потрібних відомостей і не навела причин неможливості подання документів, відповідач 2 не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження своєї позиції.
Як зазначено вище, за частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За відсутності доказів змісту заяви позивачки суд не може визнати доведеними ті фактичні обставини, які покладені в основу незарахування періоду 23.09.1988-31.12.1991.
При цьому, сам факт роботи позивачки в цей період підтверджується її трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , яка за статтею 62 Закону № 1788-XII є основним документом для підтвердження стажу роботи.
Отже, підстава незарахування цього періоду також є недоведеною відповідачем 2 і, як наслідок, протиправною.
У цій справі суд установив, що: позивачка досягла пенсійного віку 29.03.2025 року; із заявою про призначення пенсії звернулася 05.06.2025 року, тобто у межах трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку; уже врахований відповідачем 2 страховий стаж становить 23 роки 04 місяці 20 днів; після зарахування спірних періодів з 23.09.1988 по 08.09.2006 сумарний страховий стаж позивачки очевидно перевищує 32 роки, передбачені частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV для призначення пенсії за віком у 2025 році.
За таких обставин суд доходить висновку, що після зарахування спірних періодів усі умови, визначені законом для призначення позивачці пенсії за віком, виконані, а питання про її призначення не передбачає для відповідача права діяти на власний розсуд у розумінні частини четвертої статті 245 КАС України.
Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання рішення суду має забезпечувати можливість його примусового виконання без повторного звернення до суду.
У справах, де закон не залишає органу дискреції (вільного розсуду), а встановлює чіткий алгоритм дій, суд має право та обов'язок зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення (призначити пенсію, змінити вид пенсії тощо). Ця позиція послідовно підтримується Верховним Судом у своїй судовій практиці.
Суд також виходить із того, що просте скасування оскаржуваного рішення і навіть окреме зобов'язання уповноваженого пенсійного органу зарахувати стаж у цій справі не забезпечить повного й ефективного захисту права позивачки, оскільки право на пенсію у неї вже виникло, а спір про стаж становить лише перешкоду для його реалізації.
Також суд виходить з того, що обмеження способу захисту лише скасуванням оскаржуваного рішення (без зобов'язання призначити пенсію) змусило б позивачку знову звертатися до оргінів ПФУ, а потім, у разі нової відмови, знову до суду, що суперечить як принципу ефективності судового захисту, так і наведеним вище правовим позиціям Верховного Суду.
Так, згідно частини першої ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення".
Так, відповідно до пункту 3 цієї, Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин і правових підстав, суд вважає за необхідне забезпечити ефективний захист прав позивачки шляхом зобов'язання відповідача 2 призначити позивачці пенсію за віком.
Оскільки звернення за призначенням пенсії відбулося не пізніше трьох місяців після досягнення пенсійного віку, пенсія має бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 30.03.2025, відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV.
За результатами розгляду справи, суд вказує на таке.
Відповідач 2 не довів правомірності рішення від 13.06.2025 № 222030033864, спірні періоди роботи позивачки з 23.09.1988 по 08.09.2006 підтверджуються її трудовою книжкою і підлягають зарахуванню до страхового стажу, а після їх зарахування позивачка відповідає вимогам частини першої статті 26 Закону № 1058-IV для призначення пенсії за віком.
Для ефективного захисту її права суд вважає за необхідне не лише скасувати оскаржуване рішення і зобов'язати відповідача 2 зарахувати стаж, а й зобов'язати відповідача 2 призначити позивачці пенсію за віком з 30.03.2025 року.
Оскільки оскаржуване рішення ухвалене саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області за результатами екстериторіального розгляду заяви позивачки, саме цей орган є належним суб'єктом владних повноважень, який повинен: усунути наслідки допущеного порушення (шляхом зарахування спірних періодів до стажу); прийняти нове рішення про призначення пенсії за віком з дня, що настає за днем досягнення позивачкою пенсійного віку, тобто з 30.03.2025, відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV.
Отже, у цій справі позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.
Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, виходячи зі змісту спірних правовідносин у цій справі, на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211, 20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.06.2025 № 222030033864.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, підтверджені трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , а саме: з 23.09.1988 по 31.12.1991; з 01.01.1992 по 09.01.2000; з 10.01.2000 по 08.09.2006.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з 30.03.2025 за її заявою від 05.06.2025 року, з урахуванням періодів роботи, зазначених в абзаці 3 цього рішення суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10,м. Львів,Львівська обл., Львівський р-н,79016 , код ЄДРПОУ - 13814885)
Головуючий суддя Є.В. Печений