Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без розгляду
13 квітня 2026 року Справа № 520/3143/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Харкові заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання представника відповідача щодо залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної академії Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:
- визнати протиправними дії Національної академії Національної гвардії України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, за період проходження військової служби з 20.05.2023 по 18.06.2025 із застосуванням фіксованого показника в розмірі - 1762,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704» для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням;
- зобов'язати Національну академію Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, за період проходження військової служби з 20.05.2023 по 18.06.2025 із застосуванням з 20.05.2023 по 31.12.2023 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023, з 01.01.2024 по 31.12.2024 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024, з 01.01.2025 по 18.06.2025 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Національної академії Національної гвардії України у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за період проходження військової служби з 19.06.2025 по 04.11.2025 із застосуванням фіксованого показника в розмірі - 1762,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704» для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням;
- зобов'язати Національну академію Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за період проходження військової служби з 19.06.2025 по 04.11.2025 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.
23/02/2026 Харківський окружний адміністративний суд своєю ухвалою залишив без руху адміністративний позов для усунення недоліків, які викладені у мотивувальній частині цієї ухвали, що стосувались строку звернення до суду із цим позовом.
Позивач у заяві про усунення недоліків наводить аргументи про те, що був звільнений наказом командувача Національної гвардії України №385 о/с від 17.10.2025 та виключений зі списків особового складу наказом начальника Національної академії НГУ №303 мтр від 04.11.2025. Процесуальний строк звернення до суду тривав з 05.11.2025 до 05.02.2026, однак позов подано 16.02.2026 з пропуском на 11 днів, що є незначним. У зв'язку із наведеним просить поновити процесуальний строк звернення з позовом до Національної академії НГУ про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 11.03.2026 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Суд прийшов висновку, що спірні правовідносини, з приводу яких позивач звернувся до суду з вказаними позовними вимогами, виникли на час виключення позивача зі списку особового складу. Відтак з доданих до позову та заяви про поновлення строку звернення до суду доказів неможливо встановити відколи позивач був обізнаний про порушення свого права. Тож з'ясування судом питання дотримання позивачем строку подання позову потребує додаткових доказів й перевірки відповідних обставин. Клопотання сторони позивача про поновлення строку звернення до суду не вирішувалось.
Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов.
Окрім цього, у відзиві відповідачем заявлено перед судом клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду із цим адміністративним позовом. Наводить аргументи про те, що позивачем отримано грошовий атестат при звільнені із військової служби (04.11.2025), довідку-розрахунок від 04.11.2025 №120. Тобто позивач звернувся до суду поза межами тримісячного строку установленого ст. 233 КЗпП України.
Суд вирішує порушені питання сторін у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно з правової позиції викладеної у постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 240/3609/23, від 04.05.2023 (справа №560/3294/22), від 19.01.2023 (справа № 460/17052/21), зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.
У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Водночас, у КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п'ятою статті 122 КАС України. Під час визначення строків звернення до адміністративного суду для вирішення спорів, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, згідно з позицією Великої Палати необхідно застосовувати приписи статті 233 КЗпП України
Так, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX), тобто до 19 липня 2022 року, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частину другу статті 233 КЗпП України було викладено у новій редакції, згідно з якою: " Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Таким чином, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч. 2 статті 233 КЗпП України).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення (основі види грошового забезпечення, додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, компенсаційні виплати) за період з 20.05.2023 до 04.11.2026 із застосуванням фіксованого показника в розмірі 1762,00 грн, а не із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року.
Отже спірні правовідносини щодо строку звернення до суду із цим позовом регулюються діючою нормою ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Зокрема, правила застосування частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України були предметом розгляду Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.
У цій постанові, серед іншого, Судова палата сформувала підхід до застосування частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та вказала, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову необхідно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 520/6976/24.
Суд відмічає, позивача виключено зі списків особового складу Національної академії Національної гвардії України з 04.11.2025, що підтверджено наказом відповідача від 04.11.2025 №303 мтр.
Дослідивши зміст наказу відповідача (про звільнення позивача з військової служби) в частині дотримання законодавства про оплату праці відносно позивача (щодо нарахування та виплати грошового забезпечення) однозначно неможливо установити з яких показників виходив роботодавець при обчисленні грошового забезпечення позивача при здійсненні нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Натомість відповідачем подано до суду дані, які підтверджують ознайомлення позивача із сумами, які підлягають нарахуванню та виплаті при звільненні з урахуванням складових грошового забезпечення на момент звільнення із служби.
Суд установив, при звільненні позивач ознайомлений із довідкою-розрахунком від 04.11.2025 №122 належних виді грошового забезпечення при звільненні із військової служби позивача, дата виключення зі списків 04.11.2025. Вказана довідка містить наступні власноручно написані дані позивачем, а саме: Ознайомлений п/н-к ОСОБА_1 , власноручний підпис, 04.11.2025.
При звільненні позивачу видано грошовий атестат №122, який містить види виплат грошового забезпечення, що підтверджено відомостями з книги 1402 реєстрації грошових атестатів виданих військовослужбовцям відповідача, який містить дані про номер грошового атестату №122, дата видачі 04.11.2025, дані про грошове забезпечення, власноручний підпис позивача.
Отже дані обставини підтверджують, що на момент звільненні із військової служби позивачу було відомо з яких складових складається грошове забезпечення та їх розміри виражені у грошовому виразі, а відтак 04.11.2025 є подією, із якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.12.2025 у справі № 520/6976/24.
Стосовно доводів позивача про те, що пропущений процесуальний строк звернення до суду із цим позов є незначним та становить лише 11 днів, а тому наявні підстави для його поновлення, суд прийшов наступного.
Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2022 року (справа № 500/1912/22) виснував, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд не заперечує того, що військовослужбовець після звільнення з військової служби (отримання грошового атестату) вправі звернутися до відповідача із заявою щодо отримання інформації про складові грошового забезпечення, а також про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави непроведення нарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період. Однак, таке звернення до відповідача має бути здійснено військовослужбовцем без зайвих зволікань та до спливу встановленого законом строку звернення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.12.2025 № 520/6976/24.
Позивачем не подано жодних даних, які б підтверджували вчинення активних дій протягом тримісячного процесуального строку звернення до суду відносно з'ясування питань щодо нечіткості, не зрозумілості нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, отримавши дані про нараховані та виплачені суми при звільненні 04.11.2025.
Суд також відмічає, що позивач уклав договір із адвокатом про надання правничої допомоги поза межами тримісячного строку, а саме 16.02.2026, цього ж дня сформовано ордер на надання правничої допомоги та подано адміністративний позов до суду.
Отже дані обставини на переконання суду підтверджують, що вказана справа не потребувала значних зусиль, збирання доказів тощо, що унеможливило б звернутися до суду із позовом у межах визначеного законом процесуального строку звернення д осуду.
Відтак реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у питанні поновлення строків (від 28 липня 2022 року у справі №9901/611/19), за якими поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що наведені обставини про те, що позивач пропущена незначний строк звернення до суду суд оцінює критично, адже він не пропущений з будь-яких поважних причин, адже наведене у сукупності дозволяє суду дійти висновку, що можливість звернення до суду з даним позовом за оспорюваний період, залежала виключно від волевиявлення самого позивача.
З огляду на викладене суд прийшов до переконання про те, що доказів на підтвердження того, що існували об'єктивні обставини щодо позовних вимог, які створили перешкоди та унеможливили позивача вчасно звернутися до суду за захистом прав, позивачем не надано, а відтак суд прийшов висновку, що звернення до суду із позовом залежало виключно від волевиявлення позивача з момент коли він дізнався про порушення свого права, а саме 04.11.2025.
Доступ до правосуддя включає не лише можливість подати заяву до суду. На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема, задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.
Інших поважних та об'єктивних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначено, доказів на їх підтвердження не надано.
У зв'язку із наведеним суд прийшов до переконання про те, що причини, які названі позивачем для поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом необхідно визнати неповажними через ненадання належних доказів, а відтак підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні, а тому у клопотанні сторони позивача про поновлення строку звернення до суду із цим позовом необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що факт пропуску строку звернення до суду із цим позовом виявлено судом після відкриття провадження у адміністративній справі, з урахуванням доказів з цього питання, які подані як стороною позивача так і стороною відповідача, позивачем заявлено перед судом клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, однак підстави, вказані ним у заяві, визнані судом неповажними, а відтак суд залишає позовну заяву без розгляду, а тому клопотання сторони відповідача слід задовольнити.
Керуючись ст. 123, 240, 243, 295 КАС України, суд,
У заяві позивача про поновлення строку звернення до суду із цим позовом у справі № 520/3143/26 - відмовити.
Клопотання Національної академії Національної гвардії України про залишення адміністративного позову без розгляду - задовольнити.
Адміністративний позовом ОСОБА_1 до Національної академії Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Ухвала складена та підписана суддею 13.04.2026.
Суддя М. І. Садова