13 квітня 2026 року Справа № 480/3225/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3225/25 за позовом Державної екологічної інспекції у Сумській області до Лебединської міської ради про вжиття заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю),-
Державна екологічна інспекція у Сумській області звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лебединської міської ради, в якій просить застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Лебединської міської ради у вигляді повної заборони експлуатації організованого стаціонарного джерела викидів (котла твердопаливного) розташованого за адресою: вул. Трихліба, буд. 37, с. Михайлівна Сумського району Сумської області до моменту отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Державна екологічна інспекція у Сумській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища на території Сумської області, зокрема про охорону атмосферного повітря.
У період з 12.03.2025 по 28.03.2025 посадовими особами Державної екологічної інспекції у Сумській області було проведено планову перевірку Лебединської міської ради та її виконавчих органів на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів в ході якої було складено акт планової перевірки № 07/04 від 28.03.2025.
Актом планової перевірки відповідача від 28.03.2025 № 07/04 встановлено, що опалення адміністративних приміщень міської ради та старостівських округів здійснюється твердопаливними та газовими котлами різних типів обладнання, зокрема, Михайлівського старостинського округу за відсутності дозволу.
Для усунення виявлених порушень вимог природоохоронного законодавства відповідачу була надана вимога від 28.03.2025, пунктом 23 якої зобов'язано у строк до 01.06.2025 вирішити питання щодо отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Оскільки господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 28.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки Державною екологічною інспекцією у Сумській області було передчасно подано даний позов.
Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій підтримує позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що у період з 12.03.2025 по 28.03.2025 посадовими особами Державної екологічної інспекції у Сумській області було проведено перевірку Лебединської міської ради та її виконавчих органів в частині здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади, вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якої було складено акт від 28.03.2025 № 07/04 (з.ба.с. 8-17).
Відповідно до вказаного акта, перевіркою встановлено, що опалення адміністративних приміщень міської ради та старостинських округів здійснюється твердопаливними та газовими котлами різних типів обладнання. Паспорта на котли та інші дозвільні документи в ході перевірки не представлені. Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря не отримувались, що є порушенням ст. 10,11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (а.с. 16).
Державною екологічною інспекцією у Сумській області 28.03.2025 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №017355, якою старосту Михайлівського старостинського округу Лебединської міської ради Заєць Івана Івановича було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 85 грн за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме опалення адміністративної будівлі Михайлівського старостинського округу по вул. Трихліба, буд. 37, с. Михайлівка, здійснюється твердопаливним котлом без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (з.б.а.с. 21).
Також з метою усунення встановлених перевіркою порушень Державною екологічною інспекцією у Сумській області була надана відповідачу вимога від 28.03.2025, пунктом 23 якої визначено у термін до 01.06.2025 вирішити питання отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на твердопаливні котли, які використовуються для опалення адміністративних будівель міської ради та старостатів (з.б.а.с. 17-21).
З метою застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Лебединської міської ради у вигляді повної заборони експлуатації організованого стаціонарного джерела викидів (котла твердопаливного) розташованого за адресою: вул. Трихліба, буд. 37, с. Михайлівна Сумського району Сумської області до моменту отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначає Закон № 2707-XII.
Цей Закон спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище та визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря.
Зміст понять і термінів, що вживаються у цьому Законі наведено у статті 1, зокрема: забруднення атмосферного повітря - змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища; викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.
Відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими нормативно-правовими актами (стаття 2 Закону № 2707-XІI)
Згідно із статтею 5 Закону № 2707-XIІ у галузі охорони атмосферного повітря встановлюються такі нормативи: нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря; нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел; технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин.
Законодавством можуть встановлюватися й інші нормативи в галузі охорони атмосферного повітря.
Порядок розроблення та затвердження нормативів у галузі охорони атмосферного повітря встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
Зокрема, для оцінки стану забруднення атмосферного повітря встановлюються нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів у межах населених пунктів, у рекреаційних зонах, в інших місцях проживання, постійного чи тимчасового перебування людей, об'єктах навколишнього природного середовища з метою забезпечення екологічної безпеки громадян і навколишнього природного середовища: нормативи якості атмосферного повітря; гранично допустимі рівні впливу акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливу на стан атмосферного повітря населених пунктів (частина перша статті 6 Закону № 2707-XI).
Також, частиною першою статті 7 Закону № 2707-XIІ визначено, що нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.
Обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря визначені у статті 10 Закону № 2707-XІI, відповідно до якої вказані суб'єкти, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.
За правилами статті 11 цього Закону для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.
За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища органи місцевого самоврядування, у разі перевищення державних медико-санітарних нормативів та/або нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу на викиди, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища або через центри надання адміністративних послуг.
Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу на викиди, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, суб'єкту господарювання, об'єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, або через центри надання адміністративних послуг.
До першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об'єкти, які не належать до першої і другої груп.
Водночас статтею 12 Закону № 2707-XIІ передбачено, що господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.
Зміст наведених норм права свідчить про те, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі відповідного дозволу.
Разом з цим, необхідність отримання відповідного дозволу виникає за наявності певних умов: по-перше - це вставання того факту, що певний об'єкт є джерелом викиду, тобто є об'єктом (підприємством, цехом, агрегатом, установкою, транспортним засобом тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин, а норматив якості атмосферного повітря не відповідає критеріям якості атмосферного повітря, який відображає гранично допустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і при якому відсутній негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища; по друге - такий об'єкт має експлуатуватись.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 160/301/19, від 20.04.2022 у справі №420/6935/19, від 15.05.2023 № 420/6935/19.
Судом встановлено, що позивач посилається на наявність у відповідача об'єктів, що здійснюють забруднення атмосферного повітря, без наявності у відповідача відповідного дозволу на викид забруднюючих речовин.
Отже уповноважена особа позивача при здійснені заходу контролю мала визначити та ідентифікувати відповідне обладнання із зазначенням його характеристик та посиланням на певні норми законодавства, які передбачають отримання дозволу на використання цього обладнання.
У той же час, у акті перевірки позивач зазначає, що опалення адміністративних приміщень міської ради та старостинських округів здійснюється твердопаливними та газовими котлами різних типів обладнання.
При цьому вказує, що паспорта на котли та інші дозвільні документи в ході перевірки не представлені. Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря не отримувались, що є порушенням ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (а.с. 15).
Проте, в акті перевірки не зафіксовано, який саме котел розташований за адресою: вул. Трихліба, буд. 37, с. Михайлівна Сумського району Сумської області, а також не зафіксовано, що саме з нього надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин, а норматив якості атмосферного повітря не відповідає критеріям якості атмосферного повітря, який відображає гранично допустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і при якому відсутній негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.
Отже, в акті перевірки відсутня інформація щодо ідентифікації наявного у відповідача обладнання, відносно якого існують нормативно визначені вимоги отримання відповідного дозволу на викиди.
Позивачем взагалі не надано до суду доказів, щодо наявності у відповідача обладнання, яке є джерелом небезпечних викидів та для експлуатації якого необхідно отримувати відповідні дозволи.
Таким чином, зазначені контролюючим органом обставини не можуть достеменно свідчити про вчинення відповідачем певних порушень на момент перевірки, а відтак - про обґрунтованість висновків контролюючого органу про правопорушення Лебединської міської ради у сфері природоохоронного законодавства.
Відмовляючи у позові суд також ураховує, що позов заявлено до визначеного відповідачем терміну для вирішення питання щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, тобто передчасно.
Враховуючи викладене, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) до Лебединської міської ради у вигляді повної заборони експлуатації організованого стаціонарного джерела викидів (котла твердопаливного) розташованого за адресою: вул. Трихліба, буд. 37, с. Михайлівна Сумського району Сумської області до моменту отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Державної екологічної інспекції у Сумській області до Лебединської міської ради про вжиття заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Кунець