13 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/10789/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Головко А.Б., перевіривши матеріали заяви представника ОСОБА_1 , поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі № 440/10789/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку військовозобов'язаних у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я з 29.07.2022 р.; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про його виключення з військового обліку з 29.07.2022 р. на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" згідно інформації, наявної у військово-обліковому документі серії НОМЕР_1 від 30.12.2016 р. та довідки ВЛК від 29.07.2022 р. №3/3168.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2025 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 в справі № 440/10789/25 скасовано. Ухвалено постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку військовозобов'язаних у зв'язку із непридатністю до військової служби за станом здоров'я з 29.07.2022 р. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву від 30.04.2025 р. про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних, з урахуванням висновків суду у цій справі. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок та за подання апеляційної скарги в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 40 копійок, а всього 1514 (одна тисяч п'ятсот чотирнадцять) гривень.
01.04.2026 до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 , подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі № 440/10789/25, у якій просить: визнати протиправними дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2025, які полягають у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку з 29.07.2022; ігноруванні висновків суду апеляційної інстанції; повторному висуненні вимоги щодо надання "свідоцтва про хворобу"; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 належним чином виконати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2025.
Питання щодо визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду врегульовано статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною другою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Слід зазначити, що згідно частини четвертої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підглядають примусовому виконанню.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 20 лютого 2019 року по справі №806/2143/15 (провадження №К/9901/5159/18) вказав, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень, з огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Судом встановлено, що у поданій позивачем заяві не зазначено про те, що виконавчий лист про виконання даного рішення суду на день подання цієї заяви пред'являвся до виконання.
Як наслідок, позивачем не зазначено інформації про хід виконавчого провадження.
Отже, позивач не звертався до органу державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження стосовно рішення у даній справі.
Відповідно до абзацу 2 частини п'ятої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам остання ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику.
З огляду на викладене, заява позивача не відповідає вимогам, передбаченим частиною другою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною п'ятою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Враховуючи викладене, оскільки заяву подано без додержання вимог, встановлених частиною другою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, дана заява підлягає поверненню заявнику.
На підставі викладеного, керуючись статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства
Заяву представника ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у справі № 440/10789/25 повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя А.Б. Головко