13 квітня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/2725/26
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Харківської обласної ради про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів,
11 березня 2026 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Харківської обласної ради, у якій позивач просить:
1) зобов'язати Харківську обласну раду змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керуючого справами виконавчою апарату Харківської обласної ради з 02.08.2023 на дату фактичної видачі градової книжки або набрання рішенням суду законної сили;
2) стягнути з Харківської обласної ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 451322,28 грн., інфляційні втрати у розмірі 101140,36 грн. та три відсотки річних у розмірі 33570,96 грн.;
3) стягнути з Харківської обласної ради на користь ОСОБА_1 заборгованість за час вимушеного прогулу та затримки розрахунку у розмірі 988380 грн.;
4) стягнути з Харківської обласної ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплатах за невикористану додаткову соціальну відпустку у розмірі 91800,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 23684,40 грн. та гри відсотки річних у розмірі 6828,00 грн.;
5) стягнути з Харківської обласної ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплатах за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 110160,00 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської обласної ради про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Зазначено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: 1) позовної заяви, оформленої відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі, із зазначенням місця проживання представника позивача Лук'яненка Костянтина Васильовича, його поштового індексу, реєстраційного номеру облікової картки платника податків представника позивача Лук'яненка Костянтина Васильовича, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін (позивача, відповідача) та у представника позивача Лук'яненка Костянтина Васильовича, а також копії такої позовної заяви відповідно до кількості учасників справи; 2) заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску. Роз'яснено позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві. Роз'яснено позивачу, якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Копія ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року про залишення позовної заяви без руху у справі №440/2725/25 вручена позивачу 25 березня 2026 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.
06 квітня 2026 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано позовну заяву, оформлену відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та її копію для іншого учасника справи.
Також до заяви про усунення недоліків позовної заяви позивачем додано заяву про поновлення строку звернення до суду, яка вмотивована тим, що у трудових спорах щодо стягнення належних працівникові виплат не існує обмежень за строком звернення до суду. Пояснює, що з 01.06.2022 відповідач припинив в односторонньому порядку виплату заробітної плати позивачу, а сам факт звільнення відбувся 02.08.2023 тобто через 14 місяців. Вказує, що строк звернення до суду розпочинається не дати прийняття рішення, а з моменту фактичної обізнаності особи про порушення права, тоді як матеріали позову не містять відомостей щодо обізнаності позивача в день його звільнення 02.08.2023 про протиправні дії відповідача та прийняті ним акти чи рішення. Стверджує, що починаючи з дня 01.03.2022 після ракетного удару російських військ та знищення будівлі Харківської обласної ради відповідач не визначив та не забезпечив позивача робочим місцем та не визначив його місце знаходження, що призвело до втрати зв'язку із відповідачем. Вказує, що станом на 26.03.2026 трудова книжка перебуває у відповідача, а трудові відносини тривають та не припинилися, тому перебіг строку, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України, не розпочався.
Вирішуючи заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд дійшов таких висновків.
Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як слідує з матеріалів позову, з 20 травня 2021 року ОСОБА_1 займав посаду заступника керуючого справами виконавчого апарату Харківської обласної ради, на яку призначений розпорядженням голови Харківської обласної ради №149-ос від 19 травня 2021 року.
Із 01 червня 2022 року заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася.
Розпорядженням голови Харківської обласної ради "Про звільнення ОСОБА_1 " №177-ос від 01 серпня 2023 року звільнено ОСОБА_1 , заступника керуючого справами виконавчого апарату обласної ради, 02 серпня 2023 року, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у тому числі, скорочення штату працівників виконавчого апарату обласної ради.
Позивач не погодився з вказаним розпорядженням та з діями щодо його звільнення в частині дати звільнення з посади заступника керуючого справами виконавчого апарату Харківської обласної ради (02 серпня 2023 року), у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у цій справі.
За таких умов 02 серпня 2023 року позивач повинен був дізнатися про оскаржувані у цій справі рішення та дії щодо його звільнення з публічної служби з 02 серпня 2023 року, тому в силу приписів статті 120 КАС України строк звернення з відповідними вимогами розпочав свій перебіг з 03 серпня 2023 року та закінчився 04 вересня 2023 року (останній день для звернення до суду).
Позивач звернувся до суду з даним позовом лише 08 березня 2026 року (позов здано на пошту), тобто з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого статтею 122 КАС України, більш як на два роки в частині основної вимоги про зобов'язання Харківську обласну раду змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керуючого справами виконавчою апарату Харківської обласної ради з 02.08.2023 на дату фактичної видачі градової книжки або набрання рішенням суду законної сили, а також похідних від неї вимог про стягнення з Харківської обласної ради на користь ОСОБА_1 заборгованості за час вимушеного прогулу та затримки розрахунку у розмірі 988380 грн., стягнення з Харківської обласної ради на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплатах за невикористану додаткову соціальну відпустку у розмірі 91800,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 23684,40 грн. та гри відсотки річних у розмірі 6828,00 грн., про стягнення з Харківської обласної ради на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплатах за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 110160,00 грн.
Вказані суми розраховані позивачем починаючи з дати 02.08.2023 та задоволення цих вимог залежить від задоволення основної позовної вимоги, тому на спір в частині вказаних вище позовних вимог не поширюються приписи статті 233 КЗпП, тоді як застосуванню підлягають положення частини п'ятої статті 122 КАС України.
Суд враховує, що закон пов'язує початок перебігу строку звернення до суду з датою, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про порушення свого права чи законного інтересу, а не з датою, яку особа зазначає як таку, з якої вона усвідомила чи зрозуміла, що її права та інтереси порушуються.
У спірному випадку законом не передбачена можливість досудового порядку вирішення спору та/або не визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню приписи частини 4 статті 122 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 990/102/22.
У постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №640/12324/19 викладено правовий висновок про те, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №826/4464/17 викладено правовий висновок, що пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 зазначила, що запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Таким чином, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
Полтавський окружний адміністративний суд не припиняв роботи у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану та здійснює своє діяльність.
Як слідує з матеріалів позову, місцем проживання позивача є м. Полтава, Полтавської області, місцезнаходженням Полтавського окружного адміністративного суду також є м. Полтава, Полтавської області, тому позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду у строк, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України для вирішення спору щодо проходження та звільнення з публічної служби.
Суд звертає увагу також на той факт, що договір про надання правничої допомоги був укладений між позивачем та адвокатом Лук'яненком К.В. 11 липня 2025 року, що свідчить про те, що станом на 11 липня 2025 року позивач достовірно знав про порушення своїх прав, тоді як до суду з позовом звернувся лише 08 березня 2026 року.
Позивачем не наведено обставин, які були б об'єктивно непереборними та які б не залежали від його волевиявлення, та які б були пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду протягом встановленого законом строку звернення до суду з 03 серпня 2023 року по 04 вересня 2023 року та у період після його закінчення та до дати звернення до суду з цим позовом, тобто у період з 05 вересня 2023 року по 08 березня 2026 року (позов здано на пошту), а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин.
У постанові від 05.02.2020 у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.
Встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі “Меньшакова проти України»).
У рішенні від 18.10.2005 у справі “МШ “Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
Наведені позивачем у заяві обставини носять суб'єктивний характер, повністю залежали від волевиявлення позивача та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду. Тому суд вважає за необхідне визнати неповажними підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду в наведеній вище частині позовних вимог.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Зважаючи на викладене вище, враховуючи визнання неповажними підстав, вказаних позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, наявні підстави, встановлені частиною 2 статті 123 та пунктом 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України для повернення позивачеві ОСОБА_1 позовної заяви в частині позовних вимог про: зобов'язання Харківської обласної ради змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керуючого справами виконавчою апарату Харківської обласної ради з 02.08.2023 на дату фактичної видачі градової книжки або набрання рішенням суду законної сили; стягнення з Харківської обласної ради на користь ОСОБА_1 заборгованість за час вимушеного прогулу та затримки розрахунку у розмірі 988380 грн.; стягнення з Харківської обласної ради на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплатах за невикористану додаткову соціальну відпустку у розмірі 91800,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 23684,40 грн. та гри відсотки річних у розмірі 6828,00 грн.; стягнення з Харківської обласної ради на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплатах за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 110160,00 грн.
Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Водночас, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2025 від 11.12.2025 та усуненням позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений законом, позовна заяви в частині позовних вимог про стягнення з Харківської обласної ради на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 451322,28 грн., інфляційних втрат у розмірі 101140,36 грн., та трьох відсотків річних у розмірі 33570,96 грн., підлягає прийняттю до розгляду та в цій частині слід відкрити провадження у справі.
Порушення своїх прав позивач обґрунтовує не нарахуванням та невиплатою відповідачем заробітної плати у розмірі 451322,28 грн., розрахованої за період з 01.06.2022 по 01.08.2023 (до дати звільнення позивача з публічної служби).
Прохальна частина позовної заяви містить клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 6 статті 12 цього Кодексу - що, справою незначної складності, є прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Таким чином, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, які не вимагають проведення підготовчого провадження для повного та всебічного встановлення її обставин, суд дійшов висновку, що зазначена справа є справою незначної складності, не підпадає під винятки, передбачені частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відповідно до частини 6 статті 12, з урахуванням положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно з частинами 2, 4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частин 3, 6 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
З огляду на викладене вище, з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, суд вважає за необхідне витребувати від відповідача Харківської обласної ради засвідчені належним чином копії всіх документів та матеріалів, які наявні у відповідача, та які можуть бути використані як докази у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 77, 80, 121-123, 169, 171, 256, 257, 260, 262, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду та повернути позивачеві ОСОБА_1 позовну заяву ОСОБА_1 до Харківської обласної ради в частині позовних вимог про: зобов'язання Харківської обласної ради змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади заступника керуючого справами виконавчою апарату Харківської обласної ради з 02.08.2023 на дату фактичної видачі градової книжки або набрання рішенням суду законної сили; стягнення з Харківської обласної ради на користь ОСОБА_1 заборгованості за час вимушеного прогулу та затримки розрахунку у розмірі 988380 грн.; стягнення з Харківської обласної ради на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплатах за невикористану додаткову соціальну відпустку у розмірі 91800,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 23684,40 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 6828,00 грн.; стягнення з Харківської обласної ради на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплатах за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 110160,00 грн.
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №440/2725/26 за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної ради в частині позовних вимог про стягнення з Харківської обласної ради на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 451322,28 грн., інфляційних втрат у розмірі 101140,36 грн., та трьох відсотків річних у розмірі 33570,96 грн.
Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задовольнити.
Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Запропонувати відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі надати до суду відзив на позов разом з усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Роз'яснити відповідачу, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами, а неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову в силу частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити, що відповідно до частини 7 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку.
Встановити позивачу трьохденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка повинна відповідати статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України.
Встановити відповідачу трьохденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, яке повинно відповідати статті 164 Кодексу адміністративного судочинства України.
Витребувати від відповідача Харківської обласної ради засвідчені належним чином копії всіх документів та матеріалів, які наявні у відповідача, та які можуть бути використані як докази у справі.
Витребувані документи надати до суду у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Роз'яснити, що відповідно до частин 7, 8, 9 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом. У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Роз'яснити, що права та обов'язки учасників справи встановлені статтями 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повідомити учасникам справи, що вони можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, веб-адреса сторінки суду: http://court.gov.ua/fair/sud1670/.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Надіслати відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду в частині повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя С.С. Сич