02 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа №440/1698/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кукоби О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лазебної А.В.
та представників сторін:
від позивача - Зотова А.В.,
від відповідача - Грай К.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство "АФ "Комагро" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 23.04.2025 № 46714-2411-1620-UA53060030000045288 про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2025 рік у розмірі 48088,94 грн;
- зобов'язати ГУ ДПС у Полтавській області привести у відповідність індивідуальну картку платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення з неї відомостей про податкові зобов'язання, нараховані на підставі податкового повідомлення-рішення від 23.04.2025 № 46714-2411-1620-UA53060030000045288.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність спірного податкового повідомлення-рішення. За твердженням позивача земельна ділянка площею 26,9200 га, кадастровий номер 5320285000:00:001:1109, що перебуває у його користуванні на підставі договору оренди землі, укладеного 14.03.2003 з Великобагачанською районною державною адміністрацією Полтавської області, передана ним в суборенду Приватному підприємству "АФ "Комагро" та саме останнім в повному обсязі сплачено орендну плату за вказану земельну ділянку до бюджету.
2. Позиція відповідача.
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 63-65/. Свою позицію мотивував посиланням на правомірність та обґрунтованість оспорюваного податкового повідомлення-рішення, зазначивши, що сплата суборендарем орендної плати не звільняє позивача від обов'язку сплатити орендну плату за земельну ділянку до бюджету.
3. Процесуальні дії у справі, заяви учасників справи.
Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; залучено до участі у справі Приватне підприємство "АФ "Комагро", як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
02.03.2026 до суду надійшли пояснення третьої особи на позов, у яких представник ПП "АФ "Комагро" стверджував про правомірність позовних вимог ОСОБА_1 , зазначивши, що підприємство, як суборендар, фактично використовує земельну ділянку кадастровий номер 5320285000:00:001:1109 у господарській діяльності, у 2025 році включило відповідну земельну ділянку до податкової декларації з плати за землю, нарахувало та сплатило до бюджету орендну плату.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 заперечення представника ГУ ДПС у Полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишені без задоволення.
09.03.2026 до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив, у якій викладено доводи про безпідставність та необґрунтованість тверджень відповідача, наведених у відзиві на позов /а.с. 69/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду.
У судовому засіданні 02.04.2026 представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, а представник відповідача наполягала на відмову у задоволенні позовних вимог.
Третя особа явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про розгляд справи повідомлена належним чином.
Згідно з частиною першою статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
А відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Обставини справи
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; як платник орендної плати з фізичних осіб перебуває на обліку в ГУ ДПС у Полтавській області.
14.03.2003 між Великобагачанською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування на 49 років земельну ділянку державної власності, розташовану на території Степанівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, за межами населеного пункту, площею 26,92 га ріллі /а.с. 10-11/.
Право оренди зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 33620682 /а.с. 17 - зі звороту/.
Рішенням Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області від 16.12.2019 надано гр. ОСОБА_1 згоду на передачу в суборенду земельної ділянки кадастровий номер 5320285000:00:001:1109 /а.с. 68/.
15.12.2020 між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Комунар" укладено договір суборенди земельної ділянки кадастровий номер 5320285000:00:001:1109, підпунктом 2.3.1 якого передбачено, що плата за суборенду земельної ділянки встановлюється на рівні орендної плати, яка розраховується орендарем відповідно до договору оренди у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки землі сільськогосподарського призначення з урахуванням індексації відповідно до законодавства; у розмір орендної плати входить плата за землю /а.с. 12-14/.
Право суборенди зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 39719797 /а.с. 17/.
23.04.2025 ГУ ДПС у Полтавській області сформовано податкове повідомлення-рішення № 46714-2411-1620-UA53060030000045288, яким повідомлено ОСОБА_1 про обов'язок сплатити суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2025 рік у розмірі 48088,94 грн /а.с. 8/.
Податкове повідомлення-рішення від 23.04.2025 №46714-2411-1620-UA53060030000045288 23.07.2025 надіслане ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 рекомендованим листом, що повернувся до відправника з відміткою поштової організації від 08.08.2025 про причину не вручення поштового відправлення "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання" /а.с. 62/.
Зі слів представника позивача, фактично спірне податкове повідомлення-рішення отримане позивачем у грудні 2025 року поштовим відправленням № R067048918414 /а.с. 9/.
Не погодившись з правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків, це - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України унормовує, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
У силу статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
За приписами підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками плати за землю є платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Як визначено підпунктом 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України, об'єктами оподаткування платою за землю є: об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Базу оподаткування встановлює підпункт 271.1.1. пункту 271.1 статті 271 та зазначає, що це нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (пункт 285.1 статті 285 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Згідно з пунктом 287.5 статті 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області про визначення суми податкового зобов'язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб на 2025 рік у розмірі 48088,94 грн.
Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність такого рішення критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, а саме, чи прийнято це рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 23.04.2025 № 46714-2411-1620-UA53060030000045288, суд виходить з таких міркувань.
Суд встановив, що спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб на 2025 рік за земельну ділянку площею 26,9200 га, кадастровий номер 5320285000:00:001:1109, що перебуває у його користуванні на підставі договору оренди землі, укладеного 14.03.2003 з Великобагачанською районною державною адміністрацією Полтавської області.
Водночас, як зазначив позивач, відповідна земельна ділянка передана ним в суборенду Приватному підприємству "АФ "Комагро" та саме останнім в повному обсязі сплачено орендну плату за вказану земельну ділянку до бюджету.
Факт передачі земельної ділянки кадастровий номер 5320285000:00:001:1109 в суборенду підтверджений договором суборенди від 15.12.2020 та не заперечувався відповідачем.
У матеріалах справи наявна копія податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) Приватного підприємства "АФ "Комагро" за 2025 рік /а.с. 39-42/, у якій відображена інформація про нарахування орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 5320285000:00:001:1109 (№ з/п 1.31) та визначено суму орендної плати за 2025 рік у розмірі 48088,93 грн /а.с. 40 - зі звороту/.
Загалом Приватне підприємство "АФ "Комагро" у податковій декларації визначено податкове зобов'язання на 2025 рік у розмірі 1484276,61 грн зі сплатою щомісячно протягом січня - листопада 2025 року по 123689,72 грн, а у грудні 2025 року - 123689,69 грн /а.с. 41/.
Суд враховує, що розмір орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 5320285000:00:001:1109 у договорі оренди від 14.03.2003 та договорі суборенди від 15.12.2020 визначений виходячи з 5% нормативної грошової оцінки землі на рік.
За повідомленням Великобагачанської селищної ради нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 5320285000:00:001:1109 з урахуванням її індексації станом на 01.02.2025 складала 961778,79 грн /а.с. 67/.
Таким чином, визначена третьою особою у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) сума орендної плати у розмірі 48088,93 грн (961778,79 грн х 5%) відповідає вимогам договору оренди та не суперечить приписам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
Факт сплати третьою особою протягом 2025 року до місцевого бюджету Великобагачанської територіальної громади орендної плати за земельні ділянки підтверджений залученими до матеріалів справи платіжними інструкціями та не заперечувався відповідачем.
За наведених обставин, суд встановив, що орендна плата за земельну ділянку площею 26,9200 га, кадастровий номер 5320285000:00:001:1109 у 2025 році сплачена до бюджету у повному розмірі суборендарем - Приватним підприємством "АФ "Комагро".
Відповідач, не заперечуючи та не спростовуючи факту сплати орендної плати у розмірі 48088,93 грн третьою особою, стверджував про те, що наведене не звільняє ОСОБА_1 , як орендаря земельної ділянки, від обов'язку сплатити орендну плату за 2025 рік до бюджету, оскільки за приписами ПК України платником орендної плати визначено орендаря, а не суборендаря.
Оцінюючи наведені доводи відповідача, суд враховує такі обставини.
Згідно з частинами першою - третьою статті 8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.
Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.
Плата за суборенду земельних ділянок державної та комунальної власності не може перевищувати орендної плати, крім випадків передачі в суборенду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка перебуває в оренді акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення такого державного підприємства, на конкурентних засадах.
Отож чинним законодавством передбачено можливість передачі орендованої земельної ділянки в суборенду.
Водночас ПК України не урегульовує порядок внесення до бюджету плати за землю (зокрема орендної плати за земельні ділянки державної та /або комунальної власності) у разі передачі орендованої земельної ділянки в суборенду.
Буквальне тлумачення наведених вище приписів ПК України свідчить про те, що особою, відповідальною за сплату орендної плати до бюджету, у разі передачі земельної ділянки в суборенду, залишається орендар.
Поряд з цим, суд зауважує, що об'єктом оподаткування за договором оренди землі є відповідна земельна ділянка, тоді як обов'язок внесення до бюджету плати за землю у разі передачі земельної ділянки в суборенду ПК України не передбачений.
У частині першій статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Основного Закону України). Аналогічний припис закріплено у частині першій статті 6 КАС України.
А відповідно до частини другої згаданої статті, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 №475/97-ВР, який набрав чинності з 11.09.1997, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), взявши на себе зобов?язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов?язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зауважує, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен бути якісним, щоби виключити будь-який ризик свавілля.
У цій справі позивач оспорює рішення податкового органу про визначення йому податкового зобов'язання зі сплати орендної плати, а тому на спірні відносини поширюються положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, яка проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Cтаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.
Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).
З урахуванням наведеного, суд у контексті даного спору переконаний, що відсутність у чинному національному законодавстві чітко визначеного правового регулювання питання порядку виконання податкового обов'язку у разі передачі земельної ділянки в суборенду унеможливлює корегування суб'єктами цих суспільних відносин своєї поведінки на підставі принципу "дозволено все, що прямо не заборонено законом".
Поряд з цим, суд зауважує, що виконання податкового обов'язку зі сплати податкового зобов'язання з орендної плати суборендарем не суперечить наведеним вище приписам ПК України, оскільки не призводить до недоотримання податкових надходжень відповідним місцевим бюджетом.
Своєю чергою, визначення податкового зобов'язання позивачу, як орендарю земельної ділянки, призводить до фактичного подвійного оподаткування одного й того самого об'єкта сплати податку, внаслідок чого не відповідає принципу верховенства права, не забезпечує дотримання справедливого балансу між виконанням податкового обов'язку та правами конкретної особи.
Отож, зважаючи на встановлений у ході розгляду справи факт сплати орендної плати до місцевого бюджету у повному обсязі третьою особою, як суборендарем, суд дійшов висновку про безпідставність визначення податкового зобов'язання зі сплати орендної плати на 2025 рік ОСОБА_1 , як орендарю.
У контексті наведеного суд також визнає слушним довід представника позивача про те, що ГУ ДПС у Полтавській області раніше формувала податкове повідомлення-рішення зі сплати ОСОБА_1 орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 5320285000:00:001:1109 на 2021 рік, що було скасоване ДПС України (рішення від 16.09.2021 №8128/К/99-00-06-01-04-09) саме з підстав фактичної сплати податку суборендарем /а.с. 15-16/.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про безпідставність визначення податкового зобов'язання ОСОБА_1 зі сплати орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 5320285000:00:001:1109 на 2025 рік у розмірі 48088,94 грн.
А тому податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 23.04.2025 № 46714-2411-1620-UA53060030000045288 належить визнати протиправним та скасувати, а позов ОСОБА_1 в цій частині - задовольнити.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУ ДПС у Полтавській області привести у відповідність індивідуальну картку платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення з неї відомостей про податкові зобов'язання, нараховані на підставі податкового повідомлення-рішення від 23.04.2025 № 46714-2411-1620-UA53060030000045288, то суд визнає такі позовні вимоги передчасними та відмовляє в їх задоволенні.
При цьому суд враховує, що відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Згідно з пунктом 60.5 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за №321/35943.
Відповідно до підпункту 2 пункту 13 розділу IV названого Порядку інформація щодо початку/продовження та результатів адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення вноситься до ІКС ДПС працівником структурного підрозділу територіального органу ДПС, яким податкове повідомлення-рішення було сформовано, на підставі документів, зазначених у розділі VII цього Порядку (заяви - оскарження податкового повідомлення-рішення, ухвали суду про відкриття провадження, рішення про результати розгляду скарги (заяви), рішення суду, прийнятого по суті), протягом трьох днів з дати отримання такого документа.
На підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються первинні показники оперативного обліку щодо її виключення.
У разі якщо за результатами судового оскарження нарахована сума у повному обсязі скасовується, то в ІКП відображення первинних показників оперативного обліку щодо поновлення такої суми не проводиться.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У силу частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
З урахуванням наведеного суд зауважує, що право на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені вище фактичні обставини справи та беручи до уваги норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 19, 20/.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
А відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Оскільки передумовою для виникнення цього спору слугував факт формування відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування якого задоволена, суд визнав за можливе розподілити судові витрати позивача шляхом стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 23.04.2025 № 46714-2411-1620-UA53060030000045288.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192; вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014).
Третя особа: Приватне підприємство "АФ "Комагро" (код ЄДРПОУ 03772186; вул. Героїв України, 8, с. Степанівка, Миргородський район, Полтавська область, 38332).
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 10 квітня 2026 року.
Суддя Олександр КУКОБА