Рішення від 13.04.2026 по справі 420/19523/25

Справа № 420/19523/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Соловйової О.А.

позивача ОСОБА_1

представників відповідачів Дисциплінарної

комісії приватних виконавців України,

Міністерства юстиції України Васильєвої С.О., Ясінської І.Г.

представника третьої особи Некомерційна

професійна організація "Асоціація приватних

виконавців України" Прудивус Л.І.

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців України, Міністерства юстиції України, третя особа Некомерційна професійна організація "Асоціація приватних виконавців України", про визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців України, визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців України, Міністерства юстиції України, у якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців України, оформлене протоколом від 16.05.2025 №90, про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 05.06.2025 №1085/7 про застосування до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців України, оформлене протоколом від 16.05.2025 №90.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає про те, що 16.05.2025 рішенням Дисциплінарної комісії приватних виконавців України, оформлене протоколом №90, задоволено подання Ради приватних виконавців України від 21.03.2025 про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 та застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця. 05.06.2025 наказом Міністерства юстиції України №1085/7 введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців України від 16.05.2025, оформлене протоколом №90, припинено діяльність позивачки.

Позивач вважає, що рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців України від 16.05.2025 оформлене протоколом №90, прийнято з порушенням приписів адміністративної процедури, адже, перш за все, дисциплінарне провадження порушене за скаргою неналежного суб'єкта. Рада приватних виконавців України має право здійснити перевірку діяльності приватного виконавця за зверненням учасника виконавчого провадження або за власною ініціативою. В той же час РПВУ відкрито дисциплінарне провадження за скаргою Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024. Київський районний суд міста Одеси не є учасником виконавчого провадження. Проведення перевірки за ініціативою іншого суб'єкта, який не є учасником виконавчого провадження Законом №1403-VIII не передбачено.

Позивач зазначає, що оскаржувані рішення та наказ про застосування дисциплінарного стягнення прийняті з порушенням строків проведення адміністративної процедури та строків притягнення до відповідальності, адже РПВУ внесено подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців України з пропуском 30 робочих днів, визначених ч. 3 ст. 35 Закон №1403-VIII. Також під час дії воєнного стану планові і позапланові перевірки діяльності приватних виконавців не проводяться, а строки розгляду Дисциплінарною комісією подань про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та прийняття рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення зупиняються до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Тобто розгляд подань та прийняття рішень ДК під час дії воєнного стану не проводиться. В порушення даного припису Дисциплінарною комісією не зупинено строк розгляду подання та винесено рішення про застосування дисциплінарного стягнення.

Також на думку позивача, оскаржуване рішення прийнято складом Дисциплінарної комісії, затвердженим неналежним суб'єктом. Законодавством право підпису наказів міністерства, зокрема Міністерства юстиції України, надано міністру. Проте, Наказ Мін'юсту «Про затвердження складу Дисциплінарної комісії приватних виконавців» від 10.04.2025 №697/7 підписаний першим заступником міністра М. Кучерявенко. Отже зазначений наказ не має юридичної сили і оскаржуване рішення винесене неуповноваженим складом ДК.

Окрім того позивач вважає, що Рішення Дисциплінарної комісії прийнято за участю упереджених осіб, які підлягали відводу. Позивачкою направлено на розгляд Дисциплінарної комісії заяви про відвід членам комісії: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_5 та Голові ДК - Гайченку А. В. Усі відводи були відхилені.

Також позивач зауважує, що Рішення Дисциплінарної комісії прийняте поза межами предмету скарги. В скарзі Київського районного суду м. Одеси від 16.09.2024, доданої до повідомлення РПВУ від 30.09.2024, не зазначалось про розміщення на офіційному вебсайті приватного виконавця в мережі Інтернет публікації щодо службових осіб Міністерства юстиції України, суддів Київського районного суду м. Одеси. Пояснень позивачка з цих обставин не надавала, про їх існування дізналась тільки з висновку Комітету з етики. Отже висновок Комітету з етики, рішення ДК в частині ствердження про поширення позивачкою публікацій з порушенням принципів професійної етики, зокрема, чесності, стриманості, коректності та терпимості винесені поза межами предмету скарги.

Позивач звертає увагу суду і на те, що застосування одразу такого тяжкого виду дисциплінарного стягнення як припинення діяльності приватного виконавця має адекватно відповідати тяжкості дисциплінарного проступку, що має бути належним чином обґрунтовано, зокрема, наявністю доведеної вини, негативних наслідків, які наступили в результаті дій приватного виконавця, причинного зв'язку між цими діями, наявністю інших систематичних порушень з боку виконавця, фактів застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року тощо. Жодної шкоди сторонам виконавчого провадження позивачкою не спричинено. Скарг від сторін не поступало. Дії позивачки щодо звернення до суду з відповідними поданнями, листами до голови суду, скаргами на дії/бездіяльність суддів, були спрямовані виключно на примусове виконання рішень Київського районного суду м. Одеси.

Ухвалою від 23.06.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі. Вирішив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 07.07.2025 суд вирішив перейти з розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами до розгляду справи в порядку загального позовного провадження. Призначив у справі підготовче засідання.

Відповідачі надали відзив на позовну заяву у якому просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та зауважили, що діяли відповідно до вимог законодавства України та в межах своїх повноважень.

Заперечуючи доводи позивача, викладені в позовній заяві, щодо відсутності законних підстав перевірки її діяльності за скаргою Київського районного суду м. Одеси, відповідачі зазначили, що перевірка Радою діяльності приватних виконавців може здійснюватись за власною ініціативою. Тобто Законом передбачено ініціативу іншого суб'єкта, який не є учасником виконавчого провадження, а саме: безпосередньо за ініціативою Ради, на яку покладено обов'язок здійснювати контроль за діяльністю приватного виконавця.

Щодо строків виявлення дисциплінарного проступку відповідачі зазначають, що початком притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є день виявлення дисциплінарного проступку саме Дисциплінарною комісією. Ототожнення Позивачем початком притягнення до дисциплінарної відповідальності обставин, які встановлені Радою є невірним в розумінням вимог профільного законодавства. Помилковою є думка Позивача, про те, що розгляд подань та прийняття рішень Дисциплінарною комісією під час дії воєнного стану не проводиться. Оскільки відповідно до Закону зупиняються лише строки.

Також, відповідачі вказують на те, що відповідно до наказу Міністерста від 08.04.2025 № 695/к виконання обов'язків Міністра юстиції України з 09.04.2025 по 13.04.2025 було покладено на першого заступника Міністра юстиції України КУЧЕРЯВЕНКА Миколу Петровича . Таким чином, наказ прийнято в межах повноважень та є чинним. Отже, оскаржуване Рішення прийнято уповноваженим складом Дисциплінарної комісії.

Категорично не погоджуються відповідачі і з твердженням позивача, про те рішення Дисциплінарної комісії прийнято за участю упереджених осіб, які підлягали відводу. За результатами голосування більшістю присутніх на засіданні Комісії, а якщо точніше, то 8 з 9 (окрім члена щодо якого розглядалося питання про відвід), прийняті рішення про відмову у задоволенні заяв приватного виконавця ОСОБА_1. про відвід ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та Головуючого Комісії Гайченка А.В. У своєму позові ОСОБА_1 не наведено жодної норми чинного законодавства, яку порушено або недотримано Комісією в частині розгляду заявлених нею відводів.

Окрім того відповідачі зазначають що, приватний виконавець ОСОБА_1. на засідання Комісії, за адресою: м. Київ, Січових Стрільців, 73, 2-й поверх (зала для засідань), не з'явилась. Про дату, час і місце проведення засідання приватного виконавця повідомлялась листом від 09.05.2025 № 05-2025/ДК, скерованим 09.05.2025 о 15:56 на її електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, тобто за 5 днів до проведення засідання Комісії. Також, листом від 15.05.2025, скерованим 15.05.2025 о 14:57 на її електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, приватному виконавцю надано посилання доступу до вебінарної кімнати (платформа Zoom) для участі в засіданні Дисциплінарної комісії в режимі відеоконферецзв'язку. Проте, у вебінарній кімнаті (платформа Zoom) приватний виконавець ОСОБА_1. також була відсутня. Таким чином, маючи право бути заслуханою та надати пояснення з питань, що стали підставою для внесення подання, Позивач не скористалась. Документів, які підтверджують поважність причин, які унеможливлюють взяти участь в засідання Комісії або відповідних доказів про неможливість взяти участь у засідання Комісії приватного виконавця або представника ОСОБА_1 до Комісії не надано.

Відповідачі звертають увагу суду на те, що у діях приватного виконавця ОСОБА_1 наявні ознаки складу дисциплінарного, що включає: протиправність діяння - порушення приписів статей 3, 4, 25 Кодексу етики; форма вини - прямий умисел; негативні наслідки - підрив незалежності судової влади та авторитету правосуддя, порушення прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження, авторитет і довіру до професії приватного виконавця, дискредитація інституту приватних виконавців в очах суспільства та підрив довіри; причинний зв'язок між діянням та його негативними наслідками - недотримання вимог законодавства, зловживання процесуальними правами, поза процесуальних звернень до суду з метою вчинення тиску на суд, з наміром ухвалення потрібних приватному виконавцю рішень, а також поширення публікацій з порушенням принципів професійної етики, зокрема, чесності, стриманості, коректності та терпимості має наслідком - дискредитація інституту приватних виконавців в очах суспільства та підрив довіри. Враховуючи обставини вчинення проступків, наявність вини, тяжкість вчиненого нею дисциплінарного проступку, Комісією вирішено застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця.

На думку відповідачів, приватний виконавець - це особа, яка наділена функціями держави, а відповідно займає важливе становище у суспільстві. За таких умов, особа, яка має статус приватного виконавця, повинна дбати про свій власний авторитет та авторитет і репутацію професії приватного виконавця в цілому. Окрім цього діяльність приватного виконавця має здійснюватись з дотриманням принципу верховенства права, доброчесності та взірцем законослухняності для суспільства. Проте, позивач всупереч статті 4, частини першої статті 6, частини п'ятої статті 24, статті 25 Кодексу етики, розміщуючи на своєму офіційному вебсайті в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 публікації щодо службових осіб Міністерства, суддів Київського районного суду м. Одеси тощо, які не є достовірними та виваженими, завдають шкоди авторитету професії приватних виконавців України, оскільки можуть розцінюватись як офіційна професійна позиція спільноти.

Позивач подала до суду відповідь на відзив у яких надала додаткові пояснення щодо: законності підстав перевірки її діяльності за скаргою Київського районного суду м. Одеси, зазначивши, що відповідачі довільно трактують ч. 1 ст. 35 Закону №1403-VIII, неправомірно наділяючи Раду приватних виконавців України повноваженнями здійснювати перевірки діяльності приватних виконавців за ініціативою будь-якого суб'єкта; строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, наполягаючи на тому, що днем виявлення ознак дисциплінарного проступку є день складання Комітетом з етики висновку - 18.11.2024, тому строк притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності сплинув 18.01.2025, та зупинення строку розгляду подання означає зупинення дисциплінарного провадження; правомірності наказу Мін'юсту «Про затвердження складу Дисциплінарної комісії приватних виконавців», зазначивши про те, що право підпису наказів Міністерства віднесено до виключної компетенції Міністрів, або особи, що виконує обов'язки Міністра; щодо відводів членам Дисциплінарної комісії, звернувши увагу суду на те, що позивачкою відносно більшості членів Дисциплінарної комісії та голови комісії було порушено або судові адміністративні провадження, або кримінальні провадження, а тому члени ДК прийняли рішення в умовах реального конфлікту інтересів; щодо дотримання меж розгляду скарги, зазначивши про те, що подання РПВУ до Дисциплінарної комісії про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності в частині доведення провини при поширенні публікацій з порушенням принципів професійної етики винесено поза межами предмету скарги та без урахування пояснень позивачки; щодо законності і обґрунтованості рішення Дисциплінарної комісії, зауваживши про те, що встановлені ухвалами суду зловживанням позивачем процесуальними правами Дисциплінарною комісією не досліджувались взагалі.

Також на думку позивача, дії Дисциплінарної комісії щодо розгляду повідомлення суддів Київського районного суду м. Одеси про вчинення позивачкою тиску на суд з наміром ухвалення потрібних їй рішень, поширення публікацій, що може підривати незалежність судової влади та авторитет правосуддя в цілому є неправомірними, виходять за рамки повноважень Комісії, адже розгляд подібних повідомлень входить до повноважень Вищої ради правосуддя.

Відповідачами були надані до суду додаткові пояснення, у яких, додатково до раніше зазначених спростувань тверджень позивача, вказали, що контрольні повноваження Ради мають тлумачитися не обмежувально, а з урахуванням потреби реагувати на будь-які дані про можливі порушення. Навіть якщо законом прямо визначено лише скаргу учасника виконавчого провадження або ініціативу Ради, заява іншої особи може розглядатися як інформація, що стала відома Раді. Тобто після отримання заяви сторонньої особи Рада фактично діє не за заявою, а з власної ініціативи, використовуючи подану інформацію як підставу для ініціювання перевірки. Відмова ж у реагуванні на обґрунтовану інформацію про порушення суперечила б публічному інтересу та могла б призвести до безкарності.

Також відповідачі зауважили, що дисциплінарний орган не може виходити за межі своєї компетенції і аналізувати правосудність рішень, проте він правомірно реагує на поведінку, яка підриває авторитет правосуддя.

Ухвалою суду від 11.09.2025, занесеною до протоколу підготовчого судового засідання, було задоволено клопотання представника відповідачів та залучено до участі у розгляді даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Некомерційну професійну організацію «Асоціація приватних виконавців України».

Третя особа надала письмові пояснення щодо позову та відзиву, у яких вказала, що на розгляд Ради приватних виконавців України надійшла скарга Київського районного суду м. Одеси від 16.09.2024 щодо дій приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1. у виконавчих провадженнях №№ ОСОБА_15, ОСОБА_16, а також системного та триваючого зловживання процесуальними правами приватного виконавця. Рішенням №74 Ради приватних виконавців від 27.09.2024 відкрито дисциплінарне провадження та направлено запит до Комітету з етики АПВУ на надання висновків щодо наявності або відсутності ознак порушення Кодексу професійної етики в діях приватного виконавця. Комітет, дослідивши зміст скарги Київського районного суду м. Одеси та документів, доданих до неї, дійшов висновку, що поведінка приватного виконавця порушує низку вимог, встановлених законодавством, зокрема норми процесуального права та положення Кодексу етики приватних виконавців, та демонструє системне і цілеспрямоване зловживання процесуальними правами.

Окрім цього, при розгляді матеріалів дисциплінарного провадження Дисциплінарним уповноваженим встановлено порушення приватним виконавцем вимог статей 3, 4 та 25 Кодексу професійної етики приватних виконавців України. Зокрема, вчинення приватним виконавцем зловживання процесуальними правами, позапроцесуальні звернення до суду з метою вчинення тиску на суд та з наміром ухвалення потрібних приватному виконавцю рішень, а також поширення публікацій з порушенням принципів професійної етики, зокрема, чесності, стриманості, коректності та терпимості, що може підривати незалежність судової влади та авторитет правосуддя в цілому, свідчить про умисне порушення приватним виконавцем етичних норм професійної поведінки.

Третя особа зазначила, що на підставі наявних у РПВУ матеріалів, а також висновку Комітету з етики Асоціації приватних виконавців України №290 від 18.11.2024 року, Радою приватних виконавців України до Дисциплінарної комісії приватних виконавців було скеровано відповідне подання № 745/01-14 від 21.03.2025 року щодо притягнення зазначеного приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Загалом, Третя особа вважає, що було дотримано, визначеного статтею 35 Закону №1403-VIII, порядку проведення перевірки Радою приватних виконавців, зокрема Радою було прийнято рішення про проведення перевірки діяльності приватного виконавця на предмет дотримання ним Кодексу професійної етики в межах та в спосіб визначений чинним законодавством України, скориставшись своїм правом здійснити перевірку діяльності приватного виконавця за власною ініціативою щодо фактів, що можуть свідчити про порушення правил професійної етики. В свою чергу, Дисциплінарною комісією в межах строків визначених чинним законодавством, з врахуванням всіх обставин справи та доказів було прийнято обґрунтоване рішення, відповідно до якого задоволено Подання Ради про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця.

Також позивачем було надано до суду додаткові пояснення у справі (у відповідь на пояснення третьої особи), у яких додатково до раніше наданих обгрунтувань позовних вимог вказала на те, що Радою приватних виконавців розглянуто скаргу, підписану неуповноваженою особою, а саме не надано документів, які б підтверджували повноваження заступника голови суду судді Володимира Петренко як представника суду. А також, позивач звернула увагу суду на те, що ані Комітетом з етики, ані Дисциплінарним уповноваженим достовірно не встановлено що сторінка в соцмережах та сайт, на який вони посилаються, належить виключно позивачці, достовірно не встановлено кому саме належить авторство цих публікацій, ким та коли вони були опубліковані, ким та коли визнані недостовірними.

Ухвалою від 13.11.2025 судом було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про колегіальний розгляд справи.

В ході розгляду справи, під час надання усних пояснень позивач підтримала заявлені позовні вимоги, просила їх задовольнити у повному обсязі, надала пояснення, раніше викладені у позові, відповіді на відзив та письмових поясненнях.

Представники відповідачів заперечили проти заявлених позовних вимог. Надали пояснення, у яких підтримали обгрунтування відзиву на позовну заяву та зазначили про правомірність прийняття оскаржуваних рішення та наказу.

Представник Третьої особи також заперечила проти задоволення позовних вимог із підстав, викладених у письмових поясненнях щодо позову та відзиву.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, викладені сторонами у заявах по суті справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 здійснювала діяльність приватного виконавця на території виконавчого округу Одеської області.

Рішенням Ради приватних виконавців України №74 від 27.09.2024 вирішено відкрити дисциплінарне провадження на дії приватного виконавця ОСОБА_1. по скарзі Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024 та направити запит до Комітету з етики АПВУ на надання висновків щодо наявності або відсутності ознак порушення Кодексу професійної етики в діях приватного виконавця.

Комітетом з етики АПВУ підготовлено та затверджено 18.11.2024 висновок №290 щодо дотримання правил професійної етики приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1., згідно якого Комітет з етики АПВУ дійшов висновку про наявність у діях приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 ознак порушення норм статей 3, 4, 18, 24, 25 Кодексу професійної етики приватних виконавців України.

Згідно висновку, Комітет, дослідивши зміст скарги Київського районного суду м. Одеси та документів, доданих до неї, дійшов висновку, що поведінка приватного виконавця порушує низку вимог, встановлених законодавством, зокрема норми процесуального права та положення Кодексу етики приватних виконавців, та демонструє системне і цілеспрямоване зловживання процесуальними правами.

Зловживання правами з боку приватного виконавця ОСОБА_1 виражалось у поданні аналогічних заяв та клопотань щодо боржників, які вже виконували свої зобов'язання перед кредиторами або виявляли ініціативу для врегулювання боргових питань. Більше того, приватний виконавець повторно подає заяви про обмеження права виїзду боржників та про примусове проникнення до житла, що не тільки порушує норми процесуального права, але й призводить до суттєвого збільшення навантаження на суддів та затягування судових процесів. Окрім того зазначено, що приватний виконавець всупереч ст. 4, ч. 1 ст. 6, ч. 5 ст. 24, ст. 25 Кодексу професійної етики приватних виконавців України, розміщуючи на своєму офіційному вебсайті в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 публікації щодо службових осіб Міністерства юстиції України, суддів Київського районного суду м. Одеси тощо, які не є достовірними та виваженими, завдають шкоди авторитету професії приватних виконавців України, оскільки можуть розцінюватись як офіційна професійна позиція спільноти. Також у висновку зазначено, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Голови суду з вимогою втрутитися у розгляд справ, а також подавала скарги на суддів, що мали на меті тиск на судову незалежність та дискредитацію суддівського корпусу.

Комітет з етики виснував, що дії приватного виконавця ОСОБА_1 є такими, що свідчать про системне та свідоме порушення норм етики, що підриває репутацію професії приватного виконавця.

Рішенням №76 від 21.11.2024 Рада приватних виконавців України, врахувавши висновок Комітету з етики АПВУ щодо наявності або відсутності ознак дисциплінарного проступку (порушення кодексу професійної етики) у діях приватного виконавця ОСОБА_1. щодо фактів зазначених у скарзі Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024, вирішила направити подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця ОСОБА_1 .

Окрім того судом встановлено, що Дисциплінарним уповноваженим за дорученням Ради приватних виконавців та за заявою приватного виконавця ОСОБА_1 27.02.2025 був підготовлений висновок, згідно резолютивної частини якого, за результатами досліджених фактів Дисциплінарний уповноважений дійшов висновку, що в діях приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбачений статтями 3, 4 та 25 Кодексу професійної етики приватних виконавців України, та рекомендував притягнути приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Асоціацією приватних виконавців України було надіслано до Дисциплінарної комісії приватних виконавців Подання №745/01-14 від 21.03.2025 про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1, у якому зазначено, що приватний виконавець Матвійчук ОСОБА_1. свідомо допускає порушення норм Кодексу професійної етики приватних виконавців України, яке є підставою для застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення. Провина приватного виконавця є доведеною, наявні всі ознаки складу дисциплінарного проступку у діях приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1., які полягали в умисному зловживанні процесуальними правами, позапроцесуальних звернень до суду з метою вчинення тиску на суд та з наміром ухвалення потрібних приватному виконавцю рішень, а також поширенні публікацій з порушенням принципів професійної етики, зокрема, чесності, стриманості, коректності та терпимості, що може не лише підривати незалежність судової влади та авторитет правосуддя, а й має наслідком порушення прав та законних інтересів сторін виконавчого провадження, підриває авторитет і довіру до професії приватного виконавця.

Рішенням Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформленим Протоколом №90 від 16.05.2025 вирішено задовольнити подання Ради приватних виконавців України від 21.03.2025 № 745/01-14 про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця.

Наказом Міністерства юстиції України №1085/7 від 05.06.2025 уведено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 16 травня 2025 року, оформлене протоколом № 90, про задоволення подання Ради приватних виконавців України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1, та про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця. Припинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1.

Вважаючи протиправними рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене Протоколом №90 від 16.05.2025, та Наказ Міністерства юстиції України №1085/7 від 05.06.2025 позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус, визначено Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII).

Статтями 3, 4 Закону № 1403-VIII визначено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Відповідно до ст. 35 Закону № 1403-VIII Рада приватних виконавців України має право за зверненням учасника виконавчого провадження або за власною ініціативою здійснити перевірку діяльності приватного виконавця на предмет дотримання ним:

1) статуту Асоціації приватних виконавців України;

2) Кодексу професійної етики приватного виконавця;

3) рішень Ради приватних виконавців України та з'їзду приватних виконавців України, пов'язаних із діяльністю приватних виконавців.

Перевірка Радою приватних виконавців України діяльності приватного виконавця здійснюється шляхом надсилання приватному виконавцю письмового запиту в межах предмета перевірки. Протягом 15 календарних днів з дня отримання запиту приватний виконавець зобов'язаний надати Раді приватних виконавців України пояснення та копії відповідних документів.

Рада приватних виконавців України зобов'язана протягом 30 робочих днів з дня отримання пояснень приватного виконавця або часу, коли такі пояснення мали бути отримані, у разі їх ненадання розглянути надані матеріали на предмет наявності ознак дисциплінарного проступку та вирішити питання щодо внесення до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Згідно ст. 38 Закону № 1403-VIII підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком приватного виконавця є: 1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця; 2) порушення правил професійної етики приватного виконавця; 3) розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 4) невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків; 5) невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з'їзду приватних виконавців України.

Положеннями ч.1, 9 ст.39 та ч.1, 3-5 ст. 40 Закону № 1403-VIII визначено, що Дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків.

Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії.

Дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності зобов'язана запросити на засідання приватного виконавця та заслухати його пояснення з питань, що стали підставою для внесення подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень:

1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення;

2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця;

3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

У разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

Відповідно до ч.1, 2 ст.41 Закону № 1403-VIII за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця.

Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.

З метою, зокрема, визначення морально-етичних стандартів внутрішньої та зовнішньої комунікації, підвищення авторитету приватних виконавців у суспільстві та сприяння зміцненню довіри громадян до них, був прийнятий Кодекс професійної етики приватних виконавців України, затверджений рішенням З'їзду приватних виконавців України № 7 від 26.10.2021.

Згідно зі ст.3 Кодексу професійної етики у професійній діяльності приватний виконавець зобов'язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного виконання вимог виконавчого документа, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.

Положенням ст. 4 Кодексу професійної етики визначено, що етика поведінки у реалізації професійної діяльності приватних виконавців має ґрунтуватися на правових цінностях громадянського суспільства.

Поведінка приватного виконавця повинна сприяти підвищенню авторитету та суспільної довіри й поваги до професії.

Приватний виконавець не може допускати дій, висловлювань і вчинків, які можуть зашкодити його репутації та авторитету професії.

Відповідно до ст.18 Кодексу професійної етики у відносинах з учасниками виконавчого провадження приватний виконавець повинен бути стриманим, коректним і тактовним.

Приватний виконавець зобов'язаний забезпечити однакове ставлення до усіх учасників виконавчого провадження, дотримуючись високих стандартів ввічливості та поваги до їхніх прав, сприяти сторонам виконавчого провадження в реалізації їхніх прав, передбачених чинним законодавством.

Процесуальна комунікація, регламентована законодавством, з приватним виконавцем має бути швидкою та доступною для сторін.

Згідно ст. 24 Кодексу професійної етики приватний виконавець повинен з повагою ставитися до професійної діяльності представників засобів масової інформації, дотримуватися етичних стандартів під час публічних виступів.

Офіційні виступи приватного виконавця у засобах масової інформації мають бути достовірними та виваженими, адже можуть розцінюватись як офіційна професійна позиція спільноти. Дискусії повинні вестися у коректній формі, не підриваючи авторитету професії приватного виконавця.

Також, положенням ст. 25 Кодексу професійної етики визначено, що участь приватного виконавця у соціальних мережах, Інтернет-форумах і застосування ним інших форм спілкування в мережі Інтернет є допустимими. Приватний виконавець може розміщувати та коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету професії приватних виконавців України та сторонам виконавчого провадження.

Приватний виконавець під час користування соціальними мережами, Інтернет-форумами та іншими формами спілкування в мережі Інтернет повинен неухильно дотримуватись загальноприйнятих морально-етичних норм спілкування та принципів, визначених Законами України та цим Кодексом.

У спілкуванні з іншими учасниками соціальних мереж, Інтернет-форумів та інших форм комунікації в мережі Інтернет, зокрема під час розміщення коментарів і контенту, приватний виконавець повинен дотримуватись принципів професійної етики, відповідальності, чесності, стриманості, коректності та гідності, виявляти толерантність і терпимість до будь-якої аудиторії.

Приватний виконавець, зі свого боку, не повинен допускати провокаційних висловлювань і має утримуватися від будь-якої реакції на провокаційні заклики з боку учасників Інтернет-спілкування.

Приватному виконавцю не слід здійснювати заяв у соціальних мережах, Інтернет-форумах і під час інших форм спілкування в мережі Інтернет від імені професійної спільноти приватних виконавців і позиціонувати власну думку як переконання професійної спільноти.

У найменуванні сайту, сторінки приватного виконавця в соціальних мережах повинно міститися посилання на професію приватного виконавця.

Згідно ст. 26 Кодексу професійної етики за порушення положень Кодексу професійної етики приватних виконавців до приватного виконавця можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Звинувачення приватного виконавця в порушеннях норм етики цього Кодексу має бути доведено, але не може ґрунтуватися на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини приватного виконавця мають тлумачитись на його користь.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що приватний виконавець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яким вважається, зокрема, порушення правил професійної етики приватного виконавця.

Прийняттю рішення про накладення на приватного виконавця дисциплінарного стягнення передує перевірка обставин порушення приватним виконавцем Кодексу професійної етики, викладених у скарзі, або які стали відомі Раді.

Накладення дисциплінарного стягнення на приватного виконавця здійснюється Дисциплінарною комісією, яка, в свою чергу, при визначенні виду дисциплінарного стягнення враховує обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

При цьому, з аналізу частини сьомої статті 34 Закону № 1403-VIII убачається, що для прийняття рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, підставою для якого є наявність у діях приватного виконавця складу дисциплінарного проступку, Дисциплінарна комісія має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення останнім правил професійної етики, що, в свою чергу, і є мотивом для прийняття рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Підставою прийняття спірного у цій справі рішення, на думку членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців, слугувало порушення позивачем норм Кодексу професійної етики приватних виконавців України, що полягало в умисному зловживанні процесуальними правами, позапроцесуальних звернень до суду з метою вчинення тиску на суд та з наміром ухвалення потрібних приватному виконавцю рішень, а також поширенні публікацій з порушенням принципів професійної етики, зокрема, чесності, стриманості, коректності та терпимості.

Отже, зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі, зводиться до питання наявності/відсутності у діях приватного виконавця ОСОБА_1 ознак складу дисциплінарного проступку, як підстави для застосування дисциплінарного стягнення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що до Ради приватних виконавців України надійшло звернення Київського районного суду м. Одеси від 16.09.2024 № ЕП-2229/24-вих, за підписом заступника голови суду Петренка В.С. , на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1.

Київський районний суд м. Одеси у своїй скарзі вказував, що при розгляді подань та клопотань приватного виконавця ОСОБА_1 , пов'язаних з виконанням судових рішень у справах № 947/22065/23 та № 947/33682/23, були встановлені ознаки істотного зловживання приватним виконавцем своїми процесуальними правами, що виразилось у неодноразовому зверненні до суду з тотожними поданнями, які за змістом, обґрунтуваннями та доказами були подібними тим, що уже попередньо були розглянуті судом.

Суд зазначав, що у справі № 947/22065/23 приватний виконавець подала до суду чотири однакових за змістом подання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_10 у праві виїзду закордон, які ухвалами суду від 07.08.2024 (суддя Скриль Ю.А.), від 15.08.2024 (суддя Огренич І.В.), від 15.08.2024 (суддя Калініченко Л.В.) та від 21.08.2024 (суддя Петренко В.С.) були залишені без задоволення.

Скаржник також вказує, що приватним виконавцем було подано до суду чотири однакові подання про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_10 , які ухвалами суду від 15.08.2024 (суддя Огренич 1.8.), від 15.08.2024 (суддя Калініченко Л.В.), від 20.08.2024 (суддя Калініченко Л.В.) та від 21.08.2024 (суддя Петренко В.С.) у справі № 947/22065/23 також залишені без задоволення.

Такі дії приватного виконавця, а саме звернення до суду з аналогічними за змістом поданнями, які попередньо уже були розглянуті судом, було розцінено судом як зловживання процесуальними правами.

При цьому суд зазначив, що приватний виконавець має право на оскарження ухвал суду, якими відмовлено у задоволенні його подання, водночас їх не оскаржує, а знову, не змінюючи тексту подання та його обґрунтування, а також змісту доданих до нього доказів, повторно звертається до суду з поданнями однакового змісту, що є зловживанням процесуальними правами.

Факти такого зловживання, встановлені у трьох ухвалах Київського районного суду м. Одеси від 21.08.2024 у справі № 947/22065/23.

Подана скарга також обгрунтована наявністю зловживань процесуальними правами зі сторони приватного виконавця при зверненні до суду з поданнями про вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судового рішення у справі № 947/33682/23.

Київський районний суд м. Одеси у своїй скарзі вказував, що приватний виконавець, отримавши від суду відмову у задоволенні його подання, не змінюючи його змісту та обґрунтування, подає його знову, хоча попередньо таке клопотання уже розглядалось. Зокрема суд пояснює, що ухвалами від 08.08.2024 (суддя Куриленко О.М.), від 15.08.2024 (суддя Калініченко Л.В.) та від 20.08.2024 (суддя Огренич І.В.) приватному виконавцю було відмовлено у задоволенні його подань про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_11 у праві виїзду за кордон. Суд стверджує, що усі подання приватного виконавця були однаковими як за змістом, обгрунтуваннями так і приєднаними доказами.

Також, ухвалами суду від 13.08.2024, від 20.08.2024 (суддя Скриль Ю.А.) та від 20.08.2024 (суддя Калініченко Л.В.) приватному виконавцю було відмовлено у задоволенні його подань про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_11 та про їй привід. У скарзі зазначається, що подання, які передавались на розгляд суду, також були однаковими за змістом та доказами, та яким уже надавалась правова оцінка.

При цьому суд звертав увагу на те, що приватний виконавець не виявила бажання брати участь у розгляді поданих нею до суду подань, просила розглядати справи без її участі.

Суд зазначав, що при розгляді подання про оголошення розшуку боржника ОСОБА_11 , ухвалою суду від 27.08.2024 у справі № 947/33682/23 встановлені факти зловживання приватним виконавцем своїми процесуальними правами. Зокрема, в ході розгляду даного подання було встановлено, що боржник ОСОБА_11 виконує судове рішення та жодним чином не переховувалась від виконавця, а навпаки намагалась зв'язатись з ним для виконання судового рішення.

Суд також зазначає, що бувши незгодною з постановленими судом ухвалами, приватний виконавець їх не оскаржує, а подає на ім'я голови Київського районного суду м.Одеси скарги, у яких надає власну оцінку поведінці суддів, судовим рішенням, стверджуючи про їх незаконність. У поданих скаргах приватний виконавець ОСОБА_1 просить голову суду проводити наради та роз'яснювати суддям, зокрема Бескровному Я.В. , Петренко В.С., Калініченко Л.В., Огренич І.В., Куриленко О.М. положення законодавства та доводити до них судову практику інших судів першої інстанції, якими подання приватного виконавця були задоволені.

Як незаконний тиск на суд розцінено подання приватним виконавцем ОСОБА_1. протягом серпня-вересня 2024 року п'яти скарг щодо суддів до Вищої ради правосуддя, у яких виконавець звинувачує суддів у «фальшуванні судових справ», при тому, що постановлені судом ухвали в апеляційному порядку не оскаржуються.

Додатково зміст скарги мотивований тим, що Київський районний суд м. Одеси має найбільше навантаження серед усіх судів України, водночас змушений розглядати однакові подання приватного виконавця та витрачати велику кількість часу на пояснення та нескінчені необгрунтовані її скарги. Таку поведінку приватного виконавця колектив суду розцінює як «процесуальний тероризм», оскільки майже кожного дня судді отримують однакові подання, які вже були предметом судового розгляду.

24.10.2024 Київський районний суд м. Одеси надав доповнення до скарги за № ЕП- 2746/24-вих. У доповненні вказано, що у жовтні 2024 року від приватного виконавця ОСОБА_1 на адресу суду надійшло сім звернень про надання інформації, яка на думку суду, виходить за межі реалізації приватним виконавцем своїх прав та обов'язків

Також, доповнення до скарги мотивовані тим, що у жовтні 2024 року на сайті приватного виконавця ОСОБА_1., за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщено низку публікацій щодо голови та заступника голови Київського районного суду м. Одеси, які на думку скаржника містять недостовірні факти. Інформація, яка була озвучена під час вказаних подій та висвітлена у публікаціях, стала предметом розгляду в судах та в подальшому була визнана недостовірною, зокрема, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва по справі №761/44131/19, рішенням Обухівського районного суду Київської області по справі № 372/2176/19, рішенням Обухівського районного суду Київської області по справі № 372/3014/19, рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/17874/19.

Із долучених до скарги Київського районного суду м. Одеси документів судом встановлено, що приватний виконавець ОСОБА_1. неодноразово зверталася до Київського районного суду м. Одеси із поданнями про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_10 у праві виїзду за межі України. Ухвалою суду від 30.07.2024 у справі №947/22065/23 (суддя Безкровний Я.В.) подання повернуто без розгляду; ухвалами від 07.08.2024, (суддя Скриль Ю.А.), від 15.08.2024 (суддя Огренич І.В.), від 21.08.2024 (суддя Петренко В.С.) - у задоволенні повторних подань відмовлено.

Окрім того, ухвалами суду від 15.08.2024 (суддя Огренич І.В.), від 21.08.2024 (суддя Петренко В.С.) відмовлено у задоволенні подання приватного виконавця про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_10 .

Також ухвалою суду від 21.08.2024 (суддя Петренко В.С.) відмовлено приватному виконавцю у задоволенні іншого її подання про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_10 .

При цьому у трьох ухвалах Київського районного суду м. Одеси від 21.08.2024 (суддя Петренко В.С.) у справі №947/22065/23 судом встановлені факти зловживання приватним виконавцем ОСОБА_1. процесуальними правами, що полягає в неодноразовому зверненні до суду з тотожними поданнями про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_10 та про примусове проникнення до її житла. Судом зазначено, що такі клопотання уже розглядались судом (ухвала від 07.08.2024 суддя Скриль Ю.А., ухвала від 15.08.2024 суддя Огренич І.В., ухвала від 15.08.2024 та від 20.08.2024 суддя Калініченко Л.В.) та були залишені без задоволення. Суд вказав, що приватний виконавець, маючи право на оскарження вказаних ухвал, їх не оскаржує, а знову, жодним чином не змінюючи тексту подання та його обґрунтування, а також змісту доданих доказів, звертається до Київського районного суду м. Одеси з тотожними поданнями та доказами, що судом розцінено як зловживання процесуальними правами.

Вказані ухвали були оскаржені позивачем до Одеського апеляційного суду. Постановою Одеського апеляційного суду від 17.12.2024 апеляційну скаргу приватного виконавця ОСОБА_1. залишено без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21.08.2024, якою відмовлено у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, залишено без змін. Також, постановою Одеського апеляційного суду від 17.12.2024 апеляційну скаргу приватного виконавця ОСОБА_1. залишено без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21.08.2024, якою відмовлено у задоволенні подання про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_10 , залишено без змін. Також постановою Одеського апеляційного суду від 17.12.2024 апеляційну скаргу приватного виконавця ОСОБА_1. залишено без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21.08.2024, якою відмовлено у задоволенні чергового подання про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_10 , залишено без змін.

При цьому, щодо зловживання процесуальними правами приватним виконавцем ОСОБА_1. Одеський апеляційний суд у своїх постановах від 17.12.2024 у справі № 947/22065/23 зазначив, про те, що приватний виконавець неодноразово зверталася до суду з однаковими клопотаннями та поданнями, незважаючи на відсутність нових обставин або доказів, які б обґрунтовували їх повторне подання, у зв'язку із чим суд першої інстанції правомірно розцінив такі дії як зловживання процесуальними правами, що кореспондується із положеннями статті 44 ЦПК України.

Щодо дій приватного виконавця ОСОБА_1. вчинених в порядку виконання рішення у справі №947/33682/23, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що ухвалами Київського районного суду м. Одеси від 08.08.2024 (суддя Куриленко О.М.), від 15.08.2024 (суддя Калініченко Л.В.), від 20.08.2024 (суддя Огренич І.В.) відмовлено у задоволенні подань (повторних подань) приватного виконавця ОСОБА_1. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_11 . Ухвалами суду від 15.08.2024 та від 20.08.2025 (суддя Калініченко Л.В.) відмовлено у задоволенні подання та повторного подання приватного виконавця ОСОБА_1. про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_11 .

В ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 27.08.2024 (суддя Скриль Ю.А.), якою відмовлено у задоволення подання приватного виконавця ОСОБА_1. про оголошення розшуку боржника ОСОБА_11 , суд зазначив, що судом отримано переконливі докази того, що ОСОБА_11 не тільки вживає заходів щодо виконання рішення суду та погашення заборгованості, але й намагається з власної ініціативи зв'язатися та комунікувати з приватним виконавцем, не зважаючи на те, що скеровані поштовим зв'язком приватним виконавцем постанови, вимоги та виклики боржниця не отримувала. Також суд звернув увагу, що приватний виконавець ОСОБА_1., вже неодноразово зверталась до Київського районного суду м. Одеси з поданнями про застосування заходів процесуального примусу відносно ОСОБА_11 , зокрема тричі з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, двічі про проникнення до житла боржника, а також про привід ОСОБА_11 . Маючи право на оскарження вказаних ухвал, приватний виконавець їх не оскаржує, а знову, жодним чином суттєво не змінюючи тексту подань тa їx обґрунтування, а також змісту доданих доказів, звертається до Київського районного суду м. Одеси з тотожними поданнями та доказами, що судом було розцінено як зловживання процесуальними правами ОСОБА_11 .

Втім суд враховує те, що постановою Одеського апеляційного суду від 15.04.2025 апеляційну скаргу приватного виконавця ОСОБА_1. задоволено частково. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси (суддя Скриль Ю.А.) від 27 серпня 2024 року змінено в мотивувальній частині шляхом виключення визнання судом зловживання процесуальними правами приватним виконавцем.

Таким чином, підсумовуючи, суд зауважує, що обставини зловживання приватним виконавцем ОСОБА_1. своїми процесуальними правами встановлені в ухвалах Київського районного суду м. Одеси від 21.08.2024 у справі № 947/22065/23 та постановах Одеського апеляційного суду від 17.12.2024 у справі № 947/22065/23, які набрали законної сили та є чинними.

Відтак, суд виснує, що обставини зловживання приватним виконавцем ОСОБА_1. своїми процесуальними правами при зверненні до суду з поданнями є належним чином встановленими та знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

При цьому суд не враховує посилання позивача на те, що ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 21.08.2024 визнано зловживання процесуальними правами на підставі неіснуючих ухвал суду, оскільки судом не може надаватися оцінка змісту судовому рішенню, яке надбало законної сили. Ухвала переглядалася судом апеляційної інстанції, та саме цим судом могла бути надана оцінка вказаним обставинам.

Окрім того, в ході розгляду справи судом встановлено, що приватний виконавець ОСОБА_1. неодноразово (а саме дев'ять разів) зверталася на ім'я Голови Київського районного суду м. Одеси із листами від 02.08.2024 НОМЕР_2, від 09.08.2024 НОМЕР_3, від 17.08.2024 НОМЕР_2 та НОМЕР_2/1, від 04.09.2024 НОМЕР_2, НОМЕР_4/1, НОМЕР_4/2, НОМЕР_4/3, та від 09.09.2024 НОМЕР_2, у яких висловлювала незгоду з судовими рішеннями, прийнятими суддями Безкровним Я.В., Куриленко О.М., Огренич І.В., Петренко В.С., Калініченко Л.В., зазначала про те, що їх поведінка підриває авторитет правосуддя, просила довести до відома суддів положень законодавства, якими визначено форми та зміст заяв і клопотань, що подаються приватним виконавцем, а також якими врегульовано порядок прийняття таких подань та їх розгляд по суті. Також просила провести нараду, на якій довести до відома суддів зміст статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», та рішення інших судів, якими були задоволені подання про тимчасове обмеження боржників у праві виїзду за кордон та подання про примусове проникнення до житла боржників. Окрім того, просила голову суду вжити заходів щодо недопущення поведінки суддів, які на її думку, чинять перепону у примусовому виконання рішення суду.

Надаючи оцінку вказаним зверненням, суд зазначає, що відповідно до статті 126 Конституції України незалежність недоторканність судді гарантуються Конституцієюі законами України. Вплив на суддю у будь- який спосіб забороняється.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що одними з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках касаційне оскарження судового рішення.

Відтак, з наведених положень вбачається, що державний виконавець у разі не погодження із судовим рішенням, постановленим судом, має право на його оскарження, у передбаченому процесуальним законом порядку. Поряд із цим, державний виконавець повинен виявляти повагу до судового рішення, яке набрало чинності та ним не оскаржується та утриматися від звернень до суду, у яких викладена негативна оцінка та незгода із рішеннями, у спосіб яким не передбачений процесуальним законом.

Суд не враховує твердження позивача про те, що вказаними листами вона мала намір лише довести до відома судову практику, адже такі наміри могли бути нею реалізовані у процесуальний спосіб, зокрема здійснити посиланням на судову практику у поданнях (заявах, клопотаннях), апеляційних скаргах, а також в усних поясненнях, наданих в обгрунтування подань під час судових засідань. Тим паче, зміст самих подань (зокрема такі формулювання як: «своїми незаконними вимогами суд обмежує приватному виконавцю у доступі до правосуддя…», «судом вигадано нову підставу для відмови в обмеженні боржниці у праві виїзду …», «поведінка судді підриває авторитет правосуддя…», «своїми діями суддя чинить перепону у виконані рішення суду» та інші) свідчить про те, що метою їх подання було не лише доведення до відома суддів судової практики, а вбачаються ознаки наміру впливу в позапроцесуальний спосіб на ухвалення судових рішень.

Дисциплінарна комісія, спираючись на висновки Дисциплінарного уповноваженого, зазначила, що послідовне подання приватним виконавцем звернень до голови Київського районного суду м. Одеси з власною оцінкою судового рішення та дій судді, а також одночасне звернення з поданнями, які уже неодноразово розглядалися судом та щодо яких були постановлені відповідні ухвали, виходить за межі добросовісної та сумлінної поведінки приватного виконавця в судовому процесі

Враховуючи зміст досліджених судом листів приватного виконавця ОСОБА_1 до Голови Київського районного суду м. Одеси, суд погоджується із висновками Комітету з етики, Дисциплінарного уповноваженого, що в наступному було враховано і Дисциплінарною комісією при прийнятті оскаржуваного рішення, що їх можна розцінювати як намір впливу на суд, з метою схилити суддів до ухвалення в майбутньому рішень, якими подання приватного виконавця будуть задовольнятися.

Щодо наявних в матеріалах справи копій публікацій, розміщених приватним нотаріусом ОСОБА_1 на сайті в мережі інтернет, суд зазначає наступне.

Як вбачається із висновку Дисциплінарного уповноваженого, при перевірці обставин, викладених у скарзі Київського районного суду м. Одеси, Дисциплінарним уповноваженим встановлено, що за інтернет посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 наявна сторінка приватного виконавця ОСОБА_1 та міститься посилання на професію приватного виконавця. У своїй заяві від 17.02.2025, адресованій дисциплінарному уповноваженому, приватний виконавець ОСОБА_1. не заперечувала належності їй цього сайту, його ідентифікації та інформаційного наповнення.

Зокрема в розділі «Публікації», ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщено публікацію під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4». Також, у даному розділі містяться публікація від ІНФОРМАЦІЯ_3 під назвою «Компанія дружини голови суду в Одесі купила квартиру в Маямі за 12 млн грн. Грошей на це в деклараціях не вистачає», а також від ІНФОРМАЦІЯ_3 під назвою «Ідеальний зять, як Одеський суддя ОСОБА_14 оформив усе своє майно на дружину і тещу».

Надаючи оцінку таким публікаціям Дисциплінарний уповноважений зазначив, що приватні виконавці відіграють важливу роль при здійсненні правосуддя, що покладає на них ряд додаткових обов'язків, особливо в тому, що стосується їхньої поведінки. Враховуючи важливість їх участі у здійсненні правосуддя, поведінка приватних виконавців підлягає обмеженням, пов'язаним з їх професійною поведінкою, яка повинна бути обачною, чесною і гідною, вони також користуються винятковими правами і привілеями, які можуть бути різними в різних юрисдикціях, але серед яких зазвичай є певна частка терпимості та стриманості у вираженні власних поглядів, поширенні інформації та публікацій. Дисциплінарний уповноважений виснував, що розміщуючи вказані публікації приватний виконавець ОСОБА_1 не дотрималась принципів професійної етики, зокрема чесності, стриманості, коректності та терпимості, що може підривати незалежність судової влади та авторитет правосуддя серед суспільства та вважав, що розміщуючи наведені публікації на власному сайті, приватний виконавцем ОСОБА_1 допущено порушення статті 25 Кодексу професійної етики приватних виконавців України.

Позивач під час розгляду справи спершу заперечувала належність їй таких публікацій, посилалась на недоведеність належності їй такого сайту, та згодом стверджувала, що вказані публікації нею лише поширювалися, вона не є їх автором, і вони є у відкритому доступі у мережі інтернет.

Втім розміщення таких публікацій, які не є достовірними, виваженими, завдають шкоди авторитету професії приватних виконавців, оскільки можуть розцінюватися як офіційна позиція спільноти приватних виконавців, - було розцінено Комітетом з етики, Дисциплінарним уповноваженим та в наступному Дисциплінарною комісією як порушення Кодексу професійної етики приватних виконавців України, які знижують рівень довіри до професії приватного виконавця та дискредитують її в очах суспільства. Адже професія приватного виконавця належить до професій, які користуються підвищеною довірою суспільства. У зв'язку із цим, приватний виконавець повинен дотримуватися високих стандартів не тільки професійної компетентності, але й особистої доброчесності, стриманості в публічному просторі, утримуватися від будь-яких дій, які можуть підірвати довіру до професії приватного виконавця.

Такі висновки суд вважає достатньо обгрунтованим, зробленими за результатом належного аналізу змісту публікацій та їх оцінки на предмет відповідності вимогам Кодексу професійної етики.

Надаючи оцінку аргументам позивача, викладеним у позові та інших заявах по суті спору, суд зазначає наступне.

Твердження позивача про те, що дисциплінарне провадження порушене за скаргою неналежного суб'єкта суд вважає необгрунтованими.

Так, відповідно до ст. 35 Закону № 1403-VIII Рада приватних виконавців України має право за зверненням учасника виконавчого провадження або за власною ініціативою здійснити перевірку діяльності приватного виконавця на предмет дотримання ним, зокрема, Кодексу професійної етики приватного виконавця.

У справі що розглядається перевірка обставин щодо наявності в діях приватного виконавця ОСОБА_1 була проведена за заявою Київського районного суду м. Одеси.

При цьому, суд погоджується із аргументами відповідача про те, що після отримання заяви іншої особи (не учасника виконавчого провадження) Рада приватних виконавців фактично діє не за заявою, а з власної ініціативи та заява про наявність в діях приватного виконавця ознак дисциплінарного проступку розцінюється, як інформація, що стала відома Раді.

Щодо доводів позивача про пропуск відповідачами строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, суд звертає увагу на таке.

Як уже судом було зазначено, положенням ч.1 ст. 40 Закону № 1403-VIII визначено, що Дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

У постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №140/2740/19 суд касаційної інстанції вказав, що приватний виконавець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом двох років з дня вчинення дисциплінарного проступку. Водночас в межах цього строку є ще один строк, протягом якого приватного виконавця може бути притягнуто до відповідальності - два місяці, відлік якого починається із дня виявлення дисциплінарного проступку. Днем виявлення такого проступку є складання довідки про результати перевірки.

Втім, з матеріалів справи убачається, що дисциплінарне провадження щодо позивача було ініційовано за заявою Київського районного суду м. Одеси та розпочато за рішенням Ради приватних виконавців України, а не в порядку контролю за діяльністю приватного виконавця Міністерством юстиції України шляхом проведення перевірок.

Тому застосовуючи такі ж міркування, якими Верховний Суду керувався у постанові від 21 січня 2021 року у справі №140/2740/19, суд вважає слушними твердження позивача що днем виявлення проступку слід вважати день складання висновку Комітету з етики.

В той же час, суд зауважує, що відповідно до п.6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1403-VIII, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" зупиняються до припинення або скасування воєнного стану в Україні встановлені частиною першою статті 40 цього Закону строки розгляду Дисциплінарною комісією подань про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та прийняття рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

При цьому суд звертає увагу, що зі змісту вказаного положення вбачається, що зупиняються саме строки розгляду Дисциплінарною комісією подань, що очевидно пов'язано із негативними наслідками дії режиму воєнного стану (можливістю переривання роботи Дисциплінарної комісії через повітряні тривоги, відсутність електроенергії тощо), а не зупиняється розгляд самих подань, як хибно вважає позивач.

З наведеного слідує, що Дисциплінарною комісією не було пропущено строк розгляду подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та прийняття рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Позивач вважає, що рішення Дисциплінарної комісії прийняте складом комісії, затвердженим неналежним суб'єктом, оскільки підписане не Міністром юстиції, а першим заступником міністра - М. Кучерявенко, що на думку позивача є однією із підстав для визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Згідно ч.3 ст.39 Закону № 1403-VIII персональний склад Дисциплінарної комісії затверджується наказом Міністерства юстиції України.

Відповідно до підпункту 29 пункту 12 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 02.07.2014 № 228, Міністр підписує накази Мін'юсту.

Як вбачається із Наказу міністерства юстиції України «Про затвердження складу дисциплінарної комісії приватних виконавців» №697/7 від 10.04.2025 він підписаний першим заступником Міністра - Миколою Кучерявенком.

Згідно довідки, виданої начальником Управління з персоналу Міністерства юстиції України №104/14.1-21/25 від 08.04.2025, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 08.04.2025 №695/к виконання обов'язків Міністра юстиції України з 09 по 13 квітня 2025 покладено на першого заступника Міністра юстиції України Кучерявенка Миколу Петровича.

Відтак, твердження позивача про прийняття оскаржуваного рішення складом Дисциплінарної комісії, затвердженим неналежним суб'єктом, суд вважає спростованим. Окрім того, суд зазначає і про те, що вказаний наказ є чинним, не оскарженим та не є предметом оскарження у межах даної справи.

Також позивач, обгрунтовуючи позов посилається на те, що рішення Дисциплінарної комісії прийняте за участю упереджених осіб, які підлягали відводу.

Так, зі змісту протоколу №90 засідання Дисциплінарної комісії від 16.05.2025 вбачається, що позивачем були заявлені відводи наступним членам комісії:

- ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що вона приймала участь в прийнятті рішення про застосування до позивачки попереднього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності, яке є предметом судового оскарження. А також не відповідала на офіційні запити позивачки, у зв'язку з чим було подано скаргу до Мін'юсту і позов до суду. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі №200/1671/24, залишеним в силі постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2024, було визнано протиправними дії Міністерства юстиції України та зобов'язано надати відповідь на її звернення.

- ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що позивачкою подано заяву до ТУ ДБР у м. Києві про внесення інформації до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відносно судді ВАКС ОСОБА_3. А також через те, що вона приймала участь в прийнятті рішення про застосування до позивачки попереднього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності, яке є предметом судового оскарження, у зв'язку з чим позивачкою направлено декілька офіційних запитів на її адресу, на які відповіді не отримані і така бездіяльність оскаржена до Вищої Ради Правосуддя.

- Членам Дисциплінарної комісії від Міністерства юстиції України - ОСОБА_6., ОСОБА_7 , ОСОБА_5. у зв'язку з тим, що вони приймали участь в прийнятті рішення про застосування до позивачки попереднього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності, яке є предметом судового оскарження. А також не відповідали на офіційні запити позивачки, у зв'язку з чим було подано скаргу до Мін'юсту і позов до суду. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.05.2024 у справі №200/1671/24, залишеним в силі постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2024, було визнано протиправними дії Міністерства юстиції України та зобов'язано надати відповідь на звернення. Міністерством юстиції України було направлено відповідне рішення членам ДК для виконання. Крім того, у висновку Комітету з етики №290 від 18.11.2024 встановлено, що позивачкою в мережі Інтернет розміщуються негативні публікації відносно службових осіб Міністерства юстиції України. Отже члени ДК, які є також службовими особами Міністерства юстиції України, при розгляді даної скарги, не можуть дотриматись принципів об'єктивності та безсторонності, а отже підлягають відводу.

- Голові ДК - Гайченку А. В. у зв'язку з тим, що позивачкою подано низку скарг до Офісу Президента України та Кабінету Міністрів України відносно нього як заступника міністра з питань виконавчої служби. Також за заявами позивачки відповідними правоохоронними органами внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримініальних правопорушень відносно посадових осіб Мін'юсту, зокрема Гайченка А. В . Крім того, у висновку Комітету з етики №290 від 18.11.2024 встановлено, що позивачкою в мережі Інтернет розміщуються негативні публікації відносно службових осіб Міністерства юстиції України. Отже Гайченко А.В. , який є службовою особою Міністерства юстиції України, при розгляді даної скарги, не може дотриматись принципів об'єктивності та безсторонності, а отже підлягає відводу.

Відповідно до пункту 21 Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства від 27.11.2017 № 3791/5, член Дисциплінарної комісії не може брати участь у розгляді питання та прийнятті рішення і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем особи, щодо якої розглядається питання; стало відомо про інші обставини, які можуть вплинути на об'єктивність та неупередженість члена Дисциплінарної комісії або наявні інші підстави для відводу (самовідводу), визначені частиною першою статті 23 Закону України «Про адміністративну процедуру».

Відвід члену Дисциплінарної комісії може заявити особа, щодо якої розглядається питання.

Відвід з обґрунтуванням його причин надсилається Дисциплінарній комісії у формі письмової заяви. Головуючий на засіданні зобов'язаний ознайомити члена Дисциплінарної комісії із заявою про його відвід.

Рішення про відвід (самовідвід) члена Дисциплінарної комісії приймається більшістю присутніх на засіданні її членів, крім члена Дисциплінарної комісії, стосовно якого вирішується питання щодо відводу (самовідводу).

У разі рівного розподілу голосів рішення про відвід (самовідвід) вважається таким, що не прийняте. Член Дисциплінарної комісії, якому заявлено відвід, має право дати пояснення з приводу відводу.

Також, відповідно до частини першої статті 23 Закону України «Про адміністративну процедуру», посадова особа адміністративного органу, яка розглядає справу, не може брати участі в адміністративному провадженні та підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) вона є або була учасником такого адміністративного провадження чи його представником; 2) вона залучена або була залучена до участі в такому адміністративному провадженні як особа, яка сприяє розгляду справи; 3) вона є членом сім'ї або іншою близькою особою учасника адміністративного провадження або його представника; 4) вона бере участь в одному й тому самому судовому провадженні з учасником адміністративного провадження або його представником; 5) вона перебувала або перебуває у службовій чи іншій залежності від учасника адміністративного провадження чи його представника; 6) вона має або може мати приватний інтерес у результаті вирішення справи; 7) існують інші обставини, що викликають або можуть викликати сумнів у безсторонності (неупередженості) посадової особи адміністративного органу.

Як встановлено судом, усі відводи були належним чином розглянуті, по суті заявлених відводів членами комісії надавалися пояснення, про те, що вони не мають особистої зацікавленості у розгляді справи, не перебувають у конфлікті інтересів, а заявлені позивачем факти стосуються професійної діяльності членів Комісії та раніше прийнятих ними рішень, що не може автоматично слугувати підставою для відводу.

Підставам заявлення відводів членами Дисциплінарної комісії була надана належна оцінка, та у їх задоволенні було відмовлено. Судом не встановлено порушення порядку розгляду таких відводів.

Щодо тверджень позивача про те, що оскаржуване рішення в частині порушення Кодексу професійної етики приватних виконавців України позивачем за розміщення на офіційному веб-сайті в мережі Інтернет публікації щодо службових осіб Міністерства юстиції України, суддів Київського районного суду м. Одеси тощо, зроблено поза межами скарги, не стосується предмета перевірки та пояснень щодо вказаних обставин позивач не надавала, суду зазначає наступне.

Як встановлено судом Рішенням Ради приватних виконавців України № 74 від 27.09.2024 за скаргою Київського районного суду м. Одеси від 16.09.2024 розпочато перевірку діяльності позивачки на предмет дотримання норм Кодексу професійної етики приватних виконавців.

Листом №376/01-14 від 30.09.2024 Радою приватних виконавців України повідомлено позивача про надходження скарги Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024, про початок перевірки діяльності приватного виконавця на предмет дотримання норм Кодексу професійної етики приватних виконавців під час виконання ним виконавчих проваджень № ОСОБА_15; № ОСОБА_16 та запропоновано протягом 15 календарних днів з дня отримання даного запиту надати свої пояснення по суті викладених у скарзі Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024 обставин.

За скаргою Київського районного суду м. Одеси від 16.09.2024 позивачкою направлені на електронну адресу РПВУ відповідні пояснення.

Втім, 24.10.2024 Київський районний суд м. Одеси надав доповнення до скарги за № ЕП- 2746/24-вих, які зокрема були мотивовані тим, що у жовтні 2024 року на сайті приватного виконавця ОСОБА_1., за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщено низку публікацій щодо голови та заступника голови Київського районного суду м. Одеси, які на думку скаржника містять недостовірні факти.

У Висновку Комітету з етики №290 від 18.11.2024 надано оцінку обставинам, викладеним у повідомленнях Київського районного суду м. Одеси від 16.09.2024 та від 24.10.2024, в тому числі і щодо розміщень на вебсайті в мережі Інтернет публікації щодо службових осіб Міністерства юстиції України, суддів Київського районного суду м. Одеси тощо, які не є достовірними та виваженими, завдають шкоди авторитету професії приватних виконавців України.

Враховуючи те, що предметом перевірки Радою були обставини, повідомлені у листах Київського районного суду м. Одеси як від 16.09.2024 так і від 24.10.2024, суд вважає хибними твердження позивача, що висновок Комітету з етики винесений поза межами предмету скарги.

Дисциплінарною комісією було здійснено розгляд Подання Ради приватних виконавців України, внесеного на підставі рішення Ради від 21.11.2024 № 76 за результатами розгляду повідомлень (скарг) Київського районного суду м. Одеси від 16.09.2025 та від 24.10.2024.

Згідно пункту 25 Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства від 27.11.2017 № 3791/5, Дисциплінарна комісія зобов'язана запросити на засідання приватного виконавця, стосовно якого Мін'юстом внесено подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, та заслухати його пояснення з питань, що стали підставою для внесення подання.

Приватний виконавець, щодо якого внесено подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, повідомляється про дату, час і місце проведення засідання не пізніше ніж за 5 днів до проведення засідання Дисциплінарної комісії рекомендованим поштовим відправленням або на електронну адресу, зазначену в Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Про бажання взяти участь в засіданні в режимі відеоконференцзв'язку приватний виконавець повідомляє секретаря Дисциплінарної комісії на його електронну адресу не пізніше ніж за три дні до дня проведення засідання Дисциплінарної комісії.

Повідомлення щодо участі приватного виконавця в засіданні в режимі відеоконферецзв'язку надсилається приватному виконавцю секретарем Дисциплінарної комісії на електронну адресу, зазначену в Єдиному реєстрі приватних виконавців України, не пізніше ніж за один день до дня проведення засідання Дисциплінарної комісії.

У разі неявки приватного виконавця на засідання Дисциплінарної комісії головуючий виносить на обговорення Дисциплінарної комісії пропозицію щодо можливості розгляду питання за відсутності приватного виконавця.

Розгляд подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності може бути відкладено у разі неявки приватного виконавця з поважних причин.

Згідно витягу з Протоколу, приватний виконавець ОСОБА_1. на засідання Комісії, не з'явилась. Про дату, час і місце проведення засідання приватного виконавця повідомлялась листом від 09.05.2025 № 05-2025/ДК, скерованим 09.05.2025 о 15:56 на її електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, тобто за 5 днів до проведення засідання Комісії.

Також, листом від 15.05.2025, скерованим 15.05.2025 о 14:57 на її електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначену у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, приватному виконавцю надано посилання доступу до вебінарної кімнати (платформа Zoom) для участі в засіданні Дисциплінарної комісії в режимі відеоконферецзв'язку. Проте, у вебінарній кімнаті (платформа Zoom) приватний виконавець ОСОБА_1. також була відсутня.

Вказаних обставин позивач не заперечила.

Таким чином, суд виснує, що позивачу була надана можливість взяти безпосередню участь у засіданні Дисциплінарної комісії та надати свої пояснення щодо публікації, з приводу яких Комітет з етики надав свої висновки. Проте, позивач також можливістю не скористалася.

У заяві приватного виконавця від 15.05.2025 до Комісії було заявлено клопотання про відкладення розгляду подання про притягнення приватного виконавця на більш пізніший строк, мотивуючи його тим, що запрошення на засідання ДК за тиждень до його проведення унеможливлює прийняття участі в ньому виходячи з її зайнятості як приватного виконавця. Враховуючи те, що документів, які підтверджують поважність причин, які унеможливлюють взяти участь в засідання Комісії ОСОБА_1 до Комісії не надала, у його задоволенні обгрунтовано було відмовлено.

Щодо посилань позивача на те, що Рада приватних виконавців не дала можливості надати їй пояснення щодо висновку Комітету з етики на засіданні Ради від 21.11.2024, за її заявою засідання не було відкладено суд зазначає, що органом, який вирішує питання про наявність в діях приватного виконавця ознак дисциплінарного правопорушення є Дисциплінарна комісія та позивач мала можливість взяти участь у її засіданні та надати пояснення на спростування висновків Комітету з етики. Проте таким правом не скористалася.

Позивачем належним чином не обгрунтовано, яким чином вказана обставина (відмова у відкладенні засідання) вплинула на правомірність прийнятого Дисциплінарною комісією оскаржуваного рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Окрім того, судом враховано і те, що позивачем надавалися пояснення Дисциплінарному у повноваженому щодо обставин, оцінка яким була надана у висновку Комітету з етики та у наступному були відображенні у поданні Ради. Відтак, позиція позивача була врахована Радою при вирішенні питання про наявність ознак дисциплінарного проступку в її діях.

Верховним Судом у постановах від 09.01.2025 у справі № 280/1221/22, від 28 липня 2022 року у справі №160/9390/20, від 21 січня 2021 року у справі № 140/2740/19 зауважено, що розглядаючи питання притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, Дисциплінарна комісія має відповідно до частини другої статті 38 Закону № 1403-VIII встановити наявність обов'язкових елементів для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, а саме порушення приватним виконавцем закону, його вину, наявність негативних наслідків, які наступили в результаті дій приватного виконавця та причинний зв'язок між цими діями, вчиненими в процесі виконання рішення суду і негативними наслідками. Тобто, Дисциплінарна комісія приватних виконавців в кожному конкретному випадку повинна надати належну правову оцінку виявленому порушенню, встановити, які наслідки воно за собою потягнуло, на що вплинуло, чи є допущене порушення підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

При розгляді матеріалів дисциплінарного провадження Дисциплінарною комісією, спираючись на висновки Комітету з етики та Дисциплінарного уповноваженого встановлено порушення приватним виконавцем вимог Кодексу професійної етики приватних виконавців України, що являє собою протиправність діяння приватного виконавця як елемент складу дисциплінарного правопорушення.

При цьому, вчинення приватним виконавцем зловживання процесуальними правами, позапроцесуальні звернення до суду з метою вчинення тиску на суд та з наміром ухвалення потрібних приватному виконавцю рішень, а також поширення публікацій з порушенням принципів професійної етики, зокрема, чесності, стриманості, коректності та терпимості, що може підривати незалежність судової влади та авторитет правосуддя в цілому, - свідчить про умисне порушення приватним виконавцем етичних норм професійної поведінки.

Негативні наслідки таких дій полягають у завданні шкоди авторитету професії приватного виконавця, підрив довіри та дискредитуванні її в очах суспільства.

Відповідно до судової практики оцінювання вибору дисциплінарного стягнення органом, який відповідно до закону уповноважений його застосовувати, є дискреційною компетенцію цього органу.

Зі змісту оскаржуваного рішення Дисциплінарної комісії вбачається, що з огляду на обставини вчинення та тяжкість проступку, члени комісії одностайно проголосували за задоволення подання Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця.

При цьому враховуючи кількість та характер вчинених приватним виконавцем порушень Кодексу етики, суд вважає застосоване стягнення пропорційним, співмірним допущеним порушенням.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що в ході розгляду справи судом вставлена обставина скасування постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі №200/7873/24 Наказу Міністерства юстиції України №2767/7 від 08.11.2024 про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 , прийняття якого було враховано Дисциплінарною комісією при виборі дисциплінарного стягнення як факт застосування до виконавця стягнень протягом останнього року.

Втім, зі змісту протоколу №90 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 16.05.2025 вбачається, що обставина прийняття Наказу Міністерства юстиції України №2767/7 від 08.11.2024 про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 строком на один місяць була врахована комісією як додатковий факт та не була визначальною при обранні виду дисциплінарного стягнення.

Відтак, суд дійшов висновку, що Дисциплінарною комісією під час розгляду подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, ретельно досліджено обставини справи, враховано пояснення позивача, усі елементи дисциплінарного проступку були належним чином досліджені та встановлені та зроблено обгрунтовані висновки про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

При обранні виду дисциплінарного стягнення, було враховано обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, що свідчить про правомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця, як об'єктивного та правомірного, а також відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, які слідують з норм пунктів 2, 3 та пункту 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення).

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформленого протоколом №90 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 16.05.2025, про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця, та наказу Міністерства юстиції України 05.06.2025 №1085/7, яким уведено в дію означене рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 16.05.2025.

Решта доводів та заперечень позивача висновків суду не спростовують. Позивачем не надано достатніх аргументів та доказів, на підставі яких можна було би зробити висновок про протиправність оскаржуваних рішення та наказу.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи викладене, дослідивши встановлені обставини справи, надані сторонами докази та доводи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за результатами розгляду справи відповідачами доведено правомірність рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців України, оформлене протоколом від 16.05.2025 №90 та наказу Міністерства юстиції України від 05.06.2025 №1085/7.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати не розподіляються.

На підставі вкладеного, керуючись ст. ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Залишити без задоволення позов ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Дисциплінарна комісія приватних виконавців України, код ЄДРПОУ 00015622, адреса: вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001.

Міністерство юстиції України, код ЄДРПОУ 00015622, адреса: вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001.

Третя особа: Некомерційна професійна організація "Асоціація приватних виконавців України", код ЄДРПОУ 41758154, адреса: Берестейський проспект, 5а, м. Київ, 01135.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА

.