Справа № 420/10514/26
13 квітня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
Розглянувши поза межами судового засідання клопотання позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
10 квітня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надіслана засобами поштового зв'язку) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нерозгляду заяви про надання відстрочки;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву позивача; оформити відстрочку від мобілізації;внести відповідні відомості до облікових даних.
визнати протиправними дії щодо внесення інформації до ІПНП;
зобов'язати ГУНП видалити інформацію про позивача з ІПНП; припинити обробку персональних даних;
зобов'язати надати письмову відповідь;
визнати протиправною бездіяльність щодо неперенаправлення заяви позивача за належністю до компетентного територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
зобов'язати відповідача (відповідачів) у разі встановлення судом факту звернення не до належного суб'єкта владних повноважень - невідкладно направити заяву позивача до компетентного районного (територіального) ТЦК та СП для її розгляду по суті;
у разі встановлення судом належного відповідача, який не залучений до участі у справі,
- залучити такого відповідача до участі у справі або замінити неналежного відповідача відповідно до ст. 52 КАС України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є громадянином України та перебуває на військовому обліку. Позивач офіційно є батьком трьох малолітніх дітей віком до 18 років, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач має право на відстрочку від призову під час мобілізації. Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про оформлення відстрочки та подав всі необхідні документи. Станом на момент подання цього позову відповідачем не прийнято жодного рішення, відповідь не надана, що свідчить про протиправну бездіяльність. Крім того, у базі ІПНП міститься інформація щодо нібито порушення позивачем правил військового обліку. Водночас:протокол за ст. 210, 210-1 КУпАП відсутній; рішення про притягнення до відповідальності відсутнє; позивач не перебуває у розшуку; не порушував правила військового обліку. Позивач звертався із заявою про надання відстрочки до ІНФОРМАЦІЯ_1 , як до вищестоящого органу в системі територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. При цьому у поданій заяві позивачем прямо зазначалось прохання у разі, якщо звернення адресовано не за належністю або направлено не до уповноваженого органу чи структурного підрозділу, - невідкладно переслати його за належністю до компетентного вимог Закону України «Про звернення громадян». Незважаючи на це, станом на момент звернення до суду: заява не була належним чином розглянута; не була переслана за належністю до відповідного районного ІНФОРМАЦІЯ_4 ; відповідь по суті заявлених вимог не надана жодним уповноваженим органом. Строки на відповідь також прострочені оскільки відповідні заяви були направлені 26.01.26 р. Таким чином, має місце триваюча протиправна бездіяльність суб'єктів владних повноважень, яка полягає як у нерозгляді заяви по суті, так і у невиконанні обов'язку щодо її направлення за належністю, та порушення термінів на відповідь.
Разом із позовною заявою подане клопотання про забезпечення позову, у якому ОСОБА_1 просить суд:
заборонити ІНФОРМАЦІЯ_5 , підпорядкованим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, а також іншим органам, які діють у взаємодії з ними: вчиняти будь-які дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації; о приймати рішення про мобілізацію (призов) позивача; о здійснювати доставлення позивача до ТЦК та СП з метою призову; направляти позивача для проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) у межах процедур мобілізації
встановити дію зазначених заходів забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
В обґрунтування клопотання з посиланням на норми ст.ст.150-151 КАС України зазначено, що в провадженні суду перебуває адміністративна справа за позовом позивача про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання надати відстрочку від призову під час мобілізації. позивач є батьком трьох малолітніх дітей, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надає йому безумовне право на відстрочку. Незважаючи на подану заяву та наявність усіх необхідних документів, відповідачами протиправно не прийнято рішення щодо надання відстрочки. У зв'язку з цим існує реальна загроза того, що у разі прибуття позивача до України або його фактичного виявлення органами державної влади, до нього можуть бути застосовані заходи, пов'язані з мобілізацією, зокрема:затримання та доставлення до ТЦК та СП; примусове проходження ВЛК; прийняття рішення про призов під час мобілізації. Такі дії можуть бути вчинені до вирішення справи по суті, що фактично унеможливить ефективний судовий захист прав позивача, оскільки після мобілізації відновлення порушених прав стане значно ускладненим або неможливим.
Вивчивши клопотання про забезпечення позову та наявні матеріали позовної заяви, суд дійшов наступного.
Згідно ч.1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
У відповідності до ч.1 ст.152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити:
1) найменування суду;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно із ч.2 ст.152 КАС України якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також відомі заявнику: реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Частиною 4 цієї ж статті визначено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Частиною 7 статті 154 КАС України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
З поданих суду матеріалів вбачається, що заява відповідає положенням ст.152 КАС України. Підстав для повернення заяви про забезпечення позову заявнику без розгляду суд не убачає.
Згідно ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 ст.151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У відповідності до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд вважає, що виключно твердження щодо існування обставин, які відповідають умовам забезпечення позову, не слугує безумовною підставою для застосування таких заходів. При оцінці обґрунтованості заявленого клопотання суд зобов'язаний встановити належність таких обставин критеріям, визначеним у ст.150 КАС України.
Оскаржувані бездіяльність та дії відповідача наразі є спірними, на очевидні ознаки протиправності бездіяльності відповідача позивач не покликається.
Суд зазначає, що наразі заява позивача про оформлення відстрочки відповідачем не розглянута по суті, докази протилежного відсутні.
В додатки як до заяви про забезпечення позову так і до позовної заяви не надано доказів, що ОСОБА_1 призваний по мобілізації на військову службу, позивач не покликається на існування таких обставин, не вказує на докази, які підтверджують вжиття щодо нього мобілізаційних заходів.
Суд констатує, що заходи забезпечення позову не мають прямого зв'язку із підставами та предметом позову, отже суд не убачає мотивів для висновку, що ефективний захист прав позивача може бути ускладнений чи унеможливлений у разі невжиття заходів забезпечення позову (позивач покликається виключно на потенційну можливість мобілізації).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає доводи заяви позивача недоведеними, а саме клопотання про забезпечення позову необґрунтованим.
Вивчивши клопотання ОСОБА_1 , суд не вбачає підстав для забезпечення позову з наведених у заяві мотивів, що не перешкоджає йому подати таку заяву у подальшому, ґрунтуючись на інших аргументах та відповідних доказах.
З цих підстав суд відмовляє позивачу у забезпеченні позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241-243, 248, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у забезпеченні позову у справі №420/10514/26 за заявою ОСОБА_1 (вх.№39588/26 від 10.04.2026 року).
Відповідно до ч.ч.8,9 ст.154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного заходу забезпечення позову іншим зупиняє виконання цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги.
Суддя М.М. Аракелян