Справа № 420/22628/24
13 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 18.07.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерство оборони України Військова частина НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати рішення по відмові у звільненні капітана ОСОБА_1 незаконним;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо вчинення подальших дій, передбачених пунктами 213 - 215 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України", затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, для звільнення ОСОБА_1 з військової служби за пп."г" п.2 ч. 4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком ОСОБА_2 , який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я є інвалідом І групи та потребує постійного догляду.
Ухвалою суддів від 23.07.2024 року позов залишено без руху.
В ухвалі роз'яснено, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду уточненого позову з копією для відповідача.
01.08.2024 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із позовом ОСОБА_1 до Міністерство оборони України Військова частина НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- зобов'язати відповідача, командира в/ч НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) прийняти рішення щодо вчинення подальших дій, передбачених пунктами 213 - 215 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України", затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, для звільнення мене з військової служби за пп."г" п.2 ч. 4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком ОСОБА_2 , який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я є інвалідом І групи та потребує постійного догляду.
Ухвалою суду від 05.08.2024 року продовжено позивачу строк на усунення недоліків позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
15.08.2024 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків разом із позовом, в якому позивач просить суд:
- визнати рішення № 1604/2853 від 30.06.2024 по відмові у звільненні капітана ОСОБА_1 незаконним;
- визнати бездіяльність Командира військової частини НОМЕР_4 протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, передбачені пунктами 213 - 215 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України", затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, для звільнення мене з військової служби за пп."г" п.2 ч. 4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком ОСОБА_2 , який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я є інвалідом І групи та потребує постійного догляду.
- визнати протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорту позивача від 23.03.2024 року про його звільнення з військової служби у запас на підставі вимог підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходить військову службу на посаді командира роти вогневої підготовки військової частини НОМЕР_1 . « 23» березня 2024 року ним на ім'я командира в/ч НОМЕР_1 було подано рапорт щодо звільнення з військової служби у запас на підставі вимог підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме у зв'язку наявністю батька із числа осіб з інвалідністю І групи. При цьому, мною був наданий додатково пакет документів, що підтверджують інвалідність мого батька та необхідність догляду за ним. Однак, командуванням було відмовлено, посилаючись на те, що позивачем не надано достатньо підстав, а саме документів щодо неможливості інших близьких родичів здійснювати догляд за батьком.
Відмову в задоволенні вказаного рапорту позивач вважає незаконною, оскільки вона суперечить чинному законодавству.
Ухвалою суду від 06.09.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження по справі.
За вх.№ ЕС45088/24 від представника військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що вважає позов безпідставним та таким, в задоволенні якого має бути відмовлено повністю.
Як стверджує відповідач, звільнення капітана ОСОБА_1 виходить за межі виключної компетенції командира Військової частини НОМЕР_1 . Натомість за підпорядкованістю, Військовою частиною НОМЕР_1 того ж дня підготовлено супровідний лист від 23.03.2024 №308/гп та передано рапорт старшому начальнику (Військова частина НОМЕР_5 ) для подальшої передачі та прийняття рішення (Військова частина НОМЕР_2 , Кадровий центр ВМС ЗС України). Так, згідно з листом Військової частини НОМЕР_2 від 13.06.2024 №824/111/474 зазначено, що Кадровим центром Військово-Морських Сил Збройних Сил України повернуто без реалізації матеріали та характеризуючі документи щодо звільнення з військової служби військовослужбовців військово частини НОМЕР_6 , військової частини НОМЕР_7 . Щодо звільнення капітана ОСОБА_1 , командира роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 зазначено, що в наданому комплекті документів відсутнє підтвердження відсутності інших членів сім'ї які можуть здійснювати постійний догляд за його батьком ОСОБА_2 . Також, у листі Військової частини НОМЕР_5 від 30.06.2024 № 1604/2853, який перебуває в матеріалах справи, зазначено що відповідно до листів начальника групи персоналу Військової частини НОМЕР_2 від 10.06.2024 року №724/111/469, від 13.06.2024 року № 724/111/472, №724/111/474, від 21.06.2024 №724/111/504, було повідомлено про неприйняття позитивного рішення щодо звільнення з лав ЗС України зокрема капітана ОСОБА_1 через ненадання достатніх підстав та підтвердження відсутності інших осіб, котрі можуть здійснювати такий догляд, а саме дітей, батьків, рідних братів та сестер, бабусі та дідуся чи онуків такої особи, якщо інші члени сім'ї не потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Листом також пропонується усунути зазначені недоліки та за наявності підстав надіслати документи повторно. За цих обставин командир підпорядкованої військової частини об'єктивно не може (немає права) винести відповідний наказ на звільнення військовослужбовця офіцерського складу за відсутності «позитивного» рішення від старшого начальника. Отже, вимога про визнання незаконним рішення № 1604/2853 по відмові у звільненні капітана ОСОБА_1 є некоректною, адже лист Військової частини НОМЕР_5 від 30.06.2024 № 1604/2853 містить лише інформацію про відсутність позитивного рішення вищого командування (Військової частини НОМЕР_2 ). Також у відзиві зазначено, що вимога позивача про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорту позивача від 23.03.2024 року про його звільнення з військової служби також є некоректною, адже Військова частина НОМЕР_4 не є уповноваженим суб'єктом владних повноважень до виключної компетенції якого віднесено питання прийняття рішення про звільнення військовослужбовця офіцерського складу у період воєнного стану.
За вх.№48278/24 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відмову в задоволенні рапорту позивач вважає незаконною, оскільки вона суперечить чинному законодавству. Як зазначено позивачем, з близьких родичів, позивач має батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з інвалідністю 1 групи, що підтверджується відповідним висновком (додається), мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інваліда II групи, що підтверджується відповідним висновком (додається) та сестру ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка США, проживає разом з сім'єю в Сполучених штатах Америки. Відповідно до висновку ЛКК складеного за формою 080-4/0 та Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (серії 12ААГ № 947839) підтверджено, що батько позивача ОСОБА_2 невиліковно хворою особою, що призвело до неможливості самообслуговуватися та потребує стороннього догляду. Позивач звертає увагу, що хоча в наданих документах про інвалідність його батька і не зазначено, що особа потребує саме постійного стороннього догляду, однак в них чітко встановлено факт, що хвороби, які має мій батько є невиліковними, тобто такими, які будуть присутні все життя, що в свою чергу, вимагає догляду також протягом усього життя. З огляду на вищевикладене, вказано у відповіді на відзив, так як мати позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є також інвалідом II групи, що підтверджується відповідним висновком (додається), а сестра ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка США, проживає за межами України, та вже досить давно набула громадянство іншої країни, та повертатись не збирається, ОСОБА_1 єдиний хто зможе доглядати хворого батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є інвалідом 1 групи, що підтверджується відповідним висновком
Ухвалою суду від 02.05.2025 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача у справі військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).
За вх.№ЕС/10760/25 від представника військової частини НОМЕР_2 до суду надійшло клопотання, в якому заявник просить суд здійснити заміну неналежного відповідача військову частину НОМЕР_2 на належного відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), залучено належного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), виключити військову частину НОМЕР_2 з числа відповідачів.
Як зазначено у клопотанні, військова частина НОМЕР_2 розглянувши документи, надіслані військовою частиною НОМЕР_5 та направила до ІНФОРМАЦІЯ_5 для прийняття рішення. Листом військової частини НОМЕР_2 від 13.06.2024 № 724/111/472, повідомлено, ІНФОРМАЦІЯ_5 повернуто матеріали (подання) на звільнення без реалізації - зазначивши вмотивовану відмову у незадоволенні наданих документів. Тобто враховуючи викладене, встановлено, що військова частина НОМЕР_2 , не є належним відповідачем у цій справі, оскільки відповідно до чинного законодавства не має компетенції вирішувати питання, які є предметом позову.
За вх.№ЕС/11327/25, вх.№ЕС/11561/25) від представників військової частини НОМЕР_2 до суду надійшло клопотання та заява про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву по справі №420/22628/24.
За вх. ЕС11330/25 та № №ЕС/11577/25 від представників військової частини НОМЕР_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач прийшов до висновку про безпідставність заявлених вимог та таких що, не підлягають задоволенню і вважає, що вони не ґрунтуються на законі, а є лише суб'єктивною думкою позивача та його представника.
У відзиві вказано, що позивачем подано рапорт на звільнення за пп."г" п.2 ч. 4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком ОСОБА_2 , який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я є інвалідом І групи та потребує постійного догляду. Лише 12.06.2024 військовою частиною НОМЕР_2 отримано матеріали подані військовою частиною НОМЕР_1 щодо звільнення з військової служби позивача. У відзиві зазначено, що необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, на даний час може бути підставою для звільнення військовослужбовця лише за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки. До рапорту та до матеріалів справи Позивач не надав докази на підтвердження того, що відсутні особи або другого першого ступеня споріднення. Водночас, ні до рапорту, ні до матеріалів справи не надано доказів щодо відсутності у ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, або неможливості здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 такими особами через їх самостійну потребу в постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарськоконсультативної комісії закладу охорони здоров'я. У зв'язку із чинністю на даний час ст. 26 Закону № 2232-XII в редакції зі змінами, дискреційні повноваження відповідача 2 виникли Лише 12.06.2024, Після внесення змін до Закону.
Тобто, як стверджує відповідач, з урахуванням змін внесених до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» документи, які надійшло лише 12.06.2024 не дозволяли посадовим особам військової частини НОМЕР_2 прийняття позитивне рішення щодо подальшої реалізації питання про звільнення позивача.
Як зазначено відповідачем, в одноденний термін військова частина НОМЕР_2 розглянула та повідомила про результати розгляду даних документів.
Таким чином, на думку військової частини НОМЕР_2 , підстави для звільнення позивача з військової служби відповідно до пп.«г» п.2 ч. 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - відсутні.
За вх.№ЕС11932/25 від представника військової частини НОМЕР_2 до суду надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалами суду від 07.02.2025 року:
- частково задоволено клопотання представника військової частини НОМЕР_2 , залучено до участі у справі в якості другого відповідача у справі ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ), відмовлено у задоволенні решти клопотання, розгляд справи № 420/22628/24 розпочато спочатку.
- задоволено клопотання та заяву представників військової частини НОМЕР_2 , поновлено військовій частині НОМЕР_2 строк на подання відзиву на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви, відповідь на відзив, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено таке.
Позивач звернувся з рапортом від 23.03.2024 року на ім'я командира частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , в якому просив звільнити його з військової служби у запас на підставі підпункту "г" пункту 1 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII у зв'язку із наявністю батьків І або ІІ групи інвалідності.
У позові позивач вказує, що правовою підставою для звернення для звільнення були приписи підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII.
Саме наявність підстав для звільнення за підпунктом "г" пункту 3 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII перевіряли відповідачі при розгляді рапорту позивача.
У рапорті позивачем було зазначено, що на його утриманні знаходиться батько похилого віку, який потребує постійного догляду, пенсіонер. Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною Хомісією, серія 12 ААГ №947839 батько позивача є інвалідом 1Б групи, за загальним захворюванням, інвалідність встановлена безстроково, потребує постійного стороннього догляду.
До рапорту позивачем були додані:
копія паспорту та коду ОСОБА_1 ;
військовий квиток ОСОБА_1 ;
копія паспорту та ід. коду батька;
витяг з реєстру територіальної громади;
пенсійне посвідчення батька;
свідоцтво про народження ОСОБА_1 ;
довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією;
копії договору про надання правової допомоги;
копія свідоцтва адвоката;
оригінал ордеру адвоката.
Військовою частиною НОМЕР_1 підготовлено супровідний лист від 23.03.2024 року №308/гп та передано рапорт старшому начальнику (Військова частина НОМЕР_5 ) для подальшої передачі та прийняття рішення (Військова частина НОМЕР_2 , Кадровий центр ВМС ЗС України).
З наданої до суду копії листа від 05.05.2024 року №1604/2036, що складений у відповідь на адвокатський запит представника позивача, судом встановлено, що на засіданні комісії з питань проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_5 №1 від 02.05.2024 року було розглянуто подання на звільнення з військової служби старшого лейтенанта ОСОБА_1 та прийнято позитивне.
Копія вказаного протоколу також надано до суду.
Як зазначено у листі військової частини НОМЕР_5 від 18.06.2024 року №1604/2673 оскільки, звільнення осіб офіцерського складу не належить до номенклатури командира військової частини НОМЕР_5 , подання на звільнення капітана ОСОБА_1 було направлено за підпорядкованістю до військової частини НОМЕР_2 за вих. від 17.05.2024 року №2/24/405, для подальшого розгляду та прийняття рішення.
З листа Військової частини НОМЕР_5 від 30.06.2024 № 1604/2853, вбачається, що відповідно до листів начальника групи персоналу Військової частини НОМЕР_2 від 10.06.2024 року №724/111/469, від 13.06.2024 року № 724/111/472, №724/111/474, від 21.06.2024 №724/111/504, було повідомлено про неприйняття позитивного рішення щодо звільнення з лав ЗС України зокрема капітана ОСОБА_1 (а.с.80-81).
Як зазначено у відзиві військової частини НОМЕР_2 12.06.2024 військовою частиною НОМЕР_2 отримано матеріали подані військовою частиною НОМЕР_1 щодо звільнення з військової служби позивача.
Військова частина НОМЕР_2 розглянувши документи, надіслані військовою частиною НОМЕР_5 та направила до ІНФОРМАЦІЯ_5 для прийняття рішення.
Листом військової частини НОМЕР_2 від 13.06.2024 № 724/111/472, повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 повернуто матеріали (подання) на звільнення без реалізації - зазначивши вмотивовану відмову у незадоволенні наданих документів.
У листі вказано також таке: «Враховуючи зміни до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" №3633/ІХ від 11.04.2024 в наданих комплектах документів не достатньо законних підстав для звільнення згаданих офіцерів.
Разом з тим, щодо звільнення капітана ОСОБА_5 , командира роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 слід зазначити, що відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" підстава за якою вказаний вище офіцер поданий до звільнення передбачає відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. В наданому комплекті документів відсутнє підтвердження відсутності інших членів сім'ї які можуть здійснювати постійних догляд за його батьком ОСОБА_6 .
Пропонується переопрацювати документи згідно чинного законодавства та повторно надати для прийняття відповідного кадрового рішення».
Листом Військової частини НОМЕР_5 від 30.06.2024 № 1604/2853 було повідомлено, що за результатами розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби не було прийнято позитивного рішення.
Вважаючи рішення № 1604/2853 від 30.06.2024 по відмові у звільненні капітана ОСОБА_1 незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом, вважаючи протиправною бездіяльність Командира військової частини НОМЕР_4 протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, передбачені пунктами 213 - 215 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України", затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, для звільнення мене з військової служби за пп."г" п.2 ч. 4 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації у воєнний час, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком ОСОБА_2 , який за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я є інвалідом І групи та потребує постійного догляду та вважаючи протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорту позивача від 23.03.2024 року про його звільнення з військової служби у запас на підставі вимог підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ч.1, 2 ст.17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
В силу ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та є діючим і станом на час розгляду цієї справи.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно ст. 1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частинами 2-4 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється:
громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом;
іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Стратегія залучення, розвитку та утримання людського капіталу в силах оборони України визначається Міністерством оборони України.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу за у Військовій частині НОМЕР_1 у військовому званні «старший сержант» на посаді командира роти вогневої підтримки.
Приписами ч.5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Частиною 7 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення), початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України" Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно п. 12 розділу І Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п. 225 цього Положення, яким передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини НОМЕР_10 , начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського;
у військових званнях до бригадного генерала (коммодора) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Головнокомандувачем Збройних Сил України;
у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України;
у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військовому званні - Президентом України.
Стосовно порядку звільнення п. 233 Положення передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз. 4 п. 241 Положення).
Згідно з п. 242 Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до п. 5 Додатку 19 при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Відповідно до п. 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, визначених ст. 26 Закону № 2232-XII.
Відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» (у редакції станом на 25.04.2024 день подачі рапорту військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Разом з тим, Законом України від 11.04.2024 № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024, статтю 26 Закону № 2232-XII викладено у новій редакції, яка передбачає звільнення з військової служби з інших підстав.
Так, згідно з пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII (у редакції станом на 13.06.2024 день розгляду матеріалів і прийняття рішення військовою частиною) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII (у редакції станом на 13.06.2024) військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі, зокрема, необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
У даній справі суду належить з'ясувати, в тому числі, яку саме редакцію Закону № 2232-XII мав застосувати відповідач при розгляді матеріалів про звільнення позивача в запас.
Судом враховано те, що позивачем дотримано законодавчо визначену процедуру подання рапорту та доданих до нього документів.
Однак, суд зазначає, що зміни до ст. 26 Закону № 2232-ХІІ набули чинності 18.05.2024, у той час, як відмова про звільнення з військової служби датована 13.06.2024 року, що власне сторонами не заперечується. Тобто, спірні правовідносини (відмова в задоволенні рапорту про звільнення з військової служби) виникли, після набрання законної сили відповідних змін в законодавстві, згідно вимог яких, передбачений інший перелік документів, необхідних для підтвердження підстав для звільнення з військової служби.
При цьому, суд звертає увагу на дію нормативно-правового акта в часі. Зокрема, стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.
Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (преамбула Конституції України).
Отже, проаналізувавши наведене вище в контексті встановлених обставин в справі, суд зазначає, що в спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX, який вступив в силу 13.06.2024, оскільки вказані норми поширювалася на момент виникнення спірних правовідносин, а саме 13.06.2024 року (дата листа - відмови від 13.06.2024 року №874/14/774).
Більше того, приймаючи рішення про відмову у звільненні з військової служби, відповідач не міг керуватись не чинними нормами законодавства, а нормами, які набули чинності 18.05.2024 року не передбачалось ретроактивної дії закону, що б давало можливість командиру військової частини звільнити позивача зі служби.
Щодо доводів позивача про те, що з близьких родичів, позивач має батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з інвалідністю 1 групи, що підтверджується відповідним висновком (додається), мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інваліда II групи, що підтверджується відповідним висновком (додається) та сестру ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка США, проживає разом з сім'єю в Сполучених штатах Америки, то суд зазначає.
Так, зі змісту абзацу 13 підпункту 3 частини 12 ст.26 Закону № 2232-XII (у редакції станом на 13.06.2024) слідує, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Таким чином «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує.
У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2122-IX.
Таку правову оцінку обставинам викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24.
Суд встановив, що у позивача є батько - особа з інвалідністю І групи, мати - особа з інвалідністю ІІ групи.
В той же час, у батьків позивача є також донька - ОСОБА_4 , яка перебуває за межами України.
Суд застосовує ст. 51 Конституції України у сукупності з ст. 202 СК України, яка не встановлює винятків для виконання обов'язку по утриманню непрацездатних батьків, у разі перебування чи постійного проживання повнолітньої дитини такої особи за кордоном.
Таким чином, відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю 1 чи 2 групи, є правомірною.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії необхідно відмовити.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Керуючись вимогами ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_11 ).
Відповідачі:
Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 )
Суддя О.А. Вовченко
.