Іменем України
13 квітня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/317/26
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 16 лютого 2026 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати позивачу одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017, 2018 роки, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017, 2018 роки, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення, розрахованої у відповідності до вимог пункту 1-1 та вимог абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у відповідача в період з 20 лютого 2016 року по 12 червня 2018 року, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12 червня 2018 року № 171 (по стройовій частині) виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення, звільнений з військової служби на підставі Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер. Враховуючи, що індексація заробітної плати є компенсаційною виплатою (Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 № 9- рп/2013), передбаченою статтею 33 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», вона входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення). Як складова належної працівникові заробітної плати, індексація спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому індексація має входити до складу грошового забезпечення, з якого розраховуються одноразові додаткові види грошового забезпечення, у тому числі грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Враховуючи, що позивачу проведені виплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислення яких здійснено з грошового забезпечення, до якого не включена індексація, позивач вважає, що має право на проведення перерахунку і виплати цих одноразових видів грошового забезпечення в належному розмірі.
На думку позивача, відповідачем протиправно не проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, що призвело до неврахування цієї виплати до суми грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок одноразових видів грошового забезпечення.
Ухвалою від 23 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу подати відзив разом зі всіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів, якщо такі докази не надані позивачем; зобов'язано відповідача надати до суду докази, яких не вистачає для розгляду справи.
Від Військової частини НОМЕР_1 до суду 03 березня 2026 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
Представник відповідача зазначив, що відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2003 № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.
Оскільки матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога для оздоровлення відноситься до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, то, на думку представника відповідача, такий вид доходу індексації не підлягає.
Інших заяв по суті спору від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи в електронній формі та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 20 січня 2016 року по 12 червня 2018 року, що підтверджено довідкою від 26 лютого 2026 року № 1/473.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією посвідчення від 09 березня 2017 року серії НОМЕР_3 .
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі № 360/1346/24, яке набрало законної сили 25 лютого 2025 року, задоволено частково позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року до 12 червня 2018 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації розміром 4075,41 грн (чотири тисячі сімдесят п'ять грн 41 коп.) відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20 лютого 2016 року по 28 лютого 2018 року в сумі 79720,45 грн та щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення розміром 4075,41 грн за період з 1 березня 2018 року до 12 червня 2018 року включно в сумі 13856,43 грн, а всього 93576,88 грн, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті; відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
Дослідженням наданої в матеріали справи довідки Військової частини від 26 лютого 2026 року № 1/474 встановлено, що ОСОБА_1 в період з 20 січня 2016 року по 12 червня 2018 року виплачено: грошову допомогу на оздоровлення за в 2016 рік в розмірі 4573,25 грн, виходячи з таких складових: оклад за військове звання - 40,00 грн, посадовий оклад - 605,00 грн, надбавка за вислугу років - 64,50 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 354,25 грн, премія - 3509,00 грн, за 2017 рік - 4630,00 грн, виходячи з таких складових: оклад за військове звання - 40,00 грн, посадовий оклад - 530,00 грн, надбавка за вислугу років - 114,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 342,00 грн, премія - 3604,00 грн, за 2018 рік - 4857,90 грн, виходячи з таких складових: оклад за військове звання - 40,00 грн, посадовий оклад - 530,00 грн, надбавка за вислугу років - 114,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 342,00 грн, премія - 3831,90 грн; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік в розмірі - 4630,00 грн, виходячи з таких складових: оклад за військове звання - 40,00 грн, посадовий оклад - 530,00 грн, надбавка за вислугу років - 114,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 342,00 грн, премія - 3604,00 грн, за 2016 та 2018 роки матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не нараховувалась та невиплачувалась.
Відповідач у відповідь на заяву позивача від 17 грудня 2025 року без номера щодо перерахунку та виплати додаткових видів грошового забезпечення листом від 03 лютого 2026 року № 1/311 повідомив, що виплата належних видів грошового забезпечення фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_4 ) здійснювалась відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», рішення Міністерства оборони України від 27.01.2020 № 248/612.
Із заяв по суті справи судом з'ясовано, що спірною є правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною другою статті 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
За визначенням статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону № 1282-XII визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Частинами першою, другою статті 6 Закону № 1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 9 Закону України від 20.11.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) (наведений в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Частиною 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 3 статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Згідно із підпунктом 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (яка втратила чинність з 01 березня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1052, від 21.02.2018 № 103) надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704, тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 Постанови № 704).
Пунктом 3 Постанови № 704 установлено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, зокрема, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення (підпункт 3 пункту 5 Постанови № 704).
У спірному періоді порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначала Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (далі - Інструкція № 260) (наказ втратив чинність з 20 липня 2018 року на підставі наказу Міністерства оборони від 07.06.2018 № 260).
Відповідно до абзацу другому пункту 1.2 Розділу І Інструкція № 260 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 30.1 Розділу ХХХ Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абзац перший пункту 30.3 Розділу ХХХ Інструкції № 260).
Відповідно до пунктів 33.1 - 33.3 Розділу ХХХІІІ Інструкції № 260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (пункт 33.1).
Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги (пункт 33.2).
Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Під час виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються оклад за військовим званням, посадовий оклад та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами, що ними займалися (пункт 33.3).
З вищенаведених положень слідує, що в період проходження позивачем служби у відповідача з 20 лютого 2016 року по 12 червня 2018 року Постановою № 1294, Постановою № 704 та Інструкцією № 260 було передбачено виплату військовослужбовцям Збройних Сил України, зокрема й позивачу, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, розмір яких розраховувався, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця, до складу якого включалися: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, на які військовослужбовець мав право за займаною ним штатною посадою.
Як встановлено судом з довідки від 26 лютого 2026 року № 1/474, відповідачем у 2016, 2017, 2018 роках виплачено позивачу матеріальну допомогу на оздоровлення, у 2017 році - матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, розрахунок яких здійснено з грошового забезпечення позивача, до якого включено такі складові: посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, НВОВЗ, премія.
Також судом установлено, що індексація грошового забезпечення позивача, право на виплату якої підтверджено рішенням суду від 23 січня 2025 року у справі № 360/1346/24, не врахована відповідачем до складу місячного грошового забезпечення позивача, з якого здійснено розрахунок виплачених в період 2016-2018 років грошової допомоги для оздоровлення та в 2017 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Здійснений відповідачем розрахунок виплачених позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2018 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік із складових грошового забезпечення позивача без врахування індексації грошового забезпечення, суд вважає протиправним з огляду на таке.
З наведених вище правових норм слідує, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.
Враховуючи те, що індексація заробітної плати є компенсаційною виплатою (рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 № 9-рп/2013), передбаченою статтею 33 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», вона входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення). Як складова належної працівникові заробітної плати, індексація спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.
Правовий висновок стосовно того, що індексація є складовою грошового забезпечення, викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12 травня 2022 року у справі № 280/9017/20, від 09 листопада 2023 року у справі № 140/6868/21, від 28 березня 2024 року у справі № 160/8290/23.
Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі № 359/8843/16-а.
Висновок щодо необхідності здійснення перерахунку, зокрема, розміру грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням індексації зроблено Верховним Судом у постановах від 21 грудня 2021 року у справі № 820/3423/18 та від 30 листопада 2023 року у справі № 380/21619/21.
Наразі Верховний Суд не відійшов від зазначеної правової позиції.
Застосовуючи вищенаведені правові висновки Верховного Суду до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що виплачені позивачу грошова допомоги для оздоровлення за 2016-2018 роки та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік мали розраховуватися відповідачем з розміру місячного грошового забезпечення позивача, до складу якого, у свою чергу, входить індексація грошового забезпечення, а тому вказані виплати мали здійснюватися з урахуванням індексації.
Отже, на підставі зібраних по справі доказів судом встановлена протиправна бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації у складі місячного грошового забезпечення позивача, з якого здійснювався обрахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2018 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік.
Відновленням порушених прав позивача є зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого проводилось обчислення, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Однак при розгляді справи судом установлено, що позивачу матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2016 та 2018 рік не нараховувалсь та не виплачувалась, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не належать.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на встановлені обставини, з урахуванням нормативного врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з коригуванням обраного позивачем способу захисту його порушених прав у відповідності до частини другої статті 9 КАС України.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код за ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення у складі місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого здійснювався обрахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік з урахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого проводився їх розрахунок, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова