13 квітня 2026 року м. Київ справа №320/4476/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області:
- від 30.04.2024 №1049422-2411-1015-UA-32120090000034281 на суму 2267,95 грн,
- від 30.04.2024 №1049429-2411-1015-UA-32120090000034281 на суму 2059,91 грн,
- від 30.04.2024 №1049427-2411-1015-UA-32120090000034281 на суму 1872,65 грн,
- від 30.04.2024 №1049425-2411-1015-UA-32120090000034281 на суму 2494,75 грн,
- від 30.04.2024 №1049423-2411-1015-UA-32120090000034281 на суму 66631,50 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що будівлі, на які спірними податковими повідомленнями-рішеннями нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відносяться до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000) та не здаються в оренду, лізинг, позичку. Тому, відповідно до пп.«ж» пп.266.2.2. п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України вони, на думку позивача, не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. При цьому, позивач наголошує на наявності у нього, як у фізичної особи статусу сільськогосподарського товаровиробника, що випливає за змістом проаналізованих ним норм ПК України та Закону України "Про сільськогосподарський перепис". Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, прийняті без врахування всіх обставин, а отже є протиправними та підлягають скасуванню. За таких обставин, просив задовольнити позов повністю.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/4476/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 відкрито провадження у справі № 320/4476/25 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому не визнає позовні вимоги та просить суд відмовити у їх задоволенні, оскільки на його думку, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту здійснення сільськогосподарської діяльності та використання спірного об'єкта оподаткування у межах такої діяльності. Так, позивачем не надано будь-яких документів (доказів) на підтвердження того, що такі будівлі та приміщення використовуються в сільськогосподарській діяльності, прямо чи побічно приймали участь у виробництві сільськогосподарської продукції. Наголошує, що позивачем не надані експертні висновки про приналежність будівель до відповідного класу призначення. Крім того, за даними інформаційних ресурсів контролюючого органу наявна інформація щодо провадження позивачем підприємницької діяльності за видом економічної діяльності КВЕД 46.73 (основний) «Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням». Відповідач вважає пред'явлений адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідачем заявлено також клопотання про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.
Вирішуючи клопотання відповідача, суд вказує на його необґрунтованість, враховуючи предмет спору та в силу норм ст. 12, ст. 257 КАС України щодо розгляду судом справ незначної складності. Застосовуючи ст. 260 КАС України під час вирішення питання про відкриття провадження, суд визначив порядок розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження. Підстав для задоволення зазначеного клопотання судом не встановлено.
В матеріалах справи наявна відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, згідно якого позивач підтримує свою правову позицію, викладену у позові.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
За позивачем обліковуються об'єкти нежитлової нерухомості, щодо яких сформовано податкові повідомлення-рішення про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік, а саме:
- нежитлова будівля сіносховище літ. «А» площею 994,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №229711327 від 26.10.2020);
- нежитлова будівля комора - літ. «А» площею 67,7 кв.м, яка розташована за адресою: Київська область, Миронівський район, с. Вікторівка, вул. Незалежності, 26х (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №229712050 від 26.10.2020 на частку у праві власності, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №232218989 від 12.11.2020 на частку у праві власності);
- нежитлова будівля склад матеріалів - літ. «А» площею 55,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №229711751 від 26.10.2020 на частку у праві власності, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №232294597 від 12.11.2020 на частку у праві власності).
30.04.2024 відносно позивача ОСОБА_1 Головним управлінням ДПС у Київській області були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Ф»:
- від 30.04.2024 №1049422-2411-1015-UA-32120090000034281 про зобов'язання сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік на суму 2 267,95 грн (щодо нежитлової будівлі комори - літ. «А» площею 67,7 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 х);
- від 30.04.2024 №1049423-2411-1015-UA-32120090000034281 про зобов'язання сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік на суму 66 631,50 грн (щодо нежитлової будівлі сіносховища літ. «А» площею 994,5 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 );
- від 30.04.2024 №1049425-2411-1015-UA-32120090000034281 про зобов'язання сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік на суму 2494,75 грн (щодо нежитлової будівлі комори - літ. «А» площею 67,7 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 х);
- від 30.04.2024 №1049427-2411-1015-UA-32120090000034281 про зобов'язання сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік на суму 1872,65 грн (щодо нежитлової будівлі складу матеріалів - літ. «А» площею 55,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 );
- від 30.04.2024 №1049429-2411-1015-UA-32120090000034281 про зобов'язання сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік на суму 2059,91 грн (щодо нежитлової будівлі складу матеріалів - літ. «А» площею 55,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ).
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №278930120 від 10.10.2021, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,2801 га, кадастровий номер 3222980900:07:201:0063, цільове призначення: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №229710659 від 26.10.2020, ОСОБА_1 є власником частки у праві власності на земельну ділянку площею 12,9019 га, кадастровий номер 3222980900:07:001:0010, цільове призначення: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №278930005 від 10.10.2021, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,28 га, кадастровий номер 3222980900:08:001:0002, цільове призначення: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вікторівської с/ради Миронівського району Київської області.
У власності ОСОБА_1 перебуває 9,01105 га земельних часток (паї), виділених в натурі (на місцевості), що підтверджується довідкою Вікторівського старостинського округу №4 Миронівської міської ради про наявність у фізичної особи земельних ділянок №12/04-24/65 від 11.07.2023.
Довідкою Вікторівського старостинського округу №4 Миронівської міської ради №15/04-24/128 від 17.10.2024, виданою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що згідно акту обстеження №15/04-49/25 від 17.10.2024, нежитлові будівлі сільськогосподарського призначення, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , використовуються для зберігання зернових культур.
27.10.2024 позивач звернувся до Державної податкової служби зі скаргою про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Рішенням ДПС від 25.12.2024 №38686/6/99-00-06-01-02-06 про результати розгляду скарги зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення з підстав ненадання скаржником доказів, які б свідчили про те, що нежитлові будівлі не здаються в оренду, лізинг або позичку, ненадання висновку щодо класифікації об'єктів нерухомості, а також з підстав того, що скаржник не зареєстрований фізичною особою-підприємцем - сільськогосподарським товаровиробником.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями з підстав винесення їх без достатніх правових підстав, із порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПК України у редакції на момент виникнення спірних відносин).
Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію; контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із статтею 10 ПК України, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.
Згідно з п.п. 15.1-15.2 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст. 266 ПК України.
01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VIII від 28.12.2014, яким, зокрема, викладено в новій редакції статтю 266 Податкового кодексу України та введено новий податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
За підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його частка.
Перелік будівель, які не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зазначений у підпункті 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Зокрема, згідно з пунктом "ж" цього підпункту не є об'єктом оподаткування: «будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку».
Системний аналіз вищенаведеної норми, надає суду підстави для висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати, відповідно до п."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України є віднесення такої будівлі, споруди до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та їх використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником, і така будівля не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.
З метою вирішення питання щодо наявності у позивача права на пільгу, передбачену п."ж" п.п.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України, необхідно встановити, чи відноситься будівля позивача (об'єкт оподаткування) до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та чи наділений позивач статусом сільськогосподарського товаровиробника.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 будівлі для тваринництва, 1271.2 будівлі для птахівництва, 1271.3 будівлі для зберігання зерна, 1271.4 будівлі силосні та сінажні, 1271.5 будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, 1271.6 будівлі для тепличного господарства, 1271.7 будівлі рибного господарства, 1271.8 будівлі підприємств лісівництва і звірівництва, 1271.9 будівлі сільськогосподарського призначення інші.
Тобто однією з правових підстав для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу належать на праві приватної власності: нежитлова будівля сіносховище літ. «А» площею 994,5 кв.м, яка розташована за адресою: Київська область, Миронівський район, с. Вікторівка, вул. Незалежності, 26В, корп.2; нежитлова будівля комора - літ. «А» площею 67,7 кв.м, яка розташована за адресою: Київська область, Миронівський район, с. Вікторівка, вул. Незалежності, 26х; нежитлова будівля склад матеріалів - літ. «А» площею 55,9 кв.м, яка розташована за адресою: Київська область, Миронівський район, с. Вікторівка, вул. Незалежності, 26ц.
Суд зазначає, що документи про проведення технічного обстеження будівель позивача щодо віднесення їх до відповідних класів за ДК018-2000 у матеріалах справи відсутні.
Суд критично оцінює надану позивачем довідку Вікторівського старостинського округу №4 Миронівської міської ради №15/04-24/128 від 17.10.2024, видану позивачу про те, що згідно акту обстеження №15/04-49/25 від 17.10.2024, нежитлові будівлі сільськогосподарського призначення, які знаходяться за адресою: с. Вікторівка, вул. Незалежності 26В корп. 2, вул. Незалежності, 26х, вул. Незалежності, 26ц Обухівського (колишнього Миронівського) району Київської області, використовуються для зберігання зернових культур, оскільки прийняті податковим органом повідомлення рішення стосуються зобов'язання позивача сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами власниками об'єктів нежитлової нерухомості саме за 2023 рік. Тоді як у довідці зазначені факти згідно акту обстеження станом на 17.10.2024.
Разом з тим, суд зазначає, що матеріалами справи не встановлено, а відповідачем не надано доказів (в межах ч.2 ст.77 КАС України), що вказані об'єкти здаються власником в оренду, лізинг, позичку.
Щодо тверджень позивача про те, що він є сільськогосподарським товаровиробником суд зазначає наступне.
Верховний Суд в постанові від 04 березня 2021 року у справі № 500/2782/18, аналізуючи положення підпункту «ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в частині визначення «сільськогосподарський товаровиробник», зазначив, що це поняття, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).
Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» №2238-III від 18 січня 2001 року, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Так, відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23.09.2008, 575-VI, виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Наведені вище поняття "сільськогосподарський товаровиробник" не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, згідно якого, «сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа-підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання».
Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункті 5.3 статті 5 ПК України.
Таке правозастосування також ґрунтується на висновках Верховного Суду, наведених у постанові від 21 травня 2024 року у справі №600/5153/23.
Суд додатково зазначає, що 1 січня 2022 року набрав чинності Закон від 30 листопада 2021 року №1914-IX, яким виключено у підпункті 14.1.235 слова та цифри "для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу".
Вказане свідчить, що в розумінні підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку в спірний період мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
При цьому, як вже наголошувалось судом вище, до фізичних осіб - сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об'єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відносять лише тих осіб, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснюють операції з її постачання тощо.
Тобто, у спірному випадку значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме, чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).
Позивач зазначає, що з 2021 року по даний час здійснює господарську діяльність, а саме: вирощує сільськогосподарську продукцію на території Вікторівського старостинського округу №4, проте доказів здійснення позивачем господарської діяльності у сфері сільського господарства останнім до суду не надано.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа-підприємець. Відповідні відомості щодо нього (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - відсутні.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази і того, що позивач у 2023 році безпосередньо займався сільськогосподарською діяльністю та є сільськогосподарським товаровиробником (відсутні договори на придбання тварин, обладнання, наявності на зберіганні кормів, сільськогосподарської техніки тощо).
На підтвердження доводів про те, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником до позову не додано і реєстраційної інформації сільгоспвиробника з Державного аграрного реєстру щодо ОСОБА_1 як сільгоспвиробника у 2023 році (податковий період, за який винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення).
Сам по собі факт наявності у позивача у власності нежитлових будівель сільськогосподарського призначення не свідчить про їх використання позивачем у власній діяльності та одночасно не наділяє позивача статусом сільськогосподарського товаровиробника у розумінні наведених вище норм права. Як і не надає такого статусу наявність у власності позивача земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Таким чином, за наявного обсягу доказової бази відсутні підстави стверджувати про те, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відтак, позивачем в межах розгляду даної справи не доведено наявність у нього статусу сільськогосподарського товаровиробника, і на підтвердження вказаного твердження не надано достовірних та достатніх доказів виготовлення і реалізації сільськогосподарської продукції.
Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.04.2023 у справі №380/18104/21, «фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за п."ж" п.п.266.2.2. п.266.2 ст.266 ПК України. Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників)».
Суд повторно зауважує, що нормами ПК України визначено умови, за яких власник об'єкта оподаткування звільняється від сплати відповідного податку, зокрема, коли будівлі, споруди належать сільськогосподарському товаровиробнику (юридичній та фізичній особі), і такі віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, вони не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. При цьому такі будівлі повинні використовуватись як об'єкт сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.
Таким чином, об'єкт нерухомості не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у разі одночасного існування трьох умов, а саме: якщо власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо та використовується у сільськогосподарській діяльності, третя - об'єкти не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Разом із тим, позивач, стверджуючи про наявність пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не подав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту використання цих об'єктів у власній сільськогосподарській діяльності. Матеріали справи не містять, і судом не встановлено доказів того, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю та є сільськогосподарським товаровиробником.
Доводи позову зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм ПК України та іншого законодавства, наведення окремих цитат з постанов Верховного Суду, висловлення незгоди і винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями без підтвердження своєї правової позиції належними доказами.
Резюмуючи викладене, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про обґрунтоване нарахування позивачу податкових зобов'язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.04.2024 №1049422-2411-1015-UA-32120090000034281 на суму 2267,95 грн; від 30.04.2024 №1049429-2411-1015-UA-32120090000034281 на суму 2059,91 грн; від 30.04.2024 №1049427-2411-1015-UA-32120090000034281 на суму 1872,65 грн; від 30.04.2024 №1049425-2411-1015-UA-32120090000034281 на суму 2494,75 грн; від 30.04.2024 №1049423-2411-1015-UA-32120090000034281 на суму 66631,50 грн, винесені Головним управлінням ДПС у Київській області правомірно, у відповідності до вимог чинного законодавства України.
За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.
Решта доводів сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За наведених обставин у сукупності, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.