13 квітня 2026 року м. Київ справа №320/61719/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;
- зобов'язати уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідачем протиправно внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (АІТС «Оберіг») відомості про порушення ним правил військового обліку. Позивач зазначає, що підставою для внесення таких відомостей визначено нібито факт непроходження або відмови від проходження військово-лікарської комісії, а також звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки до органів Національної поліції. При цьому позивач вказує, що за аналогічними обставинами він вже був притягнутий до адміністративної відповідальності постановою № R45629 від 01.09.2025, яка є виконаною, у зв'язку з чим, на його думку, будь-які подальші дії відповідача щодо фіксації порушення є недопустимими. Позивач посилається на положення статті 247 КУпАП, відповідно до яких провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато у разі наявності постанови щодо тієї ж особи за тим самим фактом, а також на статтю 61 Конституції України щодо заборони подвійного притягнення до відповідальності. Крім того, позивач зазначає, що внесення відомостей до Реєстру про «порушення правил військового обліку» фактично є заходом забезпечення адміністративного провадження, однак відсутність протоколу про адміністративне правопорушення та неможливість відкриття нового провадження виключає можливість застосування таких заходів. Позивач також наголошує, що після виконання постанови про адміністративне правопорушення відповідні правовідносини є завершеними, а тому відсутні правові підстави для повторного реагування з боку відповідача. Додатково позивач посилається на норми Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», зазначаючи, що до Реєстру підлягають внесенню відомості саме про притягнення до адміністративної відповідальності, а не будь-які інші відомості про порушення, у зв'язку з чим вважає, що внесення запису про «порушення правил військового обліку» без відповідного протоколу чи постанови є протиправним.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/61719/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №320/61719/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами суддею Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С. одноособово.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач є громадянином України, військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з електронного військово-облікового документа, сформованого засобами застосунку «Резерв+», щодо позивача міститься інформація про порушення правил військового обліку, а також зазначено причину такого порушення - непроходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії, із фіксацією дати звернення до органів Національної поліції - 26.09.2025.
Вважаючи свої права порушеними внесенням таких даних, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженимЗаконом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено та діє до тепер.
Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII“Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно із частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Частиною п'ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).
На виконання частини п'ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16 березня 2017 року №1951-VIII “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
З урахуванням зазначеного, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних. До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Судом встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку як військовозобов'язаний та не заперечує обставини, які стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, а саме пов'язані з непроходженням або відмовою від проходження військово-лікарської комісії, що відповідно до вимог законодавства свідчить про порушення правил військового обліку.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності постановою № R45629 від 01.09.2025, яка, за його ж твердженням, є виконаною.
Разом з тим, позивачем не надано суду доказів скасування вказаної постанови у встановленому законом порядку (у судовому порядку), що свідчить про її набрання законної сили та встановлення відповідних юридично значимих обставин.
Крім того, позивач посилається на наявність інших дій відповідача, пов'язаних із фіксацією порушення правил військового обліку, однак і щодо таких обставин позивачем не надано належних та допустимих доказів оскарження будь-яких рішень суб'єкта владних повноважень, які б підтверджували їх скасування чи визнання протиправними у встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що сама по собі наявність або виконання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не спростовує факту порушення позивачем правил військового обліку, а навпаки підтверджує його.
Вказана постанова встановлює юридичний факт вчинення відповідного правопорушення, який не може бути поставлений під сумнів у межах даної справи за відсутності її оскарження та скасування.
Доводи позивача про те, що внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів є повторним притягненням до відповідальності, суд відхиляє як безпідставні, оскільки такі доводи ґрунтуються на неправильному ототожненні різних правових інститутів. Внесення відповідної інформації до Реєстру є формою ведення військового обліку та фіксації службових даних щодо виконання військового обов'язку, а не заходом юридичної відповідальності.
Таким чином, обставини, пов'язані з притягненням позивача до адміністративної відповідальності, не впливають на обов'язок позивача дотримуватися правил військового обліку та не виключають можливості фіксації факту їх порушення у відповідному державному реєстрі.
Крім того, суд акцентує увагу, що доводи позивача фактично спрямовані на заперечення обставин, які були покладені в основу притягнення його до адміністративної відповідальності, однак правомірність відповідної постанови у межах даної справи не оскаржується та не є предметом судового розгляду.
Обраний позивачем спосіб захисту не відповідає характеру спірних правовідносин, оскільки у разі незгоди з фактом притягнення до відповідальності позивач мав право оскаржити відповідну постанову у встановленому законом порядку.
Суд також враховує внутрішню суперечливість правової позиції позивача, який, визнаючи факт притягнення його до адміністративної відповідальності та виконання відповідної постанови, одночасно заперечує сам факт порушення правил військового обліку.
При цьому внесення відповідних відомостей до Реєстру є елементом ведення військового обліку та не є заходом юридичної відповідальності, а обов'язок дотримання правил військового обліку має триваючий характер.
За наведених обставин у сукупності, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку є правомірними, здійсненими в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законом.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Враховуючи відмову у задоволені позову, розподіл судових витрат, за наслідками розгляду даної справи не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.