про залишення позову без розгляду
13 квітня 2026 року м. Київ №320/19468/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Консалтинг» про накладення арешту на кошти,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у м. Києві (далі по тексту також позивач, ГУ ДПС у м. Києві) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Консалтинг» (далі по тексту також відповідач, ТОВ «Атлас Консалтинг»), в якому просить суд прийняти рішення, яким накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банках, на суму податкового боргу в розмірі 538 959,92 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 15денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
09 квітня 2026 року позивачем подано до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» заяву про усунення недоліків, в якій зазначено, що податковий борг відповідача у розмірі 538 959,92грн виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 12.12.2019 №0392900409, яке було оскаржене у судовому порядку. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2021 у задоволенні позову відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено. У подальшому апеляційну скаргу відповідача повернуто ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції набрало законної сили 20.09.2022, а грошове зобов'язання набуло статусу узгодженого. Позивач зазначив, що ним у встановленому законом порядку направлено податкову вимогу, однак податковий борг відповідачем не погашено.
На думку позивача, звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків є окремим заходом забезпечення погашення податкового боргу, який застосовується за умови відсутності у боржника майна, за рахунок якого можливе його погашення. Позивач пояснив, що з метою встановлення наявності (відсутності) такого майна позивачем направлено запити до відповідних державних реєстрів, за результатами розгляду яких отримано: витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.04.2024, якими підтверджено відсутність у відповідача майна, що може бути джерелом погашення податкового боргу. Позивач стверджує, що саме з моменту отримання зазначеної інформації йому стало відомо про відсутність у відповідача майна, що, у свою чергу, є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення права контролюючого органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти. Отже, перебіг строку звернення до суду у даному випадку починається саме з 24.04.2024, тобто з дня встановлення обставин, що обґрунтовують необхідність застосування відповідного заходу забезпечення. Оскільки позовну заяву подано до суду 26.04.2024, тобто у межах процесуального строку з моменту виникнення підстав для звернення до суду, позивач вважає, що ним не пропущено строк звернення до суду.
Розглянувши означену заяву, суд зазначає таке.
Строки звернення до адміністративного суду визначені статтею 122 КАС України, згідно з частиною першою якої позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, за частиною першою якої визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у постанові від 30.08.2018 в адміністративній справі № 813/2897/16.
Конституційний Суд України в Рішенні від 13.12.2011 №17-рп/2011 визнав конституційними положення КАС України про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору, якими лише скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту й обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що аналіз викладених вище положень законодавства дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Поряд з цим, процесуальні строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Звернення до суду за межами строків, визначених у статі 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.
Отже, за загальним правилами строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ГУ ДПС у м. Києві сформовано та направлено на адресу відповідача (02090, м. Київ, вул. Астраханська, 27) податкову вимогу від 28.03.2023 №0001388-1302-2615, якою повідомлено, що станом на 27.03.2023 сума податкового боргу ТОВ «Атлас Консалтинг» складає 539 469,92 грн. Означена податкова вимога повернута без вручення адресату з відміткою «невірно зазначена адреса».
Відповідно до інформації про розмір та структуру податкового боргу, який підлягає стягненню у справі, станом на 14.12.2023, за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 538 959,82 грн, нарахований податковим повідомленням-рішенням від 12.12.2019 №0392900409, залишеним в силі за результатами судового оскарження в межах адміністративної справи №640/16536/20.
Відповідно до відображеної в Інтегрованій картці платника податків інформації, податковий борг з ПДВ, який виник згідно податкового повідомлення-рішення від 12.12.2019 №0392900409, відображено 01.07.2022.
В свою чергу, суд зазначає, що відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №640/16536/20 у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Атлас Консалтинг» відмовлено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Консалтинг» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2021 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Консалтинг» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення повернуто апелянту.
Таким чином у суду наявні підстави вважати, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №640/16536/20 набрало законної сили 20.09.2022, що, в свою чергу, свідчить про набуття статусу податкового боргу нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення від 12.12.2019 №0392900409 з 21.09.2022.
Таким чином, звернувшись до суду з означеною позовною заявою 26.04.2024, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
Позивач стверджує, що строк звернення до суду слід обраховувати з моменту отримання інформації про відсутність у відповідача майна, а саме: з 24.04.2024 - дати формування Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, а також Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади.
Проте, суд критично оцінює твердження позивача з огляду на відсутність в матеріалах справи жодних доказів на підтвердження вчинення ним активних дій, направлених на погашення відповідачем податкового боргу у період з 21.09.2022 по 24.04.2024 (понад півтора роки), крім направлення податкової вимоги від 28.03.2023, що, на переконання суду, свідчить про те, що отримання відповіді на такі запити не змінює момент, з якого позивач дізнався був обізнаний щодо наявного у ТОВ «Атлас Консалтинг» податкового боргу, а свідчить лише про час, коли ГУ ДПС у м. Києві почало вчиняти дії щодо реалізації свого права, зокрема, на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо позивач без зволікань та протягом розумного строку не вчиняв активних дій щодо отримання інформації про наявність/відсутність у відповідача майна, достатнього для погашення податкового боргу, тощо.
Додаткового, враховуючи відсутність позиції позивача щодо того, який саме строк звернення є застосовним до спірних відносин, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до усталеної позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема у постановах від 15.06.2022 у справі №280/5400/19, від 12.11.2024 у справі №380/653/20, від 15.01.2026 у справі №380/5063/25, встановлений статтею 102 ПК України строк є строком давності 1095 календарних днів, з дня виникнення податкового боргу, застосовний щодо самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків та щодо стягнення податкового боргу, який виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, тобто має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Слід звернути увагу на те, що між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні. Водночас, спеціальний строк (1095) не може застосовуватись до спірних позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності, оскільки такі примусові заходи хоч і пов'язані з погашення податкового боргу, але не можуть ототожнюватися з вимогами про стягнення податкового боргу.
Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження вчинення контролюючим органом активних заходів після узгодження податкового боргу відповідача з 21.09.2022 по 28.03.2023 (дата формування податкової вимоги №0001388-1302-2615) та з дати направлення такої податкової вимоги (30.03.2023) по дату отримання витягів на підтвердження відсутності у ТОВ «Атлас Консалт» майна, достатнього для погашення податкового боргу (24.04.2024), у суду наявні підстави вважати, що саме з дати виникнення у ТОВ «Атлас Консалтинг» податкового боргу слід обраховувати строк звернення до суду з цим позовом.
При цьому, бездіяльність ГУ ДПС у м. Києві щодо незвернення до суду з означеними позовними вимогами та розтягування у часі на понад півтора роки направлення відповідачу податкової вимоги та формування Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, а також Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади суд вважає неповажною причиною пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами про накладення арешту на кошти відповідача та інші цінності.
Інших поважних та об'єктивних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначено, доказів на їх підтвердження не надано, тому суд дійшов висновку про неповажність наведених позивачем підстав для поновлення строку звернення до суду, внаслідок чого у задоволенні заяви про поновлення такого строку слід відмовити.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що позивач не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частин тринадцятої-п'ятнадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
З огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд вважає за необхідне залишити позов без розгляду.
Керуючись статтями 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов залишити без розгляду.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику)..
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Дудін С.О.