13 квітня 2026 року м. Київ справа №320/41662/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
за позовомОСОБА_1
до1. Головного управління Національної поліції України у м. Києві; 2. Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області
провизнання бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України у м. Києві (відповідач-1), в якому просить суд :
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в м. Києві щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 16.05.2025, з встановленням базового місяця - листопад 2015 року.
2. Зобов'язати Головне управління Національної поліції України в м. Києві нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 16.05.2025 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - листопад 2015 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та виплатити з урахуванням виплачених сум.
3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2025 роки.
4. Зобов'язати Головне управління Національної поліції України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у компенсацію за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2025 роки.
5. Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції України в м. Києві щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавок, доплат, які мають постійний характер) та премії за період тимчасової непрацездатності з 10 березня 2025 року по 16 травня 2025 року.
6. Зобов'язати Головне управління Національної поліції України в м. Києві здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 10 березня 2025 року по 16 травня 2025 року з урахуванням усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавок, доплат, які мають постійний характер) та премії, які ОСОБА_1 отримував на день, що передував звільненню від виконання службових обов'язків, з урахуванням раніше виплачених сум.
7. Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 1) грошової компенсації за невикористані дні чергової та додаткової оплачуваної відпустки за 2016-2025 роки, 2) грошової допомоги на оздоровлення за 2023-2024 роки, 3) допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023-2024 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди згідно Постанови № 168.
8. Зобов'язати Головне управління Національної поліції України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 1) грошову компенсацію за невикористані дні чергової та додаткової оплачуваної відпустки за 2016-2025 роки, 2) грошову допомогу на оздоровлення за 2023-2024 роки, 3) допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2023-2024 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди згідно Постанови № 168.
9. Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні чергової та додаткової оплачуваної відпустки за 2016-2021 роки.
10. Зобов'язати Головне управління Національної поліції України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні чергової та додаткової оплачуваної відпустки за 2016-2021 роки.
11. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в м. Києві щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки за 2022-2025 роки.
12. Зобов'язати Головне управління Національної поліції України в м. Києві провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, здійснивши її обчислення відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, та включивши до розрахункової бази (сумарного заробітку) належні до виплати, але не виплачені суми додаткових видів грошового забезпечення та премії за період тимчасової непрацездатності з 10.03.2025 по 16.05.2025.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на протиправність дій Головного управління Національної поліції у м. Києві з таких підстав.
1) Щодо індексації грошового забезпечення.
З 07.11.2015 - з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» застосовується постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»(п. 8 Постанови), якою вперше затверджені схеми окладів поліцейських. Вказана постанова є чинною.
Оскільки розміри посадових окладів поліцейських згідно з додатками до вказаної постанови Кабінету Міністрів України протягом спірного періоду не змінювалися, тому базовим місяцем для визначення індексації щодо такого періоду є листопад 2015 року.
Таким чином, нарахування позивачу індексації його грошового забезпечення щодо спірного періоду повинно проводитися із застосуванням базового місяця листопад 2015 року.
2) Щодо виплати компенсації за невикористані дні додаткових відпусток як учаснику бойових дій.
Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, а саме: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Згідно з частиною другою статті 92 Закону №580-VIII поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частиною десятою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР передбачає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України.
За період служби позивач набув право на календарні дні додаткової оплачуваної відпустки як учасник бойових дій, яку не використав.
З огляду на викладене, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2019-2025 роки.
3) Щодо виплати грошового забезпечення без урахування щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії в період звільнення від виконання службових обов'язків на підставі документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність.
Відповідно до абзацу першого пункту 3 розділу III «Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» затвердженого наказом МВС від 04.06.2016 №260, поліцейським, звільненим від виконання службових обов'язків на підставі документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, або тим, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, зберігається виплата грошового забезпечення, яке вони отримували на день, що передував звільненню від виконання службових обов'язків, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії, але не більше ніж за чотири місяці, крім випадків, коли законодавством України передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні.
Позивач з 10.03.2025 по день звільнення перебував на лікарняному, у зв'язку захворюванням, що підтверджується листами непрацездатності. Відповідач безпідставно припинив виплату грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії. Натомість виплачував лише посадовий оклад. З огляду на імперативні норми пункту 3 розділу III Порядку № 260, такі дії відповідача є протиправними, а грошове забезпечення за спірний період підлягає перерахунку.
4) Щодо виплат грошової компенсації за невикористані чергові та додаткові оплачувані відпустки, грошової допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань без урахування індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди згідно Постанови № 168.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги для оздоровлення та компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток.
5) Щодо грошової компенсації за всі невикористані дні щорічних основної та додаткової відпусток за 2016-2021 роки.
Згідно з абзацами 7, 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 поліцейським, які звільняються зі служби, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток.
Позивачу не було виплачено компенсацію за всі невикористані дні чергової та додаткової відпустки за 2016-2021 роки, що є порушенням його права на відпочинок та права на отримання відповідної компенсації при звільненні, гарантованого законодавством.
6) Щодо невірного розрахунку компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки та розрахунку такої без урахування у складі грошового забезпечення додаткових видів грошового забезпечення, яке б мало виплачуватись в період з 10.03.2025 по 16.05.2025.
Відповідач при розрахунку компенсації керувався абзацом восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260, яким передбачено, що виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Однак, Закон № 580-VIII та Порядок № 260 не містять вичерпного регулювання порядку обчислення та виплати компенсації за невикористані дні відпусток за попередні роки, а відсилають до загального законодавства.
Частиною першою статті 83 КЗпП України визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Аналогічна норма міститься у частині першій статті 24 Закону України «Про відпустки».
Отже, у випадку звільнення поліцейських їм виплачується компенсація за всі невикористані дні відпустки, а порядок обчислення такої компенсації, за відсутності спеціального регулювання, має здійснюватися відповідно до загальних норм трудового законодавства.
Пунктом 2 Порядку № 100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Пунктом 7 Порядку № 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.
Крім того, відповідачем було додатково занижено базу для обчислення компенсації. Так, за період тимчасової непрацездатності з 10.03.2025 по 16.05.2025 позивачу не було в повному обсязі виплачено грошове забезпечення (а саме щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію). Вказані невиплачені суми не були включені до сумарного заробітку за останні 12 місяців, що також вплинуло на кінцевий невірний розрахунок компенсації за невикористану відпустку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 відкрито провадження у справі, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.
11 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» Головним управлінням Національної поліції у м. Києві подано відзив на позов (зареєстровано 18.09.2025).
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з наступних підстав.
1) Стосовно індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.01.2024 по 16.05.2025.
Індексація грошових доходів населення згідно статті 4 Закону № 1282 проводиться в разі коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
В свою чергу, що за даними Держстату України, індекс інфляції за січень- липень 2024 року не перевищував поріг 103,00 %, тому за цей період підстави для нарахування індексації позивачу були відсутні.
Отже, в липні місяці 2024 року індекс споживчих цін перевищив поріг індексації понад 103 %, а тому у позивача виникло право на індексацію в місяці, що настає за місяцем, у якому опубліковано цей індекс - в серпні 2024 року.
Починаючи з серпня по 31 грудня 2024 року грошове забезпечення ОСОБА_1 проіндексовано відповідно до індексів інфляції та виплачено за : серпень - 130,20 грн., вересень - 130,20 грн., жовтень - 130,20 грн., листопад - 130,20 грн., грудень - 254,35 грн., що підтверджується листом УФЗБО від 08.09.2025 № 188660-2025 (додається) та довідкою про грошове забезпечення позивача від 08.09.2025 № 1158 за період з січня по грудень 2024 року.
У 2023 р. індексація зарплати не проводилася. Її нарахування відновлено з 2024 р. При цьому відповідно до ст. 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 р. № 3460-IX обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з 01.01.2024 р. Тому для роботодавців, які підвищували оклади (тарифні ставки) до 01.01.2024 р. (по грудень 2023 р. включно), базовим місяцем є грудень 2023 р.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації за 2025 рік починається з лютого, тобто базовим місяцем для нарахувань є січень 2025 року. Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, визначає, що право на нарахування індексації виникає, коли індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, встановлений у розмірі 103 %. За наростаючим підсумком лютого, березня, квітня та травня, в червні згаданий індекс становить 104,4 %, тобто поріг індексації вже перевищений. Тому з липня 2025 року повертається право на індексацію заробітної плати працівників.
Зважаючи на вищевказане, підстави для проведення індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.01.2025 по 16.05.2025 були відсутні.
2) Стосовно позовної вимоги щодо не нарахування та не виплати грошової допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2023-2024 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди згідно Постанови № 168.
Згідно інформації, викладеної у листі УФЗБО ГУНП у м. Києві від 08.09.2025 № 188660-2025 (додається), встановлено, що відповідно до пункту 13 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок) поліцейським виключно в межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.
Крім того, Порядком визначено, що виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції.
У 2024 році ОСОБА_1 було нараховано та виплачено матеріальну допомогу для оздоровлення у розмірі 24247,77 грн (виплата здійснена у листопаді місяці) та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 5125 грн. (виплата здійснена у грудні місяці) Дані виплати підтверджуються довідкою про грошове забезпечення № 1158 від 08.09.2024.
Відтак відомості позивача щодо не нарахування та невиплати йому матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань є такими, що не підтвердились та спростовуються матеріалами справи.
Водночас, ГУНП у м. Києві вважає необґрунтованою позовну вимогу щодо виплати матеріальної допомоги з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 та індексації грошового забезпечення, оскільки додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168 не є доплатою, яка має постійний характер та не входить до складових, які повинні враховуватись при вирішенні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення чи вирішення соціально-побутових питань.
ОСОБА_1 матеріальна допомога на оздоровлення за 2024 рік виплачена у розмірі його місячного грошового забезпечення, а матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачена у розмірі, визначеному керівником органу поліції, що не може перевищувати місячне грошове забезпечення, що передбачено вимогами пункту 13 Порядку № 260.
Стосовно виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 рік, то слід зазначити, що до ГУНП у м. Києві рапорти від позивача щодо нарахування такої виплати не надходили.
Відповідач акцентує, позивач почав проходити службу в ГУНП у м. Києві з 01 листопада 2023 року, що підтверджується наказом ГУНП у м. Києві від 06.11.2023 № 1953 о/с. До цього часу, із 07.11.2015 по 01.11.2023 ОСОБА_1 проходив службу у ГУНП в Чернігівській області, де йому було виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 22 402, 50 грн., що підтверджується копією грошового атестату № 71 ГУНП в Чернігівській області.
ОСОБА_1 у грудні 2023 року на підставі його рапорту, ГУНП у м. Києві було нараховано та виплачено матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 14 690 грн., що підтверджується розрахунковим листом за грудень 2023 року.
3) Щодо позовної вимоги про не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток за 2016-2025 роки.
Позивач почав проходити службу в ГУНП у м. Києві з 01 листопада 2023 року, що підтверджується наказом ГУНП у м. Києві від 06.11.2023 № 1953 о/с. До цього часу, із 07.11.2015 по 01.11.2023 ОСОБА_1 проходив службу у ГУНП в Чернігівській області.
Згідно матеріалів особової справи, а саме наказу ГУНП в Чернігівській області від 18.01.2021 № 13 о/с встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції, з 20.01.2021. Тому питання щодо грошової компенсації за невикористані дні відпусток за 2015-2021 роки мало вирішуватись ГУНП в Чернігівській області під час розрахунку з позивачем при цьому звільненні.
Ураховуючи вищевикладене, ГУНП у м. Києві є неналежним відповідачем щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових оплачуваних відпусток за 2016-2021 роки.
При переведення ОСОБА_1 з ГУНП в Чернігівській області до ГУНП у м. Києві, у наказі ГУНП в Чернігівській області від 26.10.2023 № 531 о/с «По особовому складу» зазначено, що ОСОБА_1 щорічну основну оплачувану відпустку за 2022 рік не використав; щорічну основну оплачувану відпустку за 2023 рік використав у кількості 14 діб.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 31.07.2025 № 1357 о/с «Про внесення зміни до наказу ГУНП у м. Києві від 16.05.2025 № 810 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції» встановлено, що ОСОБА_2 мав наступні невикористані дні відпустки: невикористана щорічна основна та додаткова оплачувана відпустка за 2022 рік становить 34 доби; невикористана частина щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2023 рік становить 21 добу; невикористана щорічна основна та додаткова оплачувана відпустка за 2024 рік становить 36 діб; невикористана щорічна основна та додаткова оплачувана відпустка за 2025 рік становить 16 діб.
Разом - 107 діб невикористаних відпусток за період з 01.01.2022 по 04.06.2025.
Компенсацію за невикористану відпустку у сумі 24634,17 грн. ОСОБА_1 було нараховано та виплачено разом з виплатою грошового забезпечення за травень 2025 року, що підтверджується довідкою від 08.09.2025 № 1159.
Після внесення змін до наказу про звільнення, у серпні 2025 року було донараховано та виплачено компенсацію за невикористану відпустку у сумі 956,67 грн., що підтверджується вищезазначеною довідкою.
Відтак, Головним управління Національної поліції у м. Києві в повному обсязі виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпусток за 2022-2025 роки.
Стосовно грошової компенсації за відпустки за період проходження служби в 2016-2021 роках, то така компенсація мала здійснюватись Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області при звільненні ОСОБА_1 , яке відбувалось на підставі наказу ГУНП в Чернігівській області від 18.01.2021 № 13 о/с «По особовому складу», тому за цей спірний період часу ГУНП у м. Києві не є належним відповідачем.
4) Стосовно невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2025 роки.
Згідно матеріалів особової справи та листа УКЗ ГУНП у м. Києві від 11.09.2025 № 191237-2025 колишній оперуповноважений відділу кримінальної поліції Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_1 у період з 01.11.2023 по 04.06.2025 проходив службу у Головному управлінні Національної поліції у м. Києві та за вказаний період служби не звертався за наданням йому додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Крім того в матеріалах архівної особової справи ОСОБА_1 відсутня копія посвідчення учасника бойових дій.
Водночас відшкодування грошової компенсації за невикористані календарні дні відпусток як учаснику бойових дій за 2019-2022 роки ОСОБА_1 необхідно звертатися до ГУНП в Чернігівській області, оскільки ГУНП у м. Києві є неналежним відповідачем, оскільки у цей період часу він службу в ГУНП у м. Києві не проходив.
Така компенсація мала здійснюватись Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області при звільненні ОСОБА_1 , яке відбувалось на підставі наказу ГУНП в Чернігівській області від 18.01.2021 № 13 о/с «По особовому складу», тому за цей спірний період часу ГУНП у м. Києві не є належним відповідачем, тому позовна вимога ОСОБА_1 щодо стягнення з ГУНП у м. Києві грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2022 роки не підлягає задоволенню.
Також відповідач зазначає, спеціальним законом, який регулює проходження служби поліцейськими, не передбачена грошова компенсація за додаткову відпустку як учаснику бойових дій.
5) Стосовно позовної вимоги про не нарахування та не виплати щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавок, доплат, які мають постійний характер) та премії за період тимчасової непрацездатності з 10 березня 2025 року по 16 травня 2025 року.
Позивачу з 01.05.2025 по 16.05.2025 було виплачено усі складові грошового забезпечення у таких розмірах: посадовий оклад - 1290, 32 грн, оклад за спеціальним званням - 825, 81 грн, надбавка за стаж служби - 529, 03 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби - 1058, 06 грн., окрім премії.
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 розділу ІІ Порядку № 260 передбачено, що у місяці виконання дисциплінарного стягнення поліцейського премія може не встановлюватися.
Згідно з вимогами частини п'ятої статті 23 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, у місяці виконання дисциплінарного стягнення поліцейського може бути позбавлено премії повністю або частково в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України.
У травні 2025 року було видано наказ ГУНП у м. Києві від 09 травня 2025 року № 789 «Про застосування дисциплінарного стягнення до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 » про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача у виді звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до частини третьої статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
У відповідності до наведеної норми Дисциплінарного статуту, з метою виконання дисциплінарного стягнення, видано наказ ГУНП у м. Києві від 16.05.2025 № 810 о/с «Про особовий склад», яким позивача звільнено зі служби в поліції, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Відтак, у травні 2025 року ОСОБА_1 було нараховано та виплачено грошове забезпечення без встановлення премії на підставі вищевказаних законодавчих норм.
Наказом ГУНП у м. Києві від 31.07.2025 № 1357 о/ с «Про особовий склад» було внесені зміни до наказу ГУНП у м. Києві від 16.05.2025 №810 о/с «Про особовий склад» в частині дати звільнення. Після чого, на підставі даних змін, ОСОБА_1 було доплачено грошове забезпечення за період з 17.05.2025 по 04.06.2025, а також за кількість днів відпусток, яка збільшилась, дана виплата відбулась у серпні 2025 року, що підтверджується довідкою № 1159 від 08.09.2025.
16 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» представником позивача подано клопотання про залучення співвідповідача (зареєстровано 17.09.2025).
16 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» представником позивача подано клопотання про зміну предмету позову (зареєстровано 17.09.2025), в якій заявник зазначає, що наказом ГУНП у м. Києві від 31.07.2025 № 1357 о/с було внесено зміни до наказу про його звільнення, а саме дату звільнення змінено з 16 травня 2025 року на 04 червня 2025 року, просить частину позовних вимог розглядати в редакції:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 04.06.2025 року, з встановленням базового місяця - листопад 2015 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 04.06.2025 року із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - листопада 2015 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавок, доплат, які мають постійний характер) та премії за період тимчасової непрацездатності з 10 березня 2025 року по 04 червня 2025 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 10 березня 2025 року по 04 червня 2025 року з урахуванням усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, які він отримував на день, що передував звільненню від виконання службових обов'язків, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки за 2022-2025 роки (по день звільнення 04.06.2025);
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві провести перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, здійснивши її обчислення відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 №100, та включивши до розрахункової бази належні до виплати, але не виплачені суми додаткових видів грошового забезпечення та премії за період тимчасової непрацездатності з 10.03.2025 по 04.06.2025 року.
16 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив (зареєстровано 23.09.2025).
У відповіді на відзив представник позивача зазначає, наказ про звільнення позивача зі служби в поліції у 2021 році було скасовано, відтак звільнення фактично не відбулося. Позивач продовжував нести службу безперервно.
Представник позивача зазначає, публічна служба в органах Національної поліції є безперервною. Позивач не звільнявся з подальшим прийняттям на службу, а був переведений з ГУНП в Чернігівській області до ГУНП у м. Києві, що підтверджується наказом ГУНП в Чернігівській області від 26.10.2023 № 531 о/с. Переведення не припиняє трудових (службових) відносин, а лише змінює місце їх проходження. Відповідно, усі соціальні гарантії та невиконані зобов'язання щодо грошового забезпечення, які виникли на попередньому місці служби, переходять до нового місця служби, і остаточний розрахунок з поліцейським за всіма невиплаченими сумами за весь період служби має бути проведений органом, з якого він фактично звільняється.
Звертає увагу суду на те, що наказ ГУНП у м. Києві від 09 травня 2025 року № 789 «Про застосування дисциплінарного стягнення до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 » містить рішення лише про притягнення до відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. У зазначеному наказі відсутнє будь-яке положення про позбавлення позивача премії.
Більш того, наказ про звільнення від 16.05.2025 № 810 о/с був змінений наказом від 31.07.2025 № 1357 о/с, а дату звільнення було перенесено на 04 червня 2025 року. Це відбулося у зв'язку з тим, що відповідач протиправно звільнив позивача під час його перебування на лікарняному.
24 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» Головним управління Національної поліції у м. Києві подані пояснення (зареєстровано 26.09.2025).
Відповідач зазначає, що є не належним відповідачем у даній справі, враховуючи, що за період з 07.11.2015 по 31.10.2023 обов'язок нарахування та виплата усіх належних позивачу сум покладався на іншу юридичну особу - ГУНП в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40108651) у якій проходив службу позивач.
Позивачу з 01.05.2025 по 16.05.2025 було виплачено усі складові грошового забезпечення у таких розмірах: посадовий оклад - 1290, 32 грн, оклад за спеціальним званням - 825, 81 грн, надбавка за стаж служби - 529, 03 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби - 1058, 06 грн., окрім премії.
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 розділу ІІ Порядку № 260 передбачено, що у місяці виконання дисциплінарного стягнення поліцейського премія може не встановлюватися.
Місяцем виконання дисциплінарного стягнення є саме травень 2025 року, оскільки наказ ГУНП у м. Києві від 16.05.2025 № 810 о/с «Про особовий склад» було видано саме у цей місяць, а також листом ГУНП у м. Києві від 16.05.2025 № 188483-2025 на адресу проживання ОСОБА_1 направлялось повідомлення про його звільнення, згідно вимог частини другої статті 30 Дисциплінарного статуту України (після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв'язком) 20.05.2025
Позивача було належним чином проінформовано про існування вищевказаного наказу, тобто дисциплінарне стягнення згідно вимог Дисциплінарного статуту виконано у травні 2025 року.
Зважаючи на вищевикладене, зміна дати звільнення у наказі про виконання дисциплінарного стягнення не свідчить про наявність правових підстав для нарахування премії позивачу за травень 2025 року.
Відповідач зазначає, у травні 2025 року ОСОБА_1 було нараховано та виплачено грошове забезпечення без встановлення премії на підставі вищевказаних законодавчих норм, зокрема вимог частини п'ятої статті 23 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 2 пункту 12 розділу ІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 № 260.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 прийнято до розгляду заяву представника ОСОБА_1 про зміну предмету позову в адміністративній справі №320/41662/25, залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Національної поліції в Чернігівській області (відповідач-2), розгляд справи розпочато спочатку.
16 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» Головним управлінням Національної поліції у м. Києві подано відзив на позовну заяву з урахуванням заяви представника позивача про зміну предмету позову (зареєстровано 17.12.2025).
Відповідач зазначає, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації за 2025 рік починається з лютого, тобто базовим місяцем для нарахувань є січень 2025 року. Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, визначає, що право на нарахування індексації виникає, коли індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, встановлений у розмірі 103 %. За наростаючим підсумком лютого, березня, квітня та травня, в червні згаданий індекс становить 104,4 %, тобто поріг індексації вже перевищений. Тому лише з липня 2025 року повертається право на індексацію заробітної плати працівників, однак позивача це не стосується, оскільки його станом на 04.06.2025 уже було звільнено зі служби в поліції.
У 2024 році ОСОБА_1 було нараховано та виплачено матеріальну допомогу для оздоровлення у розмірі 24247,77 грн (виплата здійснена у листопаді місяці) та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 5125 грн. (виплата здійснена у грудні місяці) Дані виплати підтверджуються довідкою про грошове забезпечення № 1158 від 08.09.2024.
Додаткова винагорода, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168, виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань та визначається наказами керівника органу, що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди, а тому не входить до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється матеріальна допомога на оздоровлення чи вирішення соціально- побутових питань.
Додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168 не є доплатою, яка має постійний характер та не входить до складових, які повинні враховуватись при вирішенні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення чи вирішення соціально-побутових питань.
ОСОБА_1 матеріальна допомога на оздоровлення за 2024 рік виплачена у розмірі його місячного грошового забезпечення, а матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачена у розмірі, визначеному керівником органу поліції, що не може перевищувати місячне грошове забезпечення, що передбачено вимогами пункту 13 Порядку № 260.
ОСОБА_1 у грудні 2023 року на підставі його рапорту, ГУНП у м. Києві було нараховано та виплачено матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 14 690 грн., що підтверджується розрахунковим листом за грудень 2023 року.
Компенсацію за невикористані відпустки у сумі 24 634,17 грн. ОСОБА_1 було нараховано та виплачено разом з виплатою грошового забезпечення за травень 2025 року, що підтверджується довідкою від 08.09.2025 № 1159.
Після внесення змін до наказу про звільнення, у серпні 2025 року було донараховано та виплачено компенсацію за невикористану відпустку у сумі 956,67 грн., що підтверджується вищезазначеною довідкою. Відтак, Головним управління Національної поліції у м. Києві в повному обсязі виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпусток за 2022-2025 роки (по день звільнення 04.06.2025).
Стосовно грошової компенсації за відпустки за період проходження служби в 2016-2021 роках, то така компенсація мала здійснюватись Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області при звільненні ОСОБА_1 , яке відбувалось на підставі наказу ГУНП в Чернігівській області від 18.01.2021 № 13 о/с «По особовому складу», тому за цей спірний період часу ГУНП у м. Києві не є належним відповідачем.
ОСОБА_1 у період з 01.11.2023 по 04.06.2025 проходив службу у Головному управлінні Національної поліції у м. Києві та за вказаний період служби не звертався за наданням йому додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Крім того в матеріалах архівної особової справи ОСОБА_1 відсутня копія посвідчення учасника бойових дій.
Водночас відшкодування грошової компенсації за невикористані календарні дні відпусток як учаснику бойових дій за 2019-2022 роки ОСОБА_1 необхідно звертатися до ГУНП в Чернігівській області, оскільки ГУНП у м. Києві є неналежним відповідачем, оскільки у цей період часу він службу в ГУНП у м. Києві не проходив.
Позивачу з 01.05.2025 по 16.05.2025 було виплачено усі складові грошового забезпечення у таких розмірах: посадовий оклад - 1290, 32 грн, оклад за спеціальним званням - 825, 81 грн, надбавка за стаж служби - 529, 03 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби - 1058, 06 грн., окрім премії.
У встановлений судом строк, відповідачем-2 відзиву на позов не подано.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "Ухвала" від 28.11.25 по справі № 320/41662/25 (суддя Жукова Є.О.) було надіслано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 02.12.25 16:21
Згідно частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
З огляду на матеріали справи, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 проходив службу:
07.11.2015 - 15.02.2016 поліцейський центру обслуговування підрозділів Головного управління Національної поліції в Чернігівській області;
16.02.2016 - 17.03.2016 оператор служби « 102» управління інформаційного забезпечення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області;
18.03.016 - 21.12.2017 поліцейський роти поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області;
22.12.2017 - 20.12.2018 поліцейський сектору реагування патрульної поліції №4 Чернігівського районного відділення поліції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській обласні;
21.12.2018 - 20.05.2020 начальник сектору реагування патрульної поліції №2 Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області;
21.05.2020 - 20.01.2021 начальник сектору реагування патрульної поліції №1 Куликівського відділення поліції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 18.01.2021 №13 о/с звільнений зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію».
У подальшому, скасовано пункт наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 18.01.2021 №13 о/с у частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію».
05.03.2021 - 15.03.2021 інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області;
16.03.2021 - 07.08.2023 інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області;
08.08.2023 -31.10.2023 дільничний офіцер сектору превенції відділення поліції № 1 Прилуцького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 26.10.2023 №531 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 переведено для подальшого продовження служби в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві.
Згідно з наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 06.11.2023 №1953 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 призначено оперуповноваженим сектору кримінальної поліції відділу поліції на станціях залізничного транспорту Головного управління Національної поліції у м. Києві.
Відповідно до наказу Головного управління Національно поліції у м. Києві від 14.05.2024 №856 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 призначено оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Печерського управління поліції Головного і управління Національної поліції у м. Києві.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 09.05.2025 №798 за вчинення дисциплінарного проступку до оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
Згідно з наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 16.05.2025 №810 о/с відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 ( у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини першої статті 77 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 04 червня 2025 року.
Наказом Головного управління Національної поліції України у м. Києві від 31.07.2025 №1357 о/с внесено зміни до наказу Головного управління Національної поліції у м. Києві від 16 травня 2025 року №810 о/с.
Позивач, вважаючи, що відповідачем нараховано грошове забезпечення позивача не в належному розмірі, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Згідно з частинами 1, 2 статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 04.06.2025 року із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - листопада 2015 року.
Частиною 5 статті 94 Закону № 580-VIII передбачено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст. 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно зі ст. 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
За змістом п. 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець.
Згідно з п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.
Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Положеннями Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 чітко визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 зазначив, що індексація заробітної плати, як складова належної працівникові заробітної плати, спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 160/35/20.
Так, відповідач зазначає, починаючи з серпня по 31 грудня 2024 року грошове забезпечення ОСОБА_1 проіндексовано відповідно до індексів інфляції та виплачено за: серпень - 130,20 грн., вересень - 130,20 грн., жовтень - 130,20 грн., листопад - 130,20 грн., грудень - 254,35 грн., що підтверджується листом УФЗБО від 08.09.2025 № 188660-2025 та довідкою про грошове забезпечення позивача від 08.09.2025 № 1158 за період з січня по грудень 2024 року.
За твердженнями відповідача, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації за 2025 рік починається з лютого, тобто базовим місяцем для нарахувань є січень 2025 року. Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, визначає, що право на нарахування індексації виникає, коли індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, встановлений у розмірі 103 %. За наростаючим підсумком лютого, березня, квітня та травня, в червні згаданий індекс становить 104,4 %, тобто поріг індексації вже перевищений. Тому лише з липня 2025 року повертається право на індексацію заробітної плати працівників, однак позивача це не стосується, оскільки його станом на 04.06.2025 уже було звільнено зі служби в поліції.
Надаючи правову оцінку таким твердженням відповідача, суд виходить з наступного.
Так з 07.11.2015 - з дня набрання чинності Законом № 580-VIII застосовується постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988), якою вперше затверджені схеми окладів поліцейських, які до теперішнього часу не змінювалися, тому базовим місяцем для визначення індексації є листопад 2015 року.
Таким чином, нарахування позивачу індексації його грошового забезпечення щодо спірного періоду повинно проводитися із застосуванням базового місяця листопад 2015 року.
Згідно з пунктом 1 Постанови № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Як зазначалось, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
До вказаної постанови було внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.
Статтею 94 Закону № 580-VIII визначено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до Закону. Змін до вказаного пункту статті 94 Закону № 580-VIII у спірному періоді не вносилося, ця норма закону була діючою.
В силу положень частини другої статті 8 Закону № 1282-ХІІ за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Критерії виплати грошового забезпечення, зокрема, поліцейським Національної поліції, визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799.
При цьому, індексація має проводитися за наявності на це відповідних підстав, що визначені чинним законодавством.
Згідно із статтями 2 та 4 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 - 101 відсоток). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (стаття 9 Закону № 1282-ХІІ).
Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зіст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так Законом України від 03.11.2022 №2710-ХІ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон № 2710-ХІ) була зупинена на 2023 рік дія Закону № 1282-ХІІ, у зв'язку з чим з 01.01.2023 по 31.12.2023 індексація позивачу не нараховувалась та не виплачувалася.
Натомість, вже з 01.01.2024 дія Закону № 1282-ХІІ була поновлена.
Таким чином, відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
При цьому встановлення статтею 39 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» правила, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року, не впливає на визначення базового місяця для проведення пенсії поліцейським, оскільки після прийняття Урядом постанови № 988, якою було затверджені схеми окладів поліцейських, які до теперішнього часу не змінювалися, та з прийняттям якої саме й було обумовлено визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення поліцейських, тому базовим місяцем для визначення індексації залишився листопад 2015 року.
Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 04 червня 2025 року, з встановленням базового місяця - листопад 2015 року та зобов'язання Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 04 червня 2025 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - листопад 2015 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу компенсації за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2025 роки.
Частиною першою статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР), який установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи, встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII).
Згідно з частиною першою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Стаття 93 Закону № 580-VIII врегульоване питання тривалості відпусток поліцейських.
Тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються (частина перша).
Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки (частина друга).
За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів (частина третя).
Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби (частина четверта).
Відповідно до частини дев'ятої статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.
При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону (частина десята статті 93 Закону № 580-VIII).
За положеннями частини одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції.
За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Відтак, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
У наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Частиною першою та другою статті 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Абзацом сьомим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення (абзац восьмий пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260).
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР, якими передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Відтак, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, в тому числі й невикористані дні відпусток за роки, які передують року звільнення зі служби в поліції.
У той же час, відповідач-1 зазначає, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, яка надається відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ, для поліцейських законодавством не передбачена.
Питання виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, яка надається відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ,
Статтею 4 Закону 504/96-ВР встановлено, що установлюються такі види відпусток:
1) щорічні відпустки:
основна відпустка (стаття 6 цього Закону);
додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону);
додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону);
інші додаткові відпустки, передбачені законодавством».
Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ) встановлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час».
До пільг, передбачених статтею 12 Закону № 3551-ХІІ для учасників бойових дій та осіб, прирівняним до них, належить використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (пункт 12).
Згідно з частиною восьмою статті 10 № Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 10№ Закону № 2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
За змістом частини сімнадцятої статті 10№ Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Згідно з частинами вісімнадцятої та дев'ятнадцятої статті 10№ Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів».
Визначення терміну «особливий період» наведене у статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ: особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Таким чином, відповідно до частини дев'ятнадцятої статті 10№ Закону № 2011-XII на час дії особливого періоду припинено надання військовослужбовцям, зокрема, додаткових відпусток як учасникам бойових дій.
Верховним Судом в рішенні від 16 травня 2019 року в зразковій справі № 620/4218/18, яке залишено без змін постановою Великою Палати Верховного Суду від 21 вересня 2019 року, зроблено наступний правовий висновок щодо правовідносин, які є аналогічними правовідносинам в цій справі: норми Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, тому на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2015 року по 2018 рік.
Також судом враховується висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у справі №200/1175/20-а, у правовідносинах щодо виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку особі, яка проходила службу в поліції та мала статус учасника бойових дій, який полягає у тому, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої Законом України "Про відпустки" і статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що хоча в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпустки, але в силу того, що Законом № 2011-XII не припинено виплату компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби, а також у зв'язку з тим, що у разі невикористання додаткової соціальної відпустки протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: або безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін, або виплата грошової компенсації відпустки, тому припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.
При цьому обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-ХІІ, пунктом 8 статті 10№ Закону № 2011-ХІІ, статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР.
Відтак, у випадку звільнення поліцейського, який має статус учасника бойових дій, зі служби в поліції має бути виплачена компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, тому при звільненні зі служби в поліції позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.
Доводи відповідача-1 про те, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, яка надається відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ, для поліцейських законодавством не передбачена, суд відхиляє, адже в контексті права особи на отримання компенсації за дні невикористаної відпустки як учаснику бойових дій правове значення наявність у особи статусу учасника бойових дій, а відсутність у Законі № 580-VIII та підзаконних нормативно-правових актах, що регулюють питання виплати поліцейським грошового забезпечення, приписів щодо виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учаснику бойових дій не вказує на відсутність власне такого права.
Зокрема, з матеріалів справи убачається, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 17 березня 2020 року Управлінням Національної поліції в Чернігівській області.
Отже, з 2020 року позивач набув право на додаткову відпустку як учасник бойових дій тривалістю 14 календарних днів на рік та, відповідно, право на виплату компенсації за невикористані дні такої відпустки.
У той же час, суд враховує, відповідно до довідки Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 27.10.2025 №56285-2025, ОСОБА_1 під час служби в ГУНП в Чернігівській області в період з 07.11.2015 по 30.10.2023 використав наступні відпустки:
- за 2016 рік - 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки;
- за 2017 рік - 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки;
- за 2018 рік - 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки;
- за 2019 рік - 30 діб щорічної основної та 01 добу додаткової оплачуваних відпусток;
- за 2020 рік - 30 діб щорічної основної та 02 доби додаткової оплачуваних відпусток, 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки учасника бойових дій;
- за 2021 рік - 30 діб щорічної основної та 03 доби додаткової оплачуваних відпусток, 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки учасника бойових дій;
- за 2023 рік - 14 діб щорічної основної оплачуваної відпустки.
Станом на 30.10.2023 року ОСОБА_1 не використав наступні відпустки:
- за 2015 рік - 02 доби щорічної основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час;
- за 2022 рік - 30 діб щорічної основної та 05 діб додаткової оплачуваних відпусток, 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки учасника бойових дій;
- за 2023 рік - 16 діб щорічної основної та 06 діб додаткової оплачуваних відпусток, 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки учасника бойових дій.
Також відповідачем -1 не заперечується, що під час служби в Головному управлінні Національної поліції у м. Києві позивач не використав днів додаткової оплачуваної відпустки учасника бойових дій за 2024 - 2025 роки.
Отже, враховую встановлені обставини, позивачу належить компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки.
Визначаючись щодо суб'єкта, який мав виплатити позивачу компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, суд акцентує, що обов'язок з грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як УБД, покладається на орган, з якого позивач фактично звільнився зі служби, у спірних правовідносинах таким суб'єктом є головне управління Національної поліції у м. Києві.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки та зобов'язання Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.
Щодо позовних вимог в частині здійснення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 10 березня 2025 року по 04 червня 2025 року з урахуванням усіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, які він отримував на день, що передував звільненню від виконання службових обов'язків, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з п.1 Постанови №988 грошове забезпечення, зокрема, поліцейських складається з: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, який визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Як зазначає позивач, останній з 10.03.2025 по день звільнення перебував на лікарняному, у зв'язку захворюванням.
За твердженням позивача відповідач безпідставно припинив виплату грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії. Натомість виплачув лише посадовий оклад.
Згідно з довідкою від 08.09.2025 №1159 за період з січня 2025 року по серпень 2025 року ОСОБА_1 здійснювалось нарахування наступних виплат.
Березень 2025 року: посадовий оклад (25000 грн), оклад за спеціальним званням (1600 грн), надбавка за стаж служби (1025 грн), надбавка за специфічні умови проходження служби (2050 грн), премія (19234,02 грн), додаткова винагорода ПКМУ №168 (9 999,92 грн), грошова компенсація поліцейським за найм житла (9 084 грн).
Квітень 2025 року: посадовий оклад (25000 грн), оклад за спеціальним званням (1600 грн), надбавка за стаж служби (1025 грн), надбавка за специфічні умови проходження служби (2050 грн), премія (17 233,99 грн), додаткова винагорода ПКМУ №168 (3 225,80 грн), грошова компенсація поліцейським за найм житла (9 084 грн).
Травень 2025 року: посадовий оклад (1290,32 грн), оклад за спеціальним званням (825,81 грн), надбавка за стаж служби (529,03 грн), надбавка за специфічні умови проходження служби (1058,06 грн), премія (0 грн), компенсація за відпустку (24 634,17 грн), додаткова винагорода ПКМУ №168 (1 999,98 грн), грошова компенсація поліцейським за найм житла (9 084 грн).
Як встановлено судом, ГУНП у м. Києві видано наказ від 09 травня 2025 року № 789 «Про застосування дисциплінарного стягнення до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 » про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача у виді звільнення зі служби в поліції.
У подальшому, наказом ГУНП у м. Києві від 31.07.2025 № 1357 о/ с «Про особовий склад» було внесені зміни до наказу ГУНП у м. Києві від 16.05.2025 № 810 о/с «Про особовий склад» в частині дати звільнення.
З матеріалів справи убачається, ОСОБА_1 було доплачено грошове забезпечення за період з 17.05.2025 по 04.06.2025, а також за кількість днів відпусток, яка збільшилась, дана виплата відбулась у серпні 2025 року, що підтверджується довідкою № 1159 від 08.09.2025, зокрема, позивачу у серпні 2025 року виплачено: посадовий оклад (1543,01 грн), оклад за спеціальним званням (987,52 грн), надбавка за стаж служби (632,64 грн), надбавка за специфічні умови проходження служби (1265,27 грн), премія (0 грн), компенсація за відпустку (0 грн), додаткова винагорода ПКМУ №168 (0 грн), грошова компенсація поліцейським за найм житла (0 грн), компенсація за відпустку неоподаткована (АТ) (956,67 грн).
Аналіз вказаного да підстави для висновку, що за спірний період позивачу нараховані належні складові грошового забезпечення, зокрема, посадовий оклад, оклад за спеціальним званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення, за виключенням нарахування премії за травень 2025 року.
Суд враховує, відповідно до пункту 9 розділу І Порядку № 260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
За змістом пп.2 п.4 Постанови №988 надано право керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення, здійснювати преміювання поліцейських відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби.
Пункт 3 Порядку №260 передбачає, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до п.12 розділу 2 Порядку №260 керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та в межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції України.
У місяці виконання дисциплінарного стягнення поліцейського премія може не встановлюватися.
Розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення.
Рішення керівників органів поліції про преміювання оформлюється наказом, який видається до 25 числа кожного місяця, згідно із затвердженим положенням про преміювання та на підставі списків керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції. Рішення керівників органів поліції про преміювання заступників керівника органу поліції, керівників структурних підрозділів та відокремлених структурних підрозділів здійснюється на підставі наказу.
Залежно від виконання показників преміювання (у тому числі успішного виконання службових обов'язків, допущення проступків, застосування до поліцейських дисциплінарного стягнення в установленому законодавством порядку), які можуть впливати на розмір премії, до наказу про преміювання за відповідний місяць можуть уноситися відповідні зміни та проводитися перерахунок премії на підставі мотивованого рапорта (звернення) керівника.
Нарахування премії проводиться у відсотках до грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер).
Виплата премій поліцейським здійснюється за наказами керівників органів поліції.
Виплата премії проводиться щомісяця за поточний місяць разом з виплатою грошового забезпечення.
Отже, преміювання поліцейських здійснюється відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань. Встановлення розміру премії належить до дискреційних повноважень керівників органів поліції, які призначають премію залежно від виконання показників преміювання (у тому числі допущення проступків), які можуть впливати на розмір премії.
Враховуючи, що преміювання поліцейського є правом керівника, а не його обов'язком, розмір премій встановлюється для кожної особи в індивідуальному порядку, виходячи з рівня виконання нею службових обов'язків та дотримання дисципліни, приймаючи до уваги, що у травні 2025 року до позивача застосовано дисциплінарне стягнення, а відповідно до абзацу 2 пункту 12 розділу II Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженому Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260, у місяці виконання дисциплінарного стягнення поліцейського премія може не встановлюватися, суд констатує відсутність протиправності в діях відповідача щодо не встановлення позивачу премії за травень 2025 року.
Також, враховуючи похідних характер, не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині проведення перерахунку та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, здійснивши її обчислення відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 №100, та включивши до розрахункової бази належні до виплати, але не виплачені суми додаткових видів грошового забезпечення та премії за період тимчасової непрацездатності з 10.03.2025 по 04.06.2025 року.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні чергової та додаткової оплачуваної відпустки за 2016-2021 роки.
Як зазначалось вище, у спірний період 2016-2021 роки позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області.
Відповідно до довідки Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 27.10.2025 №56285-2025, ОСОБА_1 під час служби в ГУНП в Чернігівській області в період з 07.11.2015 по 30.10.2023 використав наступні відпустки:
- за 2016 рік - 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки;
- за 2017 рік - 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки;
- за 2018 рік - 30 діб щорічної основної оплачуваної відпустки;
- за 2019 рік - 30 діб щорічної основної та 01 добу додаткової оплачуваних відпусток;
- за 2020 рік - 30 діб щорічної основної та 02 доби додаткової оплачуваних відпусток, 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки учасника бойових дій;
- за 2021 рік - 30 діб щорічної основної та 03 доби додаткової оплачуваних відпусток, 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки учасника бойових дій;
- за 2023 рік - 14 діб щорічної основної оплачуваної відпустки.
Станом на 30.10.2023 року ОСОБА_1 не використав наступні відпустки:
- за 2015 рік - 02 доби щорічної основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час;
- за 2022 рік - 30 діб щорічної основної та 05 діб додаткової оплачуваних відпусток, 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки учасника бойових дій;
- за 2023 рік - 16 діб щорічної основної та 06 діб додаткової оплачуваних відпусток, 14 календарних днів додаткової оплачуваної відпустки учасника бойових дій.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що у 2016-2021 роки позивач використав дні щорічної основної та дні додаткової оплачуваних відпусток, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині здійснення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні чергової та додаткової оплачуваної відпустки за 2016-2025 роки, грошову допомоги на оздоровлення за 2023-2024 роки, допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2023-2024 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди згідно Постанови № 168.
Пунктом 1 Постанови № 988 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення курсантів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, складається з посадового окладу. Грошове забезпечення Голови Національної поліції та його заступників визначається цією постановою.
На виконання вимог статті 94 Закону № 580-VII та постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» Міністерство внутрішніх справ України 06.04.2016 видало наказ № 260, яким затвердило Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.
Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 № 260, ці Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.
У силу вимог пункту 8 розділу III Порядку № 260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.
За правилами пункту 13 розділу IІ Порядку № 260 поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення. Для визначення максимального розміру матеріальної допомоги для оздоровлення або матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії. Виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції.
У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Суд виходить з того, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо необхідності врахування індексації, як складової грошового забезпечення військовослужбовців, при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, яка має однакову правову природу з одноразовою грошовою допомогою при звільненні поліцейських, зокрема у постанові від 19.03.2020 по справі № 820/5286/17.
Отже, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована до складу грошового забезпечення, з якого має бути обрахована грошова допомога на оздоровлення, грошова допомога на вирішення соціально-побутових питань та компенсації за невикористані дні відпусток.
Відтак, оскільки у спірному випадку виплата позивачу індексації грошового забезпечення мала щомісячний характер, та враховуючи її особливу правову природу, у відповідача були відсутні правові підстави для її не включення до обрахунку спірних виплат, тому враховуючи, що індексація грошового забезпечення повинна бути включена до складу місячного грошового забезпечення, з якого розраховується грошова допомога на оздоровлення, грошова допомога на вирішення соціально-побутових питань та компенсації за невикористані дні відпусток, то її не включення відповідачем у спірному випадку є неправомірним та свідчить про протиправність його дій та наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Щодо врахування додаткової винагороди згідно Постанови № 168, суд враховує таке.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно з абзацом першим пункту 6 розділу VI Порядку № 260 нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.
Виходячи із приписів пункту 3 розділу І Порядку № 260, до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер.
Вирішуючи питання того, чи є додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, Верховний Суд зазначає, що пункт 1 Постанови № 168 чітко і однозначно передбачає, що:
- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою поліцейського, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану;
- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- визначається наказами командирів (начальників).
Отже за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
Таким чином, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2025 року у справі № 200/1564/24.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки передбачена Постановою №168 додаткова винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, така винагорода згідно приписів пункту 6 розділу VIІІ Порядку №260 та пункту 8 розділу III Порядку №260 не може бути включена до грошового забезпечення, з якого обчислюється виплата грошової компенсації.
Відтак, з огляду на встановлені обставини, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані дні чергової та додаткової оплачуваної відпустки за 2022-2025 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення та зобов'язання Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні чергової та додаткової оплачуваної відпустки за 2022-2025 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення, з врахуванням проведених виплат; визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2023-2024 роки, допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023-2024 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення та зобов'язання Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2023-2024 роки, допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023-2024 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, враховуючи проведені виплати.
Відповідно до ст.ст. 9, 11 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому в такій редакції:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 04 червня 2025 року, з встановленням базового місяця - листопад 2015 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 04 червня 2025 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - листопад 2015 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані дні чергової та додаткової оплачуваної відпустки за 2022-2025 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні чергової та додаткової оплачуваної відпустки за 2022-2025 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення, з врахуванням проведених виплат;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2023-2024 роки, допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023-2024 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2023-2024 роки, допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023-2024 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, враховуючи проведені виплати;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 04 червня 2025 року, з встановленням базового місяця - листопад 2015 року.
3. Зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 04 червня 2025 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - листопад 2015 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум.
4. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки.
5. Зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.
6. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані дні чергової та додаткової оплачуваної відпустки за 2022-2025 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення.
7. Зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні чергової та додаткової оплачуваної відпустки за 2022-2025 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення, з врахуванням проведених виплат.
8. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2023-2024 роки, допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023-2024 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення.
9. Зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2023-2024 роки, допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023-2024 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, враховуючи проведені виплати.
10. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
11. Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.