13 квітня 2026 року м. Київ справа №320/33080/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Комунального підприємства "ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА - 1" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Комунальне підприємство "ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА - 1" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №11039/10-36-04-03 від 19.03.2025 року винесене Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі акту камеральної перевірки Акт №11535/10-36-04-03/35088890 від 25.02.2025 року по нарахуванню штрафних санкцій Комунальному підприємству “ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА - 1» на суму 1957, 59 грн.;
- стягнути на користь Комунального підприємства “ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА - 1» з Головного управлінням ДПС у Київській області судові витрати які складаються з суми сплаченого судового збору.
В обґрунтування вимог позову позивач посилається на порушення відповідачем порядку оформлення результатів камеральної перевірки, зокрема, щодо підписання акта перевірки та податкового повідомлення-рішення неуповноваженою особою. Зазначає, що особа, яка підписала відповідні документи, відсутня у переліку уповноважених осіб контролюючого органу, що свідчить про відсутність у неї належних повноважень. На думку позивача, такі порушення процедури є підставою для визнання акта перевірки недійсним, а відтак і податкового повідомлення-рішення, прийнятого на його підставі. Крім того, позивач вказує, що відповідачем було порушено межі предмета камеральної перевірки, оскільки перевірка своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань, на його думку, може здійснюватися виключно в межах документальної перевірки. Позивач також зазначає про порушення відповідачем строків проведення камеральної перевірки, оскільки така перевірка, на його переконання, повинна здійснюватися протягом 30 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації. Натомість перевірку було проведено поза межами зазначеного строку, що, на думку позивача, свідчить про її протиправність. Також позивач посилається на принцип правової визначеності та практику Верховного Суду, відповідно до яких порушення встановленої законом процедури проведення перевірки тягне за собою визнання її результатів незаконними. У зв'язку з наведеним позивач просить суд скасувати спірне податкове повідомлення-рішення як таке, що прийняте з порушенням вимог законодавства.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/33080/25 передана до розгляду судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Позивачем на виконання ухвали від 08.07.2025 подано заяву на усунення недоліків позовної заяви. До заяви позивачем долучено докази сплати судового збору.
Таким чином, недоліки позову були усунуті.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 24.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі №320/33080/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що камеральну перевірку проведено на підставі та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України. Вказує, що за результатами перевірки встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем самостійно визначених податкових зобов'язань, що підтверджується даними податкової звітності та інформаційних систем. Зазначає, що своєчасність сплати узгодженого грошового зобов'язання є предметом камеральної перевірки, а тому доводи позивача є безпідставними. Також відповідач вказує, що строки проведення перевірки визначаються з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України, а отже, порушення строків відсутні. У зв'язку з цим просить у задоволенні позову відмовити.
Також у складі відзиву відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки дана справа не є складною у розумінні статті 12 КАС України, не потребує проведення судових засідань із дослідженням значного обсягу доказів або допиту свідків, а спірні правовідносини можуть бути належним чином встановлені на підставі письмових доказів, наявних у матеріалах справи. З огляду на це справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 76, статті 102 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунального господарства-1» з питання дотримання строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з рентної плати та екологічного податку.
Предметом перевірки була своєчасність сплати платником податків сум податкових зобов'язань, самостійно визначених у поданих податкових деклараціях.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 25.02.2025 № 11535/10-36-04-03/35088890.
В акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 257.5 статті 257 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань з рентної плати за ІІ та ІІІ квартали 2024 року, визначених у податкових деклараціях, поданих 08.07.2024 та 16.10.2024.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.03.2025 № 11039/10-36-04-03, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1957,59 грн за порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання відповідно до статті 124 Податкового кодексу України.
Вважаючи свої права порушеними зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 67 Конституції України, закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути:
1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);
2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;
3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;
4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні»;
5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 393 цього Кодексу;
6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;
7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу:
8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу:
9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту. повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;
10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 441.3 статті 441, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;
11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.
Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності.
Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які свідчать про допущені платником податків порушення.
Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Податковим кодексом визначається як податковий борг (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).
Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У той же час, пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України регламентовано, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до п. 50.1 ст. 50 кодексу, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 102 ПКУ), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. що подається
Згідно із пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Водночас, відповідно до п.203.2. ст.203 Податкового кодексу сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації з податку на додану вартість, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Аналіз вказаних норм податкового законодавства дає підстави дійти до висновку про наявність у платника податку обов'язків щодо сплати самостійно узгоджених грошових зобов'язань у строки, встановлені Податковим кодексом України.
У разі не виконання платником податків обов'язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами Податкового кодексу України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків. Ця компетенція стосується, зокрема виявлення джерел погашення податкового боргу та контролю за дотриманням платником податків черговості погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.
На виконання вимог підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, Міністерством фінансів України Наказом від 29.07.2022 р. № 225, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 25.08.2022 року № 967/38303 затверджено «Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, та переліків документів на підтвердження (далі Порядок).
Відповідно до пункту 4 Розділу 1 Порядку до платників податків, у тому числі щодо своєї філії, представнидтва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, у яких після дати набрання чинності цим Порядком з'явилася можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов'язків, застосовуються такі правила.
У разі відсутності у платника податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, можливості подати таку заяву та відповідні документи (копії документів), інформацію у строки, визначені пунктом 3 цього розділу, тобто до 30 вересня 2022 року, платник податків подає заяву та відповідні документи (копії документів), інформацію одночасно з набуттям можливості виконання одного із податкових обов'язків (реєстрації податкової накладної, подання звітності, сплати невиконаного податкового зобов'язання тощо) таким платником податку, передбачених Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючий орган, але не пізніше 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платника податків.
Пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи 1 пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Матеріалами перевірки є: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід'ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу 1 цього Кодексу (пункт 86.1 статті 86 Податкового кодексу України).
Згідно з підпунктом 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень: встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їx документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил тв норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини); досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом'якшують або звільняють від відповідальності; досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; визначає розмір грошових зобов'язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом.
При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу. За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням й результатів. У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу у зв'язку з розглядом наданих у порядку, визначеному цим пунктом, заперечень до акта (довідки) перевірки, або розглядом скарги на прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Розгляд таких заперечень окремо не здійснюється. Такі заперечення долучаються до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги, а наведені в них факти та дані враховуються контролюючим органом при формуванні у передбаченому цим підпунктом порядку висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення у порядку, встановленому статтею 56 цього Кодексу.
Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку. визначеному статтею 42 цього Кодексу. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
Відповідальність платника податків за порушення правил сплати (перерахування) податків передбачено статтею 124 Податкового кодексу (в редакції після 01.01.2021 року).
Нормою п. 124.1 ст.124 Податкового кодексу визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно із пунктом 257.1 статті 257 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю.
Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов'язань з рентної плати (пункт 257.2 статті 257 ПК України).
Згідно з п. п. 257.3.1 п. 257.3 ст. 257 ПК України платник рентної плати до закінчення визначеного розділом 11 цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку. передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки а рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин:
- за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України;
- за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.
За приписами п. 257.5 ст. 257 ПК України сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.
Суд вважає необґрунтованими доводи позивача з посиланням на пункт 76.3 статті 76 Податкового кодексу України згідно з яким, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, за днем їх фактичного подання, оскільки відповідно до абзацу другого вищезазначеної статті камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Статтею 102 ПК України встановлено строки давності та їх застосування. Тобто, законодавцем встановлено строк давності, а саме 1095 днів, 2555 днів, а також правила його застосування (п.п.102.1, 102.4, 102.5) або не застосування (п.п. 102.2), зупинення відліку (п.п.102.2), або продовження (102.6).
Зокрема, пунктом 102.1 ст. 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу). що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення. не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Тобто, підпунктом 102.1 ст. 102 ПК України, визначено застосування строку давності 1095 днів, і зазначено, що цей строк застосовується податковим органом у випадку проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
Відповідно до приписів пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Тобто, законодавцем розмежовуються випадки проведення камеральної перевірки податкової декларації (30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, за днем їх фактичного подання) та інші випадки, до яких можна віднести проведення камеральної перевірки своєчасності дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних. яка проводиться з урахуванням строку давності, визначеного статей 102 цього Кодексу.
З огляду на викладене, у контролюючого органу були наявні підстави для проведення камеральної перевірки позивача.
При цьому, ГУ ДПС у Київській області не допущено порушення термінів проведення камеральної перевірки, оскільки згідно абзацу другого пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Слід також звернути увагу на правову позицію Верховного Суду з приводу проведення камеральної перевірки, яку викладено у постанові від 05.06.2018 справа №803/1315/17 адміністративне провадження №К/9901/46271/18, де колегія суду заначила наступне:
«Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних, арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов'язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 120-1, 120-2 ПК України.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що предметом камеральної перевірки, навіть у розумінні підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, охоплюються питання своєчасності реєстрації податкових накладних. Виявлення контролюючим органом цього порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку або необхідності витребувати такі в останнього, достатніми є дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
На користь такого висновку свідчить також змістовне уточнення законодавцем правового регулювання цього питання шляхом доповнення з 1 січня 2017 року підпункту 75.1.1 абзацом другим, яким визначено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах».
Щодо доводів позивача про порушення контролюючим органом порядку оформлення результатів камеральної перевіри суд зазначає наступне.
Особливістю проведення камеральної перевірки полягає в тому, що вона проводиться в приміщенні контролюючого органу на підставі даних, що містяться у відповідних базах контролюючого органу, без будь-якого рішення керівника про їх проведення, та без необхідності участі платника чи отримання від останнього документів.
Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
ПК України виокремлює поняття посадових осіб контролюючого органу та уповноважених осіб контролюючого органу.
Згідно із ст. 342 ПК України посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.
Посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, Законом України «Про державну службу» та іншими законами.
В той же час підпунктом 14.1.137-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що уповноважена особа контролюючого органу посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Пункт 86.2 ст. 86 ПК України не містить вимоги про складення та підписання акту камеральної перевірки уповноваженими особами контролюючого органу, на відміну від підписання податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі висновків акту перевірки.
З матеріалів справи вбачається, що акт камеральної перевірки від 25.02.2025 № 11535/10-36-04-03/35088890 складено та підписано посадовою особою контролюючого органу, а саме головним державним інспектором управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Київській області Тетяною ГЕЛЕЦЬКОЮ, у відповідності до вимог п. 86.2 ст. 86 ПК України.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 19.03.2025 № 11039/10-36-04-03 стали висновки акта камеральної перевірки від 25.02.2025 № 11535/10-36-04-03/35088890, яким встановлено порушення позивачем строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з рентної плати.
Судом встановлено, що у розділі І акта перевірки наведено перелік податкових декларацій, які були використані контролюючим органом під час проведення камеральної перевірки, зокрема, декларацію з рентної плати за ІІ квартал 2024 року, подану 08.07.2024, а також декларацію за ІІІ квартал 2024 року, подану 16.10.2024, та інші податкові документи, на підставі яких визначено узгоджені грошові зобов'язання позивача.
З аналізу зазначених декларацій контролюючим органом встановлено, що позивачем самостійно визначено податкові зобов'язання, однак такі зобов'язання сплачені з порушенням строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 та пунктом 257.5 статті 257 Податкового кодексу України, що і стало підставою для застосування штрафних санкцій відповідно до статті 124 цього Кодексу.
Оцінюючи доводи позивача щодо протиправності проведення камеральної перевірки з підстав виходу за межі її предмета, суд зазначає, що відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України предметом камеральної перевірки є, зокрема, своєчасність сплати узгодженої суми грошового зобов'язання на підставі даних, що містяться у податковій звітності та інформаційних базах контролюючого органу. Таким чином, перевірка своєчасності сплати позивачем податкових зобов'язань правомірно проведена відповідачем саме в межах камеральної перевірки.
Щодо доводів позивача про порушення строків проведення перевірки, суд зазначає, що положення пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України щодо 30-денного строку застосовуються виключно до перевірки податкових декларацій, тоді як перевірка з інших питань, зокрема, своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань, здійснюється з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України. Враховуючи, що спірна перевірка проведена в межах такого строку, підстав для висновку про її протиправність суд не вбачає.
Стосовно доводів позивача про підписання акта перевірки та податкового повідомлення-рішення неуповноваженою особою, суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів відсутності у відповідної посадової особи повноважень на підписання таких документів, а сам по собі факт відсутності інформації про неї у відкритих джерелах не свідчить про незаконність прийнятого рішення та не впливає на встановлені обставини порушення податкового законодавства.
Окремо суд надає оцінку доводам позивача про те, що податкова декларація, подана 16.10.2024 за ІІІ квартал 2024 року, не могла бути предметом перевірки у межах камеральної перевірки за ІІ-ІІІ квартали 2024 року.
В цій частині суд зазначає, що такі доводи ґрунтуються на неправильному розумінні предмета камеральної перевірки. Як вбачається з акта перевірки, контролюючим органом досліджувались не окремі податкові періоди як самостійний об'єкт перевірки, а своєчасність виконання позивачем обов'язку щодо сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених у податкових деклараціях, у тому числі поданій 16.10.2024.
Суд зазначає, що податкова декларація, подана платником податків, є джерелом виникнення узгодженого грошового зобов'язання, а отже саме з моменту її подання виникає обов'язок зі сплати відповідної суми у визначений законом строк. Відповідно, включення до предмета перевірки декларації від 16.10.2024 є правомірним, оскільки вона підтверджує факт виникнення узгодженого податкового зобов'язання та дає можливість перевірити дотримання строків його сплати.
Таким чином, доводи позивача про те, що зазначена декларація не могла бути врахована під час перевірки, спростовуються змістом акта перевірки та нормами податкового законодавства і не впливають на правомірність висновків контролюючого органу.
Крім того, суд враховує, що позивач не спростував по суті встановленого факту порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, не надав доказів їх своєчасної сплати або наявності обставин, що звільняють його від відповідальності, а його доводи зводяться виключно до формальних зауважень щодо процедури проведення перевірки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Податковим кодексом України, а спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.
Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не змінює.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин у сукупності, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позову.
Враховуючи відмову у задоволенні вимог позову, розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється.
Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства "ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА - 1" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.