про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
13 квітня 2026 року 320/15525/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши заяву представника Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО БАКАЛЕЇ» про вжиття заходів забезпечення позову, поданої до подання позовної заяви, відповідач не вказаний, інші особи: Департамент територіального контролю міста Києва Виконавчого органу КМР (КМДА), КП "Київблагоустрій,
встановив:
Представник Приватного акціонерного товариства “КИЇВСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО БАКАЛЕЇ» подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову, поданої до подання позовної заяви, до відповідач не вказаний, інші особи: Департамент територіального контролю міста Києва Виконавчого органу КМР (КМДА), КП "Київблагоустрій , із змісту якої вбачається, що заявник просить суд:
- Заборонити Комунальному підприємству “Київблагоустрій», Департаменту територіального контролю міста Києва, виконавчому органу Київської міської ради (КМДА), їх посадовим особам, структурним підрозділам, підрядним організаціям вчиняти дії, спрямовані на демонтаж, знесення будівель та споруд, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 29.
Вказану заяву про вжиття заходів забезпечення позову 10 квітня 2026 року зареєстровано у КП “Діловодство спеціалізованого суду» та того ж дня передано судді Вісьтак М. Я. для розгляду.
В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову представник заявника зазначає, що 09.04.2026 року невідомі особи, які представились КП “Київблагоустрій», без надання будь-яких документів, прибули до єдиного майнового комплексу ПрАТ “Київське автотранспортне підприємство бакалеї» за адресою: місто Київ, вул. Дегтярівська, 29 та здійснювали протиправний демонтаж воріт підприємства, що зафіксовано камерами відеоспостереження розташованих на прохідній та підтверджено поясненнями охоронця. Вказана прохідна входить до складу майнового комплексу ПрАТ “Київське автотранспортне підприємство бакалеї» та відображено в договорі купівлі продажу державного майна №254 від 29.03.1996 року. 10.04.2026 року невідомі особи, які представились КП “Київблагоустрій» повторно прибули до єдиного майнового комплексу ПрАТ “Київське автотранспортне підприємство бакалеї» за адресою: місто Київ, вул. Дегтярівська, 29 та розпочали демонтаж воріт (вхідної групи) в одній з будівель, яка входить до складу майнового комплексу. При цьому пред'явлено лист Департаменту територіального контролю м. Києва від 14.01.2026 року. Заявник вказує, існує очевидна загроза неможливості поновлення порушених прав у разі демонтажу належних будівель, ПрАТ “Київське автотранспортне підприємство бакалеї» до ухвалення судом рішення по суті (у разі задоволення позовних вимог).
Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з урахування наступного.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи про виклик у судове засідання, отже розгляд такої заяви здійснюється судом без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Частина 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Статтею 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено зміст і форму заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити:
1) найменування суду;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до частин 1, 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено шляхом: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими заявникем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Приписами пунктів 2, 3 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь заявника.
Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Окрім цього, суд наголошує, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі № 826/9263/17.
Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду, або про очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав заявника, оцінити складність вчинення цих дії, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Суд встановив, що ПрАТ “Київське автотранспортне підприємство бакалеї» є власником майнового комплексу за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська, 29, що розташований на земельній ділянці 8000000000:88:061:0044.
11.02.1999 року між Київською міською державною адміністрацією та Закритим акціонерним товариством “КИЇВСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО БАКАЛЕЇ» укладено Договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди. Договір зареєстровано у книзі договорів на право тимчасового користування землею 11.02.1999 року №88-5-00040.
Разом з цим, Департаментом територіального управління контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було винесено припис № 2026 01109 від 07.01.2026 року п.20.1.1 Правил благоустрою міста Києва затверджених рішенням Київської міської ради 25.12.2008 № 1051/1051.
Зазначеним приписом було запропоновано власнику цих споруд усунути недоліки шляхом “надання супровідної заяви із документацією на розміщення тимчасової споруди “МАФ». У разі відсутності документації на розміщення демонтувати тимчасову споруду власними силами протягом трьох діб та відновити благоустрій. У разі невиконання вимог припису будуть вжиті заходи згідно чинного законодавства».
Заявою від 15.01.2026 року ПрАТ “Київське автотранспортне підприємство бакалеї» надало пояснення і підтверджуючі документи.
Листом Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 064-671 від 14.01.2026 було доручено Комунальному підприємству “Київблагоустрій», вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд, зокрема, і тих які належать ПрАТ “Київське автотранспортне підприємство бакалеї».
Заявник вказує, що підприємство буде позбавлено можливості захистити свої права у встановлений законом спосіб, оскільки демонтаж все розпочато, то невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди інтересам заявника також вказує, що у випадку невжиття запропонованих заходів забезпечення позову, вказані тимчасові споруди будуть демонтовані, а рішення суду не зможе бути виконаним.
Суд зазначає, що Рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051 було затверджено Правила Благоустрою міста Києва. В подальшому зазначені Правила неодноразово зазнавали змін.
Загальними положеннями Правил Благоустрою міста Києва (в редакції від 04 грудня 2025 року № 274/10741, яка є чинною на момент розгляду цієї заяви), зокрема, визначено значення наступних термінів:
благоустрій - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюється на території міста з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля;
заходи з благоустрою міста - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації впорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання;
тимчасова споруда - це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.
Пунктами 13.1.1, 13.2.3 Правил Благоустрою міста Києва передбачено, що розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності проводиться відповідно до Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України “Про благоустрій населених пунктів», Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.94 № 198, наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 “Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1330/20068, інших нормативно-правових актів, а також рішень Київської міської ради та розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Самовільно встановлені (розміщені) малі архітектурні форми та тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, підлягають демонтажу власником об'єкта (особою, яка здійснила встановлення (розміщення) об'єкта) за власні кошти у строки, визначені в приписі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
У разі якщо власник малої архітектурної форми або тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (особа, яка здійснила встановлення (розміщення) об'єкта) не провів демонтажу відповідно до абзацу першого цього пункту, демонтаж об'єкта здійснюється в порядку, встановленому пунктом 13.3 цих Правил.
Відповідно до абзацу першого пункту 13.3.2, цих же Правил, у разі якщо власники (користувачі або особи, які здійснили розміщення (встановлення)) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі не здійснили демонтаж в строки, зазначені в приписі, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районні в місті Києві державні адміністрації вживають заходів щодо демонтажу самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, а Департамент промисловості та розвитку підприємництва - щодо демонтажу об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на підставі рішень, зазначених у підпункті 13.3.3 пункту 13.3 цих Правил, за кошти міського бюджету або з інших джерел, не заборонених законодавством, з наступним відшкодуванням усіх витрат згідно з абзацом 3 цього підпункту.
Згідно із абзацом першим пункту 13.3.3 вказаних Правил рішення про демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районними в місті Києві державними адміністраціями, Департаментом промисловості та розвитку підприємництва (щодо об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі).
Системний аналіз вище зазначених положень Правил Благоустрою міста Києва дає підстави виснувати, що демонтаж самовільно розміщених (встановлених) тимчасових споруд здійснюється уповноваженим органом виключно на підставі рішень Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) або районної в місті Києві державної адміністрації.
Отже, винесення Департаментом територіального управління контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) припису або направлення листа (доручення) до Комунального підприємства “Київблагоустрій» про вжиття заходів щодо демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд не є підставою для здійснення демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд.
Відтак, приписи чи листи (доручення) відповідача є передумовою для знесення тимчасових споруд, власником яких є заявник, адже як вже зазначалося судом, підставою для здійснення такого демонтажу є виключно рішення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) або районної в місті Києві державної адміністрації.
Особливу увагу суд наголошує на тому, що до заяви про забезпечення позову заявником не надано жодних рішень про демонтаж тимчасових споруд, власником яких є ПрАТ “Київське автотранспортне підприємство Бакалеї», прийнятих Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) або районною в місті Києві державною адміністрацією.
З огляду на зазначене, суд бере до уваги правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду у справах 280/9045/24 від 14 січня 2025 року та 280/9044/24 від 20 лютого 2025 року, яка полягає в тому, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини друг.
Так, на підтвердження аргументів, викладених в заяві про забезпечення позову, заявником не надано жодних належних та переконливих доказів, які б беззаперечно свідчили про обставини, на які остання посилається, як на підстави, які зумовлюють необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Разом з тим, суд звертає увагу, що припис, який додано до заяви про вжиття заходів забезпечення від 10.04.2026 винесено ще 07.01.2026, однак заявник не вказує, чи оскаржував він відповідний припис чи вживав заходів на виконання такого припису.
В свою чергу, суд звертає увагу, що заявник не просить зупинити дію самого припису від 07.01.2026, а просить заборонити Комунальному підприємству «Київблагоустрій», Департаменту територіального контролю міста Києва, виконавчому органу Київської міської ради (КМДА), їх посадовим особам, структурним підрозділам, підрядним організаціям вчиняти дії, спрямовані на демонтаж, знесення будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 29 без урахування жодного рішення суб'єкта владних повноважень.
Також заявник не вказує ймовірні позовні вимоги, так само як і не визначає відповідача чи відповідачів, а називає їх - інші особи.
Відповідно, на думку суду такий захід забезпечення про який просить заявник не відповідає меті таких заходів, а також вимогам статей 150-151 Кодексу адміністративного судочинства, оскільки не визначено ні відповідача та/або відповідачів, ні навіть майбутнього предмету спору.
Суд наголошує, що ймовірне настання певних негативних наслідків для заявника у спірних правовідносинах, на які остання посилається, ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав заявника, якщо таке буде підтверджено за результатами вирішення спору по суті.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі №826/16509/18.
Відтак, повно та всебічно оцінивши аргументи заявника щодо існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам ПрАТ “Київське автотранспортне підприємство бакалеї», суд ддійшов висновку, що такі підстави у заяві про забезпечення позову, та як наслідок, забезпечення позову у спосіб, який пропонує заявник не підтверджені належними та переконливими доказами.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 150, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника Приватне акціонерне товариство «КИЇВСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО БАКАЛЕЇ» про вжиття заходів забезпечення позову, поданої до подання позовної заяви, відповідач не вказаний, інші особи: Департамент територіального контролю міста Києва Виконавчого органу КМР (КМДА), КП "Київблагоустрій - відмовити.
Копію ухвали надіслати (вручити, надати) заявнику (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Вісьтак М.Я.