13 квітня 2026 року м.Київ справа № 320/13394/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державного підприємства “Інфоресурс», про визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства освіти і науки України, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України, яка полягає у невнесенні змін в Єдину державну електронну базу з питань освіти відомостей щодо відсутності порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України “Про освіту»;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо відсутності порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту"-вказати “Так, не порушує» та видати нову довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, з відображенням у ній інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти ОСОБА_1 , а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту" - вказати “Так, не порушує».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо формування (відображення) інформації в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, а саме запису “Ні, порушує» про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України “Про освіту», з початку навчання у Державному торговельно-економічному університеті з 02.09.2024.
Зобов'язано Міністерство освіти і науки України вчинити дії щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, а саме: виключити інформацію про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України “Про освіту», з початку навчання у Державному торговельно-економічному університеті з 02.09.2024 шляхом заміни запису “Ні, порушує» на запис “Так, не порушує» при формуванні довідки здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
23.02.2026 на адресу суду через систему позивача надійшло клопотання про стягнення з Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 63 000,00 грн.
Вказана заява була передана судді Дудіну С.О. для розгляду 02.03.2026.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 для відповідача встановлено процесуальний строк для подання заперечень щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.
16.03.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» від Міністерства освіти і науки України надійшли заперечення на заяву про стягнення судових витрат на правову допомогу.
Згідно з частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи наведену норму, вирішення питання про постановлення додаткового рішення у цій справі здійснюється судом у порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання про стягнення відповідних судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 143 якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).
При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що 28.02.2025 між Рязанцевим Єгором Сергійовичем (довіритель) та адвокатом Сидоровим Артемом Ігоревичем (повірений) укладено договір №б/н про надання правової допомоги та доручення, за умовами якого довіритель доручає, а повірений зобов'язується надати послуги з правничої допомоги, представництво та захист прав та законних інтересів довірителя у Київському окружному адміністративному суді по справі щодо визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень Міністерства освіти та науки України протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Розділом 3 означеного договору встановлено, що сума плати за виконання договору формується виходячи з погодинної оплати виконаної роботи (наданих послуг) повіреним із розрахунку 4200 грн. за 1 годину роботи повіреного.
Оплату за виконання договору, довіритель здійснює, виходячи із загальної суми плати за виконання даного договору, зазначеної в акті виконаних робіт, підписаного протягом 14-ти календарних днів після прийняття Київським окружним адміністративним судом судового рішення по суті справи.
Сторони зобов'язуються підписати акт виконаних робіт договором протягом 2-ох календарних днів після прийняття Київським окружним адміністративним судом судового рішення по суті справи.
Відповідно до пункту 5.6 розділу 5 - зміни та доповнення до договору вносяться шляхом підписання сторонами додаткових договорів, які є невід'ємною частиною даного договору.
З долученого акта виконаних робіт від 20.02.2026 №б/н вбачається, що повіреним (адвокатом) було виконано (надано) такі роботи (послуги):
- визначення і збирання письмових доказів, необхідних для подачі позовної заяви: довідки, звернення, відповіді, дипломи (2 години);
- пошук судової практики і правових позицій Верховного Суду в аналогічних справах (2 години);
- складання тексту позовної заяви і формування правової позиції по справі (8 годин);
- подача позовної заяви через канцелярію Київського окружного адміністративного суду (1 година);
- надіслання поштовим зв'язком на адресу Державного підприємства «Інфоресурс» (ідентифікаційний код 37533381, місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. Олександра Довженка, буд.3) копії позовної заяви з додатками на вимогу Суду (1 година);
- складання та подача через канцелярію Київського окружного адміністративного суду клопотання про розгляд справи на підставі наявних доказів (1 година).
Загальна кількість годин складає 15 годин.
Відповідач, заперечуючи проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зазначив, що заявлений позивачем розмір витрат не є співмірним зі складністю справи з огляду на здійснення розгляду такої в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін, які беруть участь у справі.
Надаючи оцінку обставинам пов'язаності заявлених до відшкодування витрат з розглядом судом справи, суд зазначає, що не відповідають ознакам неминучості такі складові заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу як:
- визначення і збирання письмових доказів, необхідних для подачі позовної заяви: довідки, звернення, відповіді, дипломи (2 години);
- пошук судової практики і правових позицій Верховного Суду в аналогічних справах (2 години).
Також, суд зазначає, що зазначені послуги охоплюються іншою послугою - складання тексту позовної заяви і формування правової позиції по справі.
Верховний Суд у пунктах 48-49 додаткової постанови від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 96172760) виклав правовий висновок, за яким зазначені окремо у Акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги; правова позиція боржника викладена у відзивах на касаційні скарги вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.
Правовий висновок аналогічного характеру викладений Верховним Судом у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 420/1109/20, в пункті 131 якої суд касаційної інстанції погодився з твердженнями апеляційного суду про те, що вивчення матеріалів справи, правовий аналіз первинних документів, узгодження правової позиції, обрання належного способу захисту прав та підготовка позовної заяви до суду це є фактично однією послугою адвоката, яка включає в себе правовий аналіз первинних документів, узгодження правової позиції, обрання належного способу захисту прав та підготовку позовної заяви до суду.
Наведене, на переконання суду, свідчить про намагання адвоката штучно збільшити розмір вартості наданих послуг з метою їх відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань. Натомість, право позивача на відшкодування вартості послуг з надання правничої допомоги не може мати на меті необґрунтоване збагачення.
Досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх співмірності на підставі заявленого відповідачем клопотання, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №360/3764/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄРСР - 91919350) зауважив, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд зазначає, що при зменшенні витрат на правову допомогу суд враховує: чи є достатньої складною дана справа; яка кількість епізодів правовідносин підлягала дослідженню та правовому аналізу; чи значний обсяг законодавства регулює правовідносини, що склалися; чи наявна та чи є усталеною практика розгляду судами подібних спорів; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20.
Суд погоджується з запереченнями відповідача про те, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи.
Так, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а практика розгляду спорів зазначеної категорії є досить поширеною та сталою, підтверджується правовими висновками Верховного Суду, що не потребувало значних зусиль для розв'язання цієї справи.
За наслідками здійсненої оцінки розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п'ятою статті 134 КАС України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки заявлений розмір є завищеним порівняно з фактичним обсягом виконаних дій і характером справи, з огляду на що суд вважає за доцільне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 5 000,00 грн.
Таким чином, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №320/13394/25 задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (ідентифікаційний код 38621185, місцезнаходження: 01135, м. Київ, просп. Берестейський, 10).
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Суддя Дудін С.О.