про залишення позовної заяви без руху
13 квітня 2026 року м. Київ № 320/12694/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 24.03.2026 звернувся через систему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС), в якому просив:
- скасувати рішення комісії з розгляду скарг результатів складання іспитів РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві від 23 жовтня 2025 року про відмову у задоволенні скарги на результати практичного іспиту від 07 жовтня 2025 року;
- зобов?язати РСЦ МВС в місті Києві анулювати результати практичного іспиту від 7 жовтня 2025 року та надати можливість повторно скласти теоретичний іспит.
Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.
Згідно із частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, ураховуючи приписи чинного законодавства у взаємозв'язку із заявленими у позові вимогами, позивачеві слід було сплатити 1064,96 грн судового збору за вимогу немайнового характеру, із урахуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір».
До позовної заяви не надано доказів сплати судового збору.
Разом із тим позивач подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке мотивовано тим, що споживачі звільняються від його сплати за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів». На думку позивача, він у цьому спорі є споживачем послуги щодо складення іспиту і на нього розповсюджується означена норма.
Суд не погоджується із позицією позивача з огляду на такі обставини та приписи нормативно-правових актів.
Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Таким чином, Закон України «Про судовий збір» є спеціальним у питаннях щодо звільнення від його сплати, а отже, саме правові приписи, закріплені в наведеному Законі, підлягають застосуванню під час вирішення цього питання.
Перелік пільговиків щодо сплати судового збору наведений у статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не містить такої категорії як споживачі.
Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII є спеціальним у правовідносинах між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно із частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
За нормами пункту двадцять другого частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт дев'ятнадцять частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт сімнадцять частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт три частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Виробник - суб'єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім'я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб'єкта господарювання; або імпортує товар (пункт чотири частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Отже, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює правовідносини між споживачами та суб'єктами господарювання у сфері виготовлення, виконання, надання, а також споживання послуг та продукції.
Закон України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 № 5203-VI визначає правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг.
За визначенням у пункті першому статті 1 Закону України «Про адміністративні послуги» адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або здійснення обов'язків такої особи відповідно до закону.
Суб'єктами правовідносин, які виникають у сфері надання адміністративних послуг, є суб'єкт звернення і суб'єкт надання адміністративних послуг.
За приписами пунктів другого та третього статті 1 Закону України «Про адміністративні послуги» суб'єкт звернення - фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг; суб'єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб'єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.
Таким чином, з аналізу наведених норм суд констатує, що послуга у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» та адміністративна послуга у розумінні Закону України «Про адміністративні послуги» не є тотожними поняттями, оскільки за суб'єктним складом виникають між різними учасниками правовідносин. Принциповою відмінністю цих понять є те, що споживач отримує послугу або товар від суб'єкта господарювання, а адміністративну послугу надає суб'єкт владних повноважень суб'єкту звернення.
З огляду на викладене, позивач у цьому спорі не є споживачем і на нього не розповсюджуються приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Тому заявлене клопотання є безпідставним і задоволенню не підлягає.
Окрім того, предметом оскарження є рішення комісії з розгляду скарг результатів складання іспитів РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві від 23 жовтня 2025 року про відмову у задоволенні скарги на результати практичного іспиту від 07 жовтня 2025 року.
Відповідно до частини сьомої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Позивач не додав до позову копію оскаржуваного рішення, як і клопотання про його витребування.
За приписами частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
В порушення означеної норми, позивач не надав копій паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП).
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Зазначені недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- доказів сплати судового збору у сумі 1064,96 грн;
- належно засвідченої копії рішення комісії з розгляду скарг результатів складання іспитів РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві від 23 жовтня 2025 року про відмову у задоволенні скарги на результати практичного іспиту від 07 жовтня 2025 року (у разі наявності) або клопотання про його витребування із зазначенням обставин неможливості його самостійного подання;
- належно засвідчених копій паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП) позивача.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Скрипка І.М.