про залишення позовної заяви без руху
13 квітня 2026 року м. Київ № 320/13164/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 23.01.2026 (зареєстровано в суді 26.03.2026) через представника адвоката Говоруху Максима Миколайовича засобами підсистеми «Електронний суд» звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України при винесенні постанови засідання штатної ВЛК від 07.11.2025 р. № 2025-1107-1717-2873-7;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України (адреса: 01133, м. Київ, вул. Госпітальна 16, код ЄДРПОУ 08356179) переглянути постанову засідання штатної ВЛК від 07.11.2025 р. № 2025-1107-1717-2873-7, з прийняттям обґрунтованої постанови відповідно до п.п. 2.3.3 - 2.3.5 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402, з урахуванням висновків суду.
Перевіривши зміст позовної заяви суд встановив невідповідність заявлених вимог наведеним у позові обставинам з огляду на таке.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право на звернення до суду та способи судового захисту.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з пунктами четвертим-п'ятим частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Суд наголошує, що реалізуючи передбачене статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Предметом оскарження є бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України під час винесення індивідуального акта - постанови засідання штатної ВЛК від 07.11.2025 р. № 2025-1107-1717-2873-7. Таку вимогу позивач обґрунтовує неврахуванням документа про участь у бойових діях та не вчинення дій щодо його запиту під час засідання комісії. Відновлення порушеного права позивач вбачає у зобов'язанні відповідача переглянути постанову та прийняти нову з урахуванням висновків суду.
Перевіривши зміст позовної заяви суд встановив, що зміст позовних вимог не відповідає змісту викладених обставин та суперечить частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на наведені у позовній заяві обґрунтування, позивач вбачає порушення своїх прав у недотриманні відповідачем процедури прийняття постанови засідання штатної ВЛК від 07.11.2025 р. № 2025-1107-1717-2873-7, всупереч чому, не просить про скасування цього індивідуального акта, що не відповідає приписам пункту другому частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначаючи про порушення суб'єктом владних повноважень процедури прийняття рішення, особа, яка звертається до суду за відновленням своїх прав, має заявити про визнання протиправним та скасування такого рішення.
Окрім того, обґрунтовуючи вимоги, позивач не конкретизує у чому саме полягає порушене право. Обмежившись виключно посиланням на неврахування відповідачем на засіданні комісії певного документа, а також невжиття заходів щодо його витребування, позивачем не розкрито питання наслідків, які настали для нього за результатами такої бездіяльності.
До того ж, формулювання прохальної частини позову із зазначенням неконкретного та нечіткого способу захисту порушеного права як то «визнати протиправною бездіяльність при винесенні постанови» та «зобов'язати прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду» не відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України.
Також варто зауважити, що відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
У порушення вищенаведеної норми у позовній заяві не зазначено адресу електронної пошти позивача та відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача.
Також суд зазначає про недотримання позивачем припису частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, яким передбачено, що у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який не є суб'єктом владних повноважень та подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
З огляду на те, що у матеріалах позовної заяви відсутні докази надсилання її копії з додатками відповідачу, позивачем не виконані вимоги частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Зазначені недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- позовної заяви у новій редакції із відомостями про адресу електронної пошти позивача та наявність або відсутність електронного кабінету позивача та відповідача та із чітким викладенням обставин спірних правовідносин, зокрема, у чому полягає порушене право позивача та у який спосіб має бути відновлено, а також із формулюванням позовних вимог відповідно до приписів частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України;
- доказів надсилання копії позовної заяви та копій доданих документів відповідачу з урахуванням положень статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Скрипка І.М.