13 квітня 2026 року Справа № 280/1061/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 по внесенню відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та додатку «Резерв Плюс» про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі рішення від 30 червня 2022 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та додатку «Резерв Плюс» про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 з військового обліку на підставі рішення від 30 червня 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30 червня 2022 року у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного ОСОБА_2 зроблено відмітку про виключення його з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Також зазначає, що неодноразово звертався як сам так і через свого представника до ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки підстав для повторного прийняття на військовий облік “виключеного з військового обліку» наразі законодавчо не передбачено, проте відповідач зазначив, що після 18 травня 2024 року відсутні підстави для виключення позивача з військового обліку військовозобов'язаних, оскільки відповідно до Закону № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» статтю 37 Закону № 2233 XII викладено у новій редакції. На переконання позивача, рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов'язаного/резервіста, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану, з огляду на що, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою 19 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Також, вказаною ухвалою судді від відповідача витребувано докази по справі.
19 лютого 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, який містить заперечення проти задоволення позову з огляду на те, що 18 травня 2024 року до статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ були внесені зміни за якими на теперішній час відсутня підстава для виключення з військового обліку осіб засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Згідно даних Єдиного електронного реєстру військовозобов'язаних «Оберіг» громадянин ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 з 11 жовтня 2012 року відповідно до абзацу 11 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Актуальні відомості щодо стану здоров'я, а також висновки ВЛК у вищезазначеному електронному реєстрі відсутні. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України затвердженого Наказом МОУ від 14 серпня 2008 року №402 визначено, що під час дії воєнного стану висновок ВЛК діє один рік. Як наслідок позивача було неодноразово повістками викликано до відповідача з метою уточнення облікових даних та внесення відомостей про стан здоров'я. Відповідно до пункту 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" Резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування. До персональних відомостей відповідно до пункту 17-1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» відносяться результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення ступеню придатності виконання військового обов'язку. Поштою на адресу позивача була направлена повістка про необхідність прибуття Позивача 21 січня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення даних. За вказаною повісткою громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , не з'явився. Так як громадянином ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , не були уточнені відомості про стан здоров'я, а також неявка по повістці 21 січня 2026 року року через Єдиний електронний реєстр військовозобов'язаних «Оберіг» було направлено звернення до органів національної поліції №Е4606557 про необхідність доставлення громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 до Центрального ОР у місті ІНФОРМАЦІЯ_7 для складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУПаП. На теперішній час постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУПаП відносно громадянина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , за вищевказаними підставами не виносилась. У зв'язку з тим, що позивач не прийшов до ІНФОРМАЦІЯ_5 Протокол про адміністративне правопорушення не складався, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не виносилась. Отже, перебування позивача на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також в Єдиному електронному реєстрі військовозобов'язаних «Оберіг» як порушника правил військового обліку є законним та обґрунтованим, так як позивачем самостійно не були уточнені відомості про стан здоров'я, не пройдена військово-лікарська комісія, а також позивач не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_5 за повісткою. Доказів виконання військового обов'язку позивач до суду не надав, а також не надав посилання на законні підстави виключення позивача з військового обліку. Враховуючи вищенаведене, у задоволенні позову просить відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
30 червня 2022 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 виключено з військового обліку військовозобов'язаних, про що у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 зроблено відмітку про його виключення з військового обліку військовозобов'язаних підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
18 грудня 2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із листом у якому просив внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно нього, а саме про виключення з військового обліку, що підтверджується тимчасовим посвідченням № 4/2409 від 30 червня 2022 року.
Однак, відповіді на вищезазначену заяву не одержав, внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно виключення позивача з військового обліку здійснено також не було.
19 січня 2026 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію щодо підстав повторного постановлення позивача на військовий облік при наявності рішення про виключення позивача з військового обліку.
У відповідь на вищезазначений адвокатський запит листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23 січня 2026 року за № 4/733 представника позивача повідомлено про те, що з метою уточнення даних та визначення призначення на особливий період позивачу необхідно прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Не погоджуючись з діями відповідача щодо взяття на військовий облік, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 Про введення воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан.
В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частина третя статті 1 Закону № 2232-XII визначає, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частина дев'ята статті 1 Закону № 2232-XII визначає, що відносно військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Як було зазначено судом, 30 червня 2022 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 виключено з військового обліку військовозобов'язаних, про що у тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного № НОМЕР_3 зроблено відмітку про таке виключення.
Згідно із частиною 5 статті 37 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (в редакції від 23 квітня 2022 року) зняттю з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України:
1) з військового обліку призовників (крім Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України):
які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання;
які вибувають на строк більше трьох місяців за межі України;
які взяті згідно з рішеннями комісії з питань приписки або призовної комісії на облік військовозобов'язаних;
які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу;
які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу";
які виконали обов'язки служби у військовому резерві протягом строків першого та другого контрактів;
2) з військового обліку військовозобов'язаних:
які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання;
які прийняті на службу до Національної поліції України, Служби судової охорони, Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України;
які вибули на строк більше трьох місяців за межі України;
в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України;
3) з військового обліку резервістів:
які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України на нове місце проживання;
які прийняті на службу до Національної поліції України, Державного бюро розслідувань, податкової міліції, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України;
які вибули на строк більше трьох місяців за межі України;
які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;
в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України.
Відповідно до частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (в редакції до 18 травня 2024 року), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які:
1) призвані чи прийняті на військову службу;
2) проходять військову службу (навчання) у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;
4) досягли граничного віку перебування в запасі;
5) припинили громадянство України;
6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;
7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;
8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.
Водночас, до Закону № 2233-XII внесено зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав чинності 18 травня 2024 року, відповідно до яких статтю 37 Закону № 2233-XII викладено у новій редакції.
Зокрема, частиною шостою статті 37 № 2233-XII установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Отже, до 18 травня 2024 року стаття 37 Закону «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачала, що особи, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину мають право на виключення з військового обліку. Після виключення з обліку такі особи набували статусу невійськовозобов'язаного та не підлягали призову на військову службу по мобілізації.
При цьому, виключення автоматично не відбувалося. Для цього військовозобов'язаний повинен особисто був звернутись до районного ТЦК та СП та подати заяву про виключення з обліку разом з документами, які підтверджують факт засудження.
Суд також враховує, 18 травня 2024 року набрав чинності «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок № 560).
Відповідно до пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Таким чином, судом встановлено, що в зв'язку з внесеними змінами до Закону № 2233-XII виключена правова норма щодо виключення з військового обліку громадян, які раніше були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, чим розширене коло осіб, стосовно яких діє військовий обов'язок та які можуть бути використані для доукомплектування ЗСУ, а тому відповідач, виконуючи вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до висновків щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, які викладені у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, становлять випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зі змісту вказаних рішень Конституційного Суду України також вбачається, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У Рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Таким чином, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Тобто, якщо публічно - правові відносини тривали станом на момент запровадження законодавцем іншого (нового) правового регулювання цих відносин і вони не припинились, або виникли після змін у законодавстві, то суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Такий підхід у вирішенні питання щодо застосування принципу дії законів у часі наведено Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 826/10971/16, від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16, від 24 січня 2023 року у справах № 640/14816/20 та № 600/5806/21-а відповідно, від 10 січня 2024 року у справі № 380/13615/21.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що з 18 травня 2024 року громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку призовників та були виключені з військового обліку військовозобов'язаних на підставі частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17 травня 2024 року), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було знято з військового обліку.
Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 5, 7-10, 72, 77, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 13 квітня 2026 року.
Суддя Д.В. Татаринов