про забезпечення позову
13 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2132/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач1), військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач2) про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову на військову службу під час мобілізації на особливий період як особи, визнаної непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку; про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.01.2026 №15 в частині призову на військову під час мобілізації як особи, визнаної непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку; зобов'язання в/ч НОМЕР_1 звільнити з військової служби.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
06.04.2026 ОСОБА_1 через свого представника - адвокатку Шляхтур Н.В. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони в/ч НОМЕР_1 вчиняти дії, ухвалювати рішення про направлення ОСОБА_1 для несення служби в зону розподілення, зокрема до зони бойових дій або до проходження бойового злагодження, до остаточного вирішення спору по суті.
Вказана заява мотивована тим, що у випадку невжиття судом заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння істотної шкоди правам та інтересам позивача, переведення останнього для несення служби в зону розподілення, зокрема до зони бойових дій або проходження бойового злагодження може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення його прав в разі задоволення позову.
Відповідно до частин першої, четвертої-шостої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи відповідно до вимог частини першої статті 154 КАС України.
Аналізуючи доводи заяви про забезпечення позову, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, законодавець визначив лише дві підстави, за наявності яких суд може забезпечити позов, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.
Водночас згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з частинами першою, третьою статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Суд зауважує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 по справі №580/5656/21.
При цьому Верховний Суд у постанові від 28.02.2024 у справі №380/14241/23 зазначив, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Отже, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
З матеріалів адміністративного позову слідує, що ОСОБА_1 відповідно до рішення військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 01.02.2002 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується військово-обліковим документом від 23.09.2024 №301020249316583100025.
При цьому згідно з довідкою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 №2026-0109-1207-5309-3 від 09.01.2026 ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби та на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.01.2026 №15 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до в/ч НОМЕР_1 .
Предмет спору у даній справі стосується оскарження рішення суб'єкта владних повноважень з приводу протиправної мобілізації позивача всупереч його виключення з військового обліку як непридатного до військової служби, а також зобов'язання в/ч НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.
З листа від 12.02.2026 №1529/1/1703 ІНФОРМАЦІЯ_6 на запит адвокатки Шляхтур Н.В. слідує, що відповідно до військово-облікового документа із мобільного застосунку « ІНФОРМАЦІЯ_7 +» від 08.01.2026 ОСОБА_1 був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_8 на підставі пп.3 п.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Водночас відповідно до листа від 16.01.2026 №554 ІНФОРМАЦІЯ_8 вбачається, що ОСОБА_1 станом на 15.01.2026 не перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_8 . Згідно інформації реєстру «Оберіг» станом на 15.01.2026 позивач перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 та був призваний останнім.
Отже, позивач, як особа, визнана непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку, в подальшому був визнаний придатним до військової служби з постановкою на військовий облік та мобілізацією.
Суд зауважує, що військовозобов'язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
Разом з тим особа, яка визнана непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку, має статус невійськовозобов'язаного та, відповідно, не підлягає мобілізації. Крім того, на таку особу не поширюють відповідні правила щодо військового обліку, зокрема така особа не має обов'язку проходити ВЛК.
Таким чином, в даному випадку має місце мобілізації особи, яка визнана в установленому порядку непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку.
В свою чергу, за своєю правовою природою мобілізація особи супроводжується виданням відповідного наказу, який є актом індивідуальної дії і фактично є реалізованим з моменту його видання.
При цьому рішення про призов на військову службу по мобілізації може бути визнане протиправним і це може мати наслідком звільнення особи з військової служби.
З огляду на встановлені обставини суд визнає обґрунтованими аргументи заявника, що невжиття заходів забезпечення очевидно може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких подано позов, стане неможливим або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль.
При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд також оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову, яка передбачена пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України.
При обранні способу забезпечення позову суд враховує вимоги частини другої статті 151 КАС України, відповідно до якої суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками
При цьому, суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи. Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об'єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс можливо лише після розгляду справи по суті та прийняття судового рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне забезпечити позов шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо направлення та (або) переведення ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
При цьому, вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Водночас такий захід забезпечення позову відповідає положенням КАС України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
За приписами статті 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, а також виходячи із принципів справедливості та гуманізму, суд висновує, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-154, 248 КАС України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову задовольнити.
Заборонити військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) вчиняти будь-які дії щодо направлення та (або) переведення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (РНОКПП НОМЕР_3 ), для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Копію ухвали про забезпечення позову негайно надіслати до військової частини НОМЕР_1 .
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій