м. Вінниця
13 квітня 2026 р. Справа № 120/17086/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні питання про залишення позову без руху у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Ст. 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду.
Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені ст. 160, 161 КАС України.
Норми ст. 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв'язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону.
Так, предметом спору є рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку №25644/2482013810 від 29.12.2023 р.
Суд зауважує, що приписами ч. 1 ст. 122 КАС України визначено можливість подання позову в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Зокрема відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Із аналізу вказаних норм слідує, що положення КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним ч. 2 ст. 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними ч.4 ст. 122 КАС України.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - Податковий кодекс).
Ст. 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.
Відповідно до п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
П. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Таким чином, п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу.
У постанові від 11.10.2019 року у справі №640/20468/18 Верховний Суд зазначив, що відступає від висновку про застосування норми права щодо строку звернення до суду в частині того, що положення п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України є спеціальними щодо приписів ст. 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження такий строк становить 1095 днів.
Однак у постанові від 26.11.2020 року у справі № 500/2486/19 Верховний Суд прийшов до висновку про те, що зазначений у п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.
Крім того, зміст правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу, якими цим органом платнику податків визначаються грошові зобов'язання, свідчить про те, що вони об'єктивно не можуть існувати як спірні протягом 1095 днів (або у відповідних випадках 2555 днів) з дня отримання відповідного податкового повідомлення-рішення.
У зв'язку з наведеним, право ініціювати в судовому порядку спір щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання об'єктивно не може існувати протягом 1095 днів, оскільки така тривалість порушує принцип правової визначеності як одного з основних елементів верховенства права, а також не забезпечує досягнення мети й завдань функціонування податкової системи.
Враховуючи викладене, для звернення до адміністративного суду з даним позовом встановлено шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Окрім того суд приймає до уваги й позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.01.2022 року у справі № 160/11673/20.
У даній постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду остаточно визначив, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, для звернення до суду із даним позовом встановлено шестимісячний строк з дня коли позивач дізнався про порушення свого права.
В позовній заяви позивач зазначає, що про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень він дізнався лише у жовтні 2025 року після отримання відповіді на запит адвоката.
Суд критично оцінює такі твердження позивача та вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, представник позивач вказує, що на поштовому відправленні проставлена дата відправки 27.12.2023 р., в той час, як рішення прийнято 29.12.2023 р. , відтак, на думку представника, спірне рішення не направлялось
Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зазначено дату подання - 27.12.2023 р.
Однак суд встановив, що зазначена дата не узгоджується з іншими наявними у справі доказами та, ймовірно, є технічною опискою.
Зокрема, відповідно до списку згрупованих поштових відправлень, який міститься в матеріалах справи та сформований оператором поштового зв'язку під час прийняття кореспонденції від податкового органу, вбачається, що спірне поштове відправлення було прийнято до пересилання 29.12.2023 р.
Суд зазначає, що вказаний список є первинним документом поштового обліку, який формується безпосередньо у момент прийняття відправлень та підтверджує фактичну дату їх подання оператору поштового зв'язку.
Такий документ створюється у встановленому порядку та відображає об'єктивні дані щодо дати прийняття кореспонденції.
Водночас, рекомендоване повідомлення про вручення не є документом, що фіксує момент прийняття поштового відправлення, а тому зазначена у ньому дата може бути внесена з помилкою або не відображати фактичних обставин відправлення.
За таких обставин суд доходить висновку, що належним та більш достовірним доказом дати подання поштового відправлення 0600073394594 є саме список згрупованих поштових відправлень, у зв'язку з чим суд бере до уваги дату 29.12.2023 р.
Окрім того, про обізнаність позивача про виключення з реєстру платників єдиного податку свідчить й самостійне повторне подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування 11/12/2024 р.
Так, судом встановлено, що рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку №25644/2482013810 від 29.12.2023 р. направлялось на податкову адресу АДРЕСА_1 .
Направлена контролюючим органом поштова кореспонденція повернулася із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 45.1 ст. 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Факт реєстрації позивача саме за вищевказаною адресою саме на дату прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, підтверджується матеріалами позовної заяви та не заперечується позивачем.
За приписами пп. 70.2.4 п. 70.2 ст. 70 Податкового кодексу України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення вноситься інформація про місце проживання.
Відповідно до п. 70.7 ст. 70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Суд зауважує, що доказів на підтвердження відповідного інформування контролюючого органу позивачем не надано, матеріали справи таких не містять.
Відповідно до положень п. 42.1, 42.2, 42.5 ст. 42 Податкового кодексу України 42.1. Податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
З положення наведених норм чинного законодавства вбачається, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків (за зареєстрованим місцем проживання) вважається врученим у тому числі і у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
Враховуючи викладені вище обставини, аналізуючи норми чинного законодавства , суд зазначає, що контролюючий орган, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки. У випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, він має нести ризик настання негативних наслідків такої своєї поведінки.
Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 у справі №826/17798/18, від 23.09.2021 у справі №640/8096/19.
Також слід зазначити, що Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 року у справі №810/3116/18 зазначено, що відповідно до п. 42.2. ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.
З огляду на вищевикладене, оскаржуване у цій справі рішення вважається належним чином врученими позивачеві в день проставлення Укрпоштою відмітки у довідці на рекомендованому повідомленні і саме з зазначеної дати починається відлік шестимісячного строку звернення до суду з оскарження рішень.
Відповідний висновок міститься у у постанові ВС від 16.11.2023 року у справі 420/8162/23.
Відтак, з січня 2024 р. розпочато відлік шестимісячного строку звернення до суду з оскарження рішень, відповідно, станом на 09.12.2025 р. такий пропущено.
Разом з тим, позивачем не додано до позовної заяви клопотання/заяви про поновлення пропущеного ним строку на звернення до суду з вказаними вимогами з долученням доказів поважності причин такого пропуску.
Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з наданням доказів поважності причин його пропуску.
За правилами, визначеними ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Керуючись ч. 13 ст. 171, ст.ст. 248, 256 КАС України, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, залишити без руху.
2. Запропонувати позивачу у 10- денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, а смае, подати клопотання/заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з долученням доказів поважності причин такого пропуску
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна