13.04.2026
Справа № 642/1553/26
Провадження № 3/642/437/26
Іменем України
13 квітня 2026 року м. Харків
Суддя Холодногірського районного суду м. Харкова Бородіна О.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли до суду з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
24 лютого 026 року, о 14:18 годині, в м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 76Б, громадянин ОСОБА_1 , керував електровелосипедом CROSSER, з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродня блідість обличчя, зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» у лікаря-нарколога відмовився, в установленому законом порядку, під відеофіксацію на нагрудну бодікамеру, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП..
В судові засідання особа, стосовно якої складено протокол ОСОБА_1 не з'явився, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
В пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року (заява №3236/03) зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 повідомлено, що справа розглядатиметься в Холодногірському районному суді м. Харкова, відтак він був обізнаний, що матеріал буде направлений у вказаний суд для розгляду.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно положень ст. 268 КУпАП інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не відноситься до правопорушень, по яких присутність у судовому засіданні особи є обов'язковою.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю підтверджується матеріалами справи.
Пунктом 2.5 ПДР України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного сп'яніння,згідно з п. 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №599827 від 24.02.2026 зазначено про наявність у командира взводу №1 роти №3 батальйону №3 УПП в Харківській області ДПП сержанта поліції Шутки С.Є. підстав вважати, що ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння та вказані такі ознаки: неприродня блідість обличчя, зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В матеріалах справи наявне направлення водія ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану сп'яніння.
Крім того, судом переглянуто відеозапис зі службових відеокамер, який долучено до адміністративного матеріалу.
Протокол про адміністративне правопорушення складено поліцейськими за ОСОБА_1 від огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку (порушення водієм вимог п.2.5 ПДР України).
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №599827 від 24.02.2026, у якому зафіксовані, в тому числі і виявлені, ознаки наркотичного сп'яніння, переглянутими судом відеозаписами зі службової бодікамери, які долучені до матеріалів адміністративної справи, на яких зафіксовані обставини вчиненого адміністративного правопорушення, а саме відмова ОСОБА_1 проходження в установленому законом порядку медичного огляду для визначення стану наркотичного сп'яніння, запропонованого працівником поліції, відмовився під відеофіксацію.
Положення ч. ч. 1, 2 ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Суд дійшов висновку, що дії поліції відповідають вимогам Інструкції «Пропорядок виявленняу водіївтранспортних засобівознак алкогольного,наркотичного чиіншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» в частині порядку встановлення у водія ознак сп'яніння.
Згідно з практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначеного випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 15 березня 2023 (справа № 127/5920/22, провадження № 61-10553св22) використання електросамоката, електровелосипеду чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Отже, аналогічно, коли електровелосипед служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, то він визнається транспортним засобом, а особа, яка ним керує, є повноправним учасником дорожнього руху.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» містить визначення: електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Також у зазначеному Законі наведено визначення: низько-швидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Отже, за змістом наведених норм законодавства України електоскутери, електросамокати, гіроскутери, електровелосипеди та інша подібна техніка цим Законом офіційно визнаються транспортними засобами.
При таких обставинах, вина ОСОБА_1 у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є доведеною.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення, передбачених ст.ст. 34-35 КУпАП, судом не встановлено.
Відповідно до змісту довідки, виданої інспектором ВАП УПП в Харківській області ДПП ст. лейтенантом поліції Кирюшою О.., згідно з обліковими даними ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_1 .
Санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП України передбачено накладення на особу, що визнається винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п.5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп. в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40-1, 33, ч. 1 ст. 130, 279, 280, 283,284 КУпАП, суд-.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.
Згідно з положеннями ст.303 КУпАП постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
У разі несплати добровільно суми штрафу в строк 15 діб з дати набрання чинності постановою, штраф стягується в двократному розмірі.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови
Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Холодногірський районний суд м. Харкова.
Суддя О.В. Бородіна