Справа № 642/2715/26
н/п 2-а/642/24/26
13 квітня 2026 року суддя Холодногірського районного суду м. Харкова Бородіна О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пулькін Юрій Петрович, до Департаменту патрульної поліції в особі структурного підрозділу Управління патрульної поліції у Харківській області ДПП, про визнання протиправними дій Департаменту патрульної поліції в особі структурного підрозділу Управління патрульної поліції у Харківській області ДПП щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, та зі складання акту огляду на стан сп'яніння, -
До Холодногірського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пулькін Юрій Петрович, до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції в особі структурного підрозділу Управління патрульної поліції у Харківській області ДПП , у якому просить:
- визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції в особі структурного підрозділу Управління патрульної поліції у Харківській області ДПП із складання протоколу протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ №473234 щодо ОСОБА_1 04.10.2025 о 14 год. 14 хв.
-визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції в особі структурного підрозділу - Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції щодо заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення та скасувати ці заходи, а саме дії із складання акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних заходів від 04.10.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вказує, що 04 жовтня 2025 року стосовно позивача були вчинені незаконні свавільні дії відповідача із складання протоколу про адміністративне порушення та акту огляду на стан сп'яніння, а саме стосовно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ №473234 за ч. 1 ст. 130 КупАП, до якого додано рапорт поліцейського, направлення водія на проведення огляду на стан сп'яніння, висновок про результати огляду на стан сп'яніння, акт огляду на стан сп'яніння, відео з камери інспектора (472529).
Позивач вказує, що : 1) наданий протокол складений без жодного здійснення відеозапису з боді камери, без присутності ОСОБА_1 , зокрема при цьому при складанні наданого протоколу не було: пропонування Марченку Я.А. підписати саме цей протокол та надати пояснення, відмови ОСОБА_1 підписати саме цей протокол, не було свідків відмови підписати протокол. Відеозапис з боді-камери не містить запису складання конкретного наданого суду протоколу ЕПРІ 473234 та відповідні докази: роз'яснення ОСОБА_1 його прав; роз'яснення ОСОБА_1 наслідків відмови пройти тест або незгоди з результатами. Оскільки час складання протоколу не охоплюється часовим періодом здійснення відеозапису.
Відеозапис містить складання іншого протоколу та пропонування ОСОБА_1 підписати саме такий інший протокол. ОСОБА_1 протокол, який складався під час відеозапису, не був наданий. Відповідачем порушено норми ст. 266 КУпАП, відповідно до якої безпосередньо під час проведення огляду осіб поліцейський зобов'язаний застосовувати технічні засоби відеозапису , а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Стосовно протоколу ЕПРІ №473234 обовязок застосування технічних засобів не виконано, стосовно двох свідків, які є обов'язковими у такому випадку - також обов'язок не виконано. Тим самим не дотримано вимоги закону - ст. 266 КУпАП.
Також відеозапис застосування технічного засобу «Драгер» повинен бути здійснюваний безперервно та повністю, тобто сам технічний засіб повинен безперервно перебувати перед камерою, якою здійснюється запис. Вказує, що на відеозапису відсутні такі докази: придатності використаної пластикової трубки, придатності «Драгера», дійсність його сертифікату та дата останньої повірки приладу на придатність, результати першого тестування на вміст алкоголю, результати другого тестування «Драгеру».
На відео поліцейський тільки озвучує певні відомості, однак не фіксує на боді камеру жодних конкретних результатів (упаковку трубки, результати перевірки засобу, результати першого тесту, результати другого тесту). Отже, належні відеодокази результатів перевірки засобу на придатність, результати першого тестування, другого тестування на боді-камеру ніяк не зафіксовані.
Позивач також стверджує, що ніякого керування ним транспортним засобом у день 04.10.2025 не було.
Позивач стверджує, що із запису реєстратора боді-камери момент затримання ОСОБА_1 та причина такого затримання на відеозапису повністю відсутня.
Позивач зазначає, що із відеоматеріалів жодним чином не вбачається, що 04.10.2025 водій, не перебуваючи за кермом авто, допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було затримати, у зв'язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції позивач взагалі не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, позивач вказує, що відповідач оформив огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, із застосуванням несертифікованого газоаналізатора «Драгер» і зі слів поліцейського, рівень алкоголю становив 0,4 проміле.
Посилаючись на допустиму похибку під час експлуатації технічного приладу, вміст алкоголю, у повітрі, що видихав позивач, не перевищував гранично допустиму норму, передбачену нормами міжнародного права. Отже, коли у ОСОБА_1 були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння та він заперечував вживання спиртних напоїв і згідно з показниками технічного приладу з урахуванням похибки станови менше 0,5 проміле (0,4 - 0,08=0,32), що згідно норм міжнародного законодавства є природною нормою алкоголю у повітрі, що видихається, винуватість водія ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9 а Правил дорожнього руху є недоведеною поза розумним сумнівом. Таким чином, відповідно до запису у протоколі про адмінправопорушення в організмі ОСОБА_1 під час огляду за допомогою приладу Драгер Алкотест 6820 було виявлено алкоголь у цілому на рівні технічної похибки, яка є допустима під час застосування технічного засобу, що є в межах допустимих норм та не повинно тягнути за собою наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Позивач також посилається на те, що зміст рапорту та направлення на медичний огляд протирічать відеодоказу, зокрема ознаки сп'яніння, що вказані не відповідають дійсності, та не було відмови ОСОБА_1 від медичного огляду - адже двічі ОСОБА_1 дув у “Драгер». Крім того, у самому рапорті зазначено “водій погодився пройти огляд на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора».
При цьому вказує, що поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння тільки за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану. На момент здійснення огляду ОСОБА_1 не мав статусу водія, оскільки не керував авто.
Позивач посилається на те, що докази долучені до протоколу про адміністративне правопорушення складені із процесуальними порушеннями те не доводять поза розумним сумнівом винуватість позивача.
Позивач зазначає, що такі дії працівників поліції є протиправними та є предметом оскарження у даній справі.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Дослідивши поданий адміністративний позов та додані до нього матеріали, суд зазначає наступне.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів встановлено, що спірні правовідносини виникли з приводу незаконних, як стверджує позивач, дій патрульної поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно нього, та із складання акту огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із п.19 ч.1 ст.4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
За правилами ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Зі змісту позову встановлено, що ОСОБА_1 працівниками поліції до адміністративної відповідальності не притягувався, щодо нього був складений протокол про адміністративне правопорушення, предметом оскарження у цьому позові є законність дій працівника поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, звертаючись до суду з позовом, позивач фактично оскаржує дії органу поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень, порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси особи позивача.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
Відтак, підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій, бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Разом з тим, складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст.251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 10 травня 2018 року по справ №760/9462/16-а (провадження №К/9901/12359/18) та від 10 липня 2020 року у справі №420/647/19.
Також, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року по справі №712/7385/17зазначено, що оскільки дії щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для позивача та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Протокол про адміністративне правопорушення не передбачає настання наслідків зобов'язального характеру на відміну від рішення суб'єкта владних повноважень - нормативно-правового акту чи акту індивідуальної дії, тому протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке може бути оскаржене в порядку КАС України.
Водночас, провадження у справі про адміністративне правопорушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність, зокрема за ч.1 ст.130 КУпАП здійснюється у порядку передбаченому КУпАП, районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами. Такі справи не підлягають розгляду у позовному провадженні в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищезазначене слідує, що у протоколі про адміністративне правопорушення лише фіксуються виявлені порушення, а питання про винуватість чи невинуватість особи, стосовно якої складено такий протокол, вирішується під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Отже, з огляду на вищезазначене слідує, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №638/3490/18, від 22 січня 2020 року у справі №2-а/489/7/2016, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.07.2022 у справі №307/3754/21.
За приписами статті 251 зазначеного Кодексу визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Крім того, звертаючись до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції щодо проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння 04.10.2025, позивач не звернув уваги на те, що здійснення огляду особи на стан сп'яніння відноситься до процесуальних дій суб'єкта владних повноважень, що спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Кінцевим результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення є прийняття одного з рішень, визначених статтею 284 КУпАП, а саме: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених норм права, слід дійти висновку, що проведення огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння та Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є підставою для складення чи не складення протоколу про адміністративне правопорушення та прийняття уповноваженим органом одного з рішень, визначених ст.284 КУпАП. При прийнятті рішення повинні враховуватись обставини, що визначені ч.1 ст.280 КУпАП, а саме: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а відповідно повинна враховуватись і правомірність дій по складанню протоколу, дотримання нормативно-правових актів посадовою особою, яка його склала, тощо, що в даному випадку повинно здійснюватись судом, уповноваженим на його розгляд та прийняття відповідного рішення у вигляді постанови.
В той же час, розгляд питання правомірності проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, що не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів.
Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 712/7385/17 (провадження № 11-1434апп18), а також постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 757/6550/17-а та від 04.03.2019 у справі № 199/7360/17.
Враховуючи викладене, доходжу висновку, що позовні вимоги позивача в даній справі не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства за правилами КАС України, і у відкритті провадження має бути відмовлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті провадження по справі за вказаним позовом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 19, 20, 170, 294, суд, -
Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пулькін Юрій Петрович, до Департаменту патрульної поліції в особі структурного підрозділу Управління патрульної поліції у Харківській області ДПП, про визнання протиправними дій Департаменту патрульної поліції в особі структурного підрозділу Управління патрульної поліції у Харківській області ДПП щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, та зі складання акту огляду на стан сп'яніння.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 13.04.2026.
Суддя Бородіна О.В.