10 квітня 2026 року
Справа № 642/7061/25
Провадження № 2/642/331/26
Іменем України
10 квітня 2026 року м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Цибульської С.В.,
за участю: секретаря судового засідання - Карпухіна Д.Д.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 34780 від 27.10.2018 у загальному розмірі 24 959,50 грн, яка складається із: заборгованості за позикою у розмірі 5000 грн, заборгованості за процентами та комісії за користування позикою у сумі 19 959,50 грн; а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн та понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2423 грн.
В обґрунтування позову представник позивача вказує, що Між ТОВ «Фінансова Компанія «Гелексі» (23.06.2025 року назву було змінено на ТОВ «ФК «Гелексі») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики № 34780 від 27.10.2018 в електронній формі.
На підставі зазначеного договору позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000 грн на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики стандартна процентна ставка становить 0.01% в день, розмір комісії становить 1.9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%. Відповідач не виконує свої грошові зобов'язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову становить 24959,5 грн, з яких: 5000 грн - заборгованість за позикою; 19959,5 грн - заборгованість за процентами та комісією за користування позикою.
Також представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн та понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2423 грн.
Судом постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу надано строк на подання відзиву на позов.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, у позовній заяві представник позивача зазначив, що просить суд проводити розгляд справи без його участі, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлявся щодо розгляду справи належним чином. Копія ухвали про відкриття провадження по справі, копія позову та долучених до нього документів, судові повістки направлялися відповідачу за останньою відомою суду адресою реєстрації його місця проживання. Відповідач відзиву не подав.
Окрім того, відповідно до ч. ч. 11, 12 ст. 128, ч. 10 ст. 187 ЦПК виклик відповідача у судове засідання здійснювався через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Оскільки відповідачем не подано до суду відзив на позовну заяву, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
За таких обставин відповідно до ст. 280 ЦПК України суд розглянув справу в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач зазначив, що не заперечує проти такого порядку вирішення спору, відповідач повідомлений щодо розгляду справи належним чином, відзиву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, як кожен окремо так і у їх сукупності, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 27.10.2018 ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора 50752422 підписав паспорт позики, чим засвідчив підтвердження отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.
Відповідно до умов паспорту позики, підписаного відповідачем, тип кредиту - позика, сума/ліміт кредиту становить 5000 грн; строк кредитування - до 25.11.2018; мета отримання кредиту - на споживчі потреби; спосіб та строк надання кредиту - перерахування на верифіковану банківську картку позичальника в строк не більше 3-х днів з моменту укладання договору позики; процентна ставка становить 0,01 % на день від залишку позики (3,65 % річних), 1,30 % на день від початкової суми позики (474,50 % річних); тип процентної ставки - фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т. ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) становить 6 899,50 грн та складається з: позики у сумі 5000 грн; процентів за користування позикою у сумі 14,50 грн комісійної винагороди за користування позикою у сумі 1885 грн; термін платежу - 25.11.2018.
27.10.2018 між ТОВ «ФК «Гелексі» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики № 34780 (далі - договір), відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов'язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору.
Відповідно до п. п. 1.1.1 - 1.2 договору сума позики становить 5000 грн; плата за користування позикою складається з процентів у розмірі 0,01 % в день від поточного залишку позики та комісії у розмірі 1,3 % в день від початкового розміру позики. Нарахування процентів, комісії за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Строк повернення позики (термін платежу) - 25.11.2018. Позика надається позичальнику в сумі, зазначеній в п. 1.1.1 договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника).
Згідно з п. п. 4.1, 4.2. договору позичальник зобов'язується повністю повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов'язання, встановлені договором, не пізніше 25.11.2018. Повернення позики та сплата процентів і комісійної винагороди за користування позики здійснюватиметься згідно з графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору та розміщується в особистому кабінеті.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до строку повернення позики, зазначеного в п. 1.1.5 договору включно.
Відповідно до п. п. 4.4., 4.5. договору у разі продовження строку договору позичальником нарахування процентів та комісійної винагороди за договором після продовження строку здійснюється за фактичну кількість календарних днів, на яку продовжено строк договору. Сума позики, проценти за користування позикою, комісійна винагорода за користування позикою, пеня складають заборгованість за договором.
Згідно з п. п. 5.3., 5.4. договору у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3 % в день від суми позики за кожний день прострочення. У випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми заборгованості.
Пунктом 9.1. договору передбачено, що внесення змін та доповнень до цього договору оформлюється шляхом укладання сторонами додаткових договорів. Всі зміни, доповнення та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною.
У додатку до договору відображено графік платежів, відповідно до якого: сума позики становить 5000 грн, проценти за користування позикою становлять 14,5 грн, комісійна винагорода за користування позикою становить 1885 грн. термін платежу - 25.11.2018; загальна сума, яка підлягає стягненню за договором позики, становить 6899,50 грн.
Вказаний договір та додаток до нього підписано ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора № 50752422.
25.11.2025 між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору позики № 34780 від 27.10.2018, відповідно до якої сторони погодили внести до вказаного договору зміни, а саме: визначити, що сума позики становить 5000 грн; строк повернення позики (термін платежу) - 24 грудня 2018 року; скасувати графік платежів до договору позики № 34780 від 27.10.2018 та викласти його в новій редакції з урахуванням змін та вимог, що викладені в п. 1 додаткової угоди.
У додатку до додаткової угоди № 1 від 25.11.2025 відображено графік платежів до договору позики № 34780 від 27.10.2018, відповідно до якого: сума позики становить 5000 грн, проценти за користування позикою становлять 14,5 грн, комісійна винагорода за користування позикою становить 1885 грн; термін платежу - 24.12.2018 загальна сума, яка підлягає стягненню за договором позики, становить 6899,50 грн.
Вказана додаткова угода № 1 від 25.11.2025 та додаток до нього підписано ОСОБА_1 електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора № 96621620.
Частиною першою статті 627 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з п. 6 ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що договір позики № 34780 від 27.10.2018 між сторонами укладено в електронному вигляді, із накладенням відповідачем електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора, який відповідач використав для підписання паспорту позики, договору позики, додатку до нього, а також для підписання додаткової угоди № 1 від 25.11.2025 до договору позики та додатку до такої угоди.
Без здійснення вказаних дій відповідачем договір позики не був би укладений сторонами, а тому, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
04.08.2017 між ТОВ «ФК «Елаєнс» та ТОВ «ФК «Гелексі» укладено договір № 04/08-17ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на карту), відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Елаєнс» бере на себе зобов'язання надавати ТОВ «ФК «Гелексі» послугу «Переказ на картку», що включає в себе приймання грошових коштів, обробку розпоряджень та переказ грошових коштів на для подальшого зарахування на карткові рахунки клієнтів.
Відповідно до копії листа ТОВ «ФК «Елаєнс» від 01.09.2025 № 34780 у результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «Гелексі», на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти. Деталі транзакції: отримувач коштів - ОСОБА_1 ; номер операції - 111733906; дата проведення платежу - 27.10.2018; сума платежу - 5000 грн; номер банківської картки отримувача коштів - НОМЕР_1 .
З огляду на вказане суд доходить висновку, що між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 дійсно було укладено договір позики, в якому узгоджено усі обов'язкові умови, а також підтверджено факт перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів в узгодженому розмірі на рахунок, належний відповідачу, відповідно до умов договору позики.
Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики № 34780 від 27.10.2025, наданою представником позивача, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором позики становить 24 959,50 грн та складається з: суми простроченої позики у розмірі 5000 грн; прострочених відсотків у сумі 74,50 грн; прострочених комісій у сумі 19 885 грн.
Факт отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 5000 грн в рамках договору позики № 34780 від 27.10.2018 належним чином підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, оцінку яким судом викладено вище.
Водночас відомостей на підтвердження того, що відповідачем сплачено заборгованість за наданим кредитом матеріали справи не містять та відповідачем не надано, з огляду на що суд доходить висновку, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку не повернуті, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за сумою позики за договором позики № 34780 від 27.10.2018, яка становить 5000 грн.
Стосовно позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками та комісіями за договором позики суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
Як вже було встановлено судом, відповідно до умов договору позики № 34780 від 27.10.2025 позика надається строком на 30 днів, тобто з урахуванням дати укладення договору та видачі коштів, строк позики мав сплинути 25.11.2018.
Також встановлено, що між сторонами 25.11.2018 укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору позики, відповідно до умов якої сторони погодили внести зміни до договору позики, а саме: визначили, що датою повернення коштів є дата - 24.12.2018, при цьому, згідно з графіком платежів, проценти та комісії за користування грошовими коштами за таким договором позики нараховуються за період з 25.11.2018 по 24.12.2018 та не нараховуються за попередній період (з 27.10.2018 по 24.11.2018).
Відомостей про продовження строку дії договору позики після закінчення визначеного сторонами строку дії такого договору, укладення інших додаткових угод суду не надано та матеріали справи не містять, з огляду на що кінцевим строком дії договору позики № 34780 від 27.10.2018 є дата: 24.12.2018.
Водночас згідно з карткою обліку договору (розрахунку заборгованості), складеною представником позивача, заборгованість за відсотками за користування кредитним коштами нараховувалася до 23.09.2022 включно, тобто поза межами строку дії кредитного договору.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, що узгоджується з позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України.
Зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.
Отже, після спливу визначеного договором строку дії договору позики з урахуванням додаткової угоди, тобто після 24.12.2018, позивач, не мав права нараховувати проценти за користування кредитними коштами.
Станом на 24.12.2018 відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 34780 від 27.10.2018, складеним представником позивача, відповідачеві нараховано проценти за користування коштами у сумі 14,50 грн, які й підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Також, як встановлено судом, пунктом 1.1.2.2 договору позики передбачена необхідність внесення комісії (надалі за текстом договору - «комісійної винагороди») в розмірі 1,3 % в день від початкового розміру позики, а пунктом 5.3 договору позики визначено, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0 % в день від суми позики за кожний день прострочення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції станом на дату укладення договору позики - 27.10.2018) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції станом на дату укладення договору позики - 27.10.2018) встановлено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов'язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.
Водночас у договорі позики № 34780 від 27.10.2018 не визначено перелік додаткових та супутніх послуг позикодавця, які пов'язані з нарахуванням комісії за користування позикою, комісійної винагороди в розмірі 1,3 % в день від початкового розміру позики та підвищеної комісійної винагороди в розмірі 3,0 % в день від суми позики за кожний день прострочення у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, враховуючи той факт, що позивач як позикодавець не зазначив та не надав доказів на підтвердження наявності переліку додаткових та супутніх банківських послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору позики та додаткової угоди, положення договору позики № 34780 від 27.10.2018 щодо обов'язку позичальника сплачувати комісії є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30.11.2023 в справі № 216/7637/21 (провадження № 61-5692св23).
Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення, і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично. Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц.
З огляду на вказане суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за нарахованими комісіями за договором позики № 34780 від 27.10.2018 з огляду на неправомірність нарахування таких комісій.
За таких обставин позовна заява ТОВ «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики підлягає частковому задоволенню, а саме: з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за договором позики № 34780 від 27.10.2018 у загальному розмірі 5014,50 грн, яка складається з: суми позики у розмірі 5000 грн, відсотків за користування позикою у сумі 14,50 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Судом встановлено, що при подачі позовної заяви до суду позивачем сплачено 2423 грн судового збору, які підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам (20,10 %), що становить 487,02 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При розгляді справи суд також враховує практику Верховного Суду, а саме те, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатись у ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
З матеріалів справи вбачається, що 09.07.2025 між ТОВ «ФК «Гелексі» (клієнт) в особі директора Пилипенка А.М. та адвокатом Рудзеєм Ю.В. (адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги (далі - договір про надання правничої допомоги), згідно з умовами якого адвокат надає правничу допомогу клієнту на умовах і в порядку, визначеному цим договором (п. 1.1. договору про надання правничої допомоги).
Відповідно до п. 1.7. договору про надання правничої допомоги розмір гонорару адвоката визначається за домовленістю сторін та відображається у актах приймання-передачі наданих послуг.
Пунктом 2.1. договору про надання правничої допомоги встановлено, що це договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом двох років з дати підписання.
Згідно з копією довіерності від 09.07.2025 ТОВ «ФК «Гелексі» уповноважило адвоката Рудзея Ю.В. на представництво своїх інтересів, зокрема в усіх судових органах України.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано суду копію акту № 34780 від 01.09.2025 наданих послуг правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, відповідно до якого адвокат Рудзей Ю.В. надав, а ТОВ «ФК «Гелексі» прийняло правничу допомогу по справі за позовом ТОВ «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 на загальну суму у розмірі 5000 грн, з яких: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів клієнта вартістю 1000 грн; складання позовної заяви про стягнення заборгованості вартістю 3000 грн; формування додатків до позовної заяви вартістю 1000 грн.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку з розглядом конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21, постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі № 638/6000/22, від 05 липня 2023 року у справі № 759/24141/19.
Водночас при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання щодо оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22, від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.
Беручи до уваги рівень складності цієї справи, яка є типовою у своїй категорії, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин цієї справи, ціни позову, часткового задоволення позовних вимог, суд доходить висновку, що заявлені представником позивача вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 3000 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 76-82, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» заборгованість за договором позики № 34780 від 27.10.2018 у загальному розмірі 5014 (п'ять тисяч чотирнадцять) грн 50 коп., яка складається з: суми позики у розмірі 5000 грн, відсотків за користування позикою у сумі 14,50 грн.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 02 коп., а також понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст заочного рішення складено 10.04.2026.
Відомості про учасників справи:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі», код ЄДРПОУ 41229318, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. В'ячеслава Липинського, буд. 10/1.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , остання відома адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий суддя Світлана ЦИБУЛЬСЬКА