Справа № 642/1797/26
Провадження № 2/642/1153/26
Іменем України
13 квітня 2026 року м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Вікторова В.В.
за участю секретаря Гриценко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся через систему «Електронний суд» до Холодногірського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати укладений між ним та відповідачем шлюб, зареєстрований 23 липня 2005 року міським відділом ї реєстрації актів цивільного стану №2 Харківського обласного управління юстиції , актовий запис №679.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.07.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у Позивача та Відповідача народився син - ОСОБА_4 . Тривалий час, протягом майже 20 років подружнє життя складалось гарно, подружжя вело спільний побут, виховувало дитину, проте з вересня 2023 року сімейні стосунки почали різко погіршуватись. У подружжя розійшлись погляди на життя, мала місце велика кількість побутових сварок, внаслідок чого подальше спільне проживання родини та спільне ведення сімейного побуту виявилось неможливим.
Із грудня 2023 року, за ініціативою Позивача, подружжя почало жити окремо та вести окремо побут. Відповідач разом із сином залишилась у квартирі, де вони проживали раніше всією сім'єю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а Позивач проживав в іншому житлі, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 .
У лютому 2025 року Відповідач разом із сином виїхала з території України до Німеччини через військові дії в Україні та велику загрозу для життя та здоров'я сина та самого Відповідача. Позивач продовжив своє життя у м. Харкові.
Протягом двох років подружжя намагалось зберегти сім'ю, проте не змогло відновити сімейних відносин, не досягло згоди у вирішенні сімейних питань. Позивач вважає збереження шлюбу неможливим, на розірванні шлюбу наполягає.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 11 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін).
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова 07 квітня 2026 року задоволено заяву представника позивача - адвоката Збицької А.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Збицька А.В. в судове засідання не прибули, остання надала заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, надала суду через систему «Електронни суд» заяву про розгляд справи без її участі, заперечень проти розірвання шлюбу не надала.
За таких обставин, суд розглянув справу за відсутністю сторін, повідомлених про розгляд справи належним чином, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно до ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ч. 1ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 23.07.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 23.07.2005.
У шлюбі у подружжя народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 04.07.2008.
Спір про місце проживання сина між батьками, а також щодо його утримання і виховання на момент подання позовної заяви відсутній.
Відповідно до положень статті 3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Статтею 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачено право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка і жінки (абсолютна імперативна норма). У разі відсутності вільної згоди на продовження шлюбу настають наслідки у вигляді реалізації права на його розірвання у порядку, встановленому законом (ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 110 СК України), тобто кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до частини 3 статті 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.
Право звернення з позовом про розірвання шлюбу є беззаперечним (ч.1 ст. 110 Сімейного кодексу України), а примушування до збереження шлюбу є неприпустимим (ст. 51 Конституції України). За таких обставин, предметом доказування у справах про розірвання шлюбу (за умови, що один із подружжя заперечує проти позову) є виключно: 1) факт укладення шлюбу, 2) факт відсутності згоди на розлучення; 3) неможливість подальшого спільного життя і 4) неможливість збереження шлюбу без одночасного порушення інтересів одного з подружжя чи дітей.
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Відповідач проти розірвання шлюбу не заперечує.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги обставини життя подружжя, які свідчать про те, що між сторонами шлюбні стосунки фактично припинилися і перебування їх у шлюбі носить формальний характер. Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки причини розпаду сім'ї, на які посилається позивач, є поважними, примирення між подружжям, за таких обставин, неможливе і збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача.
Відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
У відповідності до ст. 113 СК України суд залишає позивачу прізвище « ОСОБА_5 ».
Питання розподілу судових витрат не порушувалось, що не суперечить вимогам ст.141 ЦПК України.
Оскільки позивач не просива стягувати судові витрати з відповідача у разі задоволення позову, враховуючи принцип диспозитивності, встановлений статтею 13 ЦПК України, суд не здійснює розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110-112 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 76, 81, 259, 263-265, 268, 280, 351, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 23 липня 2005 року міським відділом ї реєстрації актів цивільного стану №2 Харківського обласного управління юстиції , актовий запис № 679.
Після розірвання шлюбу прізвище відповідача залишити « ОСОБА_5 ».
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3
Повний текст рішення складено 13.04.2026 року.
Суддя В.В. Вікторов