Справа №: 486/760/25 Провадження № 1-кп/486/107/2026
13 квітня 2026 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12024150000001043 від 15.12.2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Вінниця, Вінницької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина віком 4 роки, призваного 24.02.2022 року на військову службу за мобілізацією на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року за №64/2022, який перебуває на посаді кулеметника 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької частини військової частини НОМЕР_1 , має військове звання «молодший сержант», зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 (в режимі відеоконференцзв'язку), обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , представника Управління служби безпеки України в Херсонській області ОСОБА_6 (в режимі відеоконференцзв'язку), представника потерпілих ОСОБА_7 (в режимі відеоконференцзв'язку),
У провадженні Південноукраїнського міського суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження внесене 15.12.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024150000001043, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України.
13.04.2026 року від прокурора надійшло письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів з утриманням його в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».
Клопотання мотивує тим, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 4 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від семи до десяти років, тому під тяжбою отримання покарання обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні, які ще не допитані та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Захисник обвинуваченого заперечував проти клопотання прокурора, зазначив, що клопотання прокурора є безпідставним, а ризики, наведені прокурором у клопотанні такими, що втратили свою актуальність. Зазначає, що прокурор не надає доказів на підтвердження ризиків, та зауважив, що справа майже розглянута.
Обвинувачений в судовому засіданні залишив розгляд клопотання на розсуд суду.
Інші учасники справа не заперечували проти клопотання прокурора.
Заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.12.2024 ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який ухвалами суду неодноразово продовжувався.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою закінчується 14.04.2026 включно.
Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно зі ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, суд бере до уваги ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке відноситься до особливо тяжких злочинів, особу обвинуваченого, необхідність уникнення визначених ст. 177 КПК України ризиків.
Відповідно до п. 36 Рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.05.2010 (остаточне 20.08.2010), «суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує». Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Факт подання до суду обвинувального акту та те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні відповідного кримінального правопорушення є свідченням його обґрунтованості. При цьому на даному етапі судового розгляду суд не вирішує питання про винуватість чи невинуватість обвинуваченого в інкримінованому кримінальному правопорушенні, оскільки вказане питання буде вирішуватися судом в нарадчій кімнаті при ухваленні вироку.
Разом з тим судом встановлено, що на даний час продовжують існувати передбачені ст. 177 КПК України ризики переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди обвинувачений був позбавлений права керування транспортними засобами строком на 3 роки, за керування у стані алкогольного сп'яніння, крім того, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та має достатню обізнаність, щоб розуміти тяжкість скоєного злочину та покарання за його вчинення.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту і суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Крім того, ризик втечі має оцінюватися у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).
Також суд враховує, що нових ризиків прокурор не навів, проте з часу застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не могли виникнути нові ризики. Суд вважає, що ризики, які враховувалися судом при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на цей час залишаються реальними та продовжують існувати. На даний час відсутні підстави вважати, що ризики, встановлені слідчим суддею, а саме ризик переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, відпали, а отже відсутні підстави для зміни запобіжного заходу.
Будь-яких достатніх даних про зменшення чи відсутність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, які існували під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу, внаслідок чого існували б підстави для відмови прокурору в продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Жодних правових підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу судом також не встановлено.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність продовження щодо обвинуваченого строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Керуючись статтями 176-178,182,183,193-194,196-197,309,331,372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів до 12.06.2026 року включно.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, що перебуває під вартою, з моменту отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1