Справа № 638/5694/26
Провадження № 1-кс/638/922/26
13 квітня 2026 року Шевченківського районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваної ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання слідчого слідчого відділу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню №12026221070000315 від 19.03.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Велесниця-Нижня Богородчанського району Івано-Франківської області, громадянки України, раніше не судимої, пенсіонерки, яка не працює, незаміжня,має середньу спеціальну освіту, наявність інвалідності заперечує, зареєстрована та фактично проживає: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України, -
13.04.2026 до Шевченківського районного суду м.Харкова надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Ізюмської окружної прокуратури ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню №12026221070000315 від 19.03.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Своє клопотання обґрунтовує тим, що слідчим відділом Ізюмського РУП Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026221070000315 від 19.03.2026, за підозрою ОСОБА_5 , яка вчинила заволодіння коштами державного бюджету України належними Міністерству інфраструктури України в сумі 1 766 388 грн, шляхом обману, в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 5 ст. 190 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, на початку березня 2024 року, але не пізніше 22 березня 2024 року (точний час та дату в ході досудового розслідування не встановлено), тобто у період дії воєнного стану в Україні, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, щодо заволодіння бюджетними грошовими коштами шляхом отримання компенсації у вигляді придбання житла з використанням житлового сертифікату за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, а саме за знищений об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
В цей же час, перебуваючи у м. Ізюмі Харківської області (точну дату та місце в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_5 будучи обізнаною про порядок отримання компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна, здійснила заволодіння коштами державного бюджету України, шляхом обману.
З метою заволодіння бюджетними грошовими коштами, цільове призначення яких компенсація за знищене майно в результаті збройної агресії РФ проти України ОСОБА_5 розробила злочинний план, відповідно до якого необхідно було:
- визначити об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , який за наявними параметрами буде використаний як об'єкт пошкоджений в результаті збройної агресії російської федерації проти України;
- отримати копію технічного паспорта на садибний (індивідуальний) будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в КП «АБ та БТІ Ізюмського району» Харківської області;
- здійснити державну реєстрацію об'єкту нерухомого майна за вище вказаною адресою державним реєстратором Ізюмської міської ради Харківської області, використовуючи наявні правовстановчі документи на житловий будинок і господарські будівлі за вище вказаною адресою;
- визначити місце виготовлення звіту про проведення технічного обстеження об'єкта;
- здійснити виготовлення фотозображення шляхом підбору фрагментів невстановленого будинку, який має відповідну ступінь руйнації у результаті бойових дій, та у подальшому видати такі фотозображення, що відповідають об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;
- встановити мобільний додаток Порталу Дія (Дія) на електронному носії (мобільному телефоні), з безпосереднім доступом, обравши послуги «Компенсація за знищене майно», та подати заяву;
- виготовити витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» на ОСОБА_5 ;
- організувати виготовлення акту комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та визначення ступеня руйнації об'єкта нерухомого майна;
- здійснювати грошове забезпечення реалізації злочину;
- подати до Комісії Оскільської сільської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області необхідний перелік документів для отримання компенсації;
- унеможливити проведення реального дослідження та огляду об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з боку вище зазначеної Комісії;
- отримати житловий сертифікат за зруйнований об'єкт нерухомого майна;
- з метою заволодіння бюджетними грошовими коштами, організувати придбання об'єкту нерухомого майна за завищеною ринковою вартістю, шляхом реалізації отриманого житлового сертифікату.
У подальшому у вище визначений період, внаслідок окреслених дій ОСОБА_5 створені та зібрані документи та фотозображення, у тому числі завідомо підроблені документи.
Достовірно розуміючи, що документи у тому числі завідомо підроблений звіт про проведення технічного обстеження № 220324-116 від 22 березня 2024 року надає можливість заволодіти коштами державного бюджету України шляхом обману, діючи умисно, у період дії воєнного стану в Україні, достовірно знаючи, що об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , не зруйнований у результаті бойових дій терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, 18 квітня 2024 року (точне місце в ході досудового розслідування не встановлено), за допомогою мобільного додатку Порталу Дія (Дія) на електронному пристрої, що належить ОСОБА_5 з номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , здійснила реєстрацію заяви на послугу «компенсація за знищене майно».
29 квітня 2024 року у денний час доби під час засідання Комісії складено протокол, та у порядку денному розглянуто питання про надання компенсації ОСОБА_5 за знищений об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, голова Комісії ОСОБА_7 всупереч відсутності необхідних документів, які б підтверджували або спростовували факт знищення об'єкту нерухомого майна внаслідок збройної агресії РФ проти України, наголосив, що зазначений об'єкт нерухомого майна дійсно знищений у результаті збройної агресії, що в свою чергу лягло в основу проведення голосування членами Комісії та прийняття рішення.
Внаслідок окреслених дій головою Комісії ОСОБА_7 створено умови для прийняття рішення Комісії № 546 від 29 квітня 2024 року за заявою № 3В-18.04.2024-99044 від 18 квітня 2024 року про надання ОСОБА_5 компенсації за знищений об'єкт нерухомого майна, що розміщений за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 78 кв.м. у розмірі 1 766 388 грн 00 коп., згідно розрахованої формули.
04 травня 2024 року розпорядженням №784 начальника Оскільської сільської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області ОСОБА_8 затверджено рішення Комісії № 546 від 29 квітня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_5 надано компенсацію за знищений об'єкт нерухомого майна у розмірі 1 766 388 грн 00 коп. для фінансування придбання житла з використання житлового сертифікату.
08 травня 2024 року у Реєстрі пошкодженого та знищеного майна сформовано сертифікат ЖС-08.05.2024-6607, який дає право на отримання компенсації та сформовано заявку на бронювання коштів для фінансування придбання житла з використанням житлового сертифікату, що дало можливість групі осіб за попередньою змовою розпорядитись коштами державного бюджету України.
З метою досягнення кінцевої мети по досягненню реалізації злочинного умислу - заволодіння коштами державного бюджету України, шляхом обману, ОСОБА_5 здійснила реалізацію житлового сертифікату на суму 1 766 388 грн 00 коп., шляхом придбання об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 за вище вказану суму.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, об'єкт нерухомого майна (житловий будинок), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , відноситься до пошкодженого майна та має 43,37 % руйнації. Відновлення об'єкту нерухомого майна (житлового будинку) можливе шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації.
Таким чином, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, у період дії воєнного стану в України, реалізувала вчинення злочину та отримала компенсацію у вигляді права - придбання житла з використанням житлового сертифікату за знищений об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у розмірі 1 766 388 грн. 00 коп., чим спричинили шкоду державному бюджету України в особі Мінінфраструктури, що відповідно до п. 4 Примітки 1 до ст. 185 КК України є особливо великим розміром.
Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_5 .
Метою і підставами застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , згідно з п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваною, покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на представника потерпілого, свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
В ході досудового розслідування встановлено, наявність вищевказаних ризиків, таким чином, з метою забезпечення належного проведення усіх необхідних процесуальних дій для забезпечення повного, всебічного, об'єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, наявна обґрунтована необхідність щодо обрання запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи, що ОСОБА_5 в умовах воєнного стану в Україні, вчинила особливо тяжке кримінальне правопорушення, яке створює в очах громадян та суспільства в цілому, негативне враження безладдя, безкарності та з метою забезпечення дієвості правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю, має у власності житлову квартиру та земельну ділянку, заволоділа бюджетними коштами на загальну суму 1 766 338 грн. 00 коп., обрання більш м'якого запобіжного заходу унеможливить запобігання зазначеним ризика, доцільно застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити, уточнивши про відсутність ризиків, передбачених п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Підозрювана та захисник заперечували у задоволенні клопотання. Захисник пояснила, що ризики відсутні, підозрювана з'являється на вимогу слідчого, прокурора, суду, паспорт для виїзду за кордон у неї відсутній, вона має постійне місце проживання, де проживає з донькою та онукою 10 років, у неї відсутні кошти для переїзду та переховування. Прокурором не конкретизовано, які саме документи ще не віднайдені, адже всі докази по справі зібрані, проведені експертизи, інших документів немає. ОСОБА_5 свідків не знає, а тому не має можливості на них впливати та вони вже допитані. Вона пенсіонерка, а в будинку АДРЕСА_2 вже проживають інші люди, які зробили ремонтні роботи. Просила застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Підозрювана пояснила, що підтримує пояснення захисника, її дохід складається лише із пенсії в розмірі 2595 грн, заощадження, транспортні засоби, банківські рахунки у неї відсутні, має лише одну квартиру.
Слідчий суддя, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та заперечень та нього, вважає клопотання таким, що підлягає частковому задоволенню з урахуванням наступного.
Відповідно до ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати розслідуванню або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Обґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_5 в інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.5 ст.190 КК України підтверджується зібраними у провадженні матеріалами досудового розслідування, а саме: рішенням щодо надання компенсації, витягом з державного реєстру речових прав, технічним паспортом, свідоцтвом про право власності, звітом про проведення технічного обстеження, висновками експертів, договором купівлі-продажу квартири, висновком про знищення майна, протоколами допиту свідків.
При цьому, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
30.03.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України.
Надаючи оцінку можливості підозрюваної переховуватися від суду або незаконно впливати свідків, слідчий суддя бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_5 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого правопорушення може вдатися до відповідних дій.
Оскільки ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна; раніше не судима, не працює, пенсіонерка, має задовільний стан здоров'я, не є особою з інвалідністю, незаміжня.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України.
Показання свідків у даному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_5 , як підозрюваної, а відтак наявні обґрунтовані підстави вважати, що остання наділена потенційною можливістю впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
При цьому, дії ОСОБА_5 , визначаються як заздалегідь сплановані, обдумані, які потребували підготовки та узгодження дій.
Слідчий суддя вважає доведеним наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки враховуючи значення ОСОБА_5 , як суб'єкта незаконних дій, її роль у розслідуваних подіях, з урахуванням активної стадії досудового розслідування, підозрювана, володіючи інформацією про кримінальне провадження стосовно неї, обставин, що є предметом доказування у вказаному кримінальному провадженні, може вжити заходів, з метою знищення речей і документів, які мають значення для кримінального провадження та наразі не зібрані.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.1,2,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема підозрювана може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Сама по собі тяжкість кримінального правопорушення та наявність доказів на підтвердження обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого їй кримінального правопорушення не може бути підставою для обрання найбільш суворого запобіжного заходу тримання під вартою (п.30 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», п. 60 рішення Європейського суду з прав людини від 6 листопада 2008 року «Єлоєв проти України»).
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Частина 3 ст. 176 КПК України передбачає, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Долучені до клопотання докази підтверджують ризики визначені п.1,2,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України, проте в своїй сукупності це не може переконливо свідчити про наявність підстав для застосування до підозрюваної виняткового запобіжного заходу, наявні ризики можуть бути мінімізовані за рахунок інших запобіжних заходів.
Наявні у матеріалах клопотання та досліджені у судовому засіданні докази не доводять, що існує ризики такого рівня, який є необхідним для обмеження прав і свобод особи шляхом застосування до останньої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваної має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
У слідчого судді відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України.
За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваної, яка раніше не судима, має постійне зареєстроване місце проживання, є пенсіонеркою, особою похилого віку, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваною, покладених на неї процесуальних обов'язків, у зв'язку з тим що в ході розгляду клопотання доведено актуальність ризиків на даний час, передбачених ст. 177 КПК України, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту.
Окрім того, відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваної, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту є достатнім для запобігання ризикам, встановленим в судовому засіданні, в порядку ст.177 КПК України, а тому клопотання про застосування запобіжного заходу слід задовольнити частково.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.177,178,183,193,194,196,197, 205,206,372,395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого слідчого відділу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Ізюмської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню №12026221070000315 від 19.03.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Відмовити у застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обрати відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня за місцем проживання: АДРЕСА_1 , за виключенням випадків необхідності прибуття до найближчого до житла укриття чи бомбосховища у будь-який час, коли лунають сигнали тривоги, які сповіщають населення про повітряну небезпеку, - до 11 червня 2026 року та покласти наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
2) не відлучатися з м. Ізюм Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування зі свідками обвинуваченням у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
6) не відвідувати домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .
Строк дії покладених обов'язків становить два місяці.
Роз'яснити підозрюваній, що на підставі ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваної, обвинуваченої, яка перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Роз'яснити підозрюваній, що у разі невиконання цих зобов'язань до неї може бути застосовано більш суворий запобіжний захід, а також накладено грошове стягнення.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1