Справа № 478/1460/23 Провадження № 2/478/4/2026
31 березня 2026 року. смт. Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючої - судді Іщенко Х.В.,
за участю секретаря судових засідань Крюкової О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Казанка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою фермерського господарства «Леся» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
В провадженні Казанківського районного суду Миколаївської області перебуває цивільна справа за позовною заявою ФГ «Леся» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги обгрунтовані наступними обставинами.
Так, позивач вказує, що 22.02.1993 року ОСОБА_4 на підставі розпорядження представника Президента по Казанківському районі № 36 від 18.02.1993 року зареєстрував СФГ «Леся».
Рішеням Казанківської районної ради Миколаївської області № 140-17 від 21.11.1997 року було затверджено технічну документацію по складанню державних актів на землю та право постійного користування землею гр. ОСОБА_4 для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 50 га.
На виконання вказаного рішення, 12.03.1998 року головою Казанківської районної ради нардепів з метою ведення СФГ було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 44,0 га серії МК № 013622 та державний акт на право приватної власності на землю, площею 6,0 га серії МК № 013622.
Наказом голови ФГ «Леся» Лазаревичем А.П. за № 4 від 10.07.2005 року до складу членів ФГ «Леся» введено ОСОБА_5 .
Вказаним наказом проведено розпаювання земельної ділянки у ФГ «Леся» на ОСОБА_5 , решту землі залишено за фермерським господарством.
Розпорядженням Казанківської РДА Миколаївської області № 463-р від 20.09.2005 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведения земельної ділянки члену ФГ «Леся» ОСОБА_5 у власність для ведення ФГ із земель постійного користування ФГ в межах території Олександівської с/ради, затверджено проект землеустрою та передано у власність земельну ділянку площею 9,66 га ріллі. Право власності посвідчено державним актом серії МК № 099970 від 03.10.2005 року. Право власності в державному реєстрі речових прав на новостворену земельну ділянку (кадастровий номер 4823680300:04:000:0152) 11.03.2020 року, номер запису 36008106.
За вказаного, після розпаювання земель ФГ, в постійному користуванні ФГ «Леся» залишилось 34,34 га.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер засновник ФГ ОСОБА_4 , на ім'я якого було видано державний акт на право постійного користування землею.
Зазначає, що з часу державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи, право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення такого господарства його засновник, перейшло до цього господарства, а тому не припинилося через смерть засновника. ФГ «Леся» з часу створення - 18.02.1993 року безперервно використовує за цільовим призначенням передану господарству в постійне користування земельну ділянку.
Згідно з довідки Володимирської сільської ради від 14.09.2023 року № 02-15/792/02/2023 вбачається, що голова ФГ «Леся» Мунтянов П.В. не надавав згоду на вилучення земельних ділянок площею 44.0 га постійного користування та та 9.66 га приватної власності, які входили до складу угідь ФГ та добровільно не відмовлявся від права власності або права постійного користування вказаними земельними ділянками. Рішення сесії або будь-які інші нормативно-правові документи щодо припинення права постійного користування ФГ «Леся» на ці ділянки не приймалось. У комунальну власність вказані земельні ділянки передані не були.
Проте, в 2023 році ОСОБА_5 (позивачу), як новообраному голові ФГ «Леся» стало відомо про поділ земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні ФГ «Леся» та проведення посівних робіт на вищеназедеких ділянках без відома його як фактичного користувача і власника. Внаслідок чого позивач вимушений звернутися до відділу поліції, з відповіді якого він дізнався, що з масиву земель постійного користування ФГ «Леся» було виділено у власність групі громадян, зокрема відповідачам: Захарченко Сергію ОСОБА_6 (земельна ділянки з кадастровим номером 4823680300:01:000:0167), ОСОБА_2 (земельна ділянки з кадастровим номером 4823680300:01:000:0168) та Щелкуновій ОСОБА_7 (земельна ділянки з кадастровим номером 4823680300:01:000:0169).
Як пізніше стало відомо позивачу, наказом ГУ Дергеокадастру у Миколаївській області від 04.12.2019 за № 11067/0/14-19-СГ земельну ділянку постійного користування було вилучено у ФГ «Леся» у з'язку зі смертю його засновника ОСОБА_4 . Спірна земельна ділянка ГУ Держгеокадастру була вилучена у ФГ «Леся» та була віднесена до земель запасу. В подальшому, за рахунок спірної земельної ділянки що перебувала в постійному користуванні ФГ «Леся», сформовано декілька самостійних земельних ділянок, передана у власність іншим громадянам, зокрема:
Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 4823680300:01:000:0167, площею 2 га, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі наказу, про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення, серія та номер: 5212/0/14-20-СГ, виданого 11.03.2020 року ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.
Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 4823680300:01:000:0168, площею 2 га, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі наказу, про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення, серія та номер: 5200/0/14-20-СГ, виданого 11.03.2020 року ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.
Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 4823680300:01:000:0169, площею 2 га, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення, серія та номер: 5211/0/14-20-СГ, виданого 11.03.2020 року ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.
Таким чином, внаслідок протиправної передачі спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та державної реєстрації цього права позивач позбавлений можливості реалізувати своє право на користування земельним масивом, наданим ФГ у постійне користування та які знаходились у складі угідь ФГ «Леся» та прямо порушує ФГ як землекористувача.
За вказаного позивач, як голова ФГ «Леся» був вимушений звернутись до суду з вказаним позовом, в якому просив витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 4823680300:01:000:0167, ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 4823680300:01:000:0168 та у ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 4823680300:01:000:0169.
В силу вимог ст. 33 ЦПК України автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючу по цій справі суддю Іщенко Х.В.
Ухвалою суду від 12 грудня 2023 року провадження у справі було відкрито, призначено підготовче судове засідання. Цією ж ухвалою було витребувано від відповідача планово-картографічний матеріал (викопіювання земельних ділянок) з нанесенням меж залишку земельної ділянки постійного користування (площею 34,3409 га) з накладенням на неї земельних ділянок, наданих у власність відповідачам.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 04.04.2024 року по вказаній цивільній справі було задоволено клопотання представника позивача адвоката Гагашкіної Л.І. та призначено земельну технічну експертизу, проведення якої було доручено експертам Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичному центру МВС України. Провадження у справі на час проведення експертизи було зупинено.
В жовтні 2024 року до канцелярії Казанківського районного суду Миколаївської області надійшло повідомлення про неможливість проведення судової експертизи яке містило клопотання судового експерта № КСЕ-19/115-24/7562 від 09.10.2024 року про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, а саме: оригінал або належним чином завірену копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для ведення фермерського господарства, документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність групі громадян, викопіювання з генерального або детального плану земельних ділянок та топографічну зйомку вказаних земельних ділянок.
На виконання клопотання експертів ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 17.06.2024 року було зобов'язано відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, надати до суду в строк до 25.06.2024 року, наступні документи:
- документації із землеустрою, щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (земельні ділянки з кадастровими номерами 4823680300:01:000:0167, 4823680300:01:000:0168, 4823680300:01:000:0169), розташованих на території Володимирівської сільської ради Баштанського (колишнього Казанківського) району Миколаївської області (технічну документацію надати в повному об'ємі, оригінал або затверджену копію);
Також було зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Центр надання адміністративних послуг Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області надати до суду в строк до 25.06.2024 року, наступні документи:
- викопіювання з генерального або детального плану населеного пункту (копію фрагмента з відповідного документа, які містять графічні матеріали із зображенням та описом земельних ділянок з кадастровими номерами 4823680300:01:000:0167, 4823680300:01:000:0168, 4823680300:01:000:0169, які передбачались для передачі у власність та розташованих на території Володимирівської сільської ради Баштанського (колишнього Казанківського) району Миколаївської області;
- топографічну з'йомку земельних ділянок з кадастровими номерами 4823680300:01:000:0167, 4823680300:01:000:0168, 4823680300:01:000:0169, які передбачались для передачі у власність та земельної ділянки, яка залишилась у постійному користуванні ФГ «Леся», площею 34,3409 га, розташованих на території Володимирівської сільської ради Баштанського (колишнього Казанківського) району Миколаївської області (зйомку надати в повному об'ємі, оригінал або затверджену копію з топографічним звітом до неї);
В наданий судом строк відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третьою особою ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області та Центром надання адміністративних послуг Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області вимоги ухвали суду не виконані, витребувані судом документи не надані, про причини невиконання (неможливості виконання) вимог ухвали суду про витребування документів суд не повідомили.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 25.06.2024 року було повторно зобов'язано відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, надати до суду вище вказані документи з метою направлення їх експертній установі. Справа була направлена до експертерної установи для продовження проведення призначеної судової земельно-технічної експертизи.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 07.11.2024 року по вказаній цивільній справі було задоволено клопотання представника позивача адвоката Гагашкіної Л.І. про тимчасове вилучення документів для дослідження шляхом вжиття заходів процесуального примусу з тимчасового вилучення документів.
Виконання ухвали суду було доручено Другому відділу ДВС у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса). Провадження у справі на час проведення виконавчих дій по тимчасовому вилученню документів було зупинено.
27.01.2025 року до канцелярії Казанківського районного суду Миколаївської області надійшло повідомлення про неможливість виконання ухвали суду із зазначенням підстав неможливості виконання.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської облаті від 28.01.2025 року провадження у справі було відновлено, справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача адвокат Гагашкіна Л.І. подала до суду клопотання про повторне тимчасове вилучення доказів (документів) для дослідження судом, як захід процесуального примусу. Вказане клопотання мотивоване тим, що дійсно в ухвалі суду виконавцем було визначено Другий відділу ДВС у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який в силу закону не може виступати в якості відділу примусового виконання рішень, оскільки боржниками у виконавчому провадженню є органи державної влади та місцевого самоврядування а також зазначила, що виконавчий документ пред'являється на кожного боржника окремо.
Ухвалами Казанківського районного суду Миколаївської області від 27.02.2025 року по вказаній цивільній справі було задоволено клопотання представника позивача адвоката Гагашкіної Л.І. про повторне тимчасове вилучення документів для дослідження шляхом вжиття заходів процесуального примусу з тимчасового вилучення документів.
Виконання ухвали суду було доручено Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса). Провадження у справі на час проведення виконавчих дій по тимчасовому вилученню документів було зупинено.
25.03.2025 року до канцелярії Казанківського районного суду Миколаївської області надійшло повідомлення про неможливість виконання ухвал суду із зазначенням підстав неможливості виконання.
Ухвалами Казанківського районного суду Миколаївської області від 29.04.2025 року по вказаній цивільній справі було задоволено клопотання представника позивача адвоката Гагашкіної Л.І. про повторне тимчасове вилучення документів для дослідження шляхом вжиття заходів процесуального примусу з тимчасового вилучення документів, вже з інших суб'єктів (носіїв витребуваних документів), виконання яких було доручено Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса). Провадження у справі на час проведення виконавчих дій по тимчасовому вилученню документів було зупинено.
06.06.2025 року від відділу № 1 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на виконання ухвали суду надійшло повідомлення про відсутність у відділі запитуємої (витребуваної) документації із землеустрою.
21.01.2026 року до канцелярії Казанківського районного суду Миколаївської області з Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса). надійшло повідомлення про неможливість виконання ухвал суду із зазначенням підстав неможливості виконання.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської облаті від 26.01.2026 року провадження у справі було відновлено, справу призначено до судового розгляду.
02.03.2026 року Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області на виконання ухвали суду надали інформаціюпро відсутність у головному управління запитуємої (витребуваної) документації із землеустрою та неможливість виконання ухвали суду.
Отже, судом, з метою проведення призначеної по справі земельно-технічної експертизи, вживались всі можливі та передбачені ЦПК України заходи щодо надання до експертної установи (крім тих, що знаходяться в матеріалах справи містобудівної, додаткових матеріалів та зразків (об'єкта дослідження), в тому числі, які були визначені у клопотанні експерта (Ухвали суду від 17.06.2024 року та від 25.06.2024 року). Додатково судом тричі (ухвали суду від 17.11.2024 року, від 27.02.2025 року та від 29.04.2025 року) вживались заходи тимчасове вилучення документів для їх дослідження шляхом вжиття заходів процесуального примусу з тимчасового вилучення документів, виконання яких було доручено Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса).
Незважаючі на всі можливі та застосовані судом заходи, вказана землевпорядна та проектна технічна документація із землеустрою, зокрема документації із землеустрою, щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (земельні ділянки з кадастровими номерами 4823680300:01:000:0167, 4823680300:01:000:0168, 4823680300:01:000:0169), надати в розпорядження екпертній установі не є можливим, що унеможливлює проведення земельно-технічної експертизи з поставлених питань.
Позивач, представник позивача в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялись судом належним чином, надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, просили суд позовні вимоги задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися за невідомими суду причинами, про місце, день та час розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, відзиву на позов або зустрічного позову не подали.
Суд, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим розглянути справу за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.
Суд дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом встановлено, щогромадянин ОСОБА_4 на підставі рішення Олександрівської сільської ради народних депутатів Казанківського району Миколаївської області від 29.12.1992 року № 3113 отримав у постійне користування земельну ділянку, площею 50,0 га, що вбачається з Державного акту б/н та заключення Олександрівської сільської ради народних депутатів Казанківського району від 08.10.1992 року.
Земельна ділянка, надана ОСОБА_4 площею 50,0 га, розташована в межах території Олександрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, що встановлено судом з дослідженої Технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності та постійного користування землею (по фактичному користуванню) громадянину ОСОБА_4 для ведення селянського (фермерського) господарства в межах території Олександрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, складеного Миколаївською філією Інституту землеустрою Української академії аграрних наук складеного у 1997 році.
Згідно розпорядження Представника Президента України від 08.02.1993 року а також Свідоцтва про державну реєстрацію від 22.02.1993 року, судом встановлено факт проведення державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - Фермерське господарство «Леся».
Також, із наведеної вище Технічної документації вбачається, що за розпорядженням Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області від 18.06.1997 року № 36 було надано згоду на відведення ОСОБА_4 безоплатно у приватну власність однієї середньої земельної частки по Олександрівській сільській раді, площею 6,0 га та залишення у користуванні 43,2 га із земель ФГ «Леся».
Згідно з рішенням Казанківської районної ради Миколаївської області від 21.11.1997 року № 140/17 Технічну документацію було затверджено та відведено безоплатно у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 6,0 га із земель, які належали на праві постійного користування ФГ «ЛЕСЯ», площею 50,0 га. Пунктом 2 вказаного рішення зобов'язано Миколаївську філію Інституту землекористування скласти державні акти на право постійного користування землею та на право приватної власності на землю.
На виконання вказаного рішення, ОСОБА_4 було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 44,0 га, серії МК № 013622 та Державний акт про право приватної власності на земельну ділянку, площею 6 га, серії МК № 1624.
Також судом встановлено, що наказом голови ФГ «ЛЕСЯ» від 10.07.2005 року № 4 «Про розпаювання землі» було введено до складу членів фермерського господарства громадянина ОСОБА_5 та проведено розпаювання земельної ділянки господарства.
Відповідно до розпорядження Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області від 09 вересня 2005 року № 437-р було надано дозвіл ОСОБА_5 на розробку проєкту відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, як члену ФГ «Леся» в розмірі 10 умовних кадастрових гектарів із земель раніше наданих у користування згідно Державного акту на право постійного користування землею, серії МК № 013622 в межах території Олександрівської сільської ради та надано дозвіл на розробку Технічної документації зі складання проєкту договору оренди земельної ділянки, площею 33,9 га, для ФГ «Леся» терміном на 5 років, яку було надано раніше у користування згідно державного акту на право постійного користування землею, серії МК № 013622 в межах території Олександрівської сільської ради.
З дослідженого судом Проєкту землеустрою встановлено, що на виконання наведеного вище розпорядження, ОСОБА_5 було замовлено відповідний проєкт відведення земельної ділянки та визначено розмір земельної ділянки у площі 9,66 га із земель фермерського господарства «Леся».
Розпорядженням Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області від 20.09.2005 року № 463-р було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки члену ФГ «Леся» ОСОБА_5 у власність для ведення фермерського господарства «Леся» в межах території Олександрівської сільської ради та передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 9,66 га із земель Олександрівської сільської ради.
На підставі вказаного розпорядження було складено Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії МК 099970 від 03.10.2005 року, згідно якого ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку, площею 9,66 га в межах території Олександрівської сільської ради Казанківського районного Миколаївської області.
За результатами дослідження вказаних доказів, судом встановлено, що у 1992 році громадянин ОСОБА_4 , з метою ведення фермерського господарства отримав на праві постійного користування земельну ділянку, площею 50,0 га, яка перебувала у користуванні ФГ «Леся». У 1997 році громадянину ОСОБА_4 було відведено у власність 6,0 га земельної ділянки із земель, які знаходились у користуванні ФГ «Леся», тобто із раніше наданих 50,0 га, в результаті чого ФГ «Леся» було видано новий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 44,0 га. Після цього, до ФГ «ЛЕСЯ» було прийнято у члени господарства громадянина ОСОБА_8 , якому було відведено у власність 9,66 га земельної ділянки, із земель, які знаходились у постійному користуванні фермерського господарства, тобто із 44,0 га. Відповідно до наведеного, у користуванні ФГ «Леся» із площі раніше наданої земельної ділянки у 50,0 га, після відведення у власність членам фермерського господарства залишилось 34,34 га (50,0 га - 44,0 га - 9,66 га) у користуванні. З пояснень сторони відповідача, наданих у позовній заяві, нова Технічна документація щодо земельної ділянки, площею 34,34 га не складалась та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 34,34 га не видавався.
Як також встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянин ОСОБА_4 помер, що встановлено із Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого 01.03.2011 року Інгулецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області.
У зв'язку із цим, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 11067/0/14-19-СГ від 04.12.2019 року, право постійного користування земельною ділянкою площею 44,0 га, надане громадянину ОСОБА_4 , посвідчене державним актом на право постійного користування землею, серії МК №13622, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 12.03.1998 року за № 61, розташовану в межах території Володимирівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, визнано припиненим.
Як вбачається із наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 2212/0/14-20-СГ від 30.01.2020 року громадянам, у кількості шістнадцяти осіб, було надано у власність земельні ділянки, площею 2,0 га кожна, із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованих в межах території Олександрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що набуті ним у власність земельні ділянки, утворилися в результаті припинення права постійного користування на земельні ділянки, площею 44,0 (фактично після розпаювання 34,34) га, які належали на праві постійного користування ФГ «Леся». Після видання наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 11067/0/14-19-СГ від 04.12.2019 року земельні ділянки було повернуто у власність держави, після чого булопередано у розмірі по 2,0 га групі громадян, які в подальшому зареєстрували право власності в Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Вказані обставини не заперечувались сторонами у справі, у зв'язку із чим суд вважає встановленими обставини того, що земельні ділянки, які перебувають у власності позивача повністю входять до складу земельних ділянок, які до видання наведеного вище наказу Держгеокадастру перебували у користуванні ФГ «Леся».
Між тим, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 року у справі № 915/1407/20 було:
- визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 11067/0/14-19-СГ від 04.12.2019 року «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою»;
- визнано за селянським (фермерським) господарством «Леся» право постійного користування земельною ділянкою площею 34,3409 га на території Володимирівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області (до якої, в результаті об'єднання територіальних громад приєдналася Олександрівська сільська рада Казанківського району Миколаївської області), призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім'я ОСОБА_4 відповідно до Державного акту на підставі рішення Олександрівської сільської ради народних депутатів № 3113 від 29.12.1992 року та Державного акту на право постійного користування землею від 12.03.1998 року на підставі рішення Казанківської районної ради Миколаївської області № 140-17 від 21.11.1997 року.
Таким чином, внаслідок визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 11067/0/14-19-СГ від 04.12.2019 року, судом апеляційної інстанції було визнано й право ФГ «Леся» на вказані вище земельні ділянки, частина яких належить позивачу, що й обумовило виникнення між сторонами спірних правовідносин.
Також судом встановлено, що за рахунок спірної земельної ділянки площею 34,3409 га постійного користування на території Володимирівської сільської ради Баштанського (колишнього Казанківського) району Миколаївської області, до якої, в результаті об'єднання територіальних громад приєдналася Олександрівська сільська рада та призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім'я ОСОБА_4 відповідно до Державного акту на підставі рішення Олександрівської сільської ради народних депутатів № 3113 від 29.12.1992 року та Державного акту на право постійного користування землею від 12.03.1998 року на підставі рішення Казанківської районної ради Миколаївської області № 140-17 від 21.11.1997 року та знаходилась в постійному користуванні ФГ «Леся», було сформовано декілька самостійних земельних ділянок, які були передані у власність громадян, зокрема:
Земельних ділянок площею по 2,0 га кожна з кадастровими номерами 4823680300:01:000:0131, 4823680300:01:000:0134, 4823680300:01:000:0137, 4823680300:01:000:0139, 4823680300:01:000:0141, 4823680300:01:000:0143, 4823680300:01:000:0144, 4823680300:01:000:0145, 4823680300:01:000:0146, 4823680300:01:000:0148, розташованих в межах території Олександрівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, які на підставі договорів купівлі - продажу земельних ділянок у 2020 - 2021 році були придбані громадянкою ОСОБА_9 .
Вказані земельні ділянки успадкував спадкоємець померлої ОСОБА_10 , на які зареєстрував право власності.
Аналіз наведених доказів свідчить, що Левицький успадкував 10 земельних ділянок, загальною площею 20,0 га (по 2,0 га кожна), які в подальшому процесі об'єднання склали три земельні ділянки, а саме: з кадастровим номером: 4823680300:01:000:0214, площею 12,0 га; з кадастровим номером: 4823680300:01:000:0215, площею 4,0 га; та з кадастровим номером: 4823680300:01:000:0217, площею 6,0 га.
Рішенням Казанківського районного суду Миколаївській області в задоволені позовних вимог у цивільній справі № 478/194/25 (провадження № 2/478/152/2025) за позовом ОСОБА_10 до Фермерського господарства «Леся», Володимирівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання недійсними та скасування державних актів (Державний акт від 19.12.1992 року, виданий на підставі рішення Олександрійської сільської ради народних депутатів № 3113 ОСОБА_4 про право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 50 га та Державний акт від 12.03.1998 року, серії МК № 013622, виданий на підставі розпорядження Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області № 36 від 18.06.1997 року ОСОБА_4 на право постійного користування земельною ділянкою, площею 44,0 га та визнання відсутнім у ФГ «Леся» права користування земельною ділянкою було відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 30.03.2026 року вказане рішення Казанківського районного суду було залишено без змін.
В проваджені Казанківського районного суду Миколаївської області перебуває цивільна справа № 478/938/24 (провадження № 2/478/8/2026) за позовом ФГ «Леся» до ОСОБА_10 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Володимирівська сільська рада Баштанського району Миколаївської області про витребування майна із чужого незаконного володіння.
Згідно з висновками експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, проведеного в рамках вказаної цивільної справи № 478/938/24, № 840-25 від 30.10.2025 року вбачається, що вказані земельні ділянки з кадастровими номерами 4823680300:01:000:0214, 4823680300:01:000:0215 та № 4823680300:01:000:0217 (право власності на які зареєстровані за ОСОБА_10 , частково накладаються на земельну ділянку, надану ОСОБА_4 в постійне користування площею 44,0 га, згідно державного акту на право постійного користування землею серії МК № 013622, що дає підставу дійти висновку, що передача земельних ділянолк групі громадян відбувалась за рахунок земельної ділянки, яка знаходилась в постійному користуванні ФГ «Леся».
Також судом встановлено, що за рахунок залишку земель (після розпаювання), площею 34,3409 га який знаходився в постійному користуванні ФГ «Леся», було сформовано також ще три самостійні земельні ділянки (новостворені), які були передбачені для надання у власність відповідачам (суміжні землекористувачі із вищевказаними земельними ділянками) зокрема: як встановлено згідно паспортних даних - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (рідні мати та син) та ОСОБА_3 .
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухомей майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 354577861), земельна ділянка з кадастровим номером 4823680300:01:000:0169, площею 2 га, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі наказу про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення, серія та номер: 5211/0/14-20-СГ, виданого 11.03.2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області.
Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухомей майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 354577857), земельна ділянка з кадастровим номером 4823680300:01:000:0168, площею 2 га, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі наказу, про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення, серія та номер: 5200/0/14-20-СГ, виданого 11.03.2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області.
Проте, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухомей майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 354577899), земельна ділянка з кадастровим номером 4823680300:01:000:0167, площею 2,0 га, яка згідно дозвільних документів передбачалась для передачі у власність ОСОБА_1 , на підставі наказу, про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення, серія та номер: 5212/0/14-20-СГ, виданого 11.03.2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області, право власності зареєстровано за ОСОБА_1 . Держана реєстрація права власності була проведена Державним реєстратором Родсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області Мостецьким Дмитром Олександровичем.
Представником позивача не надано до суду належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4823680300:01:000:0167 передана у власність саме ОСОБА_1 , а не на особу, за якою право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - ОСОБА_1 .
В ході судового розгляду позивачем (представником позивача) не надано належних та допустимих доказів (копії паспорту, РНОКПП, витягу з Єдиного державного реєстру про реєстрацію особи тощо, свідоцтва про народження), згідно яких в судовому порядку можливо було ідентифікувати вказану особу відповідача ( ОСОБА_1 ) та належності йому спірної земельної ділянки.
За вказаного, тотожність прізвища із суміжним власником земельної ділянки з кадастровим номером 4823680300:01:000:0168 (матері, відповідача 2) ОСОБА_11 , а також тотожність ім'я, по батькові - ОСОБА_12 , не дають суду можливості поза розумним сумнівом вважати, що державним реєстратором в ході вчинення реєстраційних дій була допущена помилка в написані прізвища особи - власника земельної ділянки з кадастровим номером 4823680300:01:000:0167 в одну літеру, а саме, пропуску літери «ч», внаслідок чого власником вказаної спірної земельної ділянки є ОСОБА_13 , а не особа, зазначена в Реєстрі речових прав на нерухоме майно - ОСОБА_1 .
Встановивши наведені обставини, суд керується наступним.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
При цьому, за змістом частини першої, четвертою та п'ятою статті 82 ЦПК України звільняються від доказування: обставини, які визнаються учасниками справи, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання; обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, якщо у ній беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом; обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, також не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Суд зауважує, згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 20.12.1991 № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (у редакції, чинній на момент створення Фермерського господарства «Леся», селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.
За частиною першою статті 4 та частиною першою статті 5 Закону № 2009-XII право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір. Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2009-XII після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.
Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.
Суд звертає увагу на те, що про набуття права користування на земельну ділянку безпосередньо фермерським господарством після його створення неодноразово зазначалось у близьких за змістом висновках Великої Палати Верховного Суду щодо орендних правовідносин, відповідно до яких після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов'язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації (постанови від 13.03.2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22.08.2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 27.03.2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 26.06.2019 у справі № 628/778/18, від 02.10.2019 року у справі №922/538/19).
При цьому суд враховує, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства (див. п. 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 по справі № 922/989/18).
Умови надання земель для ведення селянського (фермерського) господарства були визначені в статті 50 ЗК України (в редакції 1990 року із змінами та доповненнями станом на 1994 рік). Так, згідно зі статтею 50 вказаної редакції Кодексу, громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.
Передача земельної ділянки у приватну власність або надання її в користування здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених у встановленому порядку.
Згідно зі статтею 51 цього Кодексу, громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської. Районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства. Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання в користування відповідна Рада народних депутатів розглядає у місячний строк і у разі згоди замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації розробку проекту її відведення.
У зв'язку із викладеним, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов'язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства.
Як встановлено судом з матеріалів справи, після відведення земельної ділянки ОСОБА_4 площею 50,0 га, на підставі розпорядження Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області від 18.06.1997 року № 36 було надано згоду на відведення ОСОБА_4 безоплатно у приватну власність однієї середньої земельної частки по Олександрівській сільській раді, площею 6,0 га та залишено у користуванні ФГ «Леся» 43,2 га із раніше наданих земель у користуванні.
На підставі рішення Казанківської районної ради Миколаївської області від 21.11.1997 року № 140/17 було затверджено Технічну документацію по складанню для відведення державних актів на землю селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_4 та відведено безоплатно у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 6,0 га із земель, які належали на праві постійного користування ФГ «Леся», площею 50,0 га.
Пунктом 2 вказаного рішення було зобов'язано Миколаївську філію Інституту землекористування скласти державні акти на право постійного користування землею та на право приватної власності на землю.
На виконання вказаного рішення, ОСОБА_4 було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 44,0 га, серії МК № 013622 та Державний акт про право приватної власності на земельну ділянку, площею 6 га, серії МК № 1624.
Сам зміст розпорядження Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області № 36 від 18.06.1997 року, підтверджує, що спірна земельна ділянка вже знаходилась у користуванні СФГ «Леся», оскільки розпорядженням залишено (а не надано повторно) в постійному користуванні 44,0 га із земель селянського (фермерського) господарства «Леся» в межах території Олександрівської сільської ради.
Враховуючи наведене у сукупності, суд зазначає про доведення позивачем обставини наявності у нього права користування земельною ділянкою, площею 34,3409 га (за мінусом земельної ділянки, площею 9,66 га, відведених у власність ОСОБА_5 ), яка була надана та знаходилась в користуванні в користування ФГ «Леся».
Наведені обставини також було встановлено постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 року у справі № 915/1407/20, яке набрало законної сили, та не були спростовані стороною позивача у справі. Суд не може ігнорувати вказану постанову, якою між іншим, було визнано за селянським (фермерським) господарством «Леся» право постійного користування земельною ділянкою площею 34,3409 га на території Володимирівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області (до якої, в результаті об'єднання територіальних громад приєдналася Олександрівська сільська рада Казанківського району Миколаївської області), призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім'я ОСОБА_4 відповідно до Державного акту на підставі рішення Олександрівської сільської ради народних депутатів № 3113 від 29.12.1992 року та Державного акту на право постійного користування землею від 12.03.1998 року на підставі рішення Казанківської районної ради Миколаївської області № 140-17 від 21.11.1997 року.
Проаналізувавши надані сторонами докази на підтвердження обставини співпадіння (накладання) земельних ділянок, суд доходить висновку про доведеність такої обставини.
Такі висновки судом зроблені з огляду на наявних в матеріалах справи доказів.
Так, на замовлення гр. ОСОБА_5 (договір від 29.2024 року № 53/24) у 2024 році ФОП ОСОБА_14 (Сертифікат інженера-землевпорядника № 001409 від 03.01.2013 року) було складено технічний звіт топографо-геодезичних робіт на земельній ділянці в межах території Володимирівської (ОТГ) сільської ради Баштанського району Миколаївської області. Складено каталог координат та відомость врахування площь земельної ділянки. За результатами кадастрової зйомки складено план кадастрової зйомки, на якому відображено прилеглу територію та технічний звіт топографо-геодезичних робіт (а.с. 208 - 225, Т.2).
Згідно плану кадастрової зйомки земельних ділянок та співставленні данних ДЗК встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 4823680300:01:000:0167, 4823680300:01:000:0168, 4823680300:01:000:0169 розташовані повністю (накладаються) на земельну ділянку, надану ОСОБА_4 в постійне користування плошею 44,0 га згідно державного акту на право постійного користування землею серії МК № 013622.
Виконавуць вказаних робіт сертифіктований інжерер-землевпорядник ОСОБА_14 надав суду письмові пояснення з яких вбачається що він є сертифікованим спеціалістом із землевпорядних робіт та має значний досвіт у галузі землевпорядкування. В 2003 році ним, на замовлення громадян були виконані кадастрова зйомка земельних ділянок за наслідками яких ним було складено технічний звіт топографо-геодезичних робіт. Внаслідок проведених робіт ним однозначно зроблено висновое що земельні ділянки з кадастровими номерами 4823680300:01:000:0167, 4823680300:01:000:0168 та 4823680300:01:000:0169, повністю знаходяться в межах земельної ділянки, переданої колишньому засновнику ФГ «Леся» в постійне користування.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. У судді відсутні будь-які підстави, які б давали можливість вважати, що вищевказані докази є сумнівними та неправдивими, відсутні, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи.
З урахуванням встановлених судом обставин, сукупність досліджених доказів, з огляду на положення ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до яких земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом, за відсутності добровільної відмови позивача від права користування чи припинення такого права у встановленому законом порядку, свідчить про відсутність, поза розумним сумнівом, підстав для передачі спірних новостворених земельних ділянок з кадастровими номерами 4823680300:01:000:0167, 4823680300:01:000:0168 та 4823680300:01:000:0169 у власність іншим особам (відповідачам).
Відповідно до ч. 1 ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Згідно ч. 1, 3 ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, витребування спірної земельної ділянки.
Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності (користуванні), відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, суперечать конструкції захисту прав добросовісного набувача, не відповідають нормам права, які побудовані на оцінці балансу інтересів між власником, який втратив володіння майном, та добросовісним набувачем, а отже є неефективними.
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Аналогічна правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в Постанові від 22 січня 2020 року по справі №910/1809/18, де суд зазначив наступне:
«Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, в яких на підставі цих рішень виникли права та були надалі відчужені. Крім того, підстави витребування майна у добросовісного володільця регулюється статтею 388 ЦК України, а не незаконним володільцем, підстави витребування майна від якого унормовано у статті 387 ЦК України».
За обставин цієї справи витребування майна є ефективним способом поновлення порушених прав ФГ «Леся» законним, пропорційним та виправданим заходом, який переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, а тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За вказаних обставин, враховуючи, що передання у власність земельних ділянок, яка фактично перебуває у постійному користування ФГ «Леся», що також підтверджено судовим рішенням, є порушенням законних права позивача, обмежує його у здійсненні реалізації його права користування землею, суд зауважує, що вимоги позивача про витребування майна (земельних ділянок) з чужого незаконного володіння є підставними та підлягають частковому задоволеню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача сплачені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 10-13, 96, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позовну заяву фермерського господарства «Леся» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про витребування майна з чужого незаконного володіння, - задовольнити частково.
Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь фермерського господарства «Леся» земельну ділянку, площею 2,00 га ріллі, з кадастровим номером 4823680300:01:000:0168, з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах території Володимирівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області;
Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь фермерського господарства «Леся» земельну ділянку, площею 2,00 га ріллі, з кадастровим номером 4823680300:01:000:0169, з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах території Володимирівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області;
В решті позовних вимог Фермерського господарства «Леся», - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фермерського господарства «Леся» 2684 (дві тисячі шістьсот вісімдесят чотири) гривень 00 копійок сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь фермерського господарства «Леся» 2684 (дві тисячі шістьсот вісімдесят чотири) гривень 00 копійок сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03.04.2026 року.
Відомості про сторони:
Позивач: Фермерське господарство «Леся», юридична адреса: 56062, Миколаївська область, Баштанський район, с. Олександрівка, ЄДРПОУ: 20897357.
Відповідач 1): ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач 2): ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
Відповідач 3): ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя: Х.В. Іщенко