Справа № 487/6179/20
Провадження № 1-кс/487/1752/26
13.04.2026 м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , розглянувши скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність старшого дізнавача СД Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 щодо незакриття кримінального провадження,-
ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді із скаргою в порядку ст. 303 КПК України, в якій просив визнати протиправною бездіяльність старшого дізнавача СД Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_3 , яка полягає у неприйнятті рішення про закриття кримінального провадження № 12020155030000812 від 22.10.2020 у зв'язку із закінченням строків давності; зобов'язати дізнавача СД Микооаївського РУП ГУНП в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_4 винести постанову про закриття зазначеного кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України та вжити заходів для зняття арешту з автомобіля Opel Vectra (д.н.з. НОМЕР_1 ) і повернення його власнику.
Вивчивши скаргу, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною першою ст. 24 КПК України визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частина 1 ст. 303 КПК України містить вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування серед яких:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу (ч. 2 ст. 303 КПК України).
Зазначені у ч. 1 ст. 303 КПК України положення щодо можливості оскарження конкретних дій, бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора не дають жодних підстав для різного (неоднозначного) їх тлумачення.
Наведений у даній статті перелік рішень, дій або бездіяльності, що може бути предметом оскарження, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26 березня 2019 року у справі за № 807/1456/17, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Фактично ОСОБА_2 незгодний з тим, що, незважаючи на сплив строків давності у кримінальному провадженні № 12020155030000812 від 22.10.2020, дізнавач не приймає рішення про закриття провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, що позбавляє його права на вільне користування власністю, зокрема транспортним засобом, на який накладений арешт.
Порядок закриття кримінального провадження визначений ст. 284 КПК України.
Так, відповідно до п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора (ч. 4 ст. 284 КПК України).
Крім того, пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК України, на підставі якого подана скарга, передбачено право оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає, зокрема, у нездійсненні інших процесуальних дій, що передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий, дізнавач або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим, дізнавачем чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Таким чином, зазначена норма КПК дозволяє звернутися до слідчого судді зі скаргою не на будь-яку бездіяльність слідчого, прокурора, а лише щодо їх обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований КПК.
Наведені вище норми пункту 3-1 частини 1 статті 284 КПК жодним чином не визначають строк, у який має бути закрито кримінальне провадження в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Слідчий суддя вважає, що вимоги скарги ОСОБА_2 не можуть бути предметом розгляду слідчим суддею в порядку статті 303 КПК України. Скарга ОСОБА_2 не містить будь-яких інших вимог щодо оскарженням бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, пов'язаної із нездійсненням процесуальних дій, які слідчий, дізнавач чи прокурор зобов'язані вчинити саме у визначений Кримінальним процесуальним кодексом строк, але з різних причин їх не вчиняють.
Норми кримінально-процесуального закону не наділяють слідчого суддю повноваженнями визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий, дізнавач або прокурор у конкретному кримінальному провадженні, оскільки таким чином суддя втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично прийме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (ч. 3 ст. 22 КПК).
Відповідно до ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
За таких обставин, оскільки оскаржувана у даному випадку бездіяльність дізнавача не передбачена ст. 303 КПК України, і рішення зобов'язати дізнавача закрити кримінальне провадження виходить за межі повноважень слідчого судді, слід відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність дізнавача у кримінальному провадженні № 12020155030000812 від 22.10.2020.
Керуючись ст. ст. 303, 304 КПК України, слідчий суддя,-
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність старшого дізнавача СД Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 щодо незакриття кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1