справа №176/1534/25
провадження №2/176/337/26
Іменем України
13 квітня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Гусейнов К.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В квітні 2025 року до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №482397-КС-003 від 23.01.2024 року в сумі 30407,38 грн та судових витрат у розмірі 2422,4 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №482397-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «БізПозика» 23.01.2024 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір №482397-КС-003 про надання кредиту.
23.01.2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №482397-КС-003 про надання кредиту, на умовах, визначених офертою.
Зі своєї сторони ТОВ «БізПозика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 23.01.2024 року між ТОВ «БізПозика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №482397-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.1 Договору кредиту, ТОВ «БізПозика» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 7000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.
Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,15407143 процентів за кожен день користування Кредитом.
Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
ТОВ «БізПозика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 7000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
Відповідно до пункту 2 Договору протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Відповідно до п.5.1. Правил, які у відповідності до пункту 10 Кредитного договору є його невід'ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту Позичальнику до закінчення терміну дії Договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування.
Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 31.03.2024 року утворилась заборгованість за Договором №482397-КС-003 про надання кредиту, в розмірі 30407,38 грн, що складається з:
- Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 7000 грн;
- Суми прострочених платежів по процентах - 22357,38 грн;
- Суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн;
- Суми прострочених платежів за комісією - 1050 грн.
ОСОБА_1 , через веб-сайт Кредитодавця шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, увійшов до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку.
Відповідно до п.п.3.1.1. Правил Після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор.
У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу (п.п. 3.1.2, 3.1.3 Правил).
ТОВ «БізПозика» 23.01.2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №482397-КС-003 про надання кредиту.
Відповідь Заявника/Позичальника, якому адресована пропозиція укласти Договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення Кредитодавцю.
23.01.2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №482397-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора UA-0944, (направленого Позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 , вказаного Позичальником в Заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення.
Згідно з п.п.4.4.4. Правил Позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
На виконання вимог, у тому числі, п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 11.02.2021 року №16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до пункту 5 Правил Кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.
Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на тому, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).
Отже, як вбачається з умов даного кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», встановлення комісії за надання кредиту, є правомірним, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №482397-КС-003 від 23.01.2024 року в сумі 30407,38 грн та судові витрати у розмірі 2422,2 грн.
Заочним рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2025 року позов ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено, стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №482397-КС-003 про надання кредиту від 23.01.2024 рокув сумі 30407 (тридцять тисяч чотириста сім) гривень 38 копійок, яка складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 7000,00 грн;- суми прострочених платежів по процентах - 22357,38 грн;- суми прострочених платежів за комісією - 1050,00 грн.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2025 року заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 серпня 2025 року у цивільній справі №176/1534/25 за позовом ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було скасовано, розгляд справи постановлено провести в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Позивач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлений належним чином, заперечень щодо розгляду справи без повідомлення сторін не подав.
15 жовтня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Попович О.О. на адресу суду надійшов відзив, в якому вона просила в задоволенні позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 в частині стягнення відсотків та комісії відмовити в повному обсязі.
У відзиві представник відповідача зазначила, що відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 року, ОСОБА_1 призваний на військову службу за мобілізацією до Збройних Сил України з 23.01.2025 року, що підтверджується даними військового квитка та довідкою військової частини за місцем несення служби, а також він є військовослужбовцем, який брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, забезпечення її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період з 21.03.2025 року по 15.09.2025 року, у зв'язку з чим на відповідача поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: - він звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом, а позивач ТОВ «Бізнес Позика» під час дії особливого періоду не мало права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов'язані їх списати.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 року у справі № 502/1438/18.
Отже, представник відповідача звертає увагу суду, що зазначеним вище Законом заборонено нарахування відсотків за користування кредитом.
Відповідно до розрахунку процентів позивач нараховує їх за період з 23.01.2024 року по 09.07.2024 року у розмірі 22 357,38 грн.
Разом з тим, на думку представника позивача, вказана сума відсотків з огляду на сам розмір позики 7000,00 грн, більше, ніж вдвічі перевищує саму суму позики та є явно завищеною, не відповідає передбаченим у ч.3 ст. 509 та ч.ч.1, 2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Таким чином, застосовуючи аналогію, представник відповідача вважає, що заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 22357,38 грн не є співмірною сумі кредиту у 7000,00 грн за вищевказаним кредитним договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав позичальника, як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно завищеної суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, а тому просить у задоволені даної вимоги відмовити.
Крім того, позивач, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, також просить стягнути заборгованість за комісією в сумі 1050,00 грн. Однак, на думку представника відповідача, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.
Таким чином, представник відповідача вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості по сплаті комісії за кредитом у розмірі 1050,00 грн є незаконною та безпідставною.
20 жовтня 2025 року від ТОВ «Бізнес Позика» на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник зазначив, що відзив вважає безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Позивач позивача звертає увагу суду, що у відзиві на позовну заяву сторона відповідача не заперечує укладення Кредитного договору з позивачем, отримання кредитних коштів за Кредитним договором, наявність заборгованості за Кредитним договором.
Також, представник позивача звертає увагу суду, що у ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» йдеться саме про не нарахування процентів (після набрання чинності змін до цієї норми), а не про списання всіх процентів, які були нараховані до набрання чинності змін до цієї норми.
Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, конструкція ч.15 ст.14 Закону № 2011-ХІІ не передбачає звільнення військовослужбовців та членів їхніх сімей від сплати відсотків за користування кредитом, а лише визначає умови, за яких такі відсотки не нараховуються. Законодавець чітко встановив, що ці умови пов'язані з певними періодами проходження військової служби. Враховуючи це, представник позивача вважає, що підстав для застосування принципу зворотної дії закону в часі до спірних правовідносин не вбачається.
Також, представник позивача звертає увагу суду на те, що ч.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає звільнення військовослужбовців від обов'язку по сплаті комісії за надання кредиту.
23.01.2024 року між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір. Відповідно до п. 2.7. Кредитного договору, термін дії договору: до 09.07.2024 року.
Представник позивача звертає увагу суду на те, що стороною відповідача разом із відзивом на позовну заяву було надано витяг із військового квитка, копії довідок та посвідчення УБД.
Із наданого витягу із військового квитка вбачається, що Відповідача було призвано до ЗСУ 23.01.2025 року, тобто, відповідач став військовим вже після закінчення строку дії Кредитного договору (09.07.2024 року).
Із наданої копії довідки від 19.09.2025 року вбачається, що відповідач перебував на військовій службі із 23.01.2025 року по 15.09.2025 року, тобто, після закінчення строку дії Кредитного договору (09.07.2024 року).
Із наданої копії посвідчення УБД вбачається, що відповідач його отримав 25.08.2025 року, тобто, після закінчення строку дії Кредитного договору (09.07.2024 року).
Позивач вважає, що відповідач не надав суду жодних належних, достовірних та достатніх доказів того, що справді саме відповідач по справі перебував на військовій службі саме протягом строку дії Кредитного договору, а саме з 23.01.2024 року по 09.07.2024 року, що було б правовою підставою для застосування норми ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів військовослужбовцям.
Також, представник позивача звертає увагу суду, що кредитодавець жодним чином не обмежував час на ознайомлення позичальника з умовами Кредитного договору та Правилами; позичальник добровільно погодився з умовами Кредитного договору та погодився його виконувати (що відповідає принципу свободи договору, який встановлений у статті 627 ЦК України), якби позичальника не влаштовували умови Кредитного договору, він міг його просто не укладати; протягом строку дії Кредитного договору та/або після його закінчення позичальник не звернувся із заявою про розірвання Кредитного договору та/або визнання Кредитного договору недійсним в цілому або його окремих частин.
Щодо правомірності нарахування комісії представник позивача зазначає наступне.
Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, Кредитодавець надає позичальнику грошові кошти на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».
Відповідно до п.2.5. Кредитного договору, комісія за надання кредиту становить 1 050,00 грн.
Також, представник позивача зазначає, що обов'язок відповідача щодо сплати зокрема комісії за надання кредиту передбачений у Паспорті споживчого кредиту до Кредитного договору, де також викладений графік платежів за Кредитним договором, який чітко передбачає сплату відповідачем платежів на погашення заборгованості за тілом, процентами та комісією за надання кредиту.
Представник позивача звертає увагу суду, що всі істотні умови Кредитного договору, зокрема тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту, строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені не у Правилах надання кредитів чи Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами), а у Кредитному договорі, який уклав яідповідач шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
У зв'язку з вищевикладеним представник позивача просив врахувати викладену у даній Відповіді на відзив та додатках до неї інформацію при вирішенні судової справи та зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, 23.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № №482397-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.31-35).
ТОВ «БІЗПОЗИКА» 23.01.2024 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір №482397-КС-003 про надання кредиту (а.с.37-41).
23.01.2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №482397-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с.42-46).
Зі своєї сторони ТОВ «БізПозика» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено (а.с.47-48).
Таким чином, 23.01.2024 року між ТОВ «БізПозика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №482397-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.2.1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 7000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».
Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 2,00000000 процентів за кожен день користування Кредитом.
Пунктом 3.2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п.2.4 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п.3.2.3 та Додатку №1 до Договору.
Пунктом 3.2.3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Крім того, вищезазначені умови кредитування були доведені до відома відповідача перед укладенням договору, про що свідчить паспорт споживчого кредиту від 23.01.2024 року, який підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.28-30).
ТОВ «БізПозика» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 7000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_3 (котрий Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про здійснення переказу грошових коштів (а.с.48).
Відповідно до п.5.2. Правил, які є невід'ємною частиною кредитного договору, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту Позичальнику до закінчення терміну дії Договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування (а.с.49-58).
У відповідь на запит згідно ухвали Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області АТ КБ «ПриватБанк» повідомив суд, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_5 ).
Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 за період 23.01.2024 - 09.07.2024, наданої АТ КБ «ПриватБанк» відповідачу ОСОБА_1 23.01.2024 року на карту № НОМЕР_2 було зараховано 7000 грн (а.с.81-86).
Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 31.03.2025 року утворилась заборгованість за Договором №482397-КС-003 про надання кредиту, в розмірі 30407,38 грн (а.с.24-26), що складається з:
- Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 7000,00 грн;
- Суми прострочених платежів по процентах - 22357,38 грн;
- Суми прострочених платежів за комісією - 1050 грн.
ОСОБА_1 , через веб-сайт Кредитодавця шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, увійшла до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку.
Відповідно до п.п.3.1.1 Правил після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор.
У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта втрачає чинність (п.п.3.1.3 Правил).
ТОВ «БізПозика» 23.01.2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №482397-КС-003 про надання кредиту.
Відповідь Заявника/Позичальника, якому адресована пропозиція укласти Договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення Кредитодавцю.
23.01.2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №482397-КС-003 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора UA-0944, (направленого Позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 , вказаного Позичальником в Заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту.
Згідно ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Згідно ст.ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму, або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 610, 612 ЦК України - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Доводи представника відповідача про те, що з 23.01.2025 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України і є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому має право на звільнення від сплати процентів за користування кредитом, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Статтю 14 цього Закону було доповнено п.п. 3 п. 4 ч.15 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року № 1275-VІІ.
Пункт 3 Прикінцевих положень зазначеного Закону передбачено поширення дії, зокрема, п.п. 3 п. 4 розділу І цього Закону на військовослужбовців із початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 482397-КС-003 укладено 23.01.2024 року, ОСОБА_1 лише з 23 січня 2025 року був мобілізований до Збройних сил України, таким чином кредитний договір укладено між сторонами раніше на 1 рік до мобілізації відповідача.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування положень ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до спірних правовідносин, оскільки кредитний договір було укладено до мобілізації скаржника до Збройних Сил України.
Разом з цим, вказаний закон не містить норм, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду (п.77 постанови Верховного Суду від № 426/4264/19 від 04 вересня 2024 року).
Як було зазначено вище, сторонами погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, який відповідно до розрахунку заборгованості, складає 22357,38 грн, що в рази перевищує суму отриману відповідачем у кредит 7 000,00 грн,
Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Бізнес Позика», які викладені в декількох значних за об'ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.
Щодо нарахування та сплати відсотків, які є явно завищені, та не відповідають передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками фізичними особами.
Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).
Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 22357,38 грн, не є співрозмірною сумі кредиту у 7000,00 грн за договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів після закінчення пільгового періоду кредитування, суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів.
Щодо доводів відповідача про неправомірне нарахування комісії суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 482397-КС-003 від 23.01.2024 року слід задовольнити частково, в розмірі основної суми боргу за наданим кредитом, які складають 7000 грн, відсотки у розмірі 7000 грн та комісію у розмірі 1050 грн.
Згідно п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1198,95 грн (15050 х 2422,4 / 30407,38 грн).
Керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 612, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 12, 141, 258, 259, 265,273,354,355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ 41084239, юридична адреса: м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411, заборгованість за Договором №482397-КС-003 про надання кредиту від 23.01.2024 рокув сумі 15050 (п'ятнадцять тисяч п'ятдесят) гривень 00 копійок, яка складається з:
- Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 7000,00 грн;
- Суми прострочених платежів по процентах - 7000,00 грн;
- Суми прострочених платежів за комісією - 1050,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ 41084239, юридична адреса: м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, офіс 411, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1198 гривень 95 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ