Справа № 201/4716/26
Провадження № 1-кс/201/1289/2026
07 квітня 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 (ВКЗ), захисника ОСОБА_4 (ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУ СБУ в Донецькій і Луганській областях ОСОБА_5 , погодженого прокурором відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, у кримінальному провадженні № 22026051000000208, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.03.2026 року, -
Короткий виклад клопотання.
Слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому зазначив про встановлені обставини кримінального провадження, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваної у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, яка до слідчого за викликами не з'являється, перебуває на тимчасово окупованій території, її оголошено у розшук, про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому просив в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрати їй запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Позиції учасників.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі з підстав, вказаних в клопотанні.
Захисник проти задоволення клопотання заперечив, висловився про необізнаність його підзахисної про кримінальне переслідування щодо неї, просив у його задоволенні відмовити.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН), до складу якої входять Україна, російська федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав і резолюціями: від 16.12.1970 № 2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21.12.1965 № 2131 (XX), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав і про обмеження їх незалежності і суверенітету від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), що містить визначення агресії, визначено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію або втручання у будь-якій формі або з якої б то не було причини у внутрішні і зовнішні справи інших держав. Закріплені обов'язки держав утримуватися від: збройної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; надання сприяння, заохочення або підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на своїй території навчання, фінансування і вербування найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада УРСР проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов'язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
Всупереч вказаним нормам Президент російської федерації, а також інші представники влади російської федерації, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України.
З цією метою 22.02.2022 Президент російської федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані Державною думою та Радою Федерації Федеральних Зборів російської федерації.
В цей же день Президент російської федерації, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до Ради Федерації Федеральних Зборів російської федерації звернення про використання Збройних Сил російської федерації за межами російської федерації, яке було задоволено.
Керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей 23.02.2022 звернулися до Президента російської федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».
Президент російської федерації 24.02.2022 оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів Збройних Сил російської федерації на територію України.
Після цього, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці Збройних Сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України через лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Київській, Сумській, Чернігівській та інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.
Указані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об'єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна і міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
24 лютого 2022 російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. Указом Президента України № 573/2022 від 12 серпня 2022 року його строк неодноразово продовжено та діє до теперішнього часу .
Згідно переліку затвердженого наказом № 376 від 28 лютого 2025 року Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Маріупольський район Донецької області включений до Переліку тимчасово окупованих російською федерацією з 20.05.2022.
Законом України від 22.05.2022 № 2265-IX «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського тоталітарного режиму в Україну» російська федерація визнана державою - терористом (державою - агресором).
На окупованій території Донецької області, представники окупаційної адміністрації, не пізніше квітня 2022 року створили заклад освіти під назвою так зване «Федеральное Государственное бюджетное образовательное учереждение высшего образования «Мариупольский государственный университет имени А.И. Куинджи» (далі - ФГБОУ ВО «Мариупольський государственный университет имени А.И. Куинджи»), який розташований за адресою: проспект Будівельників, будинок 129 А, місто Маріуполь Донецька область.
У створеному на окупованій території навчальному закладі здійснюється навчання за законодавством та стандартами освіти держави-агресора.
Разом з цим, стандарти освіти нашої держави та рф мають відмінності.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про освіту», заклад освіти - юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність. Згідно зі ст. 10 цього Закону, складниками системи освіти є: дошкільна, позашкільна, повна загальна середня, спеціалізована, професійна (професійно-технічна), фахова передвища, вища освіта, освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Окрім згаданого Закону, організацію та здійснення освітньої діяльності, залежно від рівнів освіти й типів навчальних закладів, регулюють спеціальні закони, у тому числі Закон України «Про вищу освіту», яким визначено поняття та зміст стандартів освіти за цим рівнем і видом освіти.
Положеннями ст. 28 Закону України «Про вищу освіту» в Україні діють заклади вищої освіти, до яких відносяться: університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) заклад вищої освіти, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про освіту» стандарт освіти визначає вимоги до обов'язкових компетентностей та результатів навчання здобувача освіти відповідного рівня, загальний обсяг навчального навантаження здобувачів освіти, інші складники, передбачені спеціальними законами. Стандарти освіти розробляються та затверджуються у порядку, визначеному спеціальними законами та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, єдиними стандартами освіти в нашій державі Україна визначаються лише, ті які визначено спеціальними законами та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 10 вказаного Закону визначено, що стандарти вищої освіти, це сукупність вимог до освітніх програм вищої освіти, які є спеціальними для всіх освітніх програм у межах певного рівня вищої освіти та спеціальності.
Стандарти вищої освіти розробляються для кожного рівня вищої освіти в межах кожної спеціальності відповідно до Національної рамки кваліфікацій і використовуються для визначення та оцінювання якості вищої освіти та результатів освітньої діяльності закладів вищої освіти (наукових установ), результатів навчання за відповідними спеціальностями.
Заклад вищої освіти на підставі відповідної освітньої програми розробляє навчальний план, що визначає перелік та обсяг освітніх компонентів у кредитах ЄКТС, їх логічну послідовність, форми організації освітнього процесу, види та обсяг навчальних занять, графік навчального процесу, форми поточного і підсумкового контролю, що забезпечують досягнення здобувачем відповідного ступеня вищої освіти програмних результатів навчання.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 «Федерального закона «Об образовании в Российской Федерации» від 29.12.2012 № 273-ФЗ (далі - закон № 273-ФЗ) в освітніх організаціях освітня діяльність здійснюється на державній мові російської федерації, тобто «русаком языке». Викладання та вивчення державної мови російської федерації в рамках освітніх програм, що мають державну акредитацію, здійснюються відповідно до федеральних державних освітніх стандартів та освітніх стандартів.
Відповідно до п. 6 ст. 2 закону № 273-ФЗ федеральний державний освітній стандарт - сукупність обов'язкових вимог до освіти певного рівня та (або) до професії, спеціальності та напряму підготовки, затверджених залежно від рівня освіти федеральним органом виконавчої влади, що здійснює функції з вироблення та реалізації державної політики та нормативно-правового регулювання у сфері загальної освіти, або федеральним органом виконавчої влади, що здійснює функції з вироблення та реалізації державної політики та нормативно-правового регулювання у сфері вищої освіти.
ФГОС є обов'язковим до застосування всіма закладами вищої освіти РФ, які мають державну акредитацію. Відповідно до Федерального закону від 29 грудня 2012 року № 273-ФЗ «Об образовании в Российской Федерации», передбачено, що освітні організації вищої освіти, яким надано статус «федерального університету» (зокрема, «Маріупольський державний університет імені А. І. Куїнджі» має такий статус), а також федеральні державні заклади вищої освіти, перелік яких затверджується указом Президента Російської Федерації, мають право самостійно розробляти та затверджувати освітні стандарти за всіма рівнями вищої освіти. Водночас вимоги до умов реалізації освітніх програм і результатів їх освоєння, що містяться в таких стандартах, не можуть бути нижчими за відповідні вимоги федеральних державних освітніх стандартів.
Встановлено, що ОСОБА_6 , перебуваючи на території окупованого м. Маріуполь Донецької області, усвідомлюючи, що в Україні введено воєнний стан, добровільно погодилася на співпрацю з окупаційною владою російської федерації, та не пізніше вересня 2022 року (точний час не встановлено), добровільно працевлаштувалася до створеного окупаційною владою, так званого «Мариупольского государственного университета имени А.И. Куинджи», розташованого за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, просп. Будівельників, буд. 129а, в якому обійняла посаду пов'язану з організацією освітнього процесу та впровадженням стандартів освіти держави - агресора у даному закладі освіти, а саме: т. зв. «заведующей кафедрой английской филологии факультета иностранных языков».
Продовжуючи виконувати свій злочинний умисел, маючи мету, направлену на здійснення дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти, ОСОБА_6 , перебуваючи за вищевказаною адресою, з вересня 2022 року по березень 2023, обіймаючи вищезазначену посаду у так званому ФГБОУ ВО «Мариупольский государственный университет имени А.И. Куинджи»», згідно з посадовими обов'язками керівника структурного підрозділу освітньої установи, передбаченими чинним законодавством держави-агресора рф, з урахуванням вимог закону № 273-ФЗ, ФГОС № 413, а також «Должностной инструкции заведующего кафедры», затвердженої Наказом Мінздравсоцрозвитку Росії від 11.01.2011 № 1н, в редакції Наказу Мінпраці рф від 25.01.2023 № 39 виконує покладені на неї наступні функції:
- організує поточне та перспективне планування діяльності структурного підрозділу з урахуванням цілей, завдань та напрямків, для реалізації яких воно створено;
- забезпечує виконання державних освітніх стандартів;
- створює умови для формування у студентів основних складових компетентності, що забезпечує успішність майбутньої професійної діяльності випускників;
- проводить моніторинг та оцінку якості проведення викладачами всіх видів навчальних занять з навчальних курсів, що куруються, дисциплін (модулів), організації дослідницької, проектної та іншої діяльності учнів;
- регулярно проводить засідання кафедри по обслуговуванню поточних питань з навчальної, наукової, методичної діяльності працівників кафедри та виховної діяльності;
- надає та затверджує декану факультету плани робіт кафедри та індивідуальні плани роботи викладачів кафедри;
- здійснює розподіл педагогічного навантаження та функціональних обов'язків між працівниками кафедри та контролює своєчасність та якість їх виконання.
Обіймаючи посаду т.зв. «заведующего кафедры английской филологии факультета иностранных языков» ОСОБА_6 розробляла та затверджувала на засіданнях робочі програми, а саме:
? «рабочую программу производственной практики (по специальности)» за напрямом підготовки «45.04.02 Лингвистика» для студентів очної/заочної форм навчання магістратури, яка була затверджена протоколом від 08.09.2022 №2 на засіданні «кафедры английской филологии факультета иностранных языков» т. зв. «Мариупольского государственного университета», про що свідчить підпис т. зв. «заведующего кафедрой английской филологии факультета иностранных языков» ОСОБА_6 ;
? «рабочую программу производственной практики (научно - исследовательской работы)» за напрямом підготовки «45.04.02 Лингвистика» для студентів очної/заочної форм навчання магістратури, яка була затверджена протоколом від 08.09.2022 №2 на засіданні «кафедры английской филологии факультета иностранных языков» т. зв. «Мариупольского государственного университета», про що свідчить підпис т. зв. «заведующего кафедрой английской филологии факультета иностранных языков» ОСОБА_6 ;
? «рабочую программу производственной преддипломной практики (научно - исследовательской работы)» за напрямом підготовки «45.04.02 Лингвистика» для студентів очної форми навчання магістратури, яка була розроблена та затверджена протоколом від 08.09.2022 №2 на засіданні «кафедры английской филологии факультета иностранных языков» т. зв. «Мариупольского государственного университета», про що свідчить підпис т. зв. «заведующего кафедрой английской филологии факультета иностранных языков» ОСОБА_6 ;
? «рабочую программу производственной практики (научно - исследовательской работы)» за напрямом підготовки «45.04.01 Филология» для студентів очної/заочної форм навчання магістратури, яка була розроблена та затверджена протоколом від 08.09.2022 №2 на засіданні «кафедры английской филологии факультета иностранных языков» т. зв. «Мариупольского государственного университета», про що свідчить підпис т. зв. «заведующего кафедрой английской филологии факультета иностранных языков» ОСОБА_6 ;
? «рабочую программу производственной практики (по специальности)» за напрямом підготовки «45.04.01 Филология» для студентів очної/заочної форм навчання магістратури, яка була розроблена та затверджена протоколом від 08.09.2022 №2 на засіданні «кафедры английской филологии факультета иностранных языков» т. зв. «Мариупольского государственного университета», про що свідчить підпис т. зв. «заведующего кафедрой английской филологии факультета иностранных языков» ОСОБА_6 ;
? «рабочую программу производственной практики (педагогической)» за напрямом підготовки «45.04.02 Лингвистика» для студентів очної/заочної форм навчання магістратури, яка була розроблена та затверджена протоколом від 08.09.2022 №2 на засіданні «кафедры английской филологии факультета иностранных языков» т. зв. «Мариупольского государственного университета», про що свідчить підпис т. зв. «заведующего кафедрой английской филологии факультета иностранных языков» ОСОБА_6 ;
? «рабочую программу производственной преддипломной практики» за напрямом підготовки «45.04.01 Филология» для студентів очної/заочної форм навчання магістратури, яка була розроблена та затверджена протоколом від 08.09.2022 №2 на засіданні «кафедры английской филологии факультета иностранных языков» т. зв. «Мариупольского государственного университета», про що свідчить підпис т. зв. «заведующего кафедрой английской филологии факультета иностранных языков» ОСОБА_6 ;
? «рабочую программу производственной практики (по филологическим дисциплинам)» за напрямом підготовки «45.04.01 Филология» для студентів очної/заочної форм навчання магістратури, яка була розроблена та затверджена протоколом від 08.09.2022 №2 на засіданні «кафедры английской филологии факультета иностранных языков» т. зв. «Мариупольского государственного университета», про що свідчить підпис т. зв. «заведующего кафедрой английской филологии факультета иностранных языков» ОСОБА_6 ..
Згідно матеріалів оглядів, встановлено, що ОСОБА_6 , крім вчинення вище вказаних дій, брала участь у заходах ідеологічного та політичного спрямування.
Так, у вересні 2022 року вказана особа разом з іншими викладачами т. зв. «Мариупольского государственного университета» організувала для студентів вказаного навчального закладу флешмоб «НАШ ФЛАГ» та особисто взяла в ньому участь.
Таким чином, громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народження, підозрюється у здійсненні громадянином України дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.
Щодо обґрунтованої підозри.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murray v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.94, п. 55).
Уявлення про "обґрунтовану підозру" має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка оголосила про підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні такого кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- висновком судової портретної експертизи №СЕ-19,104-26/3717-ФП від 05.02.2026;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 21.11.2025
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_7 від 21.11.2025;
- протоколом огляду зі свідком ОСОБА_7 від 21.11.2025;
- протоколом огляду зі свідком ОСОБА_7 від 21.11.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 21.11.2025;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_8 від 21.11.2025;
- протоколом огляду зі свідком ОСОБА_8 від 21.11.2025
- протоколами огляду мережі Інтернет;
- матеріалами, отриманими від співробітників оперативного підрозділу за результатами виконання ними доручення слідчого по кримінальному провадженню.
Таким чином, ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у здійсненні громадянином України дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваної із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Щодо належного повідомлення про підозру і набуття статусу підозрюваної.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Главою 11 КПК України визначається порядок виклику слідчим, прокурором, судовий виклик і привід.
Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою-сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, воєнним станом в Україні, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повідомлення про підозру та повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278, КПК України, в газеті «Урядовий кур'єр» № 62 (8254) від 20.03.2026, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора від 20.03.2026 опубліковано повідомлення про підозру та повістку про виклик особи - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 25.03.2026, 26.03.2026, 27.03.2026, за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 22023050000001437 від 07.04.2023, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, допиту підозрюваної тощо.
Жодного разу у призначений час громадянка України ОСОБА_6 у призначене місце не з'явилась, про неможливість та причини неприбуття не повідомила.
З дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278, КПК України повідомлено ОСОБА_6 про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений діючим кримінальним процесуальним законодавством України, а саме вручено захиснику ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_4 .
Таким чином, 20.03.2026 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 набула статусу підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.
Щодо ризиків.
Слідчий суддя вважає доведеними ризики, передбачені пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому слідчий суддя враховує, що як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обов'язки, про покладення (продовження) яких клопоче орган досудового розслідування у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, - бути у взаємозв'язку з ними. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини:
- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення;
- неприбуття на виклик до слідчого та прокурора та не повідомлення слідчому та прокурору про причини та неможливість прибути, що свідчить про те, що підозрювана на цей час вже переховується від органу досудового розслідування;
- спосіб вчинення злочину (вчинив умисно, під час воєнного стану, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому, знаходиться на тимчасово окупованій території співпрацюючи з окупаційною адміністрацією, що з великою часткою ймовірності спонукатиме його до втечі у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу).
- санкцією статей передбаченого найсуворіше покарання у вигляді позбавлення волі строком до 3 років, що може бути підставою та мотивом для підозрюваного навмисно переховуватися від слідства та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить:
- тимчасова окупація території України - частини Донецької області, що дає їй можливість продовжувати співпрацювати з окупаційною владою, та унеможливлює реальне відбування покарання, яке може бути призначене останній у разі її засудження за цей злочин;
- поведінка підозрюваної ОСОБА_6 , що виражається в добровільному здійсненні громадянином України дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора в закладах освіти.
Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про те, що перебуваючи без запобіжного заходу, підозрювана зможе продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України.
Щодо розшуку.
Постановою слідчого від 30 березня 2026 року, на підставі ст. 281 КПК України, підозрювану ОСОБА_6 оголошено в розшук.
Щодо перебування підозрюваної на окупованій території.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно переліку затвердженого наказом № 376 від 28 лютого 2025 року Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», Маріупольський район Донецької області є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України 20.05.2022.
Таким чином, факт тимчасової окупації всього Маріупольського району, Донецької області є загальновідомим та не потребує додаткового підтвердження Радою національної безпеки і оборони України та Президентом України, крім того він визнаний Кабінетом Міністрів України.
Той факт, що підозрювана перебуває на тимчасово окупованій території України, підтверджується відповідями оперативних співробітників на виконання доручень слідчого, та протоколами оглядів Інтернет - ресурсів, а також іншими матеріалами кримінального провадження, переліченими вище.
Висновки.
З огляду на те, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, що ОСОБА_6 набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також факт того, що сукупність доказів у своєму зв'язку вказують слідчому судді на достатність підстави вважати, що підозрювана перебуває на тимчасово окупованій території України, її оголошено у розшук, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, відповідно до приписів ч. 6 ст. 193 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до вищевказаного переліку, підозра є обґрунтованою, доведення органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також враховуючи факт її переховування від органу досудового розслідування, а також те, що у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності свідчать про вчинення нею інкримінованого їй кримінального правопорушення, беручи до уваги його тяжкість та специфіку, а також те, що у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого злочину їй може бути призначено покарання у виді реального позбавлення волі на строк до десяти років, дані про особу підозрюваної, до неї може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Щодо застави.
Згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 183 КК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке входить до переліку, перебуває на тимчасово окупованій території України, розмір застави слідчий суддя не визначає.
ф
Інші питання.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі ч. 6 статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Визначення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, тобто визначення, таким чином строку тримання особи під вартою, здійснюється лише під час застосування щодо особи запобіжного заходу, що відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, можливе після затримання особи, а слідчий суддя, суд не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки такої особи до органу досудового розслідування, зобов'язаний розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід за обов'язкової присутності такого підозрюваного, обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 193, 194, 197 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання - задовольнити.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, у кримінальному провадженні № 22026051000000208, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.03.2026 року, обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
На підставі ч. 6 ст. 193 КПК України розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою після затримання особи і не пізніш, як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1