Справа № 201/5050/26
Провадження № 1-кс/201/1414/2026
Іменем України
10 квітня 2026 року м. Дніпро
Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 62026170030006104 від 11.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Слідчий звернулася із погодженим прокурором клопотанням про арешт майна.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . ЗСУ-вч- НОМЕР_1 солдат за мобілізацією, солдат резерву 105 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , з 11.10.2025 в умовах воєнного стану, безпідставно був відсутній на службі в пункті постійної дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась у АДРЕСА_1 , та відсутній на службі до теперішнього часу. Проживає: м. Харків, тел.: НОМЕР_2 .
Працівниками ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області затримано гр. ОСОБА_6 та у подальшому 31.03.2026 до під час складання протоколу про затримання особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення в межах проведення особистого обшуку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та добровільної видачі останнім, було вилучено наступні речі:
грошові кошти у сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень, які поміщено до спец.пакету RAW 0054272.
Вилучене майно визнано речовими доказами. Вищевказані речі можуть мати доказове значення в рамках досудового розслідування кримінального провадження та будуть направлені на відповідні експертні дослідження. Просив накласти арешт на вилучене майно.
Слідчий надав заяву, у якій клопотання просив слухати без його участі, клопотання підтримав.
Підозрюваний, його захисник у судове засідання не з'явилися, про дату, місце та час розгляду клопотання повідомлялися належним чином.
Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до таких висновків.
СВ ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025050000000853 від 27.08.202562026170030006104 від 11.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Під час особистого обшуку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та добровільної видано ним грошові кошти у сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень, які поміщено до спец.пакету RAW 0054272.
Частиною 1 ст. 170 КПК України, зазначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Орган досудового розслідування вважає за необхідне накласти арешт на вище зазначене майно, з метою збереження речових доказів, враховуючи що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а також з можливістю проведення подальших експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів.
Вилучені речі, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, могли бути здобутим злочинним шляхом, або бути знаряддями злочину.
Постановою слідчого вилучені речі визнано речовими доказами.
Відповідно до ч. 3 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.
Згідно ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ст. 91 КПК України сама подія кримінального правопорушення підлягає доказуванню, яке полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Разом с тим, для досягнення дієвості кримінального провадження, положенням ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено застосування заходів забезпечення такого провадження. Як вбачається із п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, що заходом забезпечення кримінального провадження для досягнення його дієвості, є арешт майна.
Одним з таких заходів є саме арешт майна, що застосовується не тільки для тимчасового позбавлення підозрюваного та обвинуваченого можливості відчужувати певне майно, а й може являти собою заборону для іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь - яким чином таким майном та використовувати його.
Згідно з вимогами ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4)відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 7 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Виходячи з інформації, викладеної у клопотанні, з урахування стадії досудового розслідування, слідчий суддя приходить до висновку, що майно, питання арешту якого порушується слідчим, відповідає критеріям, зазначеним в статті 98 КПК України, може бути предметом кримінального правопорушення, є знаряддям вчинення кримінально протиправних дій, у зв'язку з чим вважає необхідним накласти арешт на вказане майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
При цьому, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для накладення арешту - з метою забезпечення збереження речових доказів для їх подальшого дослідження.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110, 131, 132, 170-173, 369-372 КПК України,
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на вилучене під час затримання 31.03.2026 та проведення особистого обшуку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 речі - грошові кошти у сумі 5 000 (п'ять тисяч) гривень, які поміщено до спец.пакету RAW 0054272 - з метою збереження речових доказів.
Заборонити відчуження, розпорядження і користування вказаним майном.
Ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України. Відповідно до ч. 1 ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Слідчий суддя ОСОБА_1