Справа № 201/15085/25
Провадження № 2/201/2309/2026
09 квітня 2026 року Соборний районний суд
міста Дніпра
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Стислий виклад позицій позивача та відповідача.
27 листопада 2025 року до Соборного районного суду міста Дніпра надійшла вищевказана позовна заява.
В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 21 жовтня 2021 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № TDB.2021.0015.30128 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank. Банк на підставі отриманої від клієнта заяви, відкрив клієнту поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою та видав платіжну картку. На поточний рахунок у гривні банк надав клієнту кредит, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії. Банк свої зобов'язання перед клієнтом за кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на картковий рахунок клієнта і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного кредитним договором. Клієнт здійснював користування грошовими коштами доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з його рахунку. Однак, свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідач не виконав. Згідно виписок по рахунку позичальника станом на 03 вересня 2024 року у позичальника сформувалась заборгованість перед банком у розмірі 29 095,36 грн., що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 9 994,91 грн. та заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 19 100,45 грн. 03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, на підставі якого право вимоги до ОСОБА_1 за договором № TDB.2021.0015.30128 від 21 жовтня 2021 року перейшло до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс». В подальшому ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» 27 грудня 2024 року уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, на підставі якого до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № TDB.2021.0015.30128 від 21 жовтня 2021 року.
28 січня 2026 року від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 листопада 2025 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.
Згідно із вимогами ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.
До суду 28 листопада 2025 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача.
Ухвалою судді від 28 листопада року відкрито провадження у даній цивільній справі.
Представник позивача надав до суду клопотання, у якому просив задовольнити позов у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та без його участі.
Представник відповідача надав суду заяву з проханням розглядати справу без його участі та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини встановлені судом. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
21 жовтня 2021 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № TDB.2021.0015.30128 шляхом підписання Додатку 1 до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, Паспорту споживчого кредиту.
Відповідно до п. 1 Заяви-Договору підписанням цього договору Клієнт беззастережно підтверджує: прийняття в повному обсязі Публічної пропозиції АТ «Мегабанк» на приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (надалі Договір), що розміщений у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет ww.todobank.com; згоду з умовами Договору, а також положеннями усіх Додатків до нього; укладання з Банком шляхом приєднання до Договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «Мегабанк» www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини договору, а саме цієї Заяви-Договору, підписанням якої Клієнт приєднується до Договору в цілому; укладання з Банком шляхом приєднання до Публічного договору (оферти) АТ «Мегабанк» про умови надання послуги «Р2Р-перекази з картки на картку» (розміщеного на Сайті Банку, за інтернет-посиланням https://erc.megabank.ua/ru/p2poffer та у Місці інформування Клієнта), з урахуванням особливостей, передбачених розділом 2.17. публічної частини Договору.
Пунктом 2 Заяви-Договору передбачено, що Банк відкриває Клієнту: поточний рахунок у гривні), що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, поточні рахунки (у доларах США), у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International Gold Rewards миттєвого випуску (неперсоніфіковану). Картка є власністю Банку.
Згідно з пунктом 3 Заяви-Договору картка використовується Клієнтом для отримання/внесення готівкових коштів, оплати товарів і послуг, а також з метою здійснення інших операцій, передбачених умовами Договору та/або чинним законодавством України і не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності.
Пунктом 4 Заяви-Договору закріплено, що Банк може надавати Клієнту кредит шляхом сплати з Карткового рахунку платежів Клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах Доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії становить 200 000,00 грн; строк кредиту 12 місяців; пільговий період - 62 дні; процентна ставка (фіксована): базова складає 56 % річних, у пільговий період 0,0001 % річних; обов'язковий мінімальний платіж (ОМП), % від використаного доступного ліміту становить 5,0; строк оплати ОМП є передостанній робочий день місяця, в який здійснюється розрахунок/нарахування обов'язкових платежів Клієнта за відповідний Звітний період.
Відповідно до пункту 5 Заяви-договору сторонами погоджені в договорі такі умови: права та обов'язки сторін; відповідальність сторін; порядок обчислення, зміни та сплати процентів; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок повернення (в т.ч. дострокового) кредиту; порядок зміни і припинення дії Договору.
У п. 8 Договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту підписання цієї Заяви-Договору та діє протягом 3 років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього Договору жодна зі сторін не заявить про його розірвання, цей Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій Договору є необмеженою/
Як вбачається з виписки по особовому рахунку АТ «Мегабанк» відповідачу було відкритого поточний рахунок в банку та відповідач користувався кредитними коштами в межах встановленого ліміту.
Відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо повернення, внаслідок чого, згідно з довідкою-розрахунком, складеною АТ «Мегабанк», заборгованість відповідача за договором, станом на 03 вересня 2024 року, становить 29 095,36 грн., що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 9 994,91 грн. та заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 19 100,45 грн.
03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, на підставі якого право вимоги до ОСОБА_1 за договором № TDB.2021.0015.30128 від 21 жовтня 2021 року перейшло до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс».
В подальшому ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» 27 грудня 2024 року уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, на підставі якого до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № TDB.2021.0015.30128 від 21 жовтня 2021 року.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Між учасниками справи існують правовідносини за кредитним договором, які спочатку виникли між відповідачем та первісним кредитором (АТ «Мегабанк»), а в подальшому - між відповідачем та новим кредитором (ТОВ «ФК Єврокредит»).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що АТ «Мегабанк» та відповідач уклали договір про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії, за яким відповідачці було надано можливість використовувати кошти у межах встановленого кредитного ліміту, тобто між сторонами фактично склались договірні правовідносини у порядку статей 626, 628 ЦК України щодо отримання кредиту.
Факт укладення договору підтверджується матеріалами справи, а також випискою по особовому рахунку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З матеріалів справи вбачається, що первісний кредитор (Банк) за договором надав грошові кошти боржниці, тобто виконав свої зобов'язання з надання коштів.
На підтвердження наявності невиконаних кредитних зобов'язань позивач надав виписки по особовому рахунку відповідача, в яких відображено рух наданих кредитних коштів та нараховані проценти за користування.
Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін'юсту від 12.04.2012 № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операцій і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах належать касові, банківські документи, ордери, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, корінці квитанцій, банківських чекових книжок, наряди на роботу, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, авансові звіти тощо.
Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. Вказаний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18.
Як вбачається із виписки по рахунку, відповідач користувався кредитною карткою, а також ним періодично вносились кошти на погашення заборгованості. Наведена обставина не заперечується представником відповідача.
Отже, відповідач своїми діями визнавав наявність кредитних правовідносин з АТ «Мегабанк».
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Судом на підставі досліджених договорів відступлення права вимоги встановлено, що до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором TDB.2021.0015.30128 від 21 жовтня 2021 року, а тому з дати відступлення права вимоги ТОВ «ФК Єврокредит» стало кредитором за вказаним договором.
Оскільки первісний кредитор виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання боржнику кредитних коштів у користування (право вимоги за якими згодом перейшло до позивача), однак відповідач, в порушення ст. 509, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору, зобов'язань щодо їх повернення не виконав, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в повному обсязі.
Водночас, суд відмовляє у задоволенні вимог в частині стягнення заборгованості за процентами, з огляду на таке.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Так, позивач на підтвердження розміру нарахованих процентів надав виписки по особовому рахунку відповідача, в яких відображено рух наданих кредитних коштів та нараховані проценти за користування ними та довідки-розрахунку заборгованість станом на 03 вересня 2024 року.
Водночас у довідці-розрахунку не конкретизовано порядок та розмір нарахованих процентів за користування кредитними коштами (відображена лише загальна сума без конкретизації строку, відсоткової ставки нарахування тощо), а з виписки по рахунку також не вбачається розмір відсоткової ставки за якою нараховувались проценти за користування коштами.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанову Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15).
Належним чином дослідити розрахунок заборгованості за кредитним договором, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з випискою з особового рахунку позичальника, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов'язок суду (постанови Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 404/251/17, від 05.12.2018 у справі № 346/5603/17, від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц, від 14.09.2022 у справі № 369/7147/15-ц).
Однак, позивач не надав детального розрахунку заборгованості по процентах за користування кредитними коштами. Крім того, позивач не визнав за доцільне приймати участь в судових засіданнях під час розгляду справи, чим позбавив себе можливості навести додаткові аргументи на підтвердження правильності заявленої до стягнення суми заборгованості за відсотками.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 832,14 грн. (9 994,91 грн. х 2 422,40 грн. : 29 095,36 грн.).
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 11 200,00 грн., які підтверджує договором про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 та додатками до нього року, актом приймання-передачі послуг від 14 серпня 2025 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
За змістом норм ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
При цьому згідно статті 30 згаданого Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ усправі «East/WestAllianceLimited»проти України»).
В даному випадку сума заявлених позивачем до відшкодування відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката неспівмірна із складністю справи, оскільки адвокат не з'являвся в судові засідання та подав заяву про розгляд справи без його участі, тому визначені представником позивача витрати на правничу допомогу в сумі 11 200,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та фактично вчиненими послугами адвоката.
Виходячи з принципу розумності, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 353 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (код ЄДРПОУ 40932411) заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0015.30128 від 21 жовтня 2021 року у розмірі 9 994,91 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (код ЄДРПОУ 40932411) судовий збір в розмірі 832,14 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», код ЄДРПОУ 40932411, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, оф. 105;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя С.С. Федоріщев