13.04.2026
Провадження № 1-кп/337/57/2026
ЄУН №337/1703/24
13 квітня 2026 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України,
встановив:
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою посилаючись на те, що ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились і не відпали.
Обвинувачений ОСОБА_7 не погоджується з клопотанням прокурора, так як воно надумане та не обґрунтоване, не підтверджене доказами, він співпрацював з окупантами під примусом моральним і фізичним. Просить застосувати більш м'який запобіжний захід.
Захисник ОСОБА_5 за узгодженою позицією з підзахисним, заперечує проти задоволення клопотання прокурора, вважає його не обґрунтованим, прокурор подає ідентичні клопотання, нічого не змінюючи, ризики вказані у клопотанні втратили актуальність. У судовому засіданні дослідженні письмові докази, допитані свідки сторони обвинувачення, доказів вчиняти тиск на свідків прокурором не надано, твердження прокурора щодо переховування від суду також не підтверджено документально. Обґрунтованості подальшого тримання під вартою прокурором не надано. Просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора, а якщо суд вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою, визначити заставу в 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прокурор заперечував проти клопотання сторони захисту, наполягав на задоволенні свого клопотання без визначення розміру застави.
Вислухавши позицію учасників, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6 та 8 ст. 176 цього Кодексу.
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення; переховуватися від суду.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі до 15 років.
Слід зазначити, що дійсно сама по собі тяжкість можливого покарання не є вирішальною при оцінці ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак, на переконання суду, цей факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу обвинуваченого, може слугувати підставою для переховування від суду.
Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшився, оскільки обвинувачений офіційних законних джерел доходу не має, ураховуючи обставини інкримінованого та його роль в інкримінованому кримінальному правопорушенні, маючи відповідні зв'язки на тимчасово окупованій території України з представниками окупаційної влади, може вчинити дії, спрямовані на підрив основ національної безпеки України, що в сукупності свідчить про високу вірогідність вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Суду не надано доказів, які б давали можливість припустити, що ризики змінились або зменшились, та вважає, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, які існували при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченого та тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, і унеможливить настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Твердження прокурора на наявність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України(незаконний вплив на свідків), суд відхиляє, так як судом допитані заявлені свідки обвинувачення, та обставин, які б вказували на реальність та високий ступень ймовірності вчинення обвинуваченим таких дій, за умови допиту судом свідків обвинувачення, прокурором не наведено.
Обставин, які є перешкодою для продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, не встановлено.
Суд не має підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на інший, більш м'який, крім тримання під вартою, оскільки інші заходи в достатній мірі не забезпечать запобігання ризиків, та виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Крім того відповідно до положень ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених у тому числі, статтями 109-114-2, КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Також слід зауважити, що у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, яке відноситься до категорії особливо тяжкого злочину.
З огляду на високий ступінь встановлених ризиків, які продовжують існувати, застосування застави у даному випадку не зможе забезпечити ефективного уникнення встановлених ризиків, у зв'язку з чим застава не може бути застосована.
Оцінивши в сукупності наведенні обставини, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора про продовження щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Вважаючи, що лише такий запобіжний захід спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується останній, має досить високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого, так як суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Керуючись ст. 176, 177, 183, 331, 369-372, 392 КПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про визначення розміру застави.
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до 11 червня 2026 року включно.
Копію ухвали направити Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор» - для виконання, прокурору та обвинуваченому - для відома.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1