1Справа № 335/3682/26 2/335/2448/2026
10 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Макаров В.О., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від виконання службових повноважень, стягнення невиплаченої заробітної плати за час відсторонення від виконання службових повноважень,
06.04.2026 позивач ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кацюби М.В., звернулася в суд з позовом до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ першого заступника директора Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради № 87к/тр від 02.03.2026 року «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання службових повноважень до закінчення розгляду судом справи про адміністративні правопорушення».
- зобов'язати Департамент освіти і науки Запорізької міської ради (ЄДРПОУ: 37573094) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від виконання службових повноважень за період з 04.03.2026 по дату ухвалення судом рішення у цій справі;
- стягнути з Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради (ЄДРПОУ: 37573094) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України, та має недоліки, що перешкоджають прийняттю даної позовної заяви до розгляду.
Так, вимоги до позовної заяви і документів, що до неї додаються, закріплено у положеннях статей 175-177 ЦПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 нею заявлено такі позовні вимоги: визнати незаконним та скасувати наказ про відсторонення від виконання службових повноважень, а також про зобов'язання нарахувати та виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від виконання службових повноважень.
Позивач у позові зазначає, покликаючись на пункт 1 частини 1статті 5 Закону України «Про судовий збір», що вона звільнена від сплати судового збору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до вимог позовної заяви позивачем оспорюється наказ про відсторонення від виконання службових повноважень та фактично порушується питання про допуск до роботи, адже позивач не звільнена з роботи, а лише відсторонена.
За відсутності наказу про звільнення - відсторонення від виконання посадових обов'язків не є звільненням з посади, а стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи - не є стягненням заробітної плати. Використання позивачем певної назви матеріально-правової вимоги не змінює дійсної суті вимоги.
Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов'язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.
Позивач звернулася до суду з позовом про нарахування та виплати невиплаченої заробітної плати у зв'язку з незаконним відстороненням, а не з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Таким чином, у разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не частини невиплаченої заробітної плати.
До такого висновку, зокрема дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 01.04.2020 у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19).
Отже, оскільки предметом цього позову є оскарження наказу про відсторонення позивача від виконання службових повноважень (роботи), яке по своїй суті є призупиненням виконання нею своїх трудових обов'язків, а не звільненням із займаної посади/роботи/професії, що мало б наслідком вирішення питання про поновлення на роботі такого працівника, її доводи у позові про наявність пільг при зверненні до суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судом не приймаються.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред'явлення яких до роботодавця працівники-позивачі звільняються від сплати судового збору.
Схожі висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 761/943/18.
В своїй постанові від 27.04.2021 у справі № 182/729/17 Верховний Суд висловив думку про те, що згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до частини п'ятої статті 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
Із положень приписів ст. 94, 116, 117 КЗпП України та ст. 1, 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Тобто, заробітна плата, яку просить стягнути позивач, за своєю суттю є середнім заробітком за час вимушеного прогулу, що не підпадає під категорію пільг при сплаті судового збору за п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Отже, при відсутності у позовній заяві та матеріалах позову відомостей про наявність інших пільг при зверненні до суду, позивач має сплатити судовий збір на загальних підставах.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року встановлений у розмірі 3328 гривень.
За положенням ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру до сплати підлягає судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру до сплати підлягає судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, позивачці необхідно сплатити судовий збір за заявлені неї позовні вимоги немайнового характеру (визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від виконання службових повноважень) - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1331,20 грн. та майнового характеру (зобов'язання нарахувати та виплатити невиплачену заробітну плату за час відсторонення від виконання службових повноважень) - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16400 грн.) - після визначення ціни позову.
Крім того, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Як вже зазначалось, позивач, заявляючи вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення її від виконання службових повноважень, крім того, у прохальній частині позовної заяви просить нарахувати та виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від виконання службових повноважень.
Між тим, позивач не врахувала, що у разі незаконного відсторонення працівника від роботи, вона має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не частини невиплаченої заробітної плати, про яку нею заявлено у прохальній частині позовної заяви.
Зокрема Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 01.04.2020 у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19) хоч визнав обґрунтованим визнання судом першої інстанції встановленим, що позивач має право на отримання невиплаченої суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним відстороненням від роботи, проте визнав самостійною підставою для відмови в позові саме помилкове зазначення судом, що вона є частиною невиплаченої заробітної плати.
Ураховуючи вищенаведене, позивачу слід уточнити вимоги щодо нарахування та виплати невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від виконання службових повноважень.
Крім того, відповідно до п.п. 6, 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Між тим, подана позовна заява всупереч вимог п.п. 6, 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, не містить відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу або не сплачено судовий збір, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з наведеним, на підставі ч. 1 ст. 185 ЦПК України подана позовна заява без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням позивачеві строку для усунення вказаних вище недоліків з роз'ясненням того, що в разі їх не усунення у встановлений судом термін вищевказана позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачеві.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від виконання службових повноважень, стягнення невиплаченої заробітної плати за час відсторонення від виконання службових повноважень - залишити без руху і надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків терміном десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу ОСОБА_1 , що у разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, така позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Макаров