Справа№ 333/1954/26
Провадження № 3/333/981/26
10 квітня 2026 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду міста Запоріжжя Наумова Ірина Йосипівна, розглянувши адміністративний матеріал про притягнення:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, працює начальником ШЕД № 6 КП «ЕЛУАШ», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
В провадженні Комунарського районного суду міста Запоріжжя перебуває адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 586839 від 09.02.2026 ОСОБА_1 , 13.01.2026 20:35:00 м. Запоріжжя, вулиця Чубанова 7, перебуваючи відповідальною посадовою особою відповідальною за експлуатаційний стан керівник дільниці ШЕД №6, не вжив своєчасно заходи щодо обробки проти ожеледними матеріалами проїзної частини, на якій мається засніженість та ожеледь, чим порушив пункт 6.1 та 6.2 ДСТУ 3587-22 року, що спричинило пошкодження т.з. ВАЗ 217030 днз НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в наслідок чого автомобіль отримав механічного пошкодження та завдано матеріальних збитків чим порушив п.1.5. ПДР - Невжиття необхідних заходів щодо їх усунення та попередження інших учасників руху про небезпеку що виникла.
Дії особи кваліфіковані за ч. 4 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Захисник ОСОБА_1 , адвокат Колодій А.О. в судовому засіданні заперечував проти протоколу, просив закрити справу за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, про що надав письмове клопотання.
В судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечував проти закриття даної справи за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Вивчивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.
Згідно з п. 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення без-пеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і доку-ментів, а також іншими документами.
Частиною 1 статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати, як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об'єкту; б) об'єктивної сторони; в) суб'єкту; г) суб'єктивної сторони.
Згідно з ч. 4 статті 140 КУпАП порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і накладення штрафу на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
Об'єктом правопорушень, передбачених вказаною статтею, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Суб'єктивна сторона правопорушень, характеризується наявністю як умислу, так і необережності.
Суб'єктами правопорушень, передбачених, зокрема частиною 4 вказаної статті, можуть бути як громадяни так і посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт.
Таким чином, для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до частини 4 статті 140 КУпАП встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об'єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, та чи є особа, виходячи із норми зазначеної статті, суб'єктом даного правопорушення.
Судом, під час розгляду справи досліджено докази, які надано Управлінням патрульної поліції та захисником ОСОБА_1 адвокатом Колодієм А.О.
Матеріали адміністративної справи не містять доказів обсягу повноважень ОСОБА_1 та переліку його посадових обов'язків, більш того, доказів працевлаштування та заняття певної посади в КП «ЕЛУАШ».
Крім того, на підставі наданих захисником доказів, судом встановлено фактичне місце дорожньо-транспортної пригоди, а саме, на підставі співставлення наявних у справі фотокопій, складених працівниками поліції та поданих фотокопій від захисника Большакова К.І., встановлено фактичне місце пригоди, - вул. Набережна магістраль (в'їзд до АЗС NPG).
Помилково встановлене місце події в адмінпротоколі є порушенням вимог ст. 256 КУпАП, що у свою чергу свідчить про відсутність події адміністративного правопорушення, яке, згідно протоколу серії ЕПР1 № 586839 від 09.02.2026, вчинене за адресою вул. Чубанова, 7 у м.Запоріжжя.
Матеріалами адміністративної справи не доведено невжиття з боку ОСОБА_1 заходів щодо належного експлуатаційного стану відповідної дороги, що є ознакою складу адміністративного правопорушення, визначеного ч.4 ст.140 КУпАП.
Натомість, захисником ОСОБА_1 - адвокатом Колодієм А.О. надано докази вжиття заходів начальником ШЕД № 6 ОСОБА_1 оброблення протиожиледними засобами проїзної частини ділянки автомобільної дороги по вул. Набережна магістраль.
Так, начальником ШЕД № 6 ОСОБА_1 забезпечено належне утримання автомобільної дороги по вул. Набережна магістраль у м. Запоріжжя, а саме:
-розробленно нарядів-завдань на роботу спецтехніки на підставі отриманих даних про погодні умови (затверджено наряд-завдання № б/н роботи ТЗ МДК АР 04-90 ЕА, наряд-завдання № б/н роботи ТЗ МДК АР 12-58 ЕА;
-забезпечено виїзд спецтехніки, якою здійснювалось оброблення проїзної частини автомобільної дороги по вул. Набережна магістраль у м. Запоріжжя;
-дотримано строки проведення оброблення ПОМ та снігоочищення покриву автомобільних доріг відповідно до пункту 6.2. ДСТУ 3587-2022 Таблиця 5.
Вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць населених пунктів, залізничних переїздів та технічних засобів організації дорожнього руху з 01.12.2022 встановлені ДСТУ 3587-2022.
Відповідно, сам по собі факт наявності ожеледиці проїзної частини дійсно становить небезпеку для учасників дорожнього руху, може призвести до критичних наслідків в разі значності пошкоджень, несприятливих погодних умов тощо, проте не доводить саме вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у невжитті своєчасних заходів щодо належного експлуатаційного стану цієї ділянки (ліквідації ожеледиці).
Відповідно до положень ст.1 та ч.1 ст.2 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій,встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення).
Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП, не доведена беззаперечними доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи мають бути витлумачені на користь останнього.
Так, Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
В силу вимог ч.2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За змістом постанови від 08.07.2020 року у справі 463/1352/16-а, Верховний Суд також звертає увагу на те, що в силу принципу презумції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282).
Отже, надані матеріали не містять належних та допустимих доказів винуватості особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП, а судом їх не встановлено.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.247,283,284 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ознаками ч.4 ст.140 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі через Комунарський районний суд міста Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя І.Й. Наумова