06 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 902/112/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву Приватного підприємства "Кадровий навчальний інформаційний центр "Константа" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат
у справі за позовом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської ради
до Приватного підприємства "Кадровий навчальний інформаційний центр "Константа"
про зобов'язання відповідача знести самочинне будівництво,
1. У січні 2024 року заступник керівника Вінницької окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Вінницької міської ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Кадровий навчальний інформаційний центр "Константа" (далі - ПП "Кадровий навчальний інформаційний центр "Константа") про зобов'язання відповідача знести за власний рахунок самочинно збудовану прибудову - адмінбудівлю до Комунального закладу "Вінницький ліцей № 11" - будинок сімейного типу для проживання студентів та викладацького складу на вул. Тараса Сича (вул. Стаханівська), 38 у м. Вінниця.
2. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.08.2025, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025, у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2026 касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Вінницької обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 та рішення Господарського суду Вінницької області від 21.08.2025 у справі № 902/112/24, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито. Касаційну скаргу заступника керівника Вінницької обласної прокуратури залишено без задоволення. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 та рішення Господарського суду Вінницької області від 21.08.2025 у справі № 902/112/24 залишено без змін.
4. 09.03.2026 через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла заява представника ПП "Кадровий навчальний інформаційний центр "Константа" на підставі статті 244 Господарського процесуального кодексу України про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.
5. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.03.2026 було витребувано із Господарського суду Вінницької області/Північно-західного апеляційного суду справу № 902/112/24 та відкладено розгляд питання про призначення справи до розгляду до надходження до Верховного Суду матеріалів справи.
Матеріали справи надійшои до Касаційного господарського суду 24.03.2026 і ухвалою від 26.03.2026 прийнято до розгляду заяву ПП "Кадровий навчальний інформаційний центр "Константа" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 902/112/24 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
6. Прокурор продав до суду клопотання, в якому просив зменшити розмір витрат на професійну правову допомогу на підставі частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на те, що зі змісту наданого адвокатом відповідача акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.01.2026 (помилково вказано 2024 рік) вбачається, зокрема, що адвокатом витрачено 3 години на підготовку відзиву та направлення його учасникам справи та 30 хвилин на участь в судовому засіданні. Проте прокурор звертає увагу на тому, що з аналізу змісту відзиву на касаційну скаргу вбачається, що його текст майже повністю співпадає з текстом відзиву на апеляційну скаргу у цій справі, поданому цим самим представником відповідача до суду апеляційної інстанції. Отже, час, витрачений представником відповідача на складання відзиву на касаційну скаргу, є вочевидь неспівмірним з обсягом виконаної роботи.
Крім того прокурор зазначає, що представником відповідача в наданому акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.01.2026 зазначено про витрату 30 хвилин часу на участь в судовому засіданні, однак судове засідання у вказаній справі відбулось не 26.01.2026, а 27.01.2026, тобто вже після складання акта виконаних робіт (наданих послуг), а тому зазначений час не може бути врахований при розподілі судових витрат.
7. Дослідивши вказану заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, Верховний Суд зазначає таке.
8. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
9. За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
10. Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У частині 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
11. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
12. Разом із тим, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
13. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами). Відповідні висновки викладено, зокрема у додатковій постанові Верховного Суду від 26.09.2024 у справі № 910/11903/23.
14. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
15. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
16. Відповідно до статті 19 зазначеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
17. У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
18. Як свідчать матеріали справи, представник ПП "Кадровий навчальний інформаційний центр "Константа" адвокат Путілін Є. В. під час касаційного перегляду судових рішень у справі 26.01.2026 через підсистему "Електронний суд" подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про розподіл судових витрат, в якій просив здійснити розподіл понесених судових витрат при розгляді справи в суді касаційної інстанції, надавши копії підтверджуючих документів.
Отже, ПП "Кадровий навчальний інформаційний центр "Константа" (в особі адвоката) дотрималося вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, а також подало відповідні докази, у тому числі на виконання частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, чому передувала відповідна заява, зроблена позивачем.
19. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу під час касаційного провадження у справі заявником долучено до заяви: договору про надання правничої допомоги від 14.03.2024, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.01.2026 (помилково вказано 2024 рік) № ПЄ-00002, квитанцію до прибуткового касового ордера від 26.01.2026 № 260105. Ордер адвоката Путіліна Є. В. було надано до відзиву на касаційну скаргу.
20. У договорі про надання правової допомоги від 14.03.2024, укладеному між адвокатом Путіліним Є. В. (виконавець) та ПП "Кадровий навчальний інформаційний центр "Константа" (замовник) передбачено, що виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання правової допомоги замовнику - захисту прав і охоронюваних законом інтересів замовника на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування та судах усіх рівнів у справі № 902/112/24, що включає в себе: а) складання, підписання та подання до суду процесуальних документів; б) надання запитів для одержання інформації; в) представництво і захист інтересів замовника за цивільною справою з правами сторони та повноваженнями передбаченими Господарським процесуальним кодексом України без обмежень.
За змістом пункту 3 цього договору розмір гонорару визначається за угодою сторін у розмірі співмірному складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); витраченому часу, обсягу наданих адвокатом послуг, ціною позову та(або) значенням справи для сторони шляхом підписання акта виконаних робіт з розрахунку 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну годину роботи адвоката.
Зі змісту наданого заявником акта здачі-приймання робіт (надання послуг) до договору від 14.03.2024 вбачається, що адвокатом проведено роботи (надані послуги) з надання правової допомоги згідно з договором від 14.03.2024 № 30, шо включає: підготовку відзиву на касаційну скаргу та направлення його учасникам справи - 3 години роботи; участь у судовому засіданні - 30 хвилин роботи; підготовка заяви про стягнення судових витрат, заяви про відеоконференцію - 20 хвилин роботи.
21. Разом із тим, випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Як уже зазначалося, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними у частинах 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. У такому випадку суд, керуючись зазначеними положеннями Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає таких витрат повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
22. Дослідивши заяву представника ПП "Кадровий навчальний інформаційний центр "Константа" (адвоката Путіліна Є. В.) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з касаційним переглядом справи та надані на її підтвердження докази, а також заперечення прокурора проти задоволення такої заяви і зменшення суми витрат, Суд, керуючись правилами, встановленими у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку не покладати на відповідача всі витрати відповідача у заявленій ним сумі 5000,00 грн.
23. Колегія суддів звертає увагу на те, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123- 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
У контексті зазначеного колегія суддів також звертає увагу на правову позицію об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, згідно з якої заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).
24. Отже, розмір таких витрат має бути розумним, обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, тобто відповідати вказаним критеріям.
25. Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 зазначеної норми).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 923/199/21 зазначено, що звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб'єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов'язки, пов'язані з розподілом судових витрат.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи.
26. З огляду на подані до заяви про ухвалення додаткової постанови про стягнення витрат на правничу допомогу докази щодо характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, з урахуванням положень наведених норм, сталої судової практики суду касаційної інстанції у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу та фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі такими критеріями як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи та заперечення прокурора, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у наведеному випадку доведеними та обґрунтованими є витрати відповідача на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у сумі 4500,00 грн та підлягають стягненню з прокурора у цій справі.
Отже, наявні підстави для часткового задоволення заяви ПП "Кадровий навчальний інформаційний центр "Константа" (в особі адвоката про ухвалення додаткового рішення, а саме шляхом стягнення з Вінницької обласної прокуратури 4500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді касаційної інстанції. В іншій частині заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Заяву Приватного підприємства "Кадровий навчальний інформаційний центр "Константа" про ухвалення додаткового рішення у справі № 902/112/24 про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Вінницької обласної прокуратури 4500,00 грн (чотири тисячі п'ятсот грн, 00 коп) витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
В іншій частині у задоволенні заяви Приватного підприємства "Кадровий навчальний інформаційний центр "Константа" про ухвалення додаткового рішення у справі № 902/112/24 про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
3. Доручити Господарському суду Вінницької області видати відповідний наказ на виконання цієї додаткової постанови.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак