10 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/16129/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 (колегія суддів: Демидова А.М., Євсіков О.О., Ходаківська І.П.)
за заявою ОСОБА_1
про забезпечення позову до подачі позовної заяви
у справі за позовом ОСОБА_1
до відповідачів:
1) Міністерства енергетики України,
2) Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі"
про визнання незаконними та скасування рішень.
1. Засновником Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі" є Кабінет Міністрів України, а Міністерство енергетики України здійснює повноваження з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі цього товариства.
2. У жовтні-грудні 2023 року Міністерство енергетики України обрало на строк, що не перевищує строку дії воєнного стану та трьох років після його припинення, персональний склад наглядової ради товариства, до якого включило ОСОБА_1 як незалежного члена, після чого останній уклав з товариством цивільно-правовий договір.
3. В листопаді 2025 року Кабінет Міністрів України затвердив план заходів щодо оновлення складу наглядових рад та виконавчих органів деяких суб'єктів господарювання, яким доручив Міністерству енергетики України забезпечити формування наглядової ради Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі".
4. У грудні 2025 року Кабінет Міністрів України звернувся до Міністерства енергетики та Фонду державного майна щодо здійснення невідкладних заходів з припинення повноважень членів наглядових рад, в тому числі ОСОБА_1 , доручив провести відбір та призначення членів наглядових рад товариств паливно-енергетичного комплексу, з урахуванням визначених планом заходів строків.
5. Оскільки Кабінет міністрів України передбачив, що підставою для оголошення відбору є наказ відповідного суб'єкта управління, Міністерство енергетики України видало накази від 09.12.2025 - про припинення повноважень членів наглядової ради, зокрема, ОСОБА_1 та від 11.12.2025 (зі змінами) - про оголошення відбору кандидатів.
6. Відповідні оголошення про відбір були розміщені на сайтах "Урядовий портал" (15.12.2025) та Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства (17.12.2025). У них було вказано, що період відбору з 15.12.2025 до 21.12.2025; кінцевий строк подання документів до 23.12.2025 до 18:00; дата проведення відбору з 24 грудня по 31 грудня 2025 року.
7. ОСОБА_1 , вважаючи своє звільнення з посади незаконним, звернувся із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просив: 1) зупинити рішення, що викладено у формі наказу, про припинення повноважень ОСОБА_1 ; 2) заборонити комісії з відбору здійснювати будь-які дії, пов'язані з проведенням конкурсного відбору кандидатів; 3) заборонити вчиняти дії щодо укладення цивільно-правових договорів із новими членами наглядової ради, реєстрації змін до персонального складу наглядової ради, проведення перших засідань нового складу наглядової ради.
8. Суд першої інстанцій заяву задовольнив частково, заборонивши вчиняти дії щодо укладення цивільно-правових договорів із новими членами, реєстрації відповідних змін, проведення перших засідань. Апеляційний господарський суд цю ухвалу скасував та відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 повністю.
9. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
10. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання щодо обґрунтованості вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона акціонерному товариству вчиняти дії щодо укладення цивільно-правових договорів із новими членами Наглядової ради, реєстрації змін до персонального складу Наглядової ради в реєстрах, проведення перших засідань нового складу Наглядової ради до вирішення спору по суті та набрання законної сили рішенням у справі.
11. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.
12. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою №24/12 від 24.12.2025 про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просив суд:
- зупинити рішення, що викладено у формі наказу №505 від 09.12.2025 єдиного акціонера Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі" Міністерства енергетики України "Про припинення повноважень членів Наглядової ради Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі", в частині припинення повноважень члена Наглядової ради Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі" ОСОБА_1 , як незалежного члена Наглядової ради Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі";
- заборонити комісії з відбору членів наглядових рад, утвореній відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1596 від 03.12.2025, здійснювати будь-які дії, пов'язані з проведенням конкурсного відбору кандидатів на посаду члена Наглядової ради Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі" (в т.ч. прийом документів, оцінювання, затвердження або подання рекомендацій), до остаточного вирішення спору по суті;
- заборонити Акціонерному товариству "Українські розподільні мережі" вчиняти дії щодо укладення цивільно-правових договорів із новими членами Наглядової ради, реєстрації змін до персонального складу Наглядової ради в ЄДР або інших реєстрах, проведення перших засідань нового складу Наглядової ради до моменту вирішення спору по суті.
13. У заяві вказано про те, що ОСОБА_1 має намір звернутись до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства енергетики України та Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі" з вимогами про:
- визнання рішення, що викладено у формі наказу №505 від 09.12.2025 єдиного акціонера Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі" - Міністерства енергетики України "Про припинення повноважень членів Наглядової ради Aкціонерного товариства "Українські розподільні мережі", в частині припинення повноважень члена наглядової ради Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі" - ОСОБА_1 , як незалежного члена Наглядової ради Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі" - незаконним та його скасування;
- визнання рішення Міністерства енергетики України, що викладено у формі наказу №526 від 15.12.2025 "Про внесення змін до наказу Міністерства енергетики України від 11.12.2025 №517 "Про оголошення відбору кандидатів на посади членів Наглядової ради Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі", незаконним та його скасування;
- поновлення повноважень незалежного члена Наглядової ради Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі" - ОСОБА_1 , та поновлення дії цивільно-правового договору від 18.12.2023, укладеного між Акціонерним товариством "Українські розподільні мережі" та ОСОБА_1 .
14. Позов буде подано до суду з метою захисту порушеного права незалежного члена Наглядової ради на належне корпоративне управління Акціонерним товариством "Українські розподільні мережі", забезпечення прийняття рішень акціонером в особі Міністерства енергетики України у повній відповідності до вимог законодавства та відновлення порушених прав у частині припинення повноважень членів Наглядової ради та неправомірного формування складу Наглядової ради Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі".
15. З огляду на те, що припинення повноважень ОСОБА_1 вже відбулося, заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до фактичного позбавлення його прав та можливості брати участь у діяльності Наглядової ради.
16. Оскільки кінцевий строк подання документів - до 23.12.2025 о 18:00 (за київським часом) для участі у відборі, заявник вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у цій справі, а відновлення прав стане неможливим у зв'язку з можливим формуванням нового складу Наглядової ради всупереч вимогам законодавства та статуту. Така ситуація, на думку заявника, створює ризик ухвалення управлінських рішень без участі ОСОБА_1 , що матиме довгострокові наслідки для товариства та унеможливить повне відновлення прав навіть у разі задоволення позову.
Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
17. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1336 "Про утворення акціонерного товариства "Українські розподільні мережі" засновником Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі" є Кабінет Міністрів України, а Міністерство енергетики України здійснює повноваження з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі цього товариства.
18. Наказом №321 від 25.10.2023 Міністерства енергетики України "Про обрання членів наглядової ради Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі" було обрано на строк, що не перевищує строку дії воєнного стану та трьох років після його припинення або скасування персональний склад наглядової ради товариства, до якого включено, в тому числі, ОСОБА_1 як незалежного члена.
19. 18.12.2023 між членом наглядової ради ОСОБА_1 та Акціонерним товариством "Українські розподільні мережі" було укладено цивільно-правовий договір, предметом якого є надання професійних послуг члена наглядової ради.
20. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.11.2025 №1258-р затверджено план заходів щодо оновлення складу наглядових рад та виконавчих органів деяких суб'єктів господарювання (далі - План заходів).
21. Пунктом 15 Плану заходів визначено, що Міністерство енергетики України має забезпечити формування наглядової ради Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі".
22. Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2025 №1596 "Питання управління деякими суб'єктами господарювання" Уряд вирішив звернувся до Міністерства енергетики та Фонду державного майна щодо здійснення невідкладних заходів до припинення повноважень членів наглядових рад акціонерних товариств, акції яких перебувають в управлінні вказаних органів, в тому числі і припинення повноважень членів наглядової ради Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі", у тому числі ОСОБА_1 .
23. Згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2025 №1596 "Питання управління деякими суб'єктами господарювання" Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства, Міністерство енергетики, Фонд державного майна мають вжити заходів щодо проведення відбору та призначення згідно з Порядком, затвердженим цією постановою, членів наглядових рад товариств паливно-енергетичного комплексу, які визначені планом заходів, з урахуванням зазначених у такому плані заходів строків.
24. Відповідно до п.4 Порядку проведення відбору кандидатів на посаду незалежного члена наглядової ради та представників держави, які обираються (призначаються) до складу наглядової ради суб'єктів господарювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2025 №1596, підставою для оголошення відбору є наказ відповідного суб'єкта управління. Суб'єкт управління разом з рішенням про проведення відбору, протягом одного робочого дня від дати його прийняття подає Комісії пропозиції щодо вимог до претендентів на посаду члена наглядової ради, зокрема щодо досвіду та стажу роботи на керівних посадах, знань у сфері діяльності суб'єкта господарювання та вимог щодо освіти і галузі знань.
25. 09.12.2025 Міністерством енергетики України видано наказ №505 "Про припинення повноважень членів наглядової ради Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі", в тому числі і ОСОБА_1 - незалежного члена.
26. Наказом Міністерства енергетики України від 11.12.2025 №517 прийнято рішення оголосити відбір кандидатів на зайняття трьох посад незалежних членів та двох посад представників держави у складі Наглядової ради Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі".
27. Згідно з наказом Міністерства енергетики України від 15.12.2025 № 526 "Про внесення змін до наказу Міністерства енергетики України від 11.12.2025 №517" вирішено внести зміни до наказу Міністерства енергетики України від 11.12.2025 №517 "Про оголошення відбору кандидатів на посади членів Наглядової ради Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі", виклавши п.1 у такій редакції: "1. Оголосити відбір кандидатів на зайняття чотирьох посад незалежних членів та трьох посад представників держави у складі Наглядової ради Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 44992605)".
28. 15.12.2025 Міністерством енергетики України розміщено на сайті "Урядовий портал" оголошення про проведення відбору кандидатів на посаду членів наглядової ради суб'єкта господарювання, а саме: Акціонерне товариство "Українські розподільні мережі", м. Київ у період з 15.12.2025 до 21.12.2025.
29. 17.12.2025 оголошення було також розміщено на сайті Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства.
30. Кінцевий строк подання документів: до 23.12.2025 до 18:00 (за київським часом). Дата проведення відбору: з 24 грудня по 31 грудня 2025 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
31. Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.12.2025 заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнив частково: вжив заходи забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству "Українські розподільні мережі" вчиняти дії щодо укладення цивільно-правових договорів із новими членами Наглядової ради, реєстрації змін до персонального складу Наглядової ради в ЄДР або інших реєстрах, проведення перших засідань нового складу Наглядової ради до вирішення по суті справи та набрання рішенням у справі законної сили; у задоволенні решти заяви відмовлено.
32. Суд першої інстанції виходив із того, що зі змісту заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову вбачається, що предметом спору між сторонами є обставини припинення повноваження члена Наглядової ради товариства, а позовні вимоги, які має намір заявити ОСОБА_1 , є вимогами немайнового характеру. Відтак, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
33. З урахуванням правової мети інституту забезпечення позову, практики Верховного Суду, позиції Європейського суду з прав людини щодо обов'язку суду забезпечувати ефективний захист прав та законних інтересів осіб, суд дійшов висновку, що достатнім заходом забезпечення позову, намір до подачі якого має заявник, є саме заборона Акціонерному товариству "Українські розподільні мережі" вчиняти дії щодо укладення цивільно-правових договорів із новими членами Наглядової ради, реєстрації змін до персонального складу Наглядової ради в ЄДР або інших реєстрах, проведення перших засідань нового складу Наглядової ради до моменту набрання рішенням у справі законної сили.
34. За висновками суду першої інстанції, в разі укладення договорів з новими членами Наглядової ради фактично буде нівельовано можливість поновлення ОСОБА_1 у складі Наглядової ради як незалежного члена. У такому випадку наявність судового рішення ніяким чином не призведе до досягнення мети звернення до суду, оскільки не призведе до ефективного захисту прав та законних інтересів позивача, чим фактично поставить під сумнів реалізацію правозахисної функції держави.
35. Одночасно, за висновками місцевого господарського суду, заява в частині вжиття заходів забезпечення позову як зупинення дії рішення про припинення повноважень та заборони комісії з відбору членів наглядових рад, утвореній відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1596 від 03.12.2025, здійснювати будь-які дії, пов'язані з проведенням конкурсного відбору кандидатів на посаду члена Наглядової ради Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі" (в т.ч. прийом документів, оцінювання, затвердження або подання рекомендацій), до остаточного вирішення спору по суті, є юридично неспроможною та такою, що не узгоджується із викладеними критеріями забезпечення позову. Зокрема, заявником не враховано, що, фактично, рішення про припинення повноважень члена Наглядової ради є таким, що вичерпало свою дію в момент прийняття та фактично не передбачає виконання у певному часовому проміжку, а отже, зупинення його виконання взагалі ніяким чином не вплине на можливість відновлення прав заявника у разі задоволення позову.
36. У частині заборони здійснювати будь-які дії, пов'язані з проведенням конкурсного відбору кандидатів на посаду члена Наглядової ради суд першої інстанції звернув увагу на приписи ч.12 ст.137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), виходячи із системного аналізу якої застосування відповідного заходу є прямо забороненим чинним господарським процесуальним законодавством.
37. Північний апеляційний господарський суд постановою від 19.02.2026 ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.12.2025 скасував та відмовив повністю у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі №910/16129/25.
38. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, зокрема, зазначив:
- суд першої інстанції, заборонивши Акціонерному товариству "Українські розподільні мережі" вчиняти дії щодо укладення цивільно-правових договорів із новими членами Наглядової ради, обмежив дію конкурсної процедури, що фактично має наслідком втручання у її проведення, оскільки укладення таких договорів є невід'ємною частиною формування складу Наглядової ради та завершення конкурсу;
- заявлені ОСОБА_1 заходи забезпечення позову спрямовані не на збереження можливості виконання майбутнього судового рішення, а фактично мають наслідком дострокове задоволення позовних вимог та підміну судового рішення у справі;
- застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову (у вигляді заборони вчиняти дії щодо укладення цивільно-правових договорів із новими членами Наглядової ради, реєстрації змін до персонального складу Наглядової ради в ЄДР або інших реєстрах до вирішення по суті справи та набрання рішенням у справі законної сили) створює для заявника забезпечення фактично результат, тотожний задоволенню його позовних вимог про поновлення повноважень ОСОБА_1 як незалежного члена Наглядової ради (збереження вакантного місця та неможливість формування нового складу Наглядової ради);
- у даному ж випадку забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо укладення договорів, реєстрації змін до складу Наглядової ради та проведення перших засідань нового складу Наглядової ради перевищує межі предмета спору;
- позов, з метою забезпечення якого ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, пов'язаний саме з поновленням повноважень ОСОБА_1 як незалежного члена Наглядової ради, тобто стосується захисту виключно його прав, а не прав інших її членів. Відтак, поширення заходу забезпечення на всіх членів Наглядової ради є необґрунтованим та непропорційним;
- застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову має наслідком істотне та непропорційне втручання у господарську діяльність Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі", що порушує баланс інтересів сторін;
- застосований захід забезпечення позову не лише створює загрозу істотних негативних наслідків для товариства, а й призводить до фактичного блокування реалізації корпоративних прав держави як єдиного акціонера, що виходить за межі мети забезпечення позову;
- до заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову не надано доказів вчинення Міністерством енергетики України та/або Акціонерним товариством "Українські розподільні мережі" дій, спрямованих на ухилення від виконання можливого рішення суду в даній справі в разі задоволення позову, та доказів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача;
- з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції також не вбачається обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких має намір звернутися до суду, враховуючи при цьому, що в заяві про забезпечення позову заявник зазначив про намір звернутися до суду з позовом із метою поновлення його повноважень незалежного члена Наглядової ради та поновлення дії цивільно-правового договору від 18.12.2023;
- суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали виходив із припущення, що укладення договорів з новими членами Наглядової ради унеможливить поновлення повноважень ОСОБА_1 як незалежного члена Наглядової ради у разі задоволення позову. Утім, чинне законодавство не містить заборони на зміну складу наглядової ради в разі подальшого скасування відповідних рішень, а можливе ухвалення судового рішення про поновлення повноважень не є залежним від факту укладення чи неукладення договорів з іншими особами;
- доводи заявника щодо дії воєнного стану, належності Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі" до об'єктів критичної інфраструктури та ймовірності настання блекаутів мають загальний характер і не підтверджують існування реальних та доведених ризиків, передбачених ст.136 ГПК. Зазначені обставини не доводять необхідності саме персональної участі заявника у складі Наглядової ради для забезпечення стабільного функціонування товариства, а також не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з можливістю виконання або ускладненням виконання майбутнього судового рішення чи ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. В даному випадку суспільна значимість полягає саме в тому, що ухвалою суду заборонено укладати договори та проводити засідання Наглядової ради, чим фактично заблоковано роботу АТ "УРМ", а не вимога позивача щодо поновлення на посаді.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
39. 24.02.2026 ОСОБА_1 через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026, в якій просить її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
40. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 136, 137 ГПК, не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 15.01.2020 у справі №915/1912/19, від 11.02.2021 у справі №915/1185/20.
41. В касаційній скарзі стверджує, зокрема, таке:
- суд апеляційної інстанції фактично встановив новий стандарт доказування, згідно з яким забезпечення позову можливе лише за умови доведення факту вже вчинених дій, що унеможливлюють виконання рішення; ст.136 ГПК передбачає оцінку ризику, а не факту порушення; суд першої інстанції встановив прийняття наказу про дострокове припинення повноважень, оголошення конкурсної процедури та визначення конкретних строків формування нового складу органу управління; наведені вище обставини свідчили про активну реалізацію оскарженого рішення;
- у цій справі захід забезпечення позову мав виключно тимчасовий характер та був спрямований на збереження існуючого стану правовідносин до вирішення спору по суті; застосований захід не блокував господарську діяльність товариства та не втручався у його поточне функціонування, метою заходу було виключно недопущення створення нових цивільно-правових зобов'язань та управлінських повноважень, які могли б унеможливити або істотно ускладнити виконання майбутнього рішення; захід був спрямований на легітимну мету, а саме, забезпечення ефективності судового захисту, був необхідним з огляду на активну стадію реалізації оскарженого рішення, співмірним, оскільки обмежував лише укладення договорів та реєстраційні дії та збалансованим, оскільки не позбавляв відповідачів можливості реалізовувати конкурсні процедури;
- суд апеляційної інстанції фактично не застосував правовий підхід, сформований Верховним Судом щодо критеріїв забезпечення позову у спорах немайнового характеру, та відійшов від усталеної судової практики; апеляційний суд не дослідив питання ефективності захисту, не оцінив, чи зможе позивач реалізувати своє право без нових судових спорів та звів критерій забезпечення виключно до питання "виконання рішення" у вузькому формальному розумінні; постанова суду апеляційної інстанції фактично формує підхід, згідно з яким ризик має бути доведений як факт та превентивна функція забезпечення позову звужується;
- укладення договорів із новими членами наглядової ради та їх державна реєстрація породжують цивільно-правові зобов'язання, управлінські повноваження та правові наслідки для третіх осіб; навіть у разі задоволення позову виникла б ситуація одночасного існування двох складів наглядової ради, необхідності дострокового припинення договорів з новими членами, потенційних судових спорів з третіми особами та сумнівів у правомірності рішень, прийнятих новим складом; рішення нового складу ради можуть мати стратегічний характер, такі рішення впливають на фінансову, інвестиційну та управлінську діяльність товариства та їх скасування або перегляд може бути неможливим або надмірно складним.
42. 27.03.2026 Міністерство енергетики України через систему Електронний суд подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
43. У відзиві, зокрема, вказує:
- Північний апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи фактично призводили до вирішення спору по суті ще до розгляду справи;
- суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував положення ч.12 ст.137 ГПК, якою прямо заборонено застосування заходів забезпечення позову, наслідком яких є втручання у проведення конкурсних процедур.
44. 27.03.2026 Акціонерне товариство "Українські розподільні мережі" через систему Електронний суд подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
45. Доводи відзиву Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі" в цілому збігаються з доводами відзиву Міністерства енергетики України.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
46. Верховний Суд ухвалою від 16.03.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , її розгляд призначив у порядку письмового провадження.
47. 06.04.2026 до Верховного Суду надійшли матеріали справи №910/16129/25.
Щодо обґрунтування скаржником підстав касаційного оскарження
48. Відповідно до п.2 ч.1 ст.287 ГПК учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на, зокрема, ухвали суду першої інстанції, зазначені в, зокрема, п.25 ч.1 ст.255 цього Кодексу (про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця), після їх перегляду в апеляційному порядку.
49. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абз.2 ч.2 ст.287 ГПК).
50. Помилковим є ототожнення підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-4 ч.2 ст.287 ГПК, які стосуються виключно випадків оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК (зокрема, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції), та підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 ч.1 ст.287 ГПК, що врегульовані окремо.
51. Випадки, передбачені пунктами 1-4 ч.2 ст.287 ГПК не застосовуються в контексті підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2, 3 ч.1 ст.287 ГПК.
52. За таких обставин не береться до уваги посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду (вказані обґрунтування можуть братися до уваги лише як допоміжні аргументи), оскільки відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Щодо заходу забезпечення позову у вигляді заборони акціонерному товариству вчиняти дії
53. Суд першої інстанції застосував захід забезпечення позову у вигляді заборони Акціонерному товариству "Українські розподільні мережі" вчиняти дії щодо укладення цивільно-правових договорів із новими членами Наглядової ради, реєстрації змін до персонального складу Наглядової ради в ЄДР або інших реєстрах, проведення перших засідань нового складу Наглядової ради до вирішення по суті справи та набрання рішенням у справі законної сили.
54. Суд апеляційної інстанції ухвалу суду скасував та відмовив у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову повністю.
55. Отже, перед Верховним Судом у цій справі постало питання щодо можливості забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо укладення цивільно-правових договорів із новими членами Наглядової ради, реєстрації змін до персонального складу Наглядової ради, проведення перших засідань нового складу Наглядової ради.
56. Скаржник вважає, що встановлені у цій справі обставини свідчили про активну реалізацію Акціонерним товариством "Українські розподільні мережі" оскарженого рішення, натомість суд апеляційної інстанції фактично встановив новий стандарт доказування, згідно з яким забезпечення позову можливе лише за умови доведення факту вже вчинених дій, що унеможливлюють виконання рішення, у той час як ст.136 ГПК передбачає оцінку ризику, а не факту порушення.
57. Зазначає, що застосований захід забезпечення мав тимчасовий характер, не блокував господарську діяльність товариства та не втручався у його поточне функціонування, не позбавляв відповідачів можливості реалізовувати конкурсні процедури, натомість метою заходу було виключно недопущення створення нових цивільно-правових зобов'язань та управлінських повноважень, які могли б унеможливити або істотно ускладнити виконання майбутнього рішення.
58. У свою чергу Міністерство енергетики України та Акціонерне товариство "Українські розподільні мережі" у відзивах вказують, що суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що застосовані заходи фактично призводили до вирішення спору по суті ще до розгляду справи, а також наслідком застосованих заходів є втручання у проведення конкурсних процедур, що заборонено ч.12 ст.137 ГПК.
59. Щодо наведених доводів Верховний Суд зазначає таке.
60. Згідно зі ст.136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 ГПК заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
61. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
62. Згідно із пунктами 2, 4 ч.1 ст.137 ГПК позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
63. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача. Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
64. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
65. Питання задоволення заяви про забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття відповідних заходів забезпечення позову.
66. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
67. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
68. Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
69. У постанові Верховного Суду від 09.09.2022 у справі №904/7630/21 висловлено позицію про те, що під час вирішення питання щодо вжиття заходів із забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
70. Оскільки позивач мав намір звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
71. Така правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №912/1616/18, від 26.09.2019 у справі №917/751/19, від 15.01.2020 у справі №915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі №915/1185/20.
72. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
73. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
74. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
75. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №914/2072/20.
76. При цьому законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
77. Предметом розгляду цієї справи по суті є питання, зокрема, правомірності припинення повноважень члена Наглядової ради Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі" за рішенням його єдиного акціонера - Міністерства енергетики України.
78. Отже, метою майбутнього позову є поновлення позивача на посаді члена Наглядової ради Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі", тобто відновлення того становища, яке існувало до видання наказу Міністерства енергетики України №505 від 09.12.2025 "Про припинення повноважень членів Наглядової ради Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі".
79. Суд першої інстанції заяву про забезпечення позову задовольнив частково, дійшовши висновку, що достатнім заходом забезпечення позову є заборона Акціонерному товариству "Українські розподільні мережі" вчиняти дії щодо укладення цивільно-правових договорів із новими членами Наглядової ради, реєстрації змін до персонального складу Наглядової ради в ЄДР або інших реєстрах, проведення перших засідань нового складу Наглядової ради до моменту набрання рішенням у справі законної сили.
80. За висновками суду першої інстанції, в разі укладення договорів з новими членами Наглядової ради фактично буде нівельовано можливість поновлення ОСОБА_1 у складі Наглядової ради як незалежного члена. У такому випадку наявність судового рішення ніяким чином не призведе до досягнення мети звернення до суду, оскільки не призведе до ефективного захисту прав та законних інтересів позивача.
81. Разом з тим, відповідно до ч.12 ст.137 ГПК не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
82. Зі встановлених обставин справи вбачається, що на виконання Плану заходів, затверджених Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.11.2025 від 17.11.2025 №1258-р, Міністерство енергетики України видало накази про (І) припинення повноважень членів Наглядової ради Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі" (від 09.12.2025) та (ІІ) оголошення відбору кандидатів на зайняття посад незалежних членів та посад представників держави у складі Наглядової ради Акціонерного товариства "Українські розподільні мережі" (від 11.12.2025 (зі змінами від 15.12.2025)).
83. Враховуючи вказані обставини та положення ч.12 ст.137 ГПК суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заборонивши Акціонерному товариству "Українські розподільні мережі" вчиняти дії щодо укладення цивільно-правових договорів із новими членами Наглядової ради, суд обмежив дію конкурсної процедури, що фактично має наслідком втручання у її проведення, оскільки укладення таких договорів є невід'ємною частиною завершення конкурсу та формування складу Наглядової ради.
84. Також, відповідно до ст.69 Закону "Про акціонерні товариства" наглядова рада акціонерного товариства (далі - наглядова рада) є колегіальним органом, що здійснює захист прав всіх акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом акціонерного товариства та цим Законом, здійснює управління товариством, а також контролює та регулює діяльність його виконавчого органу.
85. Перелік питань, які належать до виключної компетенції наглядової ради, закріплено у ч.2 ст.71 Закону "Про акціонерні товариства".
86. Отже, як правильно виснував суд в оскаржуваній постанові, Наглядова рада є колегіальним органом, що здійснює захист прав всіх акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом акціонерного товариства та Законом "Про акціонерні товариства", здійснює управління товариством, а також контролює та регулює діяльність його виконавчого органу.
87. Відповідно, обґрунтованими є висновки про те, що внаслідок блокування формування органу управління товариство фактично позбавляться дієздатного органу управління на невизначений строк, у зв'язку із чим товариство може втратити можливість укладати значні правочини, продовжувати або змінювати чинні договори, залучати фінансування та реалізовувати інвестиційні програми, що, в свою чергу, може створити ризики порушення вже взятих на себе договірних зобов'язань, застосування штрафних санкцій та виникнення додаткових судових спорів.
88. У зв'язку із зазначеним, застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову створює загрозу настання істотних негативних наслідків для товариства, а також призводить до фактичного блокування реалізації корпоративних прав держави як єдиного акціонера щодо формування органів управління товариством та здійснення контролю за його діяльністю, тобто має наслідком істотне та непропорційне втручання у господарську діяльність юридичної особи, а також порушує баланс інтересів сторін.
89. Також Верховний Суд погоджується із висновком про те, що застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки такий захід фактично поширюється на всіх членів Наглядової ради, а не лише на позивача.
90. Окрім колегія суддів вважає правильним посилання суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції у мотивувальній частині ухвали виходив із припущення, що укладення договорів з новими членами Наглядової ради унеможливить поновлення повноважень ОСОБА_1 як незалежного члена Наглядової ради у разі задоволення позову, оскільки чинне законодавство не містить заборони на зміну складу наглядової ради в разі подальшого скасування відповідних рішень, а можливе ухвалення судового рішення про поновлення повноважень не є залежним від факту укладення чи неукладення договорів з іншими особами.
91. Натомість скаржник таких висновків не спростував, зокрема й посиланням на висновки Верховного Суду, оскільки такі зроблені щодо правовідносин, які не є подібними до справи, яка переглядається.
92. Так у справі №910/1040/18 розглядалося питання щодо такого заходу забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на нерухоме майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання цього виконавчого напису нотаріуса.
93. У справі №915/1912/19 прокурор звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на земельну ділянку і заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки; заборонити юридичній особі-відповідачу вчиняти із земельними ділянками дії, спрямовані на зміну цільового призначення цих земельних ділянок, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо них; накласти арешт на автозаправний комплекс з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів, який розташовано на спірній земельній ділянці, і належить юридичній особі-відповідачу на праві приватної власності та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цього об'єкта нерухомості; заборонити юридичній особі-відповідачу укладати договори, вчиняти інші правочини щодо автозаправного комплексу з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів.
94. З подібною заявою про забезпечення позову звернувся прокурор і у справі №915/1185/20, а саме просив накласти арешт на земельну ділянку та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо неї; заборонити сільській раді змінювати адресу спірної земельної ділянки, здійснювати її поділ та об'єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо її відчуження; заборонити юридичній особі (відповідачу) проводити будь-які будівельні роботи на спірній земельній ділянці; заборонити фізичній особі-підприємцю (відповідачу) проводити будь-які будівельні роботи на спірній земельній ділянці; накласти арешт на нежитлові приміщення та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цього майна; заборонити фізичній особі-підприємцю (відповідачу) укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі нерухомого майна, а також проводити будівництво за цією адресою; заборонити сільській раді присвоювати, змінювати адресу нерухомому майну, що належить фізичній особі-підприємцю (відповідачу) і розташоване на земельній ділянці площею; заборонити Управлінню державної архітектурно-будівельної інспекції здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та прийняття в експлуатацію об'єктів, розташованих на спірній земельній ділянці.
95. Тобто у жодній з наведених справ Верховний Суд не викладав висновків щодо такого заходу забезпечення позову як заборона акціонерному товариству вчиняти дії щодо укладення цивільно-правових договорів із новими членами Наглядової ради, реєстрації змін до персонального складу Наглядової ради в реєстрах, проведення перших засідань нового складу Наглядової ради до вирішення спору по суті.
96. Натомість висновки із вказаних постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник, є загальними, і оскаржуване цій у справі рішення суду апеляційної інстанції їм не суперечить.
97. У свою чергу на висновки Верховного Суду у подібних (корпоративних) відносинах, у яких безпосередньо йдеться про можливість забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо укладення цивільно-правових договорів із новими членами органів управління (зокрема Наглядової ради), щодо реєстрації відповідних змін до складу органів управління юридичних осіб (акціонерних товариств), скаржник не посилається.
98. Разом з тим, Верховний Суд не погоджується із судом апеляційної інстанції про те, що застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову створює для заявника забезпечення фактичний результат, тотожний задоволенню його позовних вимог про поновлення повноважень як незалежного члена Наглядової ради, оскільки такий захід фактично унеможливлює формування нового складу Наглядової ради, втім не поновлює повноваження заявника як її члена.
99. Однак, така помилка не вплинула на правильність загального висновку апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для застосування вжитого судом першої інстанції заходу забезпечення позову з мотивів, наведених вище у цій постанові.
100. З огляду на викладене, доводи скаржника про порушення судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
Щодо права на апеляційне оскарження
101. Додатково Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
102. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.01.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства енергетики України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.12.2025.
103. 18.02.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства енергетики України.
104. Верховний Суд ухвалою від 10.03.2026 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 з мотивів того, що ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження не передбачені в наведеному у п.3 ч.1 ст.287 ГПК вичерпному переліку ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.
105. Однак, відповідно до ч.2 ст.304 ГПК скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.
106. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу про відкриття апеляційного провадження зводилися до того, що Міністерство енергетики України не мало права на оскарження ухвали про забезпечення позову.
107. Верховний Суд такі доводи вважає необґрунтованими, оскільки хоча на момент відкриття апеляційного провадження за скаргою Міністерство енергетики України провадження у справі ще не було відкрито, однак свою заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що має намір звернутися з позовом до, зокрема, Міністерства енергетики України.
108. Об'єднана палата касаційного господарського суду у п.48 постанови від 30.08.2024 у справі №908/3731/23 дійшла висновку, що відповідно до приписів ГПК статус учасника справи особа має ще до моменту звернення позивача до суду з позовом та відкриття провадження у справі (по суті з моменту складення позивачем остаточного тексту позовної заяви і визначення у ньому певної особи як відповідача).
109. Також, серед заходів забезпечення позову, про застосування яких просив ОСОБА_1 , було зупинення рішення Міністерства енергетики України (що викладено у формі наказу №505 від 09.12.2025).
110. Отже, Міністерство енергетики України на момент подання спірної апеляційної скарги було наділене правами, які належать стороні (відповідачу) у справі, зокрема, безумовним правом на подання апеляційних скарг (п.9 ч.3 ст.2, п.5 ч.1 ст.42, ст.46, ч.2 ст.254 ГПК).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
111. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
112. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
113. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
Судові витрати
114. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 у справі №910/16129/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець