вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"13" квітня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/62/26
Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Фізичної особи - підприємця Ковальової Наталії Романівни про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО УКРТРАНС"
до Фізичної особи - підприємця Ковальової Наталії Романівни
про стягнення 60 000,00 грн,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТО УКРТРАНС" (позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Ковальової Наталії Романівни (відповідач) про стягнення 60 000,00 грн.
Ухвалою суду від 27.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 02.03.2026.
Ухвалою суду від 02.03.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО УКРТРАНС" до Фізичної особи - підприємця Ковальової Наталії Романівни про стягнення 60 000,00 грн залишено без розгляду.
11.03.2026 від представника відповідача - Фізичної особи - підприємця Ковальової Наталії Романівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій останній просить відшкодувати витрати на професійну правову допомогу.
Ухвалою суду від 13.03.2026 розгляд вказаної заяви призначено на 13.04.2026.
У судове засідання 13.04.2026 представники сторін не з'явилися.
Суд, розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця Ковальової Наталії Романівни, вважає за необхідне зазначити таке.
Приписами частин п'ятої, шостої статті 130 ГПК України унормовано, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Як установлено судом із фактичних обставин справи, позивачем у заяві про залишення позову без розгляду не наведено жодних обґрунтувань і підстав її подання, лише посилання на норми ГПК України, які передбачають таке право для позивача. Окрім того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, він не підтримав своїх вимог унаслідок, зокрема задоволення їх відповідачем або з інших поважних причин, відтак у цьому випадку такі дії позивача як подання заяви про залишення позову без розгляду підпадають під критерій необґрунтованості, у зв'язку з чим витрати на правничу допомогу підлягають покладенню на позивача.
Судом також враховано, що саме у зв'язку зі зверненням позивачем до суду з відповідною позовною заявою, відповідач був вимушений звернутися до адвоката з метою захисту своїх інтересів в суді, в зв'язку з чим поніс витрати на правничу допомогу.
Відтак, даючи оцінку обґрунтованості заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за не обхідне зазначити таке.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина перша статті 124 ГПК України).
У відзиві представником відповідача заявлено про стягнення 6 000,00 грн судових витрат за надання правової допомоги.
На підтвердження витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, відповідачем надано договір про надання правової допомоги від 13.02.2026 (договір), укладений між Фізичною особою - підприємцем Ковальовою Наталією Романівною (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Волошин і партнери" (АО, адвокат), рахунок - фактуру № 29 від 16.02.2026 на суму 6 000,00 грн, платіжну інструкцію від 16.02.2026 № КС71-С2ВВ-Х7РВ-С5ЕР на суму 6 000,00 грн, ордер серія ВК №1208842 від 18.02.2026, детальний опис робіт від 16.02.2026, акт виконаних робіт від 16.02.2026.
Судом установлено, що правничу допомогу позивачу за цим договором надавав адвокат Леонід Волошин, який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 939 від 30.06.2012.
За пунктом 1.1. договору Адвокатське об'єднання (АО) зобов'язалося надати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбаченими цим договором, у тому числі, але не виключно, в Господарському суді Рівненської області у справі №918/62/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО УКРТРАНС" до Фізичної особи - підприємця Ковальової Наталі Романівни про стягнення 60 000,00 грн, а клієнт зобов'язався оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати АО, необхідні для виконання цього договору.
Відповідно до пункту 2.1.1. договору АО зобов'язалося, зокрема представляти інтереси клієнта, захищати клієнта у всіх судових органах (у т.ч. в судах першої, апеляційної та касаційної інстанціях) та у всіх судочинствах у наказному, позовному, окремому та будь-яких інших провадженнях з правом складати, підписувати та подавати позовні заяви, цивільні позові у кримінальному провадженні, відзиви на позови заяви, відповіді на відзиви, заперечення, пояснення, вимоги, клопотання, заяви про видачу судових наказів або виконавчих листів, апеляційні скарги, касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, додатки до них та будь-які інші документи; протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, визнати позов повністю або частково, пред'явити зустрічний позов; укласти мирову угоду; брати участь у судових засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання та відводи, представляти інтереси клієнта у його стосунках з усіма фізичними та юридичними особами, в усіх державних і недержавних органах та структурах, філіях, представництвах, відділеннях, правоохоронних органах та органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, їх структурних підрозділах незалежно від форм власності та підпорядкування, а також у відносинах з фізичними особами.
Для надання правничої допомоги клієнту АО призначає адвоката Волошина Леоніда Сергійовича, який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №. 939 від 30.06.2012 (п. 2.4. договору).
У свою чергу, за пунктом 3.1.6. договору клієнт зобов'язався оплачувати правову допомогу відповідно до умов розділу 4 договору.
Зокрема, у розділі 4 договору визначено, що розмір винагороди (гонорар) АО за надання правових послуг, які передбачені цим договором, визначаються за домовленістю сторін в розмірі 6 000,00 грн. Оплата за цим договором здійснюється не пізніше трьох днів з моменту отримання клієнтом рахунку. Факт надання передбачених цим договором послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг. АО зобов'язане після фактичного надання послуг підготувати і надати (відправити) клієнту два примірники акта. При цьому сторони домовились, що Акт може складатися за будь-який період часу та включати в себе всі послуги, які були надані АО клієнту протягом відповідного періоду часу. Клієнт протягом трьох банківських днів після отримання двох примірників акта зобов'язаний підписати акт, скріпити своєю печаткою (за наявності) та повернути АО один примірник, а у разі відмови від його підписання протягом вказаного строку - надати АО письмові обґрунтовані зауваження та (або) заперечення до змісту акта та (або) послуг. У випадку, якщо протягом вказаного строку клієнт не поверне АО один примірник підписаного і скріпленого печаткою (за наявності) клієнта акта та не надасть АО письмові обґрунтовані зауваження та (або) заперечення до змісту акта та (або) послуг, то вважається, що акт підписаний клієнтом без зауважень та заперечень.
Договір укладений на строк до 12.02.2027 та набирає чинності з моменту його підписання (пункт 7.1. договору)
Із фактичних обставин справи судом установлено, що у детальному описі послуг згідно з договором про надання правової допомоги від 13.02.2026 № 31 зазначено вид надання правничої допомоги, а саме: консультація адвоката та аналіз документів - 2 000,00 грн, витрати на збір доказів - 1 000,00 грн, складення відзиву на позов (опрацювання судової практики, законодавства, яке стосується предмета позову, тощо) - 3 000,00 грн, разом - 6 000,00 грн.
16.02.2026 сторони уклали акт виконаних робіт по наданню послуг, де вказано, що АО надало правову допомогу: консультація адвоката та аналіз документів, збір доказів, опрацювання судової практики, законодавства, яке стосується предмета позову, складення відзиву на позов на загальну суму 6 000,00 грн. Зауважень та претензій у клієнта до АО за якістю надання юридичних послуг немає. Цей акт є підставою для розрахунків клієнта та АО. Розрахунки клієнта з АО проведені в повному обсязі.
16.02.2026 за представництво, захист прав та інтересів в якості відповідача у Господарському суді Рівненської області у справі № 918/55/26 Фізична особа - підприємець Ковальова Наталія Романівна сплатила на користь АО "Волошин і партнери" 6 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 16.02.2026 № КС71-С2ВВ-Х7РВ-С5ЕР.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина третя стаття 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами першою, другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
За змістом положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Верховний Суд, застосовуючи частину шосту статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15; від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Проте слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частинами шостою, сьомою, дев'ятою статті 129 цього Кодексу.
Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 129 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15, від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статтей 3, 11, 15 ГПК України, питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Як установлено судом із фактичних обставин справи, у цій справі проведено одне судове засідання, у якому представник відповідача участі не брав, підготовлено одну заяву по суті спору - відзив (7 стор.), справа про повернення безпідставно набутого майна (коштів) є справою незначної складності, судова практика у такій категорії справ усталена.
При цьому такі послуги, як: консультація адвоката та аналіз документів, збір доказів, опрацювання судової практики, законодавства, яке стосується предмета позову, тощо охоплюються поняттям «підготовка відзиву на позовну заяву».
Слід зазначити, що не існує єдиного арифметичного алгоритму для визначення (обчислення) витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд повинен у кожному конкретному випадку, керуючись положеннями статей 126, 129 ГПК України, визначати розмір таких витрат та їх розподіляти, наводячи відповідні мотиви прийнятих рішень стосовно цих витрат.
Також варто зазначити, що вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, суд реалізує свої дискреційні повноваження, які жодним чином не порушують принципу свободи договору, оскільки такий принцип стосується лише його сторін, у цьому випадку позивача та адвоката (АО). Право позивача на вибір адвоката є безумовним та ніким не заперечується. Заразом відповідач не є стороною правочину та участі у досягненні домовленостей, у тому числі щодо розміру гонорару, не брав, а тому такий розмір підлягає оцінці та контролю з боку суду.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. При цьому не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.
Ураховуючи наведене, оцінивши доводи заяви представника Фізичної особи - підприємця Ковальової Наталії Романівни про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів і судових засідань, тривалість розгляду справи, виходячи з наведених критеріїв їх оцінки, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції. В іншій частині заяви суд покладає такі витрати на відповідача.
Керуючись статтями 126, 129, 130, 234, 235 ГПК України, суд
Заяву Фізичної особи - підприємця Ковальової Наталії Романівни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТО УКРТРАНС" (49066, м. Дніпро, проспект Лесі Українки, буд. 24, ідентифікаційний код 32930561) на користь Фізичної особи - підприємця Ковальової Наталії Романівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТО УКРТРАНС" (49066, м. Дніпро, проспект Лесі Українки, буд. 24, ідентифікаційний код 32930561).
Відповідач: Фізична особа - підприємець Ковальова Наталія Романівна ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями) (стаття 235 ГПК України).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 ГПК України).
Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Ухвала підписана 13.04.2026.
Суддя О.Андрійчук