65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"10" квітня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5192/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Рога Н.В., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БАЗІС» (вх.№2-631/26 від 01.04.2026р.) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/5192/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БАЗІС» (54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, буд. 17-Б, код ЄДРПОУ 33626530)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ГОНЧАРНОЇ СПРАВИ» (67813, Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Калаглія, вул. Чапаєва, буд. 55, код ЄДРПОУ 41391173)
про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БАЗІС» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ФАБРИКА ГОНЧАРНОЇ СПРАВИ» про:
- зобов'язання ТОВ «ФАБРИКА ГОНЧАРНОЇ СПРАВИ» виконати умови договору поставки продукції № 29/09-БКБ від 29.09.2020р., шляхом поставки ТТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БАЗІС» товару з такими характеристиками: камінь керамічний рядовий порожнистий, ефективний, марка міцності 150 (250х120х138) (2,12НФ) в кількості 202 176 шт.; камінь керамічний рядовий порожнистий, ефективний, марка міцності 125 (250х120х138) (2,12НФ) в кількості 235 845 шт.; цеглу керамічну рядову порожнисту, ефективну, марка міцності 150 (250х120х88) (1,35 НФ) в кількості 1 842 шт.;
- стягнення з ТОВ «ФАБРИКА ГОНЧАРНОЇ СПРАВИ» на користь ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БАЗІС» пені у розмірі 2 406 744 грн 58 коп., штрафу у розмірі 368 959 грн 27 коп.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.03.2026р. позовну заяву ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БАЗІС» до ТОВ «ФАБРИКА ГОНЧАРНОЇ СПРАВИ» задоволено повністю.
Зобов'язано ТОВ «ФАБРИКА ГОНЧАРНОЇ СПРАВИ» виконати умови договору поставки продукції № 29/09-БКБ від 29.09.2020р. шляхом поставки ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БАЗІС» товару з такими характеристиками: камінь керамічний рядовий порожнистий, ефективний, марка міцності 150 (250х120х138) (2,12НФ) в кількості 202 176 шт.; камінь керамічний рядовий порожнистий, ефективний, марка міцності 125 (250х120х138) (2,12НФ) в кількості 235 845 шт.; цеглу керамічну рядову порожнисту, ефективну, марка міцності 150 (250х120х88) (1,35 НФ) в кількості 1 842 шт.
Стягнуто з ТОВ «ФАБРИКА ГОНЧАРНОЇ СПРАВИ» на користь ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БАЗІС» пеню у розмірі 2 406 744 грн 58 коп., штраф у розмірі 368 959 грн 27 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 62 825 грн 19 коп.
01 квітня 2026р. до суду від ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БАЗІС» (вх.№2-631/26) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/5192/25 та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн.
В обгрунтування заяви позивач посилається на наявність договору №25/11.25 про надання правничої допомоги від 13.11.2025р., розрахунку від 13.11.2025р. суми гонорару за правничу допомогу, надану в межах договору № 25/11.25 про надання правничої допомоги від 13.11.2025р., акту про надання правничої допомоги від 30.03.2026р.
Також заявник послався на положення ст.ст.123, 126, 129, 244 ГПК України та зазначає, що в даному випадку сума гонорару є співмірною ціні позову в даній справі, складності справи, обсягу матеріалів, які підлягали дослідженню та опрацюванню адвокатом, наданим адвокатом послугам, а тому у зв'язку з задоволенням позову підлягає стягненню на користь ТОВ “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “БАЗІС» з відповідача.
Згідно ч.3 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Враховуючи зазначені положення законодавства, заява ТОВ “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “БАЗІС» про ухвалення додаткового рішення розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Розглянув матеріали справи, заяву ТОВ “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “БАЗІС», суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
У силу положень п. 12 ч.3 ст. 12 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Впровадження зазначеного принципу має на меті забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно із положеннями ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами першою, другою ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з. 5 ч.1 ст. 237 ГПК України в числі питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.
Зокрема, відповідно до положень ч.4 ст. 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з аналізу наведених норм можна зробити висновок, що питання про стягнення/визначення/розподіл судових витрат є складовою судового процесу - правом сторони на користь якої ухвалено судове рішення відшкодувати свої судові витрати.
Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.
Верховний Суд у додаткових постановах від 17.12.2021р. у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20), від 06.12.2023р. у справі №905/493/22, від 01.11.2023р. у справі №911/1340/22 зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
У постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 03.02.2024р. у справі №910/9714/22 зазначено, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Положення ст.ст. 124, 126, 129 ГПК України у сукупності з положеннями ст. 221 ГПК України дають підстави дійти висновку, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, суд може вирішити питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву суд може вирішити питання про судові витрати, шляхом ухвалення додаткового рішення.
За приписами ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Суд вважає за необхідне зауважити, що першою заявою по суті спору, поданою ТОВ “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “БАЗІС», є позовна заява, що надійшла до Господарського суду Одеської області 25.12.2025р., у якій позивачем наведено попередній (орієнтовний ) розрахунок суми судових витрат та зазначено, що очікується понести витрати на правничу допомогу у розмірі 40 000 грн.
Крім того, у позовній заяві зазначено, що решта доказів на підтвердження розміру понесених позивачем судових витрат у зв'язку з розглядом даного позову у відповідності до положень ч. 8 ст. 129 ГПК України буде подана суду не пізніше, ніж протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 р. у справі №921/221/21, від 31.05.2022р. у справі №917/304/21). Вказана позиція застосована також у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024р. у справі №910/9714/22, додатковій постанові Верховного Суду від 03.04.2024р. у справі №910/12005/22).
Положення ч. 8 ст. 129 ГПК підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.
Заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.
З матеріалів справи убачається, що 01.04.2026р. до суду від ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БАЗІС» надійшла заява (вх.№2-631/26 від 01.04.2026р.) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/5192/25 та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000 грн. Зазначену заяву позивачем подано через систему Електронний суд» 31.03.2026р.
Отже, позивачем не дотримано положення законодавства щодо строків подання такої заяви, так як вона надійшла через 12 днів після ухвалення судового рішення.
Таким чином, виходячи з положень ч.8 ст. 129 ГПК України, у зв'язку із пропуском строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення заяви (вх.№2-631/26 від 01.04.2026р.) ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БАЗІС» про ухвалення додаткового рішення у справі №916/5192/25 без розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
ЄСПЛ у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України»).
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись ст.ст. 123 - 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БАЗІС» (вх.№2-631/26 від 01.04.2026р.) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/5192/25 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).
Суддя Н.В. Рога