79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
01.04.2026 Справа № 914/2568/25
За позовною заявою: UAB "Baltic Commercial Union"
до відповідача: Приватної фірми "Авіта"
про стягнення 34919,00 євро
Суддя Ділай У.І.
Секретар Ю.І.Кохановська
За участі представників:
Від позивача: Гринько К.В.-представник
Від відповідача: Лоза В.М.-представник
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2025, справу №914/2568/25 розподілено судді Т.Я.Риму.
Ухвалою від 25.08.2025 суд відмовив в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою від 27.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 24.09.2025.
Ухвалами від 24.09.2025 та від 08.10.2025 розгляд підготовчого провадження відкладено.
22.10.2025 відповідач до суду подав заяву про забезпечення судових витрат. В обґрунтування цієї заяви відповідач зазначив, що позивач є нерезидентом, його фінансовий стан і наявність активів в Україні встановити неможливо. У разі відмови в позові стягнення витрат відповідача на правову допомогу з іноземної компанії за межами України може виявитися неможливим. Тому внесення позивачем суми можливих витрат на депозит суду необхідне для гарантування їх реального відшкодування.
Ухвалою від 12.11.2025 заяву відповідача про забезпечення судових витрат задоволено. Зобов'язано UAB "Baltic Commercial Union" внести на депозитний рахунок Господарського суду Львівської області протягом 10 календарних днів грошові кошти у розмірі 11'200,00 грн як забезпечення судових витрат Приватної фірми "Авіта". Відкладено підготовче засідання на 26.11.2025.
Ухвалою від 01.12.2025 призначено підготовче засідання на 17.12.2025.
Указом Президента України від 13.12.2025 № 944/2025 суддю Т.Я.Рима призначено на посаду судді Західного апеляційного господарського суду.
Розпорядженням керівника апарату №301 від 16.12.2025 призначено повторний автоматизований розподіл заяви №914/2568/25.
Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025 справу №914/2568/25 передано для розгляду судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 17.12.2025 суддею У.І.Ділай прийнято до провадження справу №914/2568/25 за позовом UAB "Baltic Commercial Union" до відповідача Приватної фірми "Авіта" про стягнення 34' 919,00 євро. Підготовче засідання призначено на 15.01.2026.
Ухвалами від 15.01.2026 та від 03.02.2026 розгляд підготовчого провадження відкладено.
Ухвалою від 19.02.2026 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.03.2026.
Ухвалою від 12.03.2026 розгляд справи відкладено на 01.04.2026.
30.03.2026 від позивача до суду надійшли письмові пояснення.
Представник позивача в судовому засіданні від 01.04.2026 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.
У судовому засіданні від 01.04.2026 представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні.
У процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
Згідно з позовом, UAB "Baltic Commercial Union" (надалі - позивач, експедитор) та Mirlex Trading LLC (замовник) 29.02.2016 уклали договір № BCU 2016/399 на організацію транспортно-експедиційного обслуговування (надалі - Договір транспортно-експедиційного обслуговування від 29.02.2016).
У зв'язку зі зміною найменування замовника сторони уклали Додаткову угоду № 202/205/005 від 12.05.2022, якою у преамбулі, реквізитах, а також додаткових угодах та додатках до Договору транспортно-експедиційного обслуговування від 29.02.2016 замінили найменування Mirlex Trading LLC на Maksi Trading LLC.
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 Договору транспортно-експедиційного обслуговування від 29.02.2016, замовник доручає, а експедитор зобов'язується за винагороду і за рахунок замовника організовувати перевезення та експедиторське обслуговування вантажу в міжнародному сполучення та/або шляхом залучення третіх осіб. За дорученням замовника і за винагороду, від свого імені або від імені замовника експедитор має право укладати з третіми особами договори про надання додаткових послуг… Ці доручення замовника оформляються шляхом їх поміщення в заявку, або шляхом підписання додаткової угоди, що є невід'ємною частиною цього договору.
Право експедитора залучати до виконання своїх обов'язків третіх осіб, несучи при цьому відповідальність за їх дії перед замовником, передбачене також пунктом 2.2.4 Договору транспортно-експедиційного обслуговування від 29.02.2016.
Відповідно до пункту 3.1 Договору транспортно-експедиційного обслуговування від 29.02.2016, замовлення на здійснення транспортно-експедиційних послуг, зокрема на організацію перевезення конкретної партії вантажу, оформляється шляхом подачі заявки замовником і є його невід'ємною частиною.
Maksi Trading LLC та позивач 30.05.2022 підписали заявку на транспортно-експедиторське обслуговування № BCU 202/205/030 від 30.05.2022. Умовами цієї заявки передбачалося перевезення молочної продукції (сума фрахту 8'600,00 євро) з ELVIR SAS Elle & Vire Normandie Export Logistics (1 Rue du Calvados, 14600 Honfleur, France) до м. Баку, вул. Іслама Абишова, буд. 5/10. У заявці також було визначено вимогу використання рефрижератора з відповідним температурним режимом.
UAB "Baltic Commercial Union" виставило Maksi Trading LLC рахунок-фактуру від 20.06.2022 на суму 8'600 євро.
До виконання вказаної заявки позивач залучив ПФ "Авіта". Сторони підписали транспортне замовлення NR.BCU 2022/05/30, яким погодили:
1.Маршрут: Франція-Туреччина-Азербайжан, Баку.
2.Дату завантаження: 02.06.2022.
3.Дату розвантаження: 15.06.2022.
4.Номер транспортного засобу: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .
5.Точну адресу завантаження і митниці: ELVIR SAS Elle & Vire Normandie Export Logistics 1 Rue due Calvados 14600 Honfleur, France.
6.Вантаж: сири, до 20т, ЕП + 6С.
7.Місце розвантаження: м. Баку, вул. Іслама Абишова, буд. 5/10.
8.Тип транспортного засобу: рефрижератор, режим +3 С.
9.Ціну фрахту: 8'000,00 євро.
У пункті 2.2.5 транспортного замовлення зазначено про обов'язки перевізника, зокрема його відповідальність за відшкодування шкоди у випадку пошкодження вантажу з його вини.
Крім того, сторони передбачили, що замовлення (договір) виконується відповідно до положень Міжнародної конвенції про перевезення автомобільним транспортом і має бути підтверджене або анульоване іншою стороною протягом однієї години з моменту отримання, інакше воно вважається прийнятим до виконання.
Відповідно до статті 4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
Згідно зі статтею 9 Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Відповідач прийняв транспортне замовлення та здійснив перевезення вантажу з м. Онфлер (Франція) до м. Баку (Азербайджан). На підтвердження подано міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR):
-CMR № 05112021 від 02.06.2022 - продукція вагою 15'630,502 кг (нетто), 16'105,502 кг (брутто), отримувач - Maksi Trading LLC.
-CMR № 05112022 від 02.06.2022 (том 1, том 1, а. с. 90-92) - продукція вагою 1'059,900 кг (нетто), 1'134,900 кг (брутто), отримувач - Maksi Trading LLC.
Додатково перевезення відповідачем вантажу підтверджується вантажним маніфестом.
Обидві партії товару були доставлені до місця призначення 15.06.2022, після чого відповідач виставив позивачу інвойс (рахунок-фактуру) № 30 від 16.06.2022 на суму 8'000,00 євро, який позивач частково оплатив на суму 4'000,00 євро. На підтвердження подано платіжне доручення № 08181506 від 18.08.2022.
Відповідно до поданих доказів до позову, відповідач здійснював доставку продукції на адресу Maksi Trading LLC, відтак обставини справи підтверджують наявність між сторонами спору договірних правовідносин міжнародного перевезення вантажу.
ПФ "Авіта" та Maksi Trading LLC (замовник) 15.06.2022 підписали акт первинного огляду № 01-06/2022. Цим актом зафіксовано факт псування вантажу, перевезеного транспортним засобом відповідача за накладними № 05112021 та № 05112022, унаслідок порушення температурного режиму +3°С.
Maksi Trading LLC у листі №MTR/008 від 16.06.2022 поінформувало позивача, що під час розвантаження температура в холодильній установці становила +20°С, а за словами водія, це сталося через вихід з ладу холодильного обладнання.
UAB "Baltic Commercial Union" зазначило про звернення до відповідача з претензіями, в яких повідомлено вищезазначені обставини.
За замовленням Maksi Trading LLC від 17.06.2022 міжнародна компанія SGS SA (Sociйtй Gйnйrale de Surveillance) здійснила перевірку технічного стану автомобіля, рефрижераторного причепа та перевезеної в ньому продукції, про що склала акт перевірки № WO від 17.06.2022. У цьому акті вказано про порушення температурного режиму перевезення, а також додатково зазначено, що за поясненнями водія 13.06.2022 холодильна установка була несправна і на дисплеї відображалися коди помилок: А 23 (перевантаження мережі) та А128 (поточне вимірювання).
Maksi Trading LLC передало на утилізацію 6'840 кг пошкодженої та непридатної до вживання продукції, що підтверджується актом приймання-передачі від 28.07.2022 та актом виконаних робіт від 28.07.2022.
Згідно з розрахунком Maksi Trading LLC вартість утилізованої продукції становить 34'919,00 євро.
За замовленням позивача судовим експертом Є.С.Руденком була проведена судова економічна експертиза, на вирішення якої посталене питання: чи підтверджується документально розмір заподіяної приватною фірмою «Авіта» (код ЄДРПОУ 19161817) матеріальної шкоди (збитків) закритому акціонерному товариству «Baltic Commerical Union» (реєстраційний номер 300588058) в сумі 34'919,0 євро, про що зазначено в заяві про проведення судової економічної експертизи, внаслідок пошкодження (псування) молочної продукції, перевезення та експедиторське обслуговування якої здійснено для Mirlex Trading LLC (нова назва - «Maksi Trading» LLC) через неналежне виконання ПФ «Авіта» Транспортного замовлення від 30.05.2022 №BCU 2022/05/30 та з урахуванням Акту взаємозаліку зустрічних однорідних вимог від 31.05.2024, складеного ЗАТ «Baltic Commerical Union» та Maksi Trading» LLC, щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, до складу яких входить вартість пошкодженої (втраченої) молочної продукції?
За результатами проведеної експертизи судовий експерт склав висновок, у якому зазначено, що розмір збитків в сумі 34'919,0 євро підтверджено документально.
Між позивачем та Maksi Trading LLC 31.05.2024 було підписано Акт звірки взаєморозрахунків (том 1, а. с. 153-156), в якому затверджено заборгованість UAB «Baltic Commercial Union» перед Maksi Trading LLC в розмірі 34'919 євро та заборгованість Maksi Trading LLC перед позивачем в розмірі 40'691,14 євро. В акті звірки сторони погодили, що їхні вимоги є зустрічними, у зв'язку з чим проведено взаємозалік: зобов'язання експедитора з відшкодування збитків у сумі 34'919,00 євро та зобов'язання замовника з оплати експедиторських послуг у такій самій сумі вважаються припиненими. Після взаємозаліку залишок заборгованості замовника перед експедитором становить 5'772,14 євро.
Таким чином, Maksi Trading LLC зазнало збитків у розмірі 34'919,00 євро, які відшкодував позивач шляхом взаємозаліку.
Оскільки позивач відшкодував збитки Maksi Trading шляхом взаємозаліку однорідних зустрічних вимог, відтак експедитор вважає, що відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України, набув права регресної вимоги до відповідача у розмірі компенсованих збитків.
За міркуваннями позивача, спір має регресний характер, положення Конвенції щодо однорічного строку позовної давності не застосовуються. До таких правовідносин підлягає застосуванню трирічна позовна давність, перебіг якої починається з моменту виконання позивачем зобов'язання - відшкодування збитків.
Під час розгляду справи позивач повідомив, що страхування вантажу та своєї відповідальності за спірним організованим перевезенням експедитор не здійснював.
Відповідач заперечив проти позову, зазначивши таке.
ЗАТ «Baltic Commerical Union» неправомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення збитків в порядку регресу, оскільки між сторонами існували договірні відносини згідно з транспортним замовленням, і позивач не є третьою особою стосовно відповідача. Право регресу виникає лише у особи, не пов'язаної договірними відносинами з боржником.
Відповідач вважає, що спір в цій справі пов'язаний із неналежним виконанням обов'язків згідно з договором перевезення, відтак позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, передбаченого як Цивільним кодексом України, так і Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.
Крім того, відповідач заявив, що в разі відмови в позові - товариство просить стягнути з позивача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 11200,00грн.
При прийнятті рішення суд виходив із такого.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).
Як підтверджено матеріалами справи, сторони уклали транспортне замовлення NR.BCU 2022/05/30, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.
За змістом пунктів 1.1, 1.2 договору №ВСU 2016/399 від 29.02.2016, замовник доручає, а експедитор зобов'язується за винагороду і за рахунок замовника організувати перевезення та експедиторське обслуговування вантажу в міжнародному сполученні та/або шляхом залучення третіх осіб. За дорученням замовника і за винагороду, від свого імені або від імені замовника експедитор має право укладати з третіми особами договори про надання додаткових послуг.
Транспортне замовлення NR.BCU 2022/05/30 оформлена позивачем від свого імені, відтак саме ЗАТ «Baltic Commerical Union» є замовником перевезення.
Сторонами справи є юридичні особи, які зареєстровані та здійснюють свою діяльність за різним законодавством. Позивач зареєстрований 02.08.2006 за законодавством Литовської республіки, про що свідчить реєстраційне посвідчення (том 1, том 1, а. с. 159-161). Відповідач зареєстрований та здійснює свою діяльність за законодавством України, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (том 1, а. с. 174-182).
Відповідно до статті 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.
Сторони погодили врегулювати свої відносини положеннями Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, яка набрала чинності для України 17.05.2007 (далі - Конвенція). Водночас Конвенція регулює лише спеціальні питання перевезення і не виключає застосування національного права.
У справі відсутні докази вибору сторонами національного права. Тому, оскільки виконання зобов'язання у справі покладається на відповідача, який здійснює діяльність в Україні, суд приходить до висновку про застосування до спірних правовідносин законодавства України.
Відповідно до частин 1, 3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відсутність хоча б одного із указаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Щодо протиправної поведінки суд звертає увагу на положення частин 1 та 2 статті 924 Цивільного кодексу України, згідно з якими перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Протиправність поведінки у межах договірних відносин полягає у невідповідності дій чи бездіяльності сторони умовам договору та приписам нормативних актів, що регулюють цей договір.
У цій справі поведінку відповідача слід оцінювати з урахуванням положень транспортного замовлення та Конвенції.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.
Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої (частина 3 статті 17 Конвенції).
Частина 4 статті 17 Конвенції передбачає, що перевізник не відповідає за пошкодження вантажу, якщо вони стали наслідком відсутності чи дефектів упаковки у випадках, коли вантаж через свої властивості зазнає псування чи пошкодження без належної упаковки (підпункт "d").
Згідно зі статтею 18 Конвенції, тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику. Якщо перевезення виконується транспортними засобами, спеціально обладнаними так, щоб вантаж не підпадав під вплив тепла, холоду, змін температури чи вологості повітря, перевізник не може посилатися на підпункт d) пункту 4 статті 17, якщо тільки він не доведе, що всі заходи стосовно вибору, обслуговування і використання вищезгаданого обладнання, яких він був зобов'язаний вжити з урахуванням обставин, були ним вжиті, і що він дотримувався будь-яких наданих йому спеціальних інструкцій.
У цій справі судом встановлено та сторонами не заперечено факт недотримання погодженого температурного режиму перевезення (+3 градуси за Цельсієм), що призвело до псування вантажу. Жодних обставин, передбачених Конвенцією як підстав для звільнення від відповідальності, відповідач не довів. За таких умов невиконання відповідачем обов'язку забезпечити належний температурний режим свідчить про протиправність його поведінки.
При цьому встановлений факт завдання збитків та їх розмір, заявлений позивачем, відповідач не спростував та відповідних доказів суду не подав.
Отже, господарський суд вважає, що елемент складу правопорушення у вигляді збитків - доведений.
Водночас недотримання відповідачем температурного режиму під час перевезення призвело до псування продукції, що спричинило завдання збитків замовнику. Тому суд дійшов висновку про наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками.
За загальним правилом саме боржник має довести відсутність своєї вини у неналежному виконанні зобов'язання. Відповідач таких доказів суду не надав. Відтак, господарський суд вважає доведеним елемент складу правопорушення - вину відповідача.
Щодо права регресної вимоги слід зазначити таке.
За обставинами цієї справи, позивач відшкодував Maksi Trading LLC збитки у сумі 34'919,00 євро шляхом взаємозаліку зустрічних вимог.
Позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на частину 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, що відшкодувала збитки, заподіяні іншою особою, має право на зворотну вимогу (регрес) до винної особи в межах суми, яку було сплачено як відшкодування, якщо інший розмір не передбачений законом.
Верховний Суд у постановах від 27.10.2020 у справі № 903/846/19 та від 26.07.2022 у справі № 924/887/20 зазначив: "Право на стягнення відшкодованих збитків в порядку регресу виникає з того моменту, коли учасник господарських відносин відшкодував збитки потерпілій стороні замість третьої особи, тому регресне зобов'язання розглядається як похідне від іншого зобов'язання. У регресних зобов'язаннях як загальне правило діє принцип повного відшкодування збитків. Третя особа відповідає перед учасником господарських відносин у тому обсязі, в якому збитки фактично відшкодовані, відтак обсяг регресної вимоги повинен відповідати розміру виплаченого відшкодування. З наведеного слідує, що право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою".
Позивач вважає, що він отримав право на звернення до суду за захистом свого порушеного права лише після фактичного відшкодування збитків замовнику шляхом взаємозаліку, і відповідач, як особа, що спричинила вказані збитки, має їх відшкодувати на користь експедитора саме у порядку регресу.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, господарський суд відхиляє таку позицію позивача. Так, правові відносини між позивачем та Maksi Trading LLC, як замовником перевезення, регулювалися договором транспортно-експедиційного обслуговування від 29.02.2016, а правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі транспортного замовлення № BCU 2022/05/30 від 30.05.2022. Це замовлення містило всі істотні умови договору перевезення і було прийняте відповідачем до виконання. Отже, транспортне замовлення за своєю правовою природою є укладеним договором перевезення вантажу.
Обидва правочини передбачали відповідальність сторін за належне виконання зобов'язань: експедитор відповідав перед замовником за дії залучених ним перевізників, а перевізник - за збереження вантажу під час перевезення та відшкодування шкоди у разі її заподіяння.
Верховний Суд у постанові від 27.10.2020 у справі № 903/846/19 зазначив: "… регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних і стягнення збитків в порядку регресу ґрунтується на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, натомість встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що спірні правовідносини виникли на підставі правочину - договору транспортного експедирування №10-03/2017 від 10.03.2017, а отже не є позадоговірними і не можуть кваліфікуватися як регресні".
Таким чином, обов'язок відповідача відшкодувати збитки випливає безпосередньо з умов укладеного між сторонами транспортного замовлення, а не з регресних правовідносин. Позивач виконав свій договірний обов'язок перед замовником, відшкодувавши вартість пошкодженого вантажу, і тому має право вимагати компенсації від відповідача в межах порушеного ним договірного зобов'язання.
Отже, спір має договірний характер, а не регресний. Підставою відповідальності відповідача є порушення умов транспортного замовлення та положень Конвенції, а не стаття 1191 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ця конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Щодо позовної давності, заявленої відповідачем, слід зазначити таке.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Спірні правовідносини виникли з договору перевезення вантажу, яке здійснювалось у закордонному сполучені.
Згідно з частиною 1 статті 926 Цивільного кодексу України, позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).
У статті 32 Конвенції передбачено, що термін позовної давності для вимог, що випливають з перевезення, на яке поширюється ця Конвенція, встановлюється в один рік. Однак, у випадку навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки. Відлік терміну позовної давності починається: a) у випадку часткової втрати чи пошкодження вантажу, або прострочення в доставці - з дня доставки; b) у випадку втрати всього вантажу - з тридцятого дня по закінченню узгодженого терміну доставки, або, за відсутності такого терміну, - з шістдесятого дня після прийняття вантажу перевізником для перевезення; c) у всіх інших випадках - по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.
Враховуючи наведені правові норми щодо тривалості строку позовної давності у відносинах перевезення, господарський суд відзначає, що у цьому випадку позивач отримав право на звернення до суду за захистом свого порушеного права внаслідок пошкодження перевізником вантажу з моменту, коли про він дізнався про таку подію.
Так, вантаж доставлено до місця призначення 15.06.2022, тому з цієї дати, відповідно до частини 1 статті 32 Конвенції, розпочався перебіг позовної давності, який сплив 15.06.2023.
Як встановлено судом, правовідносини сторін є договірними і питання відповідальності перевізника за втрату вантажу повністю охоплюється договірними відносинами перевезення, а тому перебіг строку позовної давності починається не з дня виконання основного зобов'язання, як помилково вказує позивач, а з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, у зв'язку з чим правові норми, якими врегульовані регресні (позадоговірні) зобов'язання застосуванню не підлягають.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів наявності умислу або такого ступеня недбалості, що може бути прирівняний до умисного правопорушення, тому підстав для застосування трирічного строку позовної давності немає.
З огляду на наведене, враховуючи загальний критерій визначення початку перебігу строку позовної давності (частина 1 статті 261 ЦК України), а також наявність між сторонами у справі договірних правовідносин, Господарський суд Львівської області дійшов висновку, що в цій справі пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Стосовно вимоги відповідача про стягнення з позивача 11'200,00грн понесених витрати на професійну правничу допомогу
Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідач подав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11'200,00 грн.
Приписи частин 2 та 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначають, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11' 200,00 грн відповідач надав суду копії: договору про правову допомогу від 24.09.2025 (том 1, а. с. 229-230), акту приймання-передачі наданих послуг від 20.10.2025 на суму 11'200,00 грн (том 1, а. с. 231), квитанція до прибуткового касового ордера (а. с.233 ), довіреність від 24.09.2025 (том 1, а. с. 232).
Відповідно до пункту 2.1 Договір про правову допомогу від 24.09.2025, розмір винагороди адвоката складає 11'200,00 грн (том 1, а. с. 229-230).
Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 20.10.2025, адвокат надав такі послуги: правову допомогу у спорі з позивачем - 3 год 10 хв; огляд, дослідження, аналіз та попередня правова оцінка доказів - 15хв; підготовка документів необхідних для захисту в суді - 7 год 20 хв; вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи - 4 год.
Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ухвалою від 12.11.2025 забезпечено судові витрати відповідача та зобов'язано внести позивача 11'200,00 грн на депозитний рахунок суду. Позивач вніс ці кошти, що підтверджено платіжною інструкцією № 1060 від 14.11.2025 (том 2, а. с. 17).
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач не заперечив проти заявленої відповідачем суми витрат на правову допомогу.
Згідно з частиною 7 статті 125 Господарського процесуального кодексу України, у випадку задоволення позову суд ухвалює рішення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку відмови у позові, закриття провадження чи залишення позову без розгляду - про відшкодування за її рахунок витрат відповідача повністю або частково в порядку, передбаченому статтями 129, 130 цього Кодексу. Невикористана частина внесеної позивачем суми повертається позивачу не пізніше п'яти днів з дня вирішення питань, зазначених у цій частині, про що суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, враховуючи те, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог, перевіривши подані відповідачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), господарський суд зазначає, що заявлений ПП «Авіта» до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатів є співмірним зі складністю справи та зазначені вимоги відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Відтак, внесена позивачем сума в розмірі 11'200,00 грн підлягає відшкодуванню на користь відповідача.
Судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 123, 125, 126, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
1.У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
2.Судовий збір покласти на позивача.
3.Відшкодувати на користь Приватної фірми "Авіта" (79040, Львівська область, місто Львів, вулиця Апостола Д., будинок 7А; ідентифікаційний код 19161817) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 11'200,00 грн за рахунок суми забезпечення витрат на професійну правничу допомогу, внесеної UAB "Baltic Commercial Union" на депозитний рахунок Господарського суду Львівської області (код ЄДРПОУ 03499974; депозитний рахунок: UA078201720355209002000000738; банк: Державна казначейська служба України; код банку 820172) на виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 12.11.2025 згідно з платіжною інструкцією №1060 від 14.11.2025.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 13.04.2026.
Суддя Уляна ДІЛАЙ