ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.04.2026Справа № 910/3552/26
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «АТЕЙ»
про забезпечення позову
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «АТЕЙ»
до Фізичної особи-підприємця Сенюкова Костянтина Юрійовича
про стягнення 273 882,37 грн,
без повідомлення (виклику) представників сторін
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «АТЕЙ» до Фізичної особи-підприємця Сенюкова Костянтина Юрійовича про стягнення 273 882,37 грн, з яких: заборгованість у розмірі 228 000,00 грн, пеня у розмірі 35 049,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 7384,73 грн та 3% річних у розмірі 3448,11 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань із поставки товару за договором поставки від 18.09.2025 № 18/09/2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
08.04.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено також заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках Фізичної особи-підприємця Сенюкова Костянтина Юрійовича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та майно, яке належить Сенюкову Костянтину Юрійовичу в межах суми 273 882,37 грн до набрання рішенням у справі законної сили.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник вказує, що відповідач відмовляється виконувати свої зобов'язання за договором поставки від 18.09.2025 № 18/09/2025, на листи та телефонні дзвінки від позивача не реагує. Відтак, позивач вважає, що без забезпечення даного позову про стягнення коштів з відповідача існує ризик уникнення виконання відповідачем рішення суду, у тому числі, шляхом переоформлення активів чи їх приховування. При цьому, позивач зауважує, що накладення арешту на майно відповідача буде додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позовних вимог, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) або повернення майна чи про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (схожий за змістом висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 23.07.2021 у справі № 915/1429/20).
При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 у справі №921/40/20).
Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Вказаний викладено у постанові Верховного Суду від 19.10.2021 у справі № 903/533/21.
Однак, суд зазначає, що позивач не надав до суду належних та допустимих доказів в порядку приписів статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують дійсну імовірність утруднення виконання або невиконання майбутнього рішення господарського суду в разі невжиття згаданих заходів забезпечення позову.
У свою чергу, наявність у відповідача спірної заборгованості та непогашення її у добровільному порядку не може вважатися безумовною і достатньою підставою для забезпечення позову.
Крім того, суд зазначає, що заявником не зазначено конкретного переліку майна відповідача, на яке він просить накласти арешт. Водночас, застосування запропонованого заявником заходу забезпечення позову в такій редакції може призвести до обмеження використання оборотних активів Фізичної особи-підприємця Сенюкова Костянтина Юрійовича, що може потягнути за собою зупинення його господарської діяльності та, як наслідок, можливість здійснювати розрахунки по заборгованостям з контрагентами.
Поряд з викладеним суд також зазначає, що в будь-якому разі жодних доказів на підтвердження обставин того, що майно, яке є у боржника на момент пред'явлення заяви до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю, до заяви не приєднано. Заявником взагалі не надано доказів на підтвердження того, що Фізична особа-підприємець Сенюков Костянтин Юрійович здійснив, здійснює чи має намір здійснити будь-які дії, спрямовані на відчуження свого майна з метою ухилення від виконання зобов'язання. Тобто, зазначені заявником твердження у заяві про забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях.
Отже, лише посилання заявника на потенційну можливість ухилення відповідача від сплати коштів заборгованості без відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, за відсутності доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування обраних заявником заходів до забезпечення позову, суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «АТЕЙ» про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136-137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «АТЕЙ» про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання 13.04.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Т.Ю. Трофименко