ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.04.2026Справа № 910/13734/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Краматорської окружної прокуратури Донецької обласної прокуратури в інтересах держави до Державної служби геології та надр України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Актіс Трейд", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача, - Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України; на стороні відповідачів, - Товариства з обмеженою відповідальністю "ШПБУ Схід", - про визнання недійсними результатів аукціону, договору купівлі-продажу та спеціального дозволу на користування надрами, а також визнання права власності на грошові кошти в розмірі 211 220,00 грн,
за участю представників:
Прокуратури: Скляра Д.Ю.;
Служби: не з'явився;
Товариства: не з'явився;
третіх осіб: не з'явились;
У листопаді 2025 року виконувач обов'язків керівника Краматорської окружної прокуратури Донецької обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави до Державної служби геології та надр України (далі - Служба) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Актіс Трейд" (далі - Товариство), у якій просив суд: визнати недійсними результати електронного аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами - Ділянки, виділеної по падінню від виходу пласта m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси + 80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, у межах шахти "Свято-Покровська", строком на 5 років, оформленого протоколом про результати аукціону від 3 вересня 2021 року № SUE001-UA-20210629-34424; визнати недійсним договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ кам'яного вугілля Ділянки, виділеної по падінню від виходу пласта m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси +80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, у межах шахти "Свято-Покровська", яка знаходиться в Краматорському районі Донецької області, від 22 вересня 2021 року № 7/12-21, укладений між Службою та Товариством; визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 8 листопада 2021 року № 5301, виданий Товариству з метою геологічного вивчення кам'яного вугілля, у тому числі дослідно-промислової розробки родовища, затвердження запасів ДЗК України за промисловими категоріями на ділянці, виділеної по падінню від виходу пласта m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси +80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, у межах шахти "Свято-Покровська"; застосувати правові наслідки недійсності правочину шляхом визнання за державою права власності на грошові кошти в сумі 211 220,00 грн, сплачені Товариством за придбання спеціального дозволу на користування надрами від 8 листопада 2021 року № 5301. В обґрунтування позовних вимог Прокурор посилався на порушення учасниками зазначеного аукціону конкурентного законодавства. У цьому ж позові Прокурор просив залучити до участі в справі третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 листопада 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано Прокурору строк для усунення її недоліків.
11 листопада 2025 року через систему "Електронний суд" Прокурор на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2025 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11 грудня 2025 року. Цією ж ухвалою повідомлено сторін про те, що клопотання Прокурора про залучення до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, буде вирішено в підготовчому засіданні.
4 грудня 2025 року через систему "Електронний суд" від Служби надійшов відзив від 3 грудня 2025 року, у якому остання заперечувала проти задоволення позову Прокурора та зазначила, що після погодження Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - Міндовкілля) включення виділеної в межах шахти "Свято-Покровська" ділянки до переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон, у порядку, визначеному Тимчасовим порядком реалізації експериментального проекту із запровадження проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами шляхом електронних торгів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2018 року № 848 (далі - Тимчасовий порядок), відповідний дозвіл на користування зазначеною ділянкою згідно з наказом Служби від 29 червня 2021 року № 492 "Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон" був виставлений на спірний аукціон шляхом розміщення оголошення № SUE001-UA-20210629-34424 в системі електронних торгів з продажу дозволів. Вказані дії Служби були здійснені в межах її повноважень та у встановленому законом порядку не оскаржувалися. Після розміщення оголошення у системі електронних торгів Служба позбавлена можливості втручатися й впливати на хід проведення такого аукціону та його результати. Так само до повноважень Служби не належить встановлення фактів змови учасників електронних аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порушення учасниками аукціонів законодавства про захист економічної конкуренції. У зв'язку з цим пред'явлені Прокурором до Служби вимоги є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.
Цього ж дня через систему "Електронний суд" від Товариства надійшов відзив від 3 грудня 2025 року, у якому останнє заперечувало проти позову та зазначило, що Прокурор у встановленому законом порядку не довів наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах. Відтак, зазначений позов Прокурора підлягає залишенню без розгляду. Разом із цим, посилання Прокурора на приписи частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), як на підставу визнання спірного договору недійсним, є необґрунтованим, оскільки Прокурор у встановленому законом порядку не довів наявності у сторін такого правочину умислу в настанні протиправних наслідків. Сам по собі факт вчинення учасниками зазначеного аукціону порушень у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі не є безумовною підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними на підставі вказаної норми ЦК України. Інтереси держави в сфері дотримання учасниками спірного аукціону вимог законодавства про захист економічної конкуренції були повністю відновлені шляхом сплати відповідного штрафу, накладеного на цих учасників рішенням адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20 березня 2025 року № 70/37-р/к (далі - Відділення АМК). У той же час, вказане рішення Відділення АМК не є й правовою підставою для визнання права власності на грошові кошти у сумі 211 220,00 грн, сплачені Товариством за придбання спірного спеціального дозволу. Разом з відзивом Товариство подало клопотання від 3 грудня 2025 року про зупинення провадження у даній справі.
8 грудня 2025 року через систему "Електронний суд" від Прокурора надійшли: відповіді на відзиви відповідачів від 5 грудня 2024 року; заперечення від 5 грудня 2025 року на клопотання Товариства про зупинення провадження у справі. У відповіді на відзив Служби Прокурор вказав, що оскільки остання є організатором спірного аукціону, результати якого оскаржуються з підстав порушення законодавства у сфері захисту економічної конкуренції, а також уповноваженим органом, який видав спірний спеціальний дозвіл, Служба є належним відповідачем у даній справі, що узгоджується із сталою судовою практикою Верховного Суду. У відповіді на відзив Товариства Прокурор навів додаткові обґрунтування щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді в зв'язку з відсутністю компетентного органу, уповноваженого звернутися до суду в спірних правовідносинах. Оскільки Служба визначена відповідачем у даній справі, представництво інтересів держави в особі вказаного органу було б неможливим внаслідок поєднання процесуальних статусів позивача й відповідача в одній особі. У свою чергу, порушення законодавства про захист економічної конкуренції під час проведення спірного аукціону призвело до спотворення його результатів та унеможливило забезпечення відкритості та добросовісної конкуренції при наданні права користування надрами, а відтак призвела до порушення економічних інтересів держави. Недобросовісна поведінка учасників спірного аукціону суперечить інтересам держави й суспільства та порушує встановлений порядок надання надр у користування. У зв'язку з цим результати аукціону, спеціальний дозвіл та відповідний договір купівлі-продажу не відповідають вимогам статей 203, 215 та 228 ЦК України та підлягають визнанню недійсними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 грудня 2025 року клопотання Прокурора від 4 листопада 2025 року про залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору задоволено частково, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача, - Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК); на стороні відповідачів, - Товариство з обмеженою відповідальністю "ШПБУ Схід" (далі - Підприємство). Підготовче засідання у справі відкладено на 15 січня 2026 року.
17 грудня 2025 року через систему "Електронний суд" від Служби на виконання вимог вказаної ухвали надійшли докази надсилання поданої нею заяви по суті справи третім особам.
25 грудня 2025 року через систему "Електронний суд" від Прокурора надійшли докази надсилання копій поданих ним заяв по суті спору з додатками третім особам.
30 грудня 2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли докази надсилання копій відзиву вказаного відповідача з додатками третім особам.
15 січня 2026 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від Товариства надійшло клопотання від цієї ж дати про відкладення засідання та продовження строку підготовчого провадження у справі.
У підготовчому засіданні цього ж дня суд постановив протокольні ухвали: про продовження з власної ініціативи строку підготовчого провадження на 30 днів; про відкладення засідання на 12 лютого 2026 року.
27 січня 2026 року через систему "Електронний суд" від Відділення АМК надійшли письмові пояснення по справі від цієї ж дати з клопотанням про поновлення процесуального строку на їх подання. У своїх письмових поясненнях вказана третя особа зазначила, що визнання недійсними: результатів аукціону, договору й спеціального дозволу на користування надрам, а також визнання за державою права власності на спірні грошові кошти, - не відноситься до повноважень Відділення АМК під час здійснення контролю за дотриманням конкурентного законодавства у спірних правовідносинах. У цих же поясненнях вказана третя особа просила здійснювати розгляд справи без участі її представника.
10 лютого 2026 року через систему "Електронний суд" від Прокурора надійшли додаткові пояснення по справі від цієї ж дати, у яких останній вказав про те, що правовідносини в даній справі та справі № 922/3456/23 не є подібними, у зв'язку з чим, на думку Прокурора, правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 грудня 2025 року в справі № 922/3456/23, не піддягають застосуванню під час вирішення спору в справі № 910/13734/25.
11 лютого 2026 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли: додаткові пояснення по справі від цієї ж дати, яких вказаний відповідач навів свої доводи на спростування аргументів Прокурора, викладених у додаткових поясненнях останнього; клопотання про залишення без розгляду клопотання Товариства від 3 грудня 2025 року про зупинення провадження у даній справі.
У підготовчому засіданні 12 лютого 2026 року суд постановив протокольні ухвали: про відмову в задоволенні клопотання Відділення АМК про поновлення строку на подання письмових пояснень по справі та встановлення вказаній третій особі з власної ініціативи суду додаткового строку на подання вказаних пояснень - до 27 січня 2026 року; про задоволення клопотання Товариства від 11 лютого 2026 року про залишення без розгляду клопотання останнього від 3 грудня 2025 року про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено її розгляд по суті на 5 березня 2026 року.
У судовому засіданні 5 березня 2026 року Прокурор підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
Представник Товариства проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та додаткових письмових поясненнях.
У цьому ж судовому засіданні судом було оголошено перерву до 2 квітня 2026 року.
У призначене на 2 квітня 2026 року судове засідання відповідачі та треті особи явку своїх повноважних представників не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку. У той же час, 2 квітня 2026 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від Товариства надійшло клопотання від цієї ж дати про відкладення засідання.
У судовому засіданні 2 квітня 2026 року суд постановив протокольні ухвали про відмову в задоволення вказаного клопотання Товариства та усного клопотання Прокурора про відкладення засідання.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Прокурора та представника Товариства, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або у разі відсутності такого органу.
Наявність вказаних обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
Відповідно до частини 4 цієї статті Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц наведено правовий висновок про те, що у разі, якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу влади, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
Підставою для представництва інтересів держави шляхом подання даного позову Прокурором визначено порушення права Українського народу на користування надрами внаслідок порушення чинного законодавства під час проведення аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами № SUE001-UA-20210629-34424 - Ділянки, виділеної по падінню від виходу пласта m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси + 80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, у межах шахти "Свято-Покровська" (далі - ділянка). У зв'язку з тим, що результати вказаного аукціону було спотворено внаслідок порушення його учасниками вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон). Подальше затвердження результатів такого аукціону протоколом від 3 вересня 2021 року № SUE001-UA-20210629-34424, укладання з між відповідачами договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами від 22 вересня 2021 року № 7/12-21 та видача Службою спеціального дозволу на користування надрами від 8 листопада 2021 року № 5301, на думку Прокурора, є таким, що суперечать інтересам держави та суспільства, а відтак підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.
Згідно з положеннями частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключне (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначеним цією Конституцією.
Статтею 4 Кодексу України про надра (далі - КУпН) передбачено, що надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 650 ЦК України особливості укладення договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, аукціонах (публічних торгах), конкурсах тощо встановлюються відповідними актами законодавства.
Відповідно до частини 2, 6 статті 16 КУпН (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) аукціони щодо продажу спеціальних дозволів на користування надрами проводяться шляхом електронних торгів, що здійснюються за допомогою апаратно-програмного комплексу, що функціонує в Інтернеті та забезпечує заявникам, учасникам і організатору аукціону та центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, та/або Раді міністрів Автономної Республіки Крим можливість користуватися сервісами такої системи з автоматичним обміном інформацією про процедури проведення аукціону. Спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Міндовкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2020 року № 614 (яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин), Міндовкілля є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Основними завданнями Міндовкілля є реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, надання пропозицій щодо надання чи продовження строку дії спеціальних дозволів на користування надрами та пропозицій щодо визначення переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон, з одночасним зазначенням умов, за яких можливе надрокористування на запропонованих ділянках надр, у частині дотримання вимог природоохоронного законодавства або обґрунтовані пропозиції щодо неможливості надрокористування на запропонованих ділянках надр з дотриманням вимог природоохоронного законодавства.
Водночас, повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнання недійсними результатів проведення аукціонів, спеціальних дозволів на користування надрами та договорів їх купівлі-продажу, вказаний орган відповідно до приписів чинного законодавства не наділений, у зв'язку з чим останній не може бути належним позивачем у даній справі.
Такими повноваженнями (у разі встановлення порушення суб'єктами господарювання вимог Закону) не наділений також АМК України та його територіальні відділення, про що було зазначено третьою особою у її письмових поясненнях.
За приписами пункту 2 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 65 (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 65), дозволи надаються Службою переможцям аукціонів з їх продажу.
Згідно з статтею 11 КУпН та підпункту 8 пункту 4 Положення про Службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174, остання є уповноваженим державою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр і видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами.
Відповідно до пункту 6 Порядку проведення аукціону (електронних торгів) з продажу спеціального дозволу на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 993 (далі - Порядок № 993), рішення про проведення аукціону приймається Службою з урахуванням вимог і строків, передбачених КУпН.
За пунктом 4 Порядку № 993 договір купівлі-продажу дозволу - це договір, який укладається між Службою й переможцем аукціону за результатами аукціону.
Відтак, Служба є уповноваженим органом, до компетенції якого належить захист інтересів держави в сфері надрокористування.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18.
Разом із цим, звертаючись з даним позовом до суду в інтересах держави, Прокурор не визначив уповноваженим органом у спірних правовідносинах Службу, а зазначив її співвідповідачем, доводячи в межах даного спору порушення інтересів держави саме протиправними діями останньої.
Відповідно до частин 3, 4 статті 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
З приписів вказаної статті Кодексу прямо вбачається, що одна й та ж особа не може поєднувати процесуальні статуси позивача й відповідача в одній справі.
Суд звертає увагу на те, що питання про існування спірного матеріального правовідношення, його зміст, а також те, чи в дійсності та в якій мірі права позивача, і чи повинен за це відповідати відповідач, підлягають вирішенню судом під час розгляду справи по суті. При цьому, як спірне правовідношення, так і його суб'єкти визначаються саме особою, яка подає відповідний позов до суду, у даному випадку, прокурором. Тобто, спірним правовідношенням в процесуальному сенсі буде те правовідношення, яке сформулював прокурор.
У випадку, коли прокурор стверджує не про неналежне виконання органом своїх обов'язків із захисту інтересів держави, а про порушення саме цим органом інтересів держави, останній апріорі (очевидно) не може бути позивачем, в особі якого прокурор мав би звернутись до суду за захистом інтересів держави. Відповідно відсутній сенс (розумна підстава) повідомляти про вчинене правопорушення орган державної влади, який порушив інтереси держави у спірному матеріальному правовідношенні.
Підхід щодо обов'язку сповістити орган державної влади про наявне чи потенційне порушення інтересів держави, який саме і припустився, на думку прокурора, порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, засвідчує надмірний формалізм, а також застосування частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без розумного обґрунтування, а також без доведення логіки та послідовності встановлених в ній процедур, яких має дотриматись прокурор.
Відтак, прокурор не порушив порядку, передбаченого частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки не повинен був попередньо повідомляти про наявне чи потенційне порушення інтересів держави та про звернення до суду орган державної влади, який визначений ним як відповідач.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 18 січня 2023 року та від 24 квітня 2024 року в справі № 922/3322/20.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що Прокурор навів підстави для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів та визначив Службу одним із відповідачів у справі, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість звернення Прокурора, як самостійного позивача, в інтересах держави з даним позовом у порядку частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та наявність у Прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді як самостійного позивача. Зазначене спростовує викладені у відзиві Товариства твердження про наявність підстав для залишення позову Прокурора без розгляду у зв'язку з відсутністю підстав для представництва останнім інтересів держави та неповідомленням Прокурором Служби про порушення інтересів держави у встановленому законом порядку. Відтак, заява Товариства про залишення позову Прокурора без розгляду є необґрунтованою й задоволенню не підлягає.
Саме такий висновок у частині наявності підстав для представництва Прокурором інтересів держави в суді в спірних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 24 квітня 2024 року в справі № 922/3322/20, яка в цій частині є актуальною на час вирішення даного спору.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі листа Міндовкілля від 7 травня 2021 року № 25/2-22/9578-21 (копія якого міститься в матеріалах справи) ділянку, виділену по падінню від виходу пласта m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси +80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, у межах шахти "Свято-Покровська", яка знаходиться в Краматорському районі Донецької області, було включено до переліку надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон, з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ кам'яного вугілля, за умови дотримання вимога природоохоронного, земельного та водного законодавства.
На виконання наказу Служби від 29 червня 2021 року № 492 "Про затвердження переліку ділянок надр, спеціальні дозволи на користування якими планується виставити на аукціон" (який є чинним та в установленому законом порядку не оскаржувався) ділянку, виділену по падінню від виходу пласта m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси +80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, у межах шахти "Свято-Покровська", яка знаходиться в Краматорському районі Донецької області, було виставлено на аукціон з продажу спеціальних дозволів на користування надрами шляхом розміщення оголошення про проведення аукціону № SUE001-UA-20210629-34424 у системі електронних торгів з продажу дозволів.
З інформації електронного порталу "Prozorro.Продажі" (https://prozorro.sa1e/auction/SUE001-UA-20210629-34424/) про аукціон № SUE001-UA-20210629-34424 вбачається, що лот аукціону: дозвіл на користування надрами - ділянка, виділена по падінню від виходу пласта m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси +80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, у межах шахти "Свято-Покровська", строком на 5 років. Початкова ціна реалізації лоту - 30 657,00 грн без ПДВ; замовник аукціону - Служба; організатор електронного аукціону - ТОВ "Українська енергетична біржа"; учасники аукціону: Товариство (з ціновою пропозицією в розмірі 211 2220,00 грн), Підприємство (з ціновою пропозицією 511 200,00 грн) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Біз-Іммекс Групп" (з ціновою пропозицією 100 000,00 грн); тривалість аукціону: з 12 год 10 хв по 12 год 48 хв 02 секунди 18 серпня 2021 року. Оскільки Підприємство запропоновано найбільшу ціну продажу (511 200,00 грн), його було визнано переможцем аукціону. Однак, на підставі наказу Служби від 2 вересня 2021 року № 634 (копія якого міститься в матеріалах справи) Підприємство було позбавлене права на отримання спеціального дозволу на користування надрами на ділянці, виділеній по падінню від виходу пласта m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси +80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, у межах шахти "Свято-Покровська", у зв'язку з його відмовою від підписання протоколу аукціону, проведеного 18 серпня 2021 року. Вказаний наказ Служби в установленому законом порядку не оскаржувався, докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.
У зв'язку з цим переможцем спірного аукціону було визнано Товариство з наступною ціновою пропозицією (211 220,00 грн), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією протоколу електронного аукціону № SUE001-UA-20210629-34424, сформованого 3 вересня 2021 року. Цей протокол був підписаний повноважними представниками відповідачів і представниками організатора електронного аукціону в установленому законом порядку, у визначений протоколом строк, а також скріплений печатками зазначених осіб. Вказаним протоколом визначено, що переможець аукціону зобов'язується підписати відповідний договір не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу електронного аукціону.
На підставі вказаного протоколу 22 вересня 2021 року між Службою та Товариством було підписано договір купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами на аукціоні з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ кам'яного вугілля ділянки, виділеної по падінню від виходу пласта m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси +80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, у межах шахти "Свято-Покровська", яка знаходиться в Краматорському районі Донецької області, № 7/12-21, за умовами якого сторони визнають свої права та обов'язки згідно з Постановами № 993 та № 615.
Відповідно до пункту 3.1. вказаного правочину ціна спеціального дозволу на користування надрами становить 211 220,00 грн.
Після проведення аукціону переможець аукціону зобов'язаний: протягом 30-ти робочих днів з дня укладення договору купівлі-продажу дозволу сплатити до державного бюджету кошти в розмірі, що становлять різницю між ціною реалізації лота (дозволу) та сумою гарантійного внеску, яка складає 205 088, 60 грн; протягом 30-ти робочих днів з дня укладення договору купівлі-продажу дозволу сплатити вартість геологічної інформації згідно з договором купівлі-продажу права на користування геологічною інформацією, окрім випадків коли переможець аукціону здійснив за власні кошти геологічне вивчення ділянки надр та затвердив запаси корисних копалин у Державній комісії України по запасах корисних копалин або придбав у встановленому законодавством порядку таку геологічну інформацію до моменту укладення цього правочину, що підтверджується платіжним дорученням про сплату вартості такої геологічної інформації, або надати копію листа Служби про погодження передачі геологічної інформації, якщо вона не є державною власністю; у строк, що не перевищує 20 робочих днів з дати опублікування продавцем протоколу аукціону в системі електронних торгів з продажу дозволів, сплатити вартість пакета аукціонної документації. Після проведення аукціону переможець аукціону, або його представник, уповноважений на підписання угоди про умови користування надрами та отримання дозволу та угоди, зобов'язаний протягом 30-ти робочих днів з дня укладення договору: на підставі письмового звернення до продавця укласти угоду про умови користування надрами; у приміщенні продавця отримати дозвіл та угоду про умови користування надрами. Продавець після виконання переможцем аукціону вищевказаних дій зобов'язаний надати переможцю аукціону дозвіл, оформлений згідно з умовами розділу 2 цього правочину та відповідно до додатку 3 до Порядку № 615, а також зобов'язаний укласти угоду про умови користування надрами, яка є невід'ємною частиною дозволу, з врахуванням умов, передбачених абзацом 4 пункту 28 Порядку № 993 (пункти 4.1.-4.2. спірного договору).
Відповідно до пункту 8.1. договору останній набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання ними зобов'язань за цим правочином.
8 листопада 2021 року на підставі вказаного договору купівлі-продажу спеціального дозволу від 22 вересня 2021 року № 7/12-21 Службою було видано Товариству спеціальний дозвіл № 5301 на користування надрами - ділянки, виділеної по падінню від виходу пласта m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси +80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, у межах шахти "Свято-Покровська", яка знаходиться в Краматорському районі Донецької області, з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, строком на 5 років.
Крім того, 8 листопада 2021 року між Службою та Товариством було укладено угоду № 5301 про умови користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення (копія вказаної угоди також міститься в матеріалах даної справи), за умовами якої Служба надала Товариству право тимчасового користування ділянкою надр з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин, а Товариство зобов'язалось виконувати та дотримуватись умов користування ділянкою надр, передбачених дозволом, цією угодою й нормами діючого законодавства.
Однак, рішенням адміністративної колегії Відділення АМК від 20 березня 2025 року №70/37-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" за результатом розгляду справи № 2/01-142-23 було встановлено, що Товариство та Підприємство вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результату аукціону, проведеного Службою за лотом: "Спеціальний дозвіл на користування надрами - Ділянки, виділеної по падінню від виходу пласта m42 під наноси (ізогіпса +180 м) до ізогіпси +80 м, по простяганню від Гнілушинського скиду на півдні до Самойлівського скиду на півночі, у межах шахти "Свято-Покровська"" (ідентифікатор аукціону в системі "Prozorro.Продажі" - № SUE001-UA-20210629-34424). Цим же рішенням адміністративної колегії Відділення АМК на кожного з вказаних учасників спірного аукціону було накладено штраф в розмірі 68 000,00 грн. Копія вказаного рішення міститься в матеріалах справи.
Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що в його основу були покладені виявлені вищезазначеним органом під час розгляду справи № 2/01-142-23 обставини, які засвідчують характерні спільні особливості оформлення та подання Товариством і Підприємством своїх тендерних пропозицій для участі в спірному аукціоні, а саме: здійснення господарської діяльності за однією адресою в період проведення аукціону; використання однієї ІР-адреси під час участі в торгах; синхронність дій суб'єктів у часі щодо оплати гарантійного внеску та укладання договору з оператором електронного майданчика; наявність між суб'єктами господарських відносин; цінова поведінка відповідачів на аукціоні; комунікація між учасниками аукціону до його оголошення.
Вказане рішення адміністративної колегії Відділення АМК в установленому законом порядку не оскаржувалось. Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні. Встановлені спеціалізованим органом у сфері захисту економічної конкуренції обставини учасниками даної судового процесу також не заперечувались.
На думку Прокурора, встановлення органом АМК факту вчинення Товариством, як переможцем спірного аукціону, порушення вимог законодавства у сфері захисту економічної конкуренції є підставою для визнання результатів такого аукціону, оформленого протоколом від 3 вересня 2021 року, а також укладеного на його підставі договору купівлі-продажу та виданого Товариству спеціального дозволу на користування надрами недійсними на підставі частини 1 статті 203, частин 1, 3 статті 215 та частини 1 статті 228 ЦК України, - як таких, що суперечать актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства. Крім того, Прокурор у своєму позові просив застосувати до спірних правовідносин наслідки недійсності правочину, передбачені частиною 3 статті 228 ЦК України, шляхом визнання за державою права власності на грошові кошти в сумі 211 220,00 грн, сплачені Товариством за придбання спеціального дозволу на користування надрами від 8 листопада 2021 року № 5301.
Процедура продажу на аукціоні шляхом проведення електронних торгів спеціального дозволу на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється відповідно до Порядку № 993.
Згідно з пунктами 2, 4, 13, 16, 23 Порядку № 993: аукціон - це спосіб продажу дозволів шляхом проведення електронних торгів (аукціону); договір купівлі-продажу дозволу - це договір, який укладається безпосередньо між Службою і переможцем аукціону; переможець аукціону - це учасник аукціону, що запропонував найвищу цінову пропозицію за результатами його проведення; організатор аукціону - це оператор електронного майданчика, який уклав з Службою договір про проведення аукціону. Організатор крім прав та обов'язків за таким договором має усі права й обов'язки оператора електронного майданчика під час проведення електронного аукціону; учасник аукціону - це фізична особа - підприємець або юридична особа (у тому числі іноземна юридична особа), допущені організатором (оператором) до участі в аукціоні відповідно до вимог цього Порядку.
Оголошення про проведення аукціону розміщується Службою в системі електронних торгів з продажу дозволів та на її офіційному веб-сайті протягом 10 робочих днів з дня затвердження відповідно до пунктів 6 і 7 цього Порядку переліку ділянок надр і прийняття рішення про проведення аукціону (пункт 10 вказаного Порядку).
За пунктом 15 Порядку № 933 (у редакції, чинній на час оголошення та проведення спірного аукціону) з метою реєстрації в системі електронних торгів з продажу дозволів заявник (юридична особа) надає такі дані: найменування; код згідно з ЄДРПОУ; прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) представника юридичної особи, серію (за наявності) та номер документа, що посвідчує його особу; реквізити документа, що підтверджує повноваження представника юридичної особи; адресу електронної пошти для надсилання повідомлень системи електронних торгів з продажу дозволів та організатора (оператора); контактний номер телефону; реквізити рахунка заявника, на який повинен бути повернутий гарантійний внесок; заяву в довільній формі про непоширення на заявника - юридичну особу або її посадових осіб (керівника, його заступників та осіб, що їх заміщують) чи її засновників (юридичних та фізичних осіб) спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) згідно із Законом України "Про санкції" та актами, прийнятими відповідно до зазначеного Закону.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 933 (у редакції, чинній на час оголошення та проведення спірного аукціону) організатор (оператор) забезпечує проведення перевірки відповідності заявки для участі в аукціоні вимогам цього Порядку та у разі її відповідності автоматично присвоює заявці реєстраційний номер, фіксує дату і час її подання. Організатор (оператор) до початку аукціону перевіряє надходження гарантійного внеску на зазначений в оголошенні про проведення аукціону рахунок організатора (оператора) і за умови підтвердження факту такого надходження реєструє заявника як учасника та забезпечує його допуск до участі в аукціоні. Організатор (оператор) не допускає до участі в аукціоні заявника та надсилає через його особистий кабінет повідомлення із зазначенням підстави для недопуску в разі: зазначення під час реєстрації недостовірних даних; зазначення даних не в повному обсязі; ненадходження гарантійного внеску на вказаний в оголошенні про проведення аукціону рахунок організатора (оператора).
Аукціон проходить в системі електронних торгів з продажу дозволів і полягає в повторювальному процесі підвищення цін, що проводиться у три раунди в інтерактивному режимі реального часу. Для проведення першого раунду аукціону закриті цінові пропозиції всіх учасників розташовуються у порядку від найнижчої до найвищої без ідентифікації учасників. Якщо учасники подали однакові закриті цінові пропозиції, першим в електронному аукціоні вносить цінову пропозицію учасник, який подав свою закриту цінову пропозицію пізніше, ніж інші учасники з аналогічним значенням закритої цінової пропозиції. Початковою ціною аукціону визначається найнижча запропонована учасниками закрита цінова пропозиція. Учасник може протягом одного раунду аукціону один раз підвищити свою закриту цінову пропозицію/цінову пропозицію не менш як на один крок аукціону (зробити цінову пропозицію). У кожному раунді аукціону учасники протягом трьох хвилин у порядку від найнижчої цінової пропозиції до найвищої, а у разі збігу цінових пропозицій - від тих, що подані пізніше ніж з аналогічним значенням цінові пропозиції, до тих, що подані раніше, мають право зробити цінову пропозицію. Перед початком кожного наступного раунду аукціону визначається нова початкова ціна раунду аукціону за результатами попереднього раунду аукціону. Початковою ціною кожного наступного раунду визначається найнижча запропонована учасниками цінова пропозиція у відповідному раунді. Після завершення чергового раунду аукціону система електронних торгів з продажу дозволів робить паузу три хвилини і оголошує наступний раунд. Невнесення учасником цінової пропозиції протягом трьох хвилин вважається внесенням ним у поточному раунді аукціону попередньої цінової пропозиції. Відсутність цінової пропозиції учасника в першому раунді аукціону за умови подання ним закритої цінової пропозиції, яка перевищує початкову ціну не менш як на один крок аукціону, вважається поданою ним ціновою пропозицією (пункт 19 Порядку № 933 в редакції, чинній на час оголошення та проведення спірного аукціону).
За пунктами 21, 22 Прядку № 933 протягом кожного раунду аукціону всім учасникам забезпечується рівний доступ до інформації про перебіг аукціону, зокрема про місця розташування їх цінових пропозицій в системі електронних торгів з продажу дозволів від найнижчої до найвищої у кожному раунді аукціону та про кількість учасників у даному раунді аукціону без їх ідентифікації. Переможцем вважається учасник, що подав найвищу цінову пропозицію за лот, у разі, коли ним зроблений щонайменше один крок аукціону, у випадках, передбачених пунктом 31 цього Порядку, - учасник з наступною за величиною ціновою пропозицією за умови, що ним зроблений щонайменше один крок аукціону, а у разі однакових цінових пропозицій - учасник, що подав її раніше, за умови відсутності оформленого листа (звернення) від такого учасника про відмову від очікування та відсутності факту натискання ним відповідної кнопки про відмову від очікування в особистому кабінеті.
Відповідно до пунктів 25-27 Порядку № 933 (у редакції, чинній на час оголошення та проведення спірного аукціону) після закінчення аукціону в системі електронних торгів з продажу дозволів відображається інформація про завершення аукціону та автоматично формується протокол аукціону щодо кожного лота. До протоколу вноситься така інформація: дата і час початку та завершення аукціону; реєстраційний номер лота; назва лота (назва ділянки надр, її місцезнаходження, вид користування ділянкою надр, назва корисної копалини); строк, на який надається дозвіл; початкова ціна та ціна реалізації лота, цінові пропозиції учасників; сума сплаченого гарантійного внеску; розмір винагороди оператора, через якого переможець набув право на участь в аукціоні; вартість пакета аукціонної документації, що повинна бути компенсована переможцем Службі, та реквізити рахунка, на який її необхідно перерахувати; відомості про переможця: найменування юридичної особи - переможця аукціону, код згідно з ЄДРПОУ. Протокол аукціону формується системою електронних торгів з продажу дозволів в день закінчення аукціону та не пізніше ніж протягом наступного робочого дня розміщується в такій системі. Протокол аукціону підписується протягом шести робочих днів після завершення аукціону переможцем, організатором та/або оператором, через якого переможець аукціону набув право на участь в аукціоні. Протокол надсилається організатором (оператором) Службі для підписання та опублікування в системі електронних торгів з продажу дозволів не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня його отримання. Протокол може бути підписаний відповідно до законодавства про електронний документообіг з накладенням на нього кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Аналіз наведених вище положень Порядку № 933 у сукупності дає підстави для висновку про те, що переможцем електронного аукціону з продажу спеціального дозволу є особа, яка надала найвищу цінову пропозицію і визначення статусу такої особи, як переможця, не ставиться в залежність від факту вчинення нею дій щодо порушення вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Можливість виключення оператором учасника аукціону з підстав порушення ним вимог Закону ні положеннями Порядку № 933, ні жодним іншим нормативно-правовим актом не встановлено.
При цьому, з моменту оголошення відповідного аукціону й до моменту його завершення Служба позбавлена права й можливості будь-яким чином впливати на хід формування протоколу електронного аукціону, з огляду на його автоматичне формування системою відповідних електронних торгів.
Підписання протоколу про результати електронного аукціону перебуває поза межами вільного розсуду органу, яким було прийнято рішення про проведення такого аукціону.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2025 року в cправі № 910/7625/23.
Разом із цим, переможець позбавляється права на отримання дозволу (при цьому сума гарантійного внеску не повертається) у разі: невнесення в установлений строк належної до сплати різниці між ціною реалізації лота та гарантійним внеском та/або вартості геологічної інформації, та/або вартості пакета аукціонної документації, та/або винагороди оператору, через якого переможець аукціону набув право на участь в аукціоні; якщо переможець відмовився від підписання протоколу або договору купівлі-продажу дозволу чи договору купівлі-продажу дозволу з відкладальною обставиною, чи не підписав їх в установлений строк; коли на заявника - юридичну особу або її посадових осіб (керівника, його заступників та осіб, що їх заміщують) чи її засновників (юридичних та фізичних осіб) поширюються спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) згідно із Законом України "Про санкції" та актами, прийнятими відповідно до зазначеного Закону; непроведення реєстрації свого представництва протягом чотирьох місяців з дати підписання договору купівлі-продажу дозволу з відкладальною обставиною у разі визначення переможцем аукціону іноземної юридичної особи, яка на момент підписання протоколу аукціону не має зареєстрованого в Україні представництва; надходження інформації від правоохоронних органів та суб'єктів фінансового моніторингу, що переможець аукціону здійснює фінансування тероризму в Україні (пункт 30 Порядку № 933).
Відповідно до пункту 31 Порядку № 933, якщо переможець позбавляється права на отримання дозволу у випадку, передбаченому абзацами 2, 4-6 пункту 30 і пунктом 33 цього Порядку, або на підставі письмового повідомлення переможця аукціону про відмову від отримання дозволу, Служба розриває договір купівлі-продажу дозволу або договір купівлі-продажу дозволу з відкладальною обставиною в односторонньому порядку, про що завантажує наказ в систему електронних торгів з продажу дозволів. У разі коли переможець позбавляється права на отримання дозволу у випадку, передбаченому абзацом 3 пункту 30 цього Порядку, Служба завантажує наказ про відмову у підписанні протоколу в систему електронних торгів з продажу дозволів. Якщо переможець відмовився від підписання договору купівлі-продажу дозволу чи договору купівлі-продажу дозволу з відкладальною обставиною, чи не підписав такий договір в установлені строки, Служба завантажує відповідне рішення в систему електронних торгів з продажу дозволів. У такому разі автоматично формується новий протокол, у якому переможцем визначається учасник з наступною за величиною ціновою пропозицією, а у разі однакових цінових пропозицій кількох учасників - той, що подав її раніше згідно з порядком обліку часу, за яким діє система електронних торгів з продажу дозволів, або учасник, який зробив ставку за умови відсутності належним чином оформленого листа (звернення) від такого учасника про відмову від очікування або натискання ним відповідної кнопки про відмову від очікування в особистому кабінеті. У разі відсутності такого учасника вважається, що аукціон не відбувся, про що зазначається в системі електронних торгів з продажу дозволів. Переможець, визначений відповідно до абзацу 7 цього пункту, позбавляється права на отримання дозволу (при цьому сума гарантійного внеску не повертається) у випадках, визначених пунктом 30 цього Порядку. Переможець, який відмовився від підписання протоколу або договору купівлі-продажу дозволу чи договору купівлі-продажу дозволу з відкладальною обставиною, позбавляється права на участь у подальших аукціонах з продажу того самого лота.
Отже, пунктом 30 Порядку № 933 встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення переможця права на отримання дозволу. Серед таких підстав порушення переможцем аукціону вимог Закону не зазначено.
Так само порушення учасниками аукціону та безпосередньо його переможцем вимог Закону не є підставою для визнання аукціону таким, що не відбувся, або зняття відповідного лота з аукціону.
Відповідно до пункту 34 Порядку № 933 аукціон вважається таким, що не відбувся, у разі: відсутності учасників; коли до завершення строку прийняття заявок для участі в аукціоні подано менш як дві заявки, крім випадків, передбачених пунктом 20 цього Порядку; коли за результатами аукціону жоден учасник не зробив крок аукціону; коли до завершення аукціону не надійшла жодна цінова пропозиція, а також у випадках, передбачених пунктом 30 цього Порядку, з дотриманням положень, визначених пунктом 31 цього Порядку. Підставою для зняття лота з продажу Службою є: наявність рішення суду, яке набрало законної сили; визнання в установленому законодавством порядку протиправними дій та/або скасування рішень районних, міських, селищних, сільських рад і рад об'єднаних територіальних громад, Міндовкілля стосовно пропозицій щодо визначення переліку ділянок надр, дозволи на користування якими виставляються на аукціон.
Наявність підстав для визнання спірного аукціону таким, що не відбувся, або для зняття лота зі спірного аукціону судом під час розгляду даної справи встановлені не були й наявність таких обставин не була покладена в основу підстав позову Прокурора.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що проведення спірного аукціону та затвердження його результатів шляхом підписання уповноваженими представниками Служби, Товариства та організатора аукціону були здійснені у визначеному законом порядку.
Разом із цим, із вищенаведених положень Порядку № 933 прямо вбачається, що сам по собі факт закінчення електронного аукціону та підписання переможцем аукціону протоколу аукціону не свідчить про гарантоване укладення договору купівлі-продажу спеціального дозволу та отримання таким переможцем відповідного дозволу.
Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У розумінні законодавства суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.
При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 ГПК України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).
Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 23 червня 2020 року в справі № 909/447/19, від 19 травня 2020 року в справі № 916/1608/18.
Визнання правочину недійсним, як спосіб захисту, являє собою самостійний не тотожний іншим способам захисту майнових цивільних прав та інтересів (відновлення становища, яке існувало до порушення права, припинення дії, яка порушує право, припинення правовідношення тощо) спосіб захисту, метою застосування якого передусім є припинення регулятивної сили правочину як юридичного факту, тобто визнання його таким, що не породжує юридичних наслідків (анулювання цивільних прав та обов'язків, що виникли у сторін при вчиненні правочину або припинення їх на майбутнє, якщо за недійсним правочином права й обов'язки передбачалися лише на майбутнє), для недопущення розвитку на підставі правочину відповідних йому правовідносин, а також встановлення заборони на виконання правочину. Якщо ж правочин виконувався, то визнання правочину недійсним слугує відновленню стану, який існував до порушення права.
Разом із цим, за своєю правовою природою аукціон є правочином. Якщо він завершується оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) і протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.
Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 21 вересня 2022 року в справі № 908/976/19. від 15 вересня 2022 року в справі № 910/12525/20, а також у постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 3 грудня 2025 року в справі № 910/3479/24.
Враховуючи вищевикладене, предмет й підстави даного позову, зважаючи на наведені правові позиції Верховного Суду, а також те, що правочином, на підставі якого фактично виникли права й обов'язки в спірних правовідносинах, є саме договір, укладений за результатами аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами, суд дійшов висновку про те, що вимога Прокурора про визнання недійсним аукціону з продажу спеціального дозволу на користування надрами № SUE001-UA-20210629-34424, організатором якого виступила Служба, є необґрунтованою та такою, що не призводе до захисту порушених прав та інтересів держави, за захистом яких звернувся Прокурор з цим позовом. Відтак, ця позовна вимога задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги Прокурора про визнання недійсним укладеного між Службою та Товариством договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частинами 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року в справі № 911/2129/17.
За змістом частини 3 статті 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу в обох сторін - у разі виконання правочину обома сторонами - у дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Чітке законодавче визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства" відсутнє, як і відсутні законодавчо закріплені єдині критерії, принципи, засади їх визначення.
У рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дано визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес": у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова) означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що державні інтереси - це інтереси, пов'язані з потребою в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Поняття "інтереси держави" має невизначений зміст і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.
Таким чином, здійснивши правовий аналіз частини 2 статті 228 ЦК України, можна дійти висновку про те, що ознаками недійсного господарського договору, який суперечить інтересам держави й суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Разом із цим, не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 12 лютого 2026 року в справі № 910/2546/25.
В обґрунтування позову в цій частині Прокурор посилався на факт порушення Товариством, як переможцем вказаного аукціону та стороною оспорюваного договору, пункту 4 частини 2 статті 6, пункту 1 статті 50 Закону.
Однак, вказаними приписами Закону прямо не встановлено правових наслідків у вигляді недійсності/нікчемності правочину, укладеного з порушенням зазначених норм.
Частиною 1 статті 48 Закону визначена лише можливість АМК України за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи прийняти рішення про зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.
Однак, передбачена вищевказаною нормою Закону санкція у вигляді примусового розірвання правочину не підлягає застосуванню до порушників вимог конкурентного законодавства, які відносяться до суб'єктів приватного сектору економіки, до яких, зокрема, належить Товариство.
За змістом статті 6 Закону антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються: встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців; застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції; укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин.
При кваліфікації дій суб'єктів господарювання за пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону, антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, узгодженість дій (поведінки), полягає саме в обміні інформацією, заміні конкуренції між учасниками торгів на координацію, у результаті чого усувається конкуренція між ними та спотворюється основний принцип торгів - здійснення конкурентного відбору. Узгодження дій між суб'єктами господарювання в процесі здійснення торгів (аукціонів) усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а отже спростовує результат, тобто порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв'язку з наявністю лише справжньої конкуренції.
При цьому, за змістом приписів статті 6 Закону для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов'язковим з'ясування наслідків у формі завдання збитків для його конкурентів чи споживачів або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, оскільки достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, які визначено як антиконкурентні узгоджені дії, та можливість настання таких наслідків. Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації.
З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону, змагальність учасників торгів (аукціону) передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов'язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 13 березня 2018 року в справі № 924/381/17, від 12 червня 2018 року в справі № 922/5616/15, від 18 жовтня 2018 року в справі № 916/3214/17, від 11 червня 2020 року в справі № 910/10212/19.
Відповідно пункту 1 статті 50 Закону порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.
Разом із цим, антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси, тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні частини 3 статті 228 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 3 березня 2026 року № 922/4447/23.
Як встановлено судом, участь в спірному аукціоні брали: Товариство, Підприємство та ТОВ "Біз-Іммекс Групп". Отже, враховуючи встановлення узгоджених дій Товариства та Підприємства, можна припустити, що останні змагалися за перемогу в аукціоні з іншими його учасником - ТОВ "Біз-Іммекс Групп". Доказів вчинення останнім під час спірної закупівлі узгоджених дій з вказаним відповідачем, або іншим пов'язаним з ним учасником цього аукціону, Прокурором не надано.
Таким чином, фактична наявність двох незалежних тендерних пропозицій (Товариства спільно з Підприємством, а також окремо ТОВ "Біз-Іммекс Групп") забезпечила конкуренцію серед учасників цих торгів. Інші докази обмеження конкуренції під час спірного аукціону в матеріалах справи відсутні.
У свою чергу, сам факт узгоджених дій двох із трьох учасників аукціону не спростовує необхідність здійснення Товариством реальних дій, спрямованих на дійсну конкуренцію з рештою незалежних від нього учасників.
Економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (стаття 1 Закону).
З матеріалів справи вбачається, що цінова пропозиція Товариства в розмірі 211 220,00 грн є більш економічно вигідною для економічних інтересів держави та суспільства, ніж цінова пропозиція ТОВ "Біз-Іммекс Групп" у розмірі 100 000,00 грн.
При цьому, сам по собі встановлений рішенням АМК факт вчинення відповідачами у антимонопольній справі порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі в спірній закупівлі не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсними як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215, частини 3 статті 228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 3 березня 2026 року в справі № 922/4447/23.
Однак, як вже було зазначено вище, Прокурор у цій справі послався лише на обставини порушення антиконкурентного законодавства учасниками аукціону й не довів, у чому саме полягає завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення спірного договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами, враховуючи, що продаж такого дозволу фактично відбувся за найбільш прийнятною ціновою пропозицією для держави.
Оскільки у даному випадку Прокурор у встановленому законом порядку не довів існування причинно-наслідкового зв'язку між порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та погіршенням майнового становища держави, останнє виключає можливість кваліфікації спірного правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави й суспільства.
Обставини порушення сторонами спірного правочину вимог інших норм чинного законодавства під час розгляду даного спору судом не встановлені й про наявність таких обставин Прокурор у своєму позові не зазначав.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зазначеної позовної вимоги Прокурора, з огляду на її необґрунтованість.
Враховуючи недоведеність Прокурором правових підстав для задоволення вимоги про визнання спірного аукціону та договору купівлі-продажу недійсними, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні похідних вимог щодо визнання виданого Товариству спеціального дозволу на користування надрами від 8 листопада 2021 року № 5301 недійсним та застосування до спірних правовідносин наслідків недійсності правочину, передбачених частиною 3 статті 228 ЦК України, шляхом визнання за державою права власності на грошові кошти в сумі 211 220,00 грн, сплачені Товариством за придбання вказаного спеціального дозволу.
При цьому, статтею 26 КУпН визначено вичерпний перелік підстав припинення права користування надрами, зокрема, у зв'язку з припиненням дії спеціального дозволу на користування надрами у визначеному законом порядку. Можливість припинення дії спеціального дозволу на користування надрами шляхом визнання його недійсним у судовому порядку ні вказаними приписами спеціального КУпН, ні іншими нормами чинного законодавства не передбачена.
Щодо вимог Прокурора про застосування передбачених частиною 3 статті 228 ЦК України наслідків недійсності правочинів до спірних правовідносин, суд також враховує висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 19 грудня 2025 року у справі № 922/3456/23.
Прокурор проти застосування наведених у вказаній постанові Верховного Суду правових висновків до спірних правовідносин заперечував. Разом із цим, з огляду на предмет і підстави позову Прокурора, суд дійшов висновку про необхідність застосування висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду, викладених у постанові від 19 грудня 2025 року у справі № 922/3456/23, у частині тлумачення та застосування приписів частини 3 статті 228 ЦК України, як норми матеріального права до господарських правовідносин, з огляду на таке.
У вказаній постанові Верховного Суду Об'єднана палата уточнила висновки, що містяться у постановах від 13 листопада 2024 року в справі №911/934/23, від 17 жовтня 2024 року в справі № 914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 228 ЦК України, таким чином: "При визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо). Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції".
Більш того, суд звертає увагу на те, що для суб'єктів господарювання, які порушили норми Закону, зокрема, у разі вчинення антиконкурентних узгоджених дій, чинним законодавством передбачена лише відповідальність у вигляді штрафу (стаття 52 Закону) та певні обмеження щодо прийняття участі у процедурах закупівлі протягом наступних трьох років після притягнення до відповідальності за вчинення таких дій (пункт 4 частини 1 статті 17 Закону "Про публічні закупівлі"). Інших видів відповідальності за вказане порушення чинним законодавством не передбачено, що додатково свідчить про покладення надмірної відповідальності на Товариство та її непропорційності вчиненому порушенню у разі задоволення позовних вимог Прокурора.
Інші доводи, на які посилалися учасники даного судового процесу під час розгляду справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду в даній справі.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин у задоволенні позову Прокурора слід відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору залишаються за Прокурором та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 13 квітня 2026 року.
Суддя Є.В. Павленко