номер провадження справи 9/180/25
09.04.2026 Справа № 908/2890/25
м.Запоріжжя
За заявою Акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» про розстрочення виконання рішення у справі № 908/2890/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО»
до відповідача: Акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО»
про стягнення суми 10 556 489,95 грн.
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.
За участю представників:
від позивача: Батовська Т.І.;
від відповідача (заявника): Богославський В.А.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.01.2026 у справі №908/2890/25 позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» суму 10 502 217,10 грн основного боргу, суму 54 272,85 грн 3% річних та суму 126 677,88 грн витрат зі сплати судового збору.
19.03.2026 на виконання вказаного рішення господарським судом видано відповідний наказ.
24.03.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2026 у справі №908/2890/25 (документ сформований в системі «Електронний суд» 23.03.2026, вх. № 6523/08-08/26 від 24.03.2026).
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.03.2026 вищевказану заяву передано на розгляд судді Боєвої О.С.
Ухвалою суду від 26.03.2026 заяву прийнято до розгляду, призначено судове засідання з розгляду заяви у справі № 908/2890/25 на 07.04.2026. У судовому засіданні 07.04.2026 оголошено перерву до 09.04.2026.
В судовому засіданні 09.04.2026 заяву розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Представник заявника (відповідача у справі) підтримав заяву про розстрочення виконання рішення суду з підстав наведених у ній. В обґрунтування заяви, зокрема, зазначено, що у АТ «Запоріжжяобленерго» наявні обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення. АТ «Запоріжжяобленерго» здійснює свою господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території всієї Запорізької області згідно ліцензії виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Постанова № 1415 від 13.11.2018). Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 більшу частина території Запорізької області віднесено до територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. У зв'язку з цим товариством була втрачена можливість контролю над системою ліній, допоміжного обладнання, обладнання для трансформації та перемикань, що використовується для розподілу електроенергії в структурних підрозділів та відсутній доступ до частини основних фондів, які залишились на тимчасово окупованих територіях. Знаходження такої кількості території в тимчасовій окупації або в зоні проведення воєнних (бойових) дій, негативним чином відображається на діяльності відповідача: споживачі не оплачують спожиту та розподілену електричну енергії; постійні пошкодження та руйнування енергетичної інфраструктури через воєнні бойові дії. Оскільки, АТ «Запоріжжяобленерго» обмежене в заходах впливу на розрахунки споживачів за надані послуги з розподілу електричної енергії, а також обмежене в оплаті вкрай необхідного обладнання та матеріалів для відновлення електричних мереж, об'єктів енергетичної інфраструктури, за сукупності з іншими негативним обставинами це призвело до неможливості оплати нарахувань за отримані послуги на підконтрольній території Запорізької області. У зв'язку із постійними пошкодженням та руйнуванням енергетичної інфраструктури через воєнні бойові дії спричинені збройною агресією проти України, значна кількість грошових коштів щомісячно спрямовується товариством на проведення аварійно-відновлювальних робіт, вжиття заходів щодо захисту об'єктів електроенергетики, проведення поточних ремонтів, сплати першочергових платежів. Держава поклала спеціальні обов'язки та визначила головним пріоритетом АТ «Запоріжжяобленерго» забезпечення безперебійного живлення об'єктів критичної інфраструктури, громадян, юридичних осіб тощо. З метою виконання завдань Держави, здійснення господарської діяльності та стабілізації фінансового стану товариством з початком військової агресії Російської Федерації та запровадженням в країні воєнного стану, було введено режим пріоритетного перенаправлення коштів на усунення наслідків руйнувань, введений режим жорсткої економії коштів та скорочено фінансування практично усіх не пов'язаних з цим статей витрат. Водночас, єдиним видом ліцензійної діяльності відповідача, який має на меті отримання прибутку, є діяльність з розподілу електричної енергії споживачам. У зв'язку з зазначеним, станом на 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023, 30.09.2024 у АТ «Запоріжжяобленерго» наявні ознаки критичної неплатоспроможності. Дані обставини підтверджується висновком ДП «Центр судової експертизи та експертних досліджень» Державної судової адміністрації України № 003 СНЮ/24 від 17.01.2025 року. За результатами дослідження документально підтверджується, що дохід (надходження грошових коштів на поточні рахунки ПАТ «Запоріжжяобленерго»), отриманий від фактичних обсягів наданої послуги з розподілу у 2022 (2 681 487 тис.грн.) та у 2023 (2 059 352 тис.грн.), відрізняється від обсягу запланованого (включеного) у тарифі. При цьому, сумарна різниця недоотриманих коштів розрахунково становить 4 127 776 тис.грн.: за 2022 - 1 508 570 тис.грн., за 2023 - 2 619 206 тис.грн. Разом з тим, станом на 01.12.2024 дебіторська заборгованість споживачів перед АТ «Запоріжжяобленерго» 3144495 млрд.грн, з якої переважна частина це заборгованість державних підприємств ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» 778 186 млн. грн. «Кремнійполімер» 172 млн. грн., ЗДП , АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» 9,3 млн.грн, ПрАТ «Завод напівпровідників» 10,7 млн.грн. Таким чином заборгованість контрагентів перед товариством є значною, яку відповідач в силу обмежень, які пов'язані з об'єктивними обставинами та триванням воєнного стану в Україні (Постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, Закон України «Про виконавче провадження» тощо), не має можливості по незалежним від нього причинам стягнути з більшої частини контрагентів-боржників грошові кошти та, відповідно, належним чином виконувати зобов'язання перед іншими учасниками ринку, у тому числі позивачем. Рівень тарифів на послуги з розподілу електричної енергії критично не відповідає фактичним витратам АТ «Запоріжжяобленерго» при здійсненні ліцензованої діяльності з розподілу електричної енергії. Така достатньо складана ситуація утворилась не з вини відповідача. На теперішній час відповідач знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду одним платежем у встановлені законом строки у зв'язку з відсутністю коштів на поточних рахунках в необхідних об'ємах, наявністю податкового боргу в розмірі 1112879843,49 грн. Відповідач, зі свого боку, приймає всі можливі заходи по недопущенню неналежного виконання договірних зобов'язань споживачів, оскільки здійснює всі можливі заходи спрямовані на погашення заборгованості, зокрема направляє претензії, звертається до суду з позовними заявами про стягнення заборгованості, здійснює обмеження або припинення електропостачання, бо повне відключення деяких споживачів може призвести до соціальної та технологічної катастрофи на території всієї Запорізької області. Відповідач не може розраховувати на кошти, що надходять на його банківські рахунки, оскільки постановами державних виконавців Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накладено арешт на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках АТ «Запоріжжяобленерго»: постановою про арешт коштів боржника від 23.04.2024 у виконавчому провадженні ВП №74799068 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках АТ «Запоріжжяобленерго», у межах суми стягнення на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго» у розмірі 242 156 731,34 грн; постановою про арешт коштів боржника від 25.11.2024 у виконавчому провадженні ВП №76630282 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках АТ «Запоріжжяобленерго», у межах суми стягнення на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго» у розмірі 444 755 705,24 грн; постанова про арешт коштів боржника від 03.03.2025 у ВП № 77331241 на суму 91909064,89 грн. АТ «Запоріжжяобленерго» визначило розмір збитків від знищення та пошкодження майна в наслідок агресії РФ в період з лютого 2022 по грудень 2023 року, які склали суму, що перебільшує 410 млн. грн. Триває процедура визначення збитків за період 2024, 2025 років, які прогнозно можуть бути більші ніж зазначені збитки перших років війни. Просив врахувати, що АТ «Запоріжжяобленерго» є підприємством критичної інфраструктури, стабільна та безперебійна робота якого є вкрай важливою для життєдіяльності всього регіону - Запорізької області. Будь-які серйозні ураження енергетичних об'єктів, у тому числі об'єктів АТ «Запоріжжяобленерго», будуть мати серйозні наслідки для функціонування всієї енергосистеми країни. Наголошено, що навіть без нових обстрілів енергетичної системи України (які, між тим, постійно продовжуються), минула зима та попередні обстріли дуже серйозно пошкодили її надійність, її ефективність та інші технічні характеристики. Крім того, умови сьогодення потребують виконання робіт з додаткового захисту 53 підстанцій товариства. Таким чином, вищевказані обставини є підставами, які істотно ускладнюють виконання судового рішення суду, що є достатньою підставою для розстрочення його виконання. Щодо можливості виконання рішення суду у строки та графіком надання розстрочки, то по-перше, Постановою НКРЕКП від 05.12.2025 № 2017 встановлено для АТ «Запоріжжяобленерго» тарифи для розподілу електричної енергії на 2026 рік у бік збільшення у порівнянні з 2025 та 2024 роком передбачений прибуток на регуляторну базу активів для АТ «Запоріжжяобленерго», внаслідок чого у відповідача з'явились джерела для покриття витрат, в т.ч. розрахунків з кредиторами; по-друге справі ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.06.2020 у справі № 908/1463/18 було затверджено мирову угоду між АТ «Запорізький завод феросплавів» та АТ «Запоріжжяобленерго» щодо сплати заборгованості на користь останнього. АТ «Запорізький завод феросплавів» сплачує заборгованість 174 641 479,40 грн з наступним графіком: всього за 2022 рік - 36 437 727,84, всього за 2023 рік - 36 437 727,84 грн, всього за 2024 рік - 36 437 727,84 грн, підсумок всього за 2025 рік - 27 328 295,88 грн. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.02.2026 у справі 908/3337/25 надано росочку ТОВ «СПЕЦМЕТАЛТРЕЙД» на 4 місяці; по-третє, НКРЕКП прийнято до уваги, що для швидкого здійснення запланованих ремонтних робіт та відновлення електропостачання споживачів України, враховуючи воєнний стан в країні, в першу чергу соціально важливих об'єктів, ОСР використовують усі наявні можливості і ресурси та невідкладно здійснюють аварійно-відновлювані роботи, зокрема пошкодженої мережевої інфраструктури. Отже, наразі відповідач не зможе погасити заборгованість перед позивачем одним платежем, але в той же час, у разі надання можливості сплати заборгованості на умовах розстрочки, існує реальна можливість виконання рішення протягом запропонованого відповідачем графіку. АТ «Запоріжжяобленерго» підтверджує свою готовність виконувати рішення суду та навело докази щодо можливості виконання рішення саме на умовах розстрочення. Застосування відстрочки виконання рішення у даному випадку відповідатиме принципам співмірності та пропорційності, забезпечить баланс прав та законних інтересів як стягувача (який отримає виконання рішення), так і боржника (який зможе виконати рішення без негативних наслідків для своєї діяльності), а також врахує суспільний інтерес у стабільній роботі підприємства критичної інфраструктури. Вирішуючи питання відстрочення та виконання рішення, заявник просив суд врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, відсутність коштів на банківських рахунках відповідача, накладення арешту на його банківські рахунки та інші обставини справи та розстрочити виконання рішення у справі № 908/2890/25 зі сплати основного боргу в розмірі 10 502 217,10 грн та 3 % річних у сумі 54 272,85 грн щомісячними платежами за наступним графіком: 1055648,95 грн до 30.04.2026; 1 055 648,95 грн до 31.05.2026; 1 055 648,95 грн до 30.06.2026; 1 055 648,95 грн до 31.07.2026; 1 055 648,95 грн до 31.08.2026; 1055 648,95 грн до 30.09.2026; 1 055 648,95 грн до 31.10.2026; 1 055 648,95 грн до 30.11.2026; 1 055 648,95 грн до 31.12.2026; 1 055 648,95 грн до 31.01.2027.
Представник позивача заперечив проти заяви відповідача про надання розстрочення виконання судового рішення з підстав, викладених у запереченні на заяву відповідача, що надійшло до суду 06.04.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 04.04.2026, вх. № 7492/08-08/26 від 06.04.2026). В обґрунтування своїх заперечень зазначив, зокрема, про наступне. Враховуючи дату ухвалення рішення, передбачений ст. 331 ГПК України максимальний строк, спливає 29.01.2027, а не 31.01.2027. Виключний характер обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, мають бути доведені належними та допустимими доказами. Доказів наявності зазначених обставин відповідач не надає. Впровадження воєнного стану в Україні, не може бути прийнято до уваги, оскільки наслідки, спричинені вторгненням РФ в Україну, мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін. Відповідач здійснює свою діяльність в межах Запорізької області. Поряд з цим, позивач - товариство зі 100% акцій у власності держави, що належить до сфери управління Міністерства енергетики України. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 ПрАТ «НЕК Укренерго» віднесено до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Тобто позивач має стратегічне значення навіть в мирний час. Також позивачу підтверджено статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Від НЕК «Укренерго» залежить стале функціонування електроенергетичної галузі та електроенергетичної національної безпеки в цілому (по всій території України, в тому числі й в Запорізькій області). Без забезпечення позивачем роботи об'єднаної енергосистеми України не зможе працювати, зокрема, й відповідач. Крім того, позивач є об'єктом енергетичної інфраструктури та пріоритетною ціллю для ракетних обстрілів Російською Федерацією, інфраструктура позивача значною мірою страждає від кожної ракетної атаки, в тому числі і в Запорізькій області. В результаті воєнних бойових дій позивач несе постійні додаткові витрати на проведення аварійно-відновлюваних робіт складових системи передачі (магістральних ліній електропередачі, підстанцій 330кВ та 750кВ) через їх постійні пошкодження та руйнування. Про значні руйнування об'єктів критичної інфраструктури позивача розміщуються на офіційному веб-сайті НЕК «Укренерго». Отже, наслідки вторгнення РФ в Україну на НЕК «Укренерго» вплинули не в меншій мірі, ніж на відповідача. Заявлена багаторічна незгода відповідача з постановами НКРЕКП, у тому числі про встановлення тарифів, не є підставою для відстрочки виконання рішення. Покладання на НЕК «Укренерго» відповідальності або будь-яких форм компенсації за невдоволення діями державних органів є неприпустимим. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про здійснення ним всіх можливих заходів для покращення стану розрахунків із стягувачем чи інших заходів щодо покращення свого матеріально-фінансового стану. Заява не містить обґрунтованого плану дій, яким би визначалося за рахунок яких заходів та ресурсів відповідач збирається, у разі розстрочення виконання рішення, здійснювати його виконання. Крім того, відповідач не навів жодних доказів, які б свідчили про відсутність у нього на банківських рахунках коштів і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, та не надав жодних доказів ймовірного погашення заборгованості в майбутньому. Також боржник не надав суду доказів в підтвердження того, що надання розстрочення виконання рішення на зазначений заявником термін покращить його фінансовий стан та призведе до виконання судового рішення. Позивач звертав увагу, що з дня ухвалення рішення у справі № 908/2890/25 - 29.01.2026, з боку відповідача дій направлених на його виконання не вчинено, навіть не сплачено судові витрати зі сплати судового збору. Станом на 03.04.2026 на виконанні в органах примусового виконання рішення знаходяться рішення суду, за якими на користь позивача з відповідача стягнуто загальну суму 1 369 879 489,50 грн, з яких не стягнуто 1 224 181 578,70 грн. Відповідач у своїй заяві зазначає про наявність у нього податкового боргу в розмірі 1 112 879 843, 49 грн та арешт на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках АТ «Запоріжжяобленерго» на загальну суму 778821501,47 грн. У сукупності зазначених умов, не вбачається реальних намірів відповідача виконувати рішення суду в добровільному порядку частинами, а лише намір відтермінувати звернення позивача до органів примусового виконання рішення. Такі дії з боку відповідача вже мали місце: у справі № 908/1325/22 за клопотанням відповідача виконання рішення від 13.12.2022 було розстрочено на один рік - до 13.12.2023; відповідач не виконав рішення за графіком, наразі зазначене рішення знаходиться на примусовому виконанні. Крім того, акцентовано на тому, що сам позивач продовжує існувати в надскладних фінансових умовах. НЕК «Укренерго» отримано збитків за 2025 рік у розмірі 10 660 661 000,00 грн, що підтверджується копією звіту про власний капітал НЕК «Укренерго» за 2025 рік. Позивач не має фінансової можливості відстрочувати виконання зобов'язань своїх контрагентів (фактично здійснювати їх безпроцентне кредитування), оскільки майно позивача (об'єкти енергетики) через ракетні обстріли РФ потребує постійного відновлення, що впливає на роботу об'єднаної енергетичної системи України. Отже, застосування розстрочення виконання рішення у даному випадку не відповідатиме принципам співмірності та пропорційності, не забезпечить баланс прав та законних інтересів стягувача (який не отримає виконання рішення, зокрема в примусовому порядку) і боржника (який має на меті відтермінувати примусове виконання рішення), а також не врахує суспільний інтерес у стабільній роботі позивача, який забезпечує, зокрема, енергетичну безпеку країни. Просив відмовити у задоволені заяви АТ «Запоріжжяобленерго» про розстрочення виконання рішення.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» про розстрочення виконання рішення у справі № 908/2890/25, суд дійшов до висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст. 326 Господарського процесуального кодексу України України).
Разом з тим, за приписами частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Частинами 3 та 4 статті 331 ГПК України встановлено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1)ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (ч. 5 ст. 331 ГК України).
Необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Враховуючи те, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у параграфі 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде їй сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1)чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2)чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Суд звертає увагу, що практика Європейського суду з прав людини свідчить, що «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини» (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004).
Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бакай та інші проти України від 09.11.2004).
Одночасно держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі Фуклев проти України). Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього апарату (рішення у справі Comingersoll S.A. проти Португалії).
У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України»).
Надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. При цьому, матеріальний стан визначено як обставину, яка також враховується судом, але стосовно саме фізичної, а не юридичної особи, що вбачається з п. 2 ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення. В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Суд встановлює наявність обставин з якими закон пов'язує можливість відстрочення або розстрочення виконання рішення суду на підставі доказів поданих заявником.
При цьому, рішення про розстрочення або відстрочення виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Обґрунтовуючи свою заяву про розстрочення виконання рішення суду у справі №908/2890/25 відповідач вказує про існування обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення, до яких відносить, зокрема: наслідки, що настали у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (тимчасова окупація значної території Запорізької області, постійні пошкодження та руйнуванням енергетичної інфраструктури через воєнні бойові дії), значну дебіторську заборгованість контрагентів-боржників, наявність податкового боргу, накладення арештів на рахунки відповідача в межах виконавчих проваджень, що у сукупності призвело до скрутного фінансового стану, збитковості результатів господарської діяльності та відсутності у зв'язку із цим достатніх коштів для виконання рішення одним платежем. Також вказує, що АТ «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» є підприємством критичної інфраструктури, стабільна та безперебійна робота якого є вкрай важливою для життєдіяльності всього регіону - Запорізької області.
Обставини наведені відповідачем в обґрунтування заяви про надання розстрочки виконання рішення суду не є винятковими та такими, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.
Надані боржником документи відображають результати господарської діяльності відповідача та не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження наявності виняткових обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.
Відповідач, здійснюючи власну господарську діяльність, самостійно та на власний розсуд вживає відповідних заходів з метою спонукання боржників до виконання договірних зобов'язань. В свою чергу сплата заборгованості на користь позивача за рішенням суду у даній справі не може ставитись в залежність від фінансових результатів господарської діяльності відповідача.
При цьому, суд зазначає, що обставини щодо скрутного фінансового стану, з урахуванням положень ст. 331 ГПК України, не являються виключними та безумовними обставинами, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення юридичною особою. Обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість ситуації, що пов'язана з виконанням рішення суду для нього у цей час, та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим.
Як було зазначено судом вище, при вирішенні питання надання розстрочки виконання рішення необхідно враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення, але перш за все суд повинен враховувати такі ж наслідки й для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Суд зазначає, що спір у даній справі № 908/2908/25 виник саме з вини відповідача, прострочення виконання грошового зобов'язання мало місце з липня 2025 року та без здійснення часткових оплат на погашення боргу, і тривала затримка в її сплаті на користь позивача порушує баланс інтересів сторін.
Згідно з наведеним у заяві графіком відповідач просить розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2026 у справі № 908/2908/25 в частині сум основного боргу та 3 % річних зі сплатою щомісячно, до останнього дня місяця, починаючи з квітня 2026 по січень 2027 року включно. Однак, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували його дійсні наміри щодо вжиття заходів, спрямованих на фактичне виконання даного рішення. Станом на день розгляду заяви відповідачем не здійснено жодного платежу на виконання рішення суду, навіть в частині судових витрат, на що також наголосив позивач.
Отже суду не надано належних доказів того, що розстрочення виконання рішення буде виправданим та забезпечить реальну можливість виконання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили.
Негативні наслідки у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні військового стану розповсюджується на всіх суб'єктів господарювання, які знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні, та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Через ракетні обстріли та масовані атаки пошкоджень та руйнувань зазнали енергетичні об'єкти як відповідача, так і позивача, що є загальновідомими фактами, отже позивач так само, як і відповідач, поніс збитки внаслідок ведення бойових дій, що мали і мають негативний вплив на господарську діяльність обох сторін.
ПрАТ «НЕК «Укренерго» є товариством зі 100% акцій у власності держави, що належить до сфери управління Міністерства енергетики України. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 ПрАТ «НЕК Укренерго» віднесено до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Позивач є єдиним оператором системи передачі України з функціями оперативно-технологічного управління Об'єднаною енергосистемою України (ОЕС), забезпечує стабільну роботу енергосистеми по всій території України.
З огляду на це, вирішуючи в даному випадку питання про розстрочення виконання рішення, суд також враховує інтереси позивача (стягувача), наявність інфляційних процесів у економіці держави та бере до уваги категоричну незгоду позивача на надання відповідачу розстрочки, відсутність з боку боржника навіть часткової оплати боргу.
На підставі викладеного, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, проаналізувавши доводи відповідача щодо розстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, а також заперечення позивача (стягувача), беручи до уваги не доведення відповідачем винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання розстрочки виконання рішення суду, у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/2890/25 судом відмовляється.
Керуючись ст.ст. 232, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Акціонерного товариства «ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 29.01.2026 у справі № 908/2890/25 - відмовити.
Повний текст ухвали складено та підписано 13.04.2026.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення (повного тексту ухвали) в порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва