вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"02" квітня 2026 р. Cправа № 902/1708/25
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (вул.Гоголя, буд., 10, м. Вінниця, Вінницька обл., 21018)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтекс" (вул. Костянтина Василенка, буд. 21, м. Вінниця, Вінницький р-н., Вінницька обл., 21050)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, Вінницький р-н., Вінницька обл., 21028)
про стягнення 600 516,10 грн
Головуючий суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Надтока Т.О.
за участю представників:
позивача: Северин С.Л.
відповідача: не з'явився
третьої особи: Сікорська О.А.
15.12.2025 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтекс" про стягнення 600 516,1 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.12.2025 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 19.12.2025 відкрито провадження у справі № 902/1708/25. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 22.01.2026. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились представники позивача та третьої особи.
Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 19.12.2025.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті на 26.02.2026, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 22.01.2026 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 26.02.2026.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились представники позивача та третьої особи.
Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 22.01.2026.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення судового розгляду справи по суті на 02.04.2026, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 26.02.2026 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 02.04.2026.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились представник позивача та представник третьої особи.
Представник відповідача не з'явився, при цьому, ухвалу про відкриття провадження у справі, яка направлялася на встановлену адресу реєстрації місця проживання відповідача, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "за закінченням строку зберігання".
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. За змістом частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) перевіряла правомірність звільнення прокурора, який посилався на те, що не був належно повідомлений про розгляд дисциплінарної справи щодо нього, оскільки листи від дисциплінарного органу повернулися "за закінченням терміну зберігання". Суд зазначає у постанові від 25.04.2018, що "направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення "належним". При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю Комісії, а тому не може свідчити про неправомірність її дій".
Цю правову позицію неодноразово використовував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду на підтвердження належності вручення стороні судових рішень, які повернулися із відміткою "за закінченням терміну зберігання" чи "інші причини" (постанова від 26.04.2021 у справі № 916/335/18, ухвала від 22.04.2021, ухвала від 13.10.2020 у справі № 910/5211/18 та інші).
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22).
Повернення листа за закінченням терміну зберігання свідчить про належне повідомлення відповідача й у третейському процесі (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 876/74/20).
Таким чином Верховний Суд неодноразово висловлював (підтримував) позицію, за якою листи, що повернулися з відміткою "за закінченням терміну зберігання" або "інші причини", є належно врученими. Звісно ж - за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Відтак, суд, направляючи ухвали у даній справі на юридичну адресу ТОВ "Балтекс" вжив усіх можливих заходів з використанням передбачених нормами ГПК України процесуальних засобів щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.
Представник третьої особи позов підтримав в повному обсязі.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
28.11.2001 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Балтекс» та Державною податковою інспекцією у м. Вінниці, (правонаступником якої є Головне управління ДПС у Вінницькій області), було укладено договір суборенди № 181, відповідно до якого в строкове платне користування ТОВ «Балтекс» передане нерухоме майно загальною площею 550,74 кв.м. на 1-му поверсі 3-поверхової будівлі адміністративного корпусу, за адресою: 21050, м. Вінниця, вул. Костянтина Василенка (на час укладення договору - вул. 30-річчя Перемоги), буд. 21.
Відповідно до п. 1.2. договору - майно, що орендується знаходиться у володінні та користуванні Орендаря у відповідності до договору оренди від 12.01.2000 між Орендарем і Виконавчим комітетом Вінницької міської ради, названим у подальшому «Орендодавцем».
Суборендар бере в оренду майно для створення закладу громадського харчування та організації проведення відпочинку, дозвілля та харчування працівників державної податкової інспекції у м. Вінниця (п. 2.1. договору).
Пунктом 3.2. договору було погоджено, що передавання майна в оренду здійснюється за відповідним актом передачі, де має бути зазначений стан майна, що орендується. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною експертним шляхом відповідно до методики розрахунку із порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995 № 786 зі змінами до неї, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2000 № 75. Оплата експертного висновку здійснюється Суборендарем.
Строк оренди складає 24 роки з моменту прийняття об'єкту, що орендується за актом приймання і може бути скорочений лише за згодою сторін (п.4.1. договору).
Пунктом 7.1. договору між сторонами було погоджено, що Суборендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
В подальшому до вказаного договору було внесено ряд змін, а саме: Додатковою угодою №1 від 02.02.2004; Договором від 26.02.2007; Додатковою угодою від 30.12.2011; Додатковою угодою від 02.04.2012; Додатковою угодою від 01.08.2013; Додатковою угодою від 27.01.2015; Додатковою угодою від 20.05.2016; Додатковою угодою від 17.07.2019; Додатковою угодою від 05.02.2020; Додатковою угодою від 01.03.2021.
Додатковою угодою № 1 від 02.02.2004 погодженою Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області, до договору № 181 від 28.11.2001 внесено суттєві зміни та додатки, відповідно до яких, у тому числі: «Пункт 5.2 викласти у наступній редакції: « 5.2. ТОВ «Балтекс» сплачує 50% суми орендної плати на рахунок ДПІ м. Вінниці № 35226003000343 в УДК у Вінницькій області, код банку 802015, код ЄДРПОУ 13344037 та 50% суми орендної плати в держбюджет на рахунок № 31116090800002, код 22080200 в УДК у Вінницькій області, м. Вінниці, МФО 802015, код ЄДРПОУ 21727686, в безготівковому порядку не пізніше 10-го числа кожного місяця, наступного за звітним».
Позивач в позові вказує, що станом до 15.10.2020 ТОВ «Балтекс» проводило розрахунки з орендної плати відповідно до умов Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 02.02.2004 до договору № 181 від 28.11.2001), а саме п. 5.2., яким передбачено сплату 50 % від нарахованої орендної плати на р/рахунок Орендодавця, та 50 % - до державного бюджету. Однак, після 15.10.2020 не надходило жодного платежу з орендної плати на рахунок Державної казначейської служби України для зарахування до державного бюджету надходжень за договором оренди нерухомого майна - нежитлових приміщень, загальною площею 550,74 кв.м, на 1-му поверсі 3-поверхової будівлі адміністративного корпусу, за адресою: 21050, м. Вінниця, вул. Костянтина Василенка, 21, укладений Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області (орендодавець) та ТОВ «Балтекс» (Орендар), що перебуває на обліку Регіонального відділення.
Як з'ясовано судом, несплата відповідачем заборгованості з орендної плати по договору суборенди № 181 від 28.11.2001 зумовила звернення позивача до суду з даним позовом.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, вищевказаний договір суборенди державного нерухомого майна є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
За приписами ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата визначається за результатами аукціону. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що Наказом Фонду державного майна України від 11.04.2019 року № 364 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» прийнято рішення про реорганізацію шляхом злиття Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області зі встановленням правонаступництва новоствореній установі прав та обов'язків зазначених вище осіб, що припиняються.
Відповідно до Наказу Фонду державного майна України від 18.06.2019 року № 579 визначено днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях 20 червня 2019 року. Наказом Фонду державного майна України від 20.06.2019 року № 595 визнано такими, що втратили чинність, Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, затверджені Наказом Фонду державного майна України від 02 жовтня 2012 року № 3607. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області 14.05.2004, 26.02.2007 та 30.12.2011 здійснювалося погодження розрахунку орендної плати щодо оренди нерухомого майна, що є предметом Договору № 181 від 28.11.2001 в порядку, визначеному наказом Фонду державного майна України від 01.04.2011 року № 502 «Про затвердження Порядку погодження Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями та представництвами розміру плати за оренду державного майна». Зокрема, погодження розміру орендної плати здійснюється Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями та представництвами, при зверненні державних підприємств, організацій для укладення договору оренди.
Відповідно до абзацу 2 пункту 4 частини 1 статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» та абзацу 2 підпункту 3 пункту 5 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, Регіональне відділення здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням, та договорах оренди, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений Регіональним відділенням.
Тому, на переконання суду Регіональне відділення належним чином уповноважене діяти з метою захисту інтересів держави в частині контролю відрахування належної частини орендної плати до Державного бюджету України.
Відповідно до Порядку здійснення Фондом державного майна України та його Регіональними відділеннями постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного бюджету плати за оренду державного майна від 27.06.2024 № 1471, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, як суб'єкт контролю, контролює правильність та своєчасність надходження до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір яких погоджений Регіональним відділенням.
Так, як уже з'ясовано судом про те, що ТОВ «Балтекс» проводило розрахунки з орендної плати відповідно до умов Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 02.02.2004 до договору № 181 від 28.11.2001), а саме п. 5.2., яким передбачено сплату 50 % від нарахованої орендної плати на р/рахунок Орендодавця, та 50 % - до державного бюджету.
Однак, після 15.10.2020 не надходило жодного платежу з орендної плати на рахунок Державної казначейської служби України для зарахування до державного бюджету надходжень за договором оренди нерухомого майна - нежитлових приміщень, загальною площею 550,74 кв.м, на 1-му поверсі 3-поверхової будівлі адміністративного корпусу, за адресою: 21050, м. Вінниця, вул. Костянтина Василенка, 21, укладений Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області (орендодавець) та ТОВ «Балтекс» (Орендар), що перебуває на обліку Регіонального відділення.
Судом встановлено, що має місце факт невиконання відповідачем свого обов'язку щодо своєчасної сплати орендних платежів за використання державного майна. Несплатою позивачу орендної плати за період з 15.10.2020 по 01.12.2025 в межах спірного договору відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за цим договором, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за орендними платежами в сумі 600 516, 10 грн, наявність якої відповідачем не оспорюється.
За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Отже цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов'язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.
Згідно ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов'язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо виконання договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в заявленій сумі 600 516,10 грні.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 9 007,74 грн, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтекс», вул. Костянтина Василенка (на час укладення договору - вул. 30-річчя Перемоги), буд. 21, м. Вінниця, 21050, код за ЄДРПОУ 25495072) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (вул. Гоголя, буд. 10, м. Вінниця, 018, код за ЄДРПОУ 42964094, для зарахування до Державного бюджету України суму боргу 600 516,10 грн яка підлягає перерахуванню на рахунок державного бюджету, за наступними реквізитами: отримувач ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22080200, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37979858, Банк отримувача: Казначейство України, номер рахунку (IBAN) A408999980313080093000002856, Код класифікації доходів бюджету 22080200.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтекс», вул. Костянтина Василенка (на час укладення договору - вул. 30-річчя Перемоги), буд. 21, м.Вінниця, 21050, код за ЄДРПОУ 25495072, на користь Регіонального відділення Фонду державного мйна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, вул. Гоголя, буд. , м. Вінниця, 21018, код за ЄДРПОУ 42964094, витрати на оплату судового збору в сумі 9007,74 гривень за наступними реквізитами: Банк отримувача: Казначейство України; Номер рахунку IBAN: A248201720343110002000156369; Код отримувача (ЄДРПОУ): 42964094.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник повного судового рішення надіслати Вінницькій обласній прокуратурі та учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 13 квітня 2026 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи