07 квітня 2026 р. Справа № 902/1423/25
Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Представники учасників справи в судове засідання не з'явилися
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1423/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..
Ухвалою суду від 16.12.2025 року відкрито провадження у справі № 902/1423/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Каратуна Є.Є..
Також, 18.12.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
09.02.2026 року до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" надійшла заява б/н від 07.02.2026 року (вх. № 01-36/212/26) про визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 75 092,94 грн у справі № 902/1423/25.
Ухвалою суду від 12.02.2026 року призначено заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 07.02.2026 року (вх. № 01-36/212/26) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/1423/25 до розгляду в судовому засіданні на 07.04.2026 р. о 10:30 год..
При цьому, ухвалою суду від 25.02.2026 року ухвалено забезпечити участь представника ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" адвоката Сабури С.О. у судовому засіданні, яке призначено на 07.04.26 р. о 10:30 год. та у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/1423/25, в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Крім того, ухвалою суду від 06.04.2026 року ухвалено забезпечити участь арбітражного керуючого Каратуна Є.Є. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/1423/25, яке призначено на 07.04.2026 року о 10:30 год. та всіх наступних судових засіданнях, в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
На визначену дату - 07.04.2026 в судове засідання, представники учасників цієї справи не з'явилися.
Разом з цим, судом встановлено, що 18.02.2026 року до суду від представника Боржника адвоката Веремчук К.Ю. через систему "Електронний суд" надійшло заперечення б/н від 18.02.2026 року на заяву про грошові вимоги до боржника у справі № 902/1423/25.
01.04.2026 року до суду від арбітражного керуючого Каратуна Є.Є. через систему "Електронний суд" надійшло повідомлення б/н від 01.04.2026 року про результати розгляду грошових вимог у справі № 902/1423/25.
02.04.2026 року до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" через систему "Електронний суд" надійшли такі документи : додаткові пояснення б/н від 02.04.2026 року у справі № 902/1423/25; заява б/н від 02.04.2026 року про проведення судового засідання за відсутності учасника справи.
Судом були оглянуті подані документи та долучені до матеріалів справи.
Принагідно, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Так, згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати подану кредиторську заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" за наявними матеріалами справи та за відсутності учасників справи.
Суд, розглянувши вказану вище кредиторську заяву, та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне.
За змістом кредиторської заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 07.02.2026 року, 16.01.2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" (далі - Кредитодавець) та Боржником було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 4916702 (далі - кредитний договір) підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію.
Відповідно до п. 3. кредитного договору, за цим Договором Товариство надає Клієнту Кредит у гривні, а Клієнт зобов'язується одержати та повернути Кредит, сплатити передбачені цим Договором проценти та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Сума Кредиту складає - 4 600,00 гривень. Тип Кредиту - Кредит. Строк пільгового кредитування - 30 дні (в) (день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості Кредиту для Клієнта та реальної річної процентної ставки за цим Договором (далі за текстом - "Графік платежів"), що є Додатком № 1 до цього Договору.
Згідно п. 3.4. кредитного договору, Тип процентної ставки - фіксована. За користуванням Кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: 3.4.1. Пільгова процентна ставка (знижка) - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,35% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду / наступного пільгового періоду користування Кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду / наступного пільгового періоду - нараховується стандартна процентна ставка. 3.4.2. Стандартна процента ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,59% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується з першого дня Стандартного періоду. 3.4.3. Денна процентна ставка на дату укладення цього Договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки складає 0,98% за 1 (один) день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України "Про споживче кредитування": (4057,2 (загальні витрати) грн / 4600 (сума кредиту)) грн.) / 90 (строк кредитування) дн. * 100% = 0.98% в день.
Відповідно до п. 4.1. кредитного договору, видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта за стандартом IBAN UA, та/або операції за яким можуть здійснюватися з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 , реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки. Дата надання Кредиту 16.01.2025 року.
За умовами п. 4.2. кредитного договору, Клієнт зобов'язується повністю повернути Кредит та сплатити проценти, що були нараховані за Кредитом до 16.04.2025 року (далі за текстом - "строк кредитування") шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.
Отже, Кредитодавець свої зобов'язання за Кредитним договором виконав та надав Боржнику грошові кошти у розмірі 4 600,00 грн, що були перераховані на платіжну картку Боржника як позичальника за Кредитним договором (Підтвердження від ТОВ "ПрофітГід" щодо здійснення переказу грошових коштів на підставі Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів ПГ-29 від 22.02.2021 р. - додано до заяви).
Разом з тим, 02.07.2025 року між ТОВ "ФК "КІФ" та ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" було укладено договір факторингу № 02072025, відповідно до якого ТОВ "ФК "КІФ" відступило своє право вимоги за Кредитним договором.
Згідно п. 1.1. договору факторингу, за цим договором Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.
За умовами п. 2.1.3. договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в дату підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід'ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.
На підтвердження факту набуття прав вимоги за Кредитним договором, Кредитором додано до заяви про грошові вимоги до Боржника : копії договору факторингу з додатками, Акту прийому-передачі Реєстру прав вимог, платіжної інструкції щодо оплати за договором факторингу.
Отже, на підставі Витягу з Реєстру прав вимог № 1 від 02.07.2025 року до договору факторингу № 02072025 від 02.07.2025 року, Кредитор набув право грошової вимоги до Боржника в загальній сумі 10 851,40 грн, а саме: 4 600,00 грн - сума заборгованості за тілом; 1 863,00 грн - прострочений залишок заборгованості по пільговій відсотковій ставці; 4388,40 грн - залишок заборгованості по стандартній процентній ставці.
Водночас, згідно ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування": максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Відтак, згідно розрахунку процентів за ставкою 1 %, має бути :
- за січень 2025 року за ставкою 1 % - 46 грн на день *16 днів = 736,00 грн;
- за лютий 2025 року - 46 грн * 28 днів = 1 288,00 грн;
- за березень 2025 року - 46 грн * 31 день = 1426,00 грн;
- за квітень 2025 року - 46 грн * 15 днів = 690,00 грн. Разом залишок заборгованості за відсотками склада 4 140,00 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості становить 8 740,00 грн
Крім того, 25.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" та Боржником (у заяві зазначено ОСОБА_2 ) було укладено договір про надання фінансового кредиту № 27364-11/2024 (далі - кредитний договір 1) підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію (п. 2.18. кредитного договору 1).
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору 1, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 8000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
За умовами п. 1.2. кредитного договору 1, Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта, не пов'язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 25.11.2024. Наданий кредит Клієнт зобов'язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 24.03.2025.
За користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована, розмір процентної ставки - 0,99% в день, що складає 361,35% річних. Проценти нараховуються у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього Договору.
Денна процентна ставка складає: (9504,00/8000,00)/120*100%=0,99%. Денна процентна ставка розрахована за формулою: ДПС = (3BCK/3PK)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за кредитом (сума всіх нарахованих процентів згідно Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Графік платежів); ЗРК - загальний розмір кредиту (вказаний в п.1.1. Договору); t - строк кредитування у днях (вказаний в п.1.2 Договору) (п. 1.4.1. кредитного договору 1).
Відповідно до п. 1.6. кредитного договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4441 - 11xx - xxxx - 9764 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
На підтвердження перерахування кредитних коштів Кредитором до заяви про грошові вимоги додано Підтвердження від ТОВ "ПЕЙТЕК" щодо здійснення переказу грошових коштів на підставі Договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 0802-1 від 2024-02-08.
Також, 07.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" та Боржником (у заяві зазначено ОСОБА_2 ) було укладено договір про надання фінансового кредиту № 05584-12/2024 (далі - кредитний договір 2) підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію (п.2.18. кредитного договору 2).
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору 2, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 15 800,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
За умовами п. 1.2. кредитного договору 2, Тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби Клієнта, не пов'язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 07.12.2024. Наданий кредит Клієнт зобов'язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 05.04.2025.
За користування кредитом Товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована, розмір процентної ставки - 0,99% в день, що складає 361,35% річних. Проценти нараховуються у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору.
Денна процентна ставка складає: (18770,40/15800,00)/120*100%=0,99%. Денна процентна ставка розрахована за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за кредитом (сума всіх нарахованих процентів згідно Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Графік платежів); ЗРК - загальний розмір кредиту (вказаний в п.1.1. Договору); t - строк кредитування у днях (вказаний в п.1.2 Договору) (п. 1.4.1. кредитного договору 2).
Відповідно до п. 1.6. кредитного договору 2, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4441 - 11xx - xxxx - 9475 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
Отже, ТОВ "Аванс Кредит" свої зобов'язання за договором виконало та надало Боржнику грошові кошти у розмірі 15 800,00 грн шляхом перерахування на карту Боржника № 4441 - 11xx - xxxx - 9475, що підтверджується відповідною довідкою (копія додається).
В подальшому, 27.01.2025 року між ТОВ "Аванс Кредит" та ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" було укладено договір факторингу № 27012025, відповідно до якого ТОВ "Аванс Кредит" відступило своє право вимоги за вказами вище договорами про надання фінансового кредиту.
Поряд з цим, відповідно до п. 1.1. договору факторингу, в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передав фактору, а фактор прийняв і зобов'язався оплатити клієнту права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у клієнта за основними договорами, укладеними між боржниками та первісним кредитором. Права вимоги, які відступаються згідно даного договору, включають в себе суму заборгованості за основною сумою боргу, нарахованими процентами, штрафними санкціями (у разі їх нарахування) та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.
За умовами п. 1.2. договору факторингу, на підставі цього договору фактор стає новим кредитором в зобов'язаннях, що виникли із основних договорів, які вказані в реєстрі боржників згідно додатку № 1 до цього договору, та отримує права вимоги по зобов'язанням за основними договорами, строк платежу за якими настав, а також по зобов'язанням, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до п. 1.3. договору факторингу, зобов'язання клієнта перед боржниками за основними договорами, які полягають у наданні грошових коштів у кредит, на момент укладення цього договору клієнтом виконані повністю.
Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за основними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у дату підписання сторонами реєстру боржників за формою, встановленою в додатку № 1 до цього договору (п.1.4. договору факторингу).
Разом з цим, відповідно до Реєстру боржників, як додатку № 1 до договору факторингу, ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" набуло право грошової вимоги до Боржника, а саме :
1) за договором про надання фінансового кредиту № 27364-11/2024 від 25.11.2024 року в розмірі 17 504,00 грн, з яких : 8 000,00 грн сума заборгованості за тілом; 5 068,80 грн - сума заборгованості за відсотками у період з 25.11.2024 року по 27.01.2025 року, нарахована первісним кредитором; 4 435,20 грн - сума заборгованості за відсотками у період з 28.01.2025 року по 24.03.2025 року, нарахована вторинним кредитором та 3 960,00 грн - штрафні санкції.
2) за договором про надання фінансового кредиту № 05584-12/2024 від 07.12.2024 року в розмірі 34 570,40 грн з яких : 15 800,00 грн сума заборгованості за тілом; 8 133,84 грн - сума заборгованості за відсотками у період з 07.12.2024 року по 27.01.2025 року, нарахована первісним кредитором; 10 636,56 грн - сума заборгованості за відсотками у період з 28.01.2025 року по 05.04.2025 року, нарахована вторинним кредитором та 7 821,00 грн - штрафні санкції.
Крім того, інфляційні витрати Кредитора, який набув право вимоги до Боржника за кредитними договорами, що зазначені у цій заяві, складають 2 497,54 грн, а саме :
1) за договором про надання фінансового кредиту № 4916702 від 16.01.2025 року, право грошової вимоги за яким Кредитор набув у розмірі 8 740,00 грн на підставі договору факторингу № 02072025 від 02 липня 2025 року (інфляційне збільшення: 8 740,00 x 1,01201 - 8 740,00 = 104,96 грн, період з 02.07.2025 року по 15.12.2025 року);
2) за договором про надання фінансового кредиту № 27364-11/2024 від 25.11.2024 року, право грошової вимоги за яким Кредитор набув у розмірі 13 068,80 грн на підставі договору факторингу № 27012025 від 27 січня 2025 року (сума без урахування штрафних санкцій) (інфляційне збільшення: 13 068,80 x 1,06466 - 13 068,80 = 845,02 грн, період з 27.01.2025 року по 15.12.2025 року);
3) за договором про надання фінансового кредиту № 05584-12/2024 від 07.12.2024 року, право грошової вимоги за яким Кредитор набув у розмірі 23 933,84 грн на підставі договору факторингу № 27012025 від 27 січня 2025 року (сума без урахування штрафних санкцій) (інфляційне збільшення: 23 933,84 x 1,06466 - 23 933,84 = 1 547,56 грн, період з 27.01.2025 року по 15.12.2025 року).
На підставі викладеного вище, Заявник просить суд : визнати грошові вимоги кредитора ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" до боржника, яким є ОСОБА_1 в розмірі 60 814,40 гривень заборгованості, 11 781,00 грн - штрафні санкції, 2497,54 грн - інфляційних втрат та судових витрат в розмірі 9 324,80 гривень, з яких : 5324,80 грн - судовий збір і 4 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до заперечення представника Боржника адвоката Веремчук К.Ю. б/н від 18.02.2026 року на заяву про грошові вимоги до боржника у справі № 902/1423/25, нарахування Заявником та стягнення пені за кредитним договором № 27364-11/2024 у розмірі 11 781,00 грн та за кредитним договором № 05584-12/2024 у розмірі 7 821,00 грн є незаконним, з огляду на приписи пункту 18 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України та Указ Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. При цьому, в подальшому дію воєнного стану було неодноразово продовжено, він триває і станом на даний час.
Також, представник Боржника, посилаючись у цьому запереченні, зокрема, на норми статті 42 Конституції України, ст. ст. 11, 18 ЗУ "Про захист прав споживачів", ст. ст. 203, 626-628, 638, 1054 ЦК України та судову практику, стверджує, що заявлена Заявником до стягнення заборгованість за нарахованими процентами :
- за договором № 4916702 у розмірі 6 251,50 грн є неспівмірною сумі кредиту у розмірі 4 600,00 грн;
- за договором № 27364-11/2024 у розмірі 9 504,00 грн є неспівмірною сумі кредиту у розмірі 8 000,00 грн;
- за договором № 05584-12/2024 у розмірі 18 770,40 грн є неспівмірною сумі кредиту у розмірі 15 800,00 грн, та суперечить принципам розумності і добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки, встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором.
Крім цього, Кредитором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 гривень, не доведено необхідність понесення таких витрат та у будь-якому разі такі витрати не є співмірними, враховуючи загальний розмір грошових вимог до Боржника.
Зважаючи на викладене, представник Боржника просить суд : відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" у задоволенні грошових вимог до ОСОБА_1 :
- у частині стягнення заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 3 960,00 грн за кредитним договором № 27364-11/2024 та у розмірі 7 821,00 грн за кредитним договором №05584-12/2024;
- у частині стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором № 4916702 у розмірі 6 251,50 грн та за кредитним договором № 05584-12/2024 у розмірі 18 770,40 грн;
- у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Згідно повідомлення арбітражного керуючого Каратуна Є.Є. б/н від 01.04.2026 року про результати розгляду грошових вимог у справі № 902/1423/25, договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 4916702, укладений 16.01.2025, тобто вже після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" і його умови повинні узгоджуватись з положеннями ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції Закону № 3498-ІХ), тобто максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.
Отже, застосування за кредитним договором денної процентної ставки, що перевищує 1%, суперечить положенням ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" (у редакції Закону № 3498-ІХ), у зв'язку з чим, відповідні умови договору є нікчемними.
Сума заборгованості за процентами у загальному розмірі 6 251,40 гривень, яку заявив Кредитор, визначена, виходячи з денної процентної ставки, яка відповідає процентним ставкам, зазначеним у п. 3.4. кредитного договору.
За такої суми нарахованих процентів, денна процентна ставка, розрахована за формулою, наведеною у ч. 4 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" буде становити 1,51%: (6 251,40 грн / 4 600,00 грн) / 90 днів х 100% = 1,51%, що перевищує передбачений у ч. 5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки. Відповідно, положення п. 3.4. кредитного договору, які передбачають процентні ставки, що перевищують максимальний розмір денної процентної ставки, є нікчемними і не можуть застосовуватись.
Разом з тим, сума у розмірі 4 057,20 гривень зазначена як загальні витрати за кредитом у п. 3.6 кредитного договору, що за змістом ч. 2 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" має включати всі доходи кредитодавця у вигляді процентів.
Відповідно до п. 3.7. кредитного договору, орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення Договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки (знижки) складає 8 657,20 гривень, що включає в себе як розмір заборгованості за тілом кредиту (4 600,00 грн), так і розмір заборгованості за процентами (4 057,20 грн).
Враховуючи вищевикладене, керуючим реструктуризацією частково визнаються проценти за користування кредитом у загальному розмірі 4 057,20 гривень.
Крім цього, Кредитором здійснено нарахування штрафних санкцій за кредитними договорами № 27364-11/2024 від 25.11.2024, № 05584-12/2024 від 07.12.2024, всупереч положень наведених у пункті 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та правових висновків Верховного Суду.
Також, на думку керуючого реструктуризацією надані Кредитором розрахунки здійснено без урахування приписів Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", без зазначення суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
Враховуючи наведене, вимоги Кредитора в частині інфляційних втрат є необґрунтованими, а відтак, грошові вимоги Кредитора до Боржника у цій частині підлягають відхиленню.
На підставі вищевикладеного, керуючий реструктуризацією Боржника повідомляє, що грошові вимоги ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" визнаються частково наступним чином :
- грошові вимоги за договором про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 4916702 від 16.01.2025 визнаються у розмірі 8 657,20 гривень (4600,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 4 057,20 гривень - заборгованість за процентами);
- грошові вимоги за договором про надання фінансового кредиту № 27364-11/2024 від 25.11.2024 визнаються у розмірі 17 504,00 гривень (8 000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 9 504,00 гривень - заборгованість за процентами);
- грошові вимоги за договором про надання фінансового кредиту № 05584-12/2024 від 07.12.2024 визнаються у розмірі 34 570,40 гривень (15 800,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 18 770,40 гривень - заборгованість за процентами).
Також, у зв'язку з необґрунтованістю в частині розміру нарахування процентів та в частині нарахування інфляційних втрат, на переконання керуючого реструктуризацією, визначення розміру та розподіл понесених витрат на професійну правничу допомогу повинно здійснюватися судом за результатами розгляду справи.
За змістом додаткових пояснень ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 02.04.2026 року у справі № 902/1423/25, з огляду на роз'яснення викладені у листі Національного Банку України № 14-0004/12907 від 19.02.2024, в даному конкретному випадку нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит є правомірними та підлягають сплаті Боржником.
Відтак, на переконання Заявника, невизнання кредиторських вимог в частині штрафних санкцій є неправомірним та необґрунтованим.
Крім того, Боржник не здійснював необхідних платежів, тому нараховані відсотки залишилися також не сплачені. Іншого, відмінного від наданого кредитором розрахунку відсотків представником не надано.
Також, Боржником не надано контррозрахунку нарахованих Кредитором процентів, тому підстави для визнання іншої суми заборгованості по процентам наразі відсутні, адже Боржник не спростував зазначену частину вимоги.
Водночас, згідно викладеного у додаткових поясненнях розрахунку, заборгованість за договором про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту №4916702 від 16.01.2025 року за відсотками становить 4 140,00 грн.
Окрім цього, в договорі про надання правової допомоги № 18092025 від 18.09.2025 р., зафіксовано розмір гонорару у розмірі 7 000,00 (сім тисяч) грн - складання заяви про кредиторські вимоги боржників або за згодою сторін 1000 грн на 1 годину.
Водночас, адвокатом обрано найбільш співмірну вартість за опрацювання документів, наданих клієнтом та складання і подання заяви до суду в розмірі 4 000 грн (до матеріалів справи додано договір про надання правничої допомоги, Акт наданих послуг, Додаток та Детальний опис робіт).
Отже, вимога про компенсацію витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн є законною, документально підтвердженою та дозволяє дотриматись принципу змагальності, закріпленому у статті 13 Господарського процесуального кодексу України.
Також, Боржник зобов'язань не виконав вчасно та продовжував користуватися кредитними коштами. Таким чином, арбітражний керуючий неправомірно визнав недійсними вимоги щодо інфляційних втрат і пені, оскільки це свого роду компенсація за знецінення грошей, передбачена статтею 625 ЦК України як форма відновлення порушеного права кредитора.
Враховуючи наведене вище, Заявник просить суд врахувати надані пояснення при розгляді грошових вимог кредитора та визнати грошові вимоги кредитора - ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" до боржника в повному обсязі і включити їх до реєстру вимог кредиторів.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, 18.12.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 07.02.2026 року про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1423/25, надійшла до суду 09.02.2026 року за вх. № 01-36/212/26 (сформована в системі "Електронний суд" - 07.02.2026), тобто поза межами визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Слід зазначити, що згідно ч. 4 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 16.01.2025 р. року між ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" (Товариство) та ОСОБА_1 (Клієнт) було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 4916702 (копія наявна у справі), яким окрім описаних вище умов, передбачені, зокрема, також такі умови :
Клієнт зобов'язується повністю повернути Кредит та сплатити проценти, що були нараховані за Кредитом до 16.04.2025 року (далі за текстом - «строк кредитування») шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.
Кредит погашається частинами протягом строку кредитування згідно Графіку платежів (п. 4.2.).
Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування Кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за Кредитом за кожен день користування Кредитом протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Роз'яснення щодо процентів: - економічна сутність процентів - плата за користування Кредитом; - база для розрахунку процентів - сума виданого Кредиту; - порядок обчислення процентів здійснюється відповідно до наступної формули: Проценти = «база для розрахунку процентів, з урахуванням умов п. 5.2. Договору» помножити на «процентну ставку, вказану в п. 3.4., яка діє у відповідний період строку кредитування, з урахуванням умов Договору» (п. 5.2.).
Розмір процентної ставки, встановлений у п. 3.4. Договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом строку дії Договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку. Клієнт погоджується, що застосування пільговой процентної ставки (знижки) є наперед обумовленим та не може вважатися односторонньою зміною умов Договору, оскільки, умови про застосування різних процентних ставок за цим Договором чітко визначені домовленістю Сторін (п. 5.9.).
Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 16.04.2025, але у будь-якому випадку до повного виконання Клієнтом зобов'язань за цим Договором (п. 11.1.).
Цей Договір є електронним договором у розумінні Закону України «Про електронну комерцію», оформленим в електронній формі, складений українською мовою та має повну юридичну силу (п. 13.1.).
Цей Договір підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, використання якого допускає Закон України «Про електронну комерцію» (п. 13.2.).
Також, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" (Товариство) та ОСОБА_1 (Клієнт) були укладені договори про надання фінансового кредиту № 27364-11/2024 від 25.11.2024 року та №05584-12/2024 від 07.12.2024 року (копії наявні у справі), якими крім зазначених вище умов, передбачені, зокрема, також такі тотожні умови :
Перед укладенням цього Договору Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію Клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, шляхом отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних Клієнта (п. 2.1.).
Видача кредитів Клієнту-фізичній особі (надалі-Клієнт) Товариством здійснюється онлайн, використовуючи мережу «Інтернет», тобто через веб-сайт Товариства: https://credisend.com.ua/ (надалі-Сайт Товариства) (п. 2.2.).
Укладання Договору відбувається згідно Закону України «Про електронну комерцію». Після здійснення акцепту Позичальником оферти Товариства, що є укладенням Договору відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», Товариство накладає на оригінал паспорту споживчого кредиту та Договору кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, а оригінал Договору завантажується (надсилається) в Особистий кабінет Клієнта (п. 2.18.).
За користування кредитом Товариством нараховуються виключно проценти. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, в дату платежу, який є невід'ємною частиною цього Договору. У випадку, якщо Клієнт оплачує черговий платіж (нараховані проценти) в сумі такого платежу раніше дати платежу (достроково), така оплата зараховується пропорційно нарахованим процентам на дату оплати, а сума, яка залишається спрямовується на дострокове погашення тіла кредиту. Вказана умова застосовується і при достроковому погашенні в перший платіжний період. Клієнт підписанням Договору погоджується, що у випадку дострокового погашення чергового платежу Клієнт не звільняється від обов'язку погасити нараховані проценти після такого дострокового погашення в дату платежу відповідно до Графіку платежів (п. 3.1.).
Сума кредиту, проценти за користування кредитом, нарахований штраф (у разі наявності) складають заборгованість за Договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений Договором (п. 3.2.).
Нарахування процентів за цим Договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2. Договору, починаючи з дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на рахунок, вказаний Клієнтом). При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня (п. 3.3.).
У випадку прострочення Клієнтом терміну сплати чергового платежу, визначеного в Графіку платежів, або його сплати не у повному обсязі, Товариство у перший день прострочення нараховує Клієнту штраф у розмірі 100% від суми несплаченого у встановлені Графіком платежів строки платежу. Штраф нараховується за порушення по кожному платіжному (обов'язковому) періоду окремо. Загальний розмір нарахованого штрафу не може перевищувати граничні обмеження, встановлені нормами чинного законодавства України про споживче кредитування. Вимога з оплати штрафу виставляється Клієнту в Особистому кабінеті Клієнта у день його нарахування (день, наступний за днем сплати обов'язкового платежу) та є обов'язковим до сплати у день нарахування (п. 5.3.).
Цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.2. цього Договору (п. 7.1.).
Також, Заявником долучені до кредиторської заяви, зокрема, копії таких документів:
- Додаток № 1 до договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 4916702 від 16.01.2025 року (Графік платежів, підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором - LL818013);
- Паспорт споживчого кредиту (кредитор - ТОВ "Фінансова компанія "КІФ", підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором - LL360232);
- Додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 27364-11/2024 від 25.11.2024 року (Графік платежів, підписаний ОСОБА_1 електронним підписом W467);
- Додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 05584-12/2024 від 07.12.2024 року (Графік платежів, підписаний Петруком В.В. електронним підписом W274);
- Заяви-анкети Клієнта на отримання фінансового кредиту (кредитор - "Аванс Кредит", підписані ОСОБА_1 електронними підписамм W291, W552);
- Інфомаційні повідомлення споживача (кредитор - "Аванс Кредит", підписані Петруком В.В. електронними підписами W467, W274);
- Паспорти споживчого кредиту (кредитор - "Аванс Кредит", підписані ОСОБА_1 електронними підписами W291, W552).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За змістом п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні : електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Згідно п. 11, п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.
Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.
За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв'язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.
Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається із змісту вказаного вище договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 4916702 від 16.01.2025 року, у розділі 14 "Адреси, реквізити та підписи сторін" цього договору зазначено, що зі сторони Товариства - ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" договір підписано електронним підписом директором Єлізар'єв С.В., а зі сторони Клієнта - ОСОБА_1 договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором LL818013, що відповідає описаним вище нормам Закону України "Про електронну комерцію".
Також, згідно розділу 8 "Реквізити та підписи сторін" договорів про надання фінансового кредиту № 27364-11/2024 від 25.11.2024 року та № 05584-12/2024 від 07.12.2024 року, дані договори зі сторони Товариства - ТОВ "Аванс Кредит" підписано директором Кожухар А.А., а зі сторони Клієнта - ОСОБА_1 договори підписано електронними підписами W467 та W274 відповідно, що також узгоджується із вказаними вище нормами Закону України "Про електронну комерцію".
Отже, зважаючи на викладене, суд, надавши оцінку описаним вище договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 4916702 від 16.01.2025 року та договорам про надання фінансового кредиту № 27364-11/2024 від 25.11.2024 року і № 05584-12/2024 від 07.12.2024 року, дійшов висновку, що останні за свою правовою природою та викладеними у них умовами є кредитними договорами, які укладені у відповідності, зокрема, до Закону України "Про електронну комерцію".
При цьому, судом встановлено, що ТОВ "ПрофітГід" підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів (копія наявна у справі) повідомило ТОВ "Фінансова компанія "КІФ", що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів ПГ-29 від 22.02.2021 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю "ПрофітГід" було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача : Номер платіжної інструкції 738835; Надавач платіжних послуг ТОВ "ПрофітГід", код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України № 21/991-рк від 29.05.2023 року; Платник - ТОВ ФК КІФ, код 42359240; Номер транзакції 43703-21907-47384; Дата / час здійснення переказу коштів 2025-01-16 14:56:31; Сума переказу, грн 4600,00; Номер платіжної картки отримувача НОМЕР_2 ; Емітент платіжної картки отримувача - MONOBANK (UNIVERSAL BANK); Код авторизації 499136; Код RRN 501614212942; Призначення переказу : Видача кредиту за договором 4916702.
Водночас, зазначене вище підтвердження ТОВ "ПрофітГід" підписано кваліфікованим електронним підписом директором ТОВ "ПрофітГід".
Також, ТОВ "Пейтек" повідомило ТОВ "Аванс Кредит" листом № 20250702-1.1 від 02.07.2025 року (копія наявна у справі), зокрема, про наступне.
Між Товариством та ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № 0802-1 від 2024-02-08.
Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на користь фізичних осіб (Отримувачів) від ТОВ "АВАНС КРЕДИТ": на суму 8 000 грн, номер транзакції в системі ТОВ "ПЕЙТЕК" - 4a46a607-0b74-45f1-902a-a83922f07811, номер транзакції в системі ТОВ "АВАНС КРЕДИТ" - 3529876, Session ID - 028266748025, сайт торгівця - https://credisend.com.ua, код авторизації - 337028, банк-еквайр - АТ "ПУМБ", дата і час створення - 25.11.2024 19:00:04, дата і час прийняття в роботу - 25.11.2024 19:00:08, дата і час виконання - 25.11.2024 19:00:08, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_3 .
Крім того, судом встановлено, що ТОВ "Універсальні платіжні рішення" повідомило ТОВ "Аванс Кредит" листом № 3466_250630174404 від 30.06.2025 року (копія наявна у справі), зокрема, про такі обставини.
ТОВ "Універсальні платіжні рішення" надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК № 342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України № 21/788-рк від 01.05.2023 року.
Між підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2022/01-1 від 2022-01-12.
Відповідно до зазначеного договору було успішно прийнято платежі на користь ТОВ "АВАНС КРЕДИТ": 07-12-2024 21:15:01 на суму 15 800,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 588534935, призначення платежу: Зарахування 15 800 грн на карту НОМЕР_2 .
Разом з цим, описані вище листи № 20250702-1.1 від 02.07.2025 року та № 3466_250630174404 від 30.06.2025 року, підписані і скріплені печатками ТОВ "Пейтек" і ТОВ "Універсальні платіжні рішення" відповідно.
Принагідно, суд звертає увагу на те, що згадана вище у підтвердженні ТОВ "ПрофітГід" картка № НОМЕР_2 , вказана у п. 4.1. договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 4916702 від 16.01.2025 року, як платіжна картка Клієнта № НОМЕР_2 .
Разом з цим, зазначені у вказаних листах ТОВ "Пейтек" і ТОВ "Універсальні платіжні рішення", картки № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 , вказані відповідно у п. 1.6. договорів про надання фінансового кредиту № 27364-11/2024 від 25.11.2024 року та №05584-12/2024 від 07.12.2024 року, як платіжна картка Клієнта № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 .
Крім цього, суд зауважує, що матеріали цієї справи не містять заперечень Боржника щодо отримання кредитних коштів від ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" по договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 4916702 від 16.01.2025 року та від ТОВ "Аванс Кредит" по договорах про надання фінансового кредиту № 27364-11/2024 від 25.11.2024 року та № 05584-12/2024 від 07.12.2024 року.
Відповідно до п. 53 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги", переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.
Згідно п. 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління Національного банку України 03.11.2021 № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі НОМЕР_4 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Отже, зважаючи на описані вище обставини, матеріалами справи підтверджується укладення між ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" (Товариство) та ОСОБА_1 (Клієнт) договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 4916702 від 16.01.2025 року, а також укладення між ТОВ "Аванс Кредит" (Товариство) та ОСОБА_1 (Клієнт) договорів про надання фінансового кредиту № 27364-11/2024 від 25.11.2024 року і № 05584-12/2024 від 07.12.2024 року та надання Товариствами кредитів згідно цих договорів Клієнту у сумі 4 600,00 грн, в сумі 8 000 грн та в сумі 15 800,00 грн відповідно.
Разом з тим, судом встановлено, що 02.07.2025 р. між ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (Фактор) ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" (Клієнт) укладено договір факторингу № 02072025 (копія наявна у спраі), яким передбачено, зокрема, наступне.
За цим договором Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб (п. 1.1).
Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в дату підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід'ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги (пп. 2.1.3.).
Загальна сума Прав вимоги, що відступається за відповідним Реєстром, Ціна придбання та Одинична ціна визначаються окремо для кожного Реєстру і вказується в таких Реєстрах (п. 2.1.).
Фактор сплачує Клієнту 100% Ціни придбання, протягом 1 (одного) робочого дня з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимог, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта (п. 2.2.).
Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення їх печатками і діє до "31" грудня 2025 року, а в частині виконання зобов'язань, до повного виконання Сторонами зазначених зобов'язань (п. 8.1.).
Сторони домовились, що цей Договір, додатки, додаткові договори (угоди), реєстри, акти приймання-передачі реєстрів та документів до нього можуть бути підписані/укладені, а в ході виконання цього Договору може здійснюватися обмін первинними бухгалтерськими документами (рахунки/рахунки-фактури, акти виконаних робіт, видаткові накладні та ін.) у вигляді електронних документів із застосуванням до них кваліфікованого електронного підпису (надалі - КЕП) відповідно до вимог, що встановлені у Законі України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", засобами електронних комунікацій за допомогою відповідних систем електронного документообігу, таких як інтернет сервіс "Вчасно" (https://vchasno.ua/). У разі використання Сторонами різних систем електронного документообігу або КЕП різних Центрів сертифікації ключів - зазначені системи або КЕП повинні мати можливість взаємної роботи та верифікації ключів один з одним (п. 11.1.).
Слід зазначити, даний договір факторингу № 02072025 від 02.07.2025 р. підписано і скріплено електронними печатками ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та ТОВ "ФК "КІФ" через сервіс "Вчасно".
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" було перераховано ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" грошові кошти в сумі 1 125 381,25 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 73 від 04.07.2025 р. із призначенням платежу : оплата згідно договору факторингу № 02072025 від 02.07.2025 р..
Також, 02.07.2025 р. між ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" та ТОВ "ФК "КІФ" обопільно скріплено електронними печатками і підписано через сервіс "Вчасно" Акт приймання-передачі документів за договором факторингу № 02072025 від 02.07.2025 р. (копія наявна у справі).
Водночас, згідно Витягу з Реєстру прав вимог № 1 від 02.07.2025 р. до договору факторингу № 02072025 від 02.07.2025 р. (копія наявна у справі), який підписано та скріплено печатками ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" і ТОВ "ФК "КІФ", за порядковим № 2897 вказано Боржника - Петрук Віктор Вікторович (договір № 4916702 від 16.01.2025 р., основна сума боргу - 4 600,00 грн; сума заборгованості за відсотками по пільговій відсотковій ставці - 1 863,00 грн; сума заборгованості за відсотками по стандартній відсотковій ставці - 4 388,40 грн). Загальна сума заборгованості 10 851,40 грн.
Також, судом встановлено, що 27.01.2025 року між ТОВ "Аванс Кредит" (Клієнт) та ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (Фактор) було укладено договір факторингу №27012025 (копія наявна у справі), яким передбачені, серед іншого, такі умови :
В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Клієнт передав Фактору, а Фактор прийняв і зобов'язується оплатити Клієнту права вимоги за грошовими зобов'язаннями, що виникли у Клієнта за Основними договорами, укладеними між боржниками (далі - Боржники) та первісним кредитором. Права вимоги, які відступаються згідно даного Договору, включають в себе суму заборгованості за основною сумою боргу, нарахованими процентами, штрафними санкціями (у разі їх нарахування) та всіма іншими платежами за Основними договорами, право на одержання яких належить Клієнту (п. 1.1.).
На підставі цього Договору Фактор стає Новим кредитором в зобов'язаннях, що виникли із Основних договорів, які вказані в Реєстрі боржників згідно Додатку № 1 до цього Договору, та отримує права вимоги по зобов'язанням за Основними договорами, строк платежу за якими настав, а також по зобов'язанням, які виникнуть в майбутньому (п. 1.2.).
Відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних Клієнту за Основними договорами, та їх перехід від Клієнта до Фактора відбувається у дату підписання Сторонами Реєстру боржників за формою, встановленою Додатку №1 до цього Договору (якщо інша форма не буде узгоджена Сторонами на момент укладення Реєстру боржників, виходячи з предмету та умов Основного договору) (п. 1.4.).
За відступлення прав вимоги до боржників за Основними договорами Фактор сплачує Клієнту загальну грошову суму у розмірі 810 057 (вісімсот десять тисяч п'ятдесят сім) гривень 17 копійок (п. 4.1.).
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до його виконання (п. 6.1.).
Водночас, згідно матеріалів справи, ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" було перераховано ТОВ "Аванс Кредит" грошові кошти в сумі 810 057,17 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1191 від 27.01.2025 р. із призначенням платежу : оплата згідно договору факторингу № 27012025 від 27.01.2025 р..
Також, 27.01.2025 р. між ТОВ "Аванс Кредит" та ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп" обопільно підписано і скріплено печатками Акт приймання-передачі письмового та/або електронного Реєстру Боржників від 27.01.2025 року до договору факторингу № 27012025 від 27.01.2025 року (копія наявна у справі).
Разом з цим, згідно Витягу з Реєстру боржників № 1 від 27.01.2025 р. до договору факторингу № 27012025 від 27.01.2025 р. (копія наявна у справі), який підписано та скріплено печатками ТОВ "Аванс Кредит" та ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп", за порядковим № 369 вказано Боржника - ОСОБА_1 (номер кредитного договору 27364-11/2024, основна сума боргу - 8 000,00 грн; сума заборгованості за процентами - 1 108,80 грн; сума заборгованості по простроченим процентам - 3 960,00 грн; сума заборгованості за штрафними санкціями - 3 960,00 грн). Загальна сума заборгованості 17 028,80 грн.
Крім того, відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 1 від 27.01.2025 р. до договору факторингу № 27012025 від 27.01.2025 р. (копія наявна у справі), який підписано та скріплено печатками ТОВ "Аванс Кредит" та ТОВ "ФК "Ел.Ен.Груп", за порядковим № 1245 вказано Боржника - ОСОБА_1 (номер кредитного договору 05584-12/2024, основна сума боргу - 15 800,00 грн; сума заборгованості за процентами - 312,84 грн; сума заборгованості по простроченим процентам - 7 821,00 грн; сума заборгованості за штрафними санкціями - 7 821,00 грн). Загальна сума заборгованості 31 754,84 грн.
Отже, наявними у справі доказами у їх сукупності, підтверджується набуття ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" права вимоги до боржника - ОСОБА_1 по зазначеним вище договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 4916702 від 16.01.2025 року та договорами про надання фінансового кредиту № 27364-11/2024 від 25.11.2024 року, № 05584-12/2024 від 07.12.2024 року, які укладені останнім із ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" та ТОВ "Аванс Кредит" відповідно.
Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 року, на підтвердження набуття своїх прав за правочином, новий кредитор має подати відповідні первинні документи, що засвідчують дійсність переданої вимоги та їх розмір, зокрема, відповідні кредитні та забезпечувальні договори, також платіжні документи (подібна правова позиція наводилася Касаційним господарським судом, зокрема, у постановах від 19.09.2023 у справі № 910/14130/16, від 30.11.2023 у справі № 916/3711/20).
Отже, враховуючи викладене, суд, надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов висновку, що Заявник - ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" на підставі описаного вище договору факторингу № 02072025 від 02.07.2025 р. та описаних вище документів до цього договору, набуло від ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" права вимоги до Боржника - ОСОБА_1 щодо заборгованості, яка виникла на підставі договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 4916702 від 16.01.2025 року.
Також, згідно договору факторингу № 27012025 від 27.01.2025 р. та зазначених вище документів до цього договору, ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" набуло від ТОВ "Аванс Кредит" права вимоги до Боржника - ОСОБА_1 щодо заборгованості, яка виникла на підставі договорів про надання фінансового кредиту №27364-11/2024 від 25.11.2024 року та № 05584-12/2024 від 07.12.2024 року.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Приписами ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема : доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до п. 10, п. 11 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються : порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.7.2024 року у справі № 910/10895/22, проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачено частиною другою статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Судом встановлено, що згідно наявного у справі розрахунку заборгованості за договором фінансового кредиту № 4916702 від 16.01.2025 року (Боржник - ОСОБА_1 ), який оформлено ТОВ "Фінансова компанія "КІФ", станом на 02.07.2025 року заборгованість складає в загальній сумі 10 851,40 грн, з яких : 4 600,00 грн - сума кредиту; 6251,40 грн - сума заборгованості за відсотками.
Слід зазначити, що заборгованість в загальній сумі 10 851,40 грн також вказана і в згаданому вище Витязі з Реєстру прав вимог № 1 від 02.07.2025 р. до договору факторингу № 02072025 від 02.07.2025 р..
Крім цього, матеріали справи не містять доказів щодо погашення Боржником заборгованості за договором про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 4916702 від 16.01.2025 р..
Водночас, із цього розрахунку заборгованості вбачається, що загальна сума заборгованості за відсотками 6 251,40 грн, нарахована за період з 16.01.2025 по 15.04.2025 року, тобто до відкриття провадження у справі № 902/1423/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ухвала суду від 16.12.2025 року у цій справі).
Поряд з цим, згідно даного розрахунку заборгованості, заборгованість за відсотками нарахована в сумі 1 863,00 грн за пільговою процентною ставкою 1,35% від суми кредиту 4600,00 грн за кожний день за період з 16.01.2025 року по 14.02.2025 року, та в сумі 4388,40 грн за стандартною процентною ставкою 1,59 % від суми кредиту 4 600,00 грн за кожний день за період з 15.02.2025 року по 15.04.2025 року, що узгоджується із умовами вказаних вище підпунктів 3.4.1., 3.4.2. договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 4916702 від 16.01.2025 року.
Натомість, як зазначено вище, Заявником у кредиторській заяві, наведено власний розрахунок процентів по договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 4916702 від 16.01.2025 р., з огляду на приписи ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", а саме :
- за січень 2025 року за ставкою 1 % - 46 грн на день * 16 днів = 736,00 грн;
- за лютий 2025 року - 46 грн * 28 днів = 1 288,00 грн;
- за березень 2025 року - 46 грн * 31 день = 1 426,00 грн;
- за квітень 2025 року - 46 грн * 15 днів = 690,00 грн.
Отже, разом залишок заборгованості за відсотками по договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 4916702 від 16.01.2025 р. склав 4140,00 грн, яка заявлена Заявником до визнання.
Так, згідно ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування", максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, беручи до уваги викладене, суд перевіривши, викладений Заявником у кредиторській заяві розрахунок процентів по договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 4916702 від 16.01.2025 р., дійшов висновку, що визначена згідно цього розрахунку сума заборгованості за процентами розмірі 4 140,00 грн, відповідає зазначеним приписам ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" та наявним у справі доказам, а тому підлягає визнанню.
При цьому, заявлена Заявником до визнання сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 600,00 грн по договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 4916702 від 16.01.2025 р., також підлягає визнаню, як така, що підтверджена наявними у справі доказами та не спростована Боржником.
Крім того, судом встановлено, що згідно наявного у справі розрахунку заборгованості за кредитним договором № 27364-11/2024 від 25.11.2024 р., який оформлено ТОВ "Аванс Кредит", заборгованість складає в загальній сумі 17 028,80 грн, з яких : 8 000,00 грн - сума заборгованості за кредитом; 5 068,80 грн - сума заборгованості за відсотками (нараховані за період з 25.11.2024 по 27.01.2025); 3 960,00 грн - штрафні санкції.
Водночас, відповідно до наявного у справі розрахунку заборгованості за кредитним договором № 27364-11/2024 від 25.11.2024 р., який оформлено ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп", останнім донараховані відсотки в сумі 4 435,20 грн за період з 28.01.2025 р. по 24.03.2025 року.
Отже, загальна сума заборгованості за відсотками 9 504,00 грн (5 068,80 грн + 4 435,20 грн), нарахована за період з 25.11.2024 по 24.03.2025 року, тобто до відкриття провадження у справі № 902/1423/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ухвала суду від 16.12.2025 року у цій справі).
При цьому, із даних розрахунків заборгованості за кредитним договором № 27364-11/2024 від 25.11.2024 р. вбачається, що заборгованість за відсотками в загальній сумі 9504,00 грн нарахована за процентною ставкою 0,99 % від суми кредиту 8 000,00 грн за кожний день за період з 25.11.2024 по 24.03.2025 року, що узгоджується із умовами вказаного вище пункту 1.4. договору про надання фінансового кредиту № 27364-11/2024 від 25.11.2024 року та приписам ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування".
Слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів щодо погашення Боржником заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 27364-11/2024 від 25.11.2024 року.
Відтак, беручи до уваги викладене, суд перевіривши додані до кредиторської розрахунки заборгованості за кредитним договором № 27364-11/2024 від 25.11.2024 року, дійшов висновку, що визначені у цих розрахунках та заявлені Заявником до визнання сума заборгованості за кредитом в розмірі 8 000,00 грн та загальна сума заборгованості за відсотками в розмірі 9 504,00 грн, відповідають умовам цього договору та наявним у справі доказам, а тому підлягають визнанню.
Також, судом встановлено, що згідно наявного у справі розрахунку заборгованості за кредитним договором № 05584-12/2024 від 07.12.2024 р., який оформлено ТОВ "Аванс Кредит", заборгованість складає в загальній сумі 31 754,84 грн, з яких : 15 800,00 грн - сума заборгованості за кредитом; 8 133,84 грн - сума заборгованості за відсотками (нараховані за період з 07.12.2024 по 27.01.2025); 7 821,00 грн - штрафні санкції.
Разом з цим, відповідно до наявного у справі розрахунку заборгованості за кредитним договором № 05584-12/2024 від 07.12.2024 р., який оформлено ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп", останнім донараховані відсотки в сумі 10 636,56 грн за період з 28.01.2025 р. по 05.04.2025 року.
Отже, загальна сума заборгованості за відсотками в розмірі 18 770,40 грн (8 133,84 грн + 10 636,56 грн), нарахована за період з 07.12.2024 по 05.04.2025 року, тобто до відкриття провадження у справі № 902/1423/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ухвала суду від 16.12.2025 року у цій справі).
При цьому, із даних розрахунків заборгованості за кредитним договором № 05584-12/2024 від 07.12.2024 р. вбачається, що заборгованість за відсотками в загальній сумі 18770,40 грн нарахована за процентною ставкою 0,99 % від суми кредиту 15 800,00 грн за кожний день за період з 07.12.2024 по 05.04.2025 року, що узгоджується із умовами вказаного вище пункту 1.4. договору про надання фінансового кредиту № 05584-12/2024 від 07.12.2024 року та приписам ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування".
Принагідно, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів щодо погашення Боржником заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №05584-12/2024 від 07.12.2024 року.
Відтак, враховуючи викладене, суд перевіривши додані до кредиторської розрахунки заборгованості за кредитним договором № 05584-12/2024 від 07.12.2024 року, дійшов висновку, що визначені у цих розрахунках та заявлені Заявником до визнання сума заборгованості за кредитом в розмірі 15 800,00 грн та загальна сума заборгованості за відсотками в розмірі 18 770,40 грн, відповідають умовам цього договору та наявним у справі доказам, а тому підлягають визнанню.
Також, суд зауважує, що уклавши описані вище кредитні договори, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, Клієнт розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитори розраховують, що вони отримають плату (проценти за користування кредитом).
Крім того, Боржник, укладаючи договори про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 4916702 від 16.01.2025 р., про надання фінансового кредиту № 27364-11/2024 від 25.11.2024 року і № 05584-12/2024 від 07.12.2024 року, добровільно став стороною таких договорів, беззастережно схвалив та прийняв умови цих договорів (в т.р. і щодо описаних вище пунктів даних договорів, які передбачають розмір та нарахування відсотків), а відтак на відповідних умовах зобов'язаний нести всі ризики, пов'язані з порушенням власних зобов'язань.
Поряд з цим, згідно п. 13.9. договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 4916702 від 16.01.2025 р., укладаючи цей Договір, Клієнт підтверджує, що: ознайомився та погоджується з усіма умовами Правил та Договору, вивчив їх суть, зміст, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі (пп. 13.9.1.); не вважає умови цього Договору несправедливими, невигідними/вкрай невигідними для себе (пп. 13.9.2.).
Також, відповідно до п. 7.7. договорів про надання фінансового кредиту № 27364-11/2024 від 25.11.2024 року та № 05584-12/2024 від 07.12.2024 року, Клієнт підтверджує, що до укладення цього Договору отримав від Товариства інформацію, зазначену в частині другій статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та інформацію, яка вимагається відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», у тому числі ознайомився з паспортом споживчого кредиту, з істотними характеристиками послуги про надання мікрокредиту/споживчого кредиту.
Разом з тим, на переконання суду, умови договорів надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту та про надання фінансового кредиту, не можна вважати несправедливими, оскільки, розмір відсотків за користування кредитом сторонами цих договорів визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Боржник розумів розмір процентів, надаючи свою згоду на отримання кредиту та при укладанні і підписанні електронними підписами відповідних договорів, у Боржника не виникло питань щодо несправедливих умов цих договорів (доказів зворотного матеріали справи не містять). Також, визнання в судовому порядку окремих пунктів даних кредитних договорів як таких, що не відповідають приписам законодавства, матеріали справи також не містять.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відхилення викладених у запереченні представника Боржника адвоката Веремчук К.Ю. б/н від 18.02.2026 року на заяву про грошові вимоги до боржника у справі № 902/1423/25 вимог щодо відмови ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" у задоволенні грошових вимог до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором №4916702 у розмірі 6 251,50 грн та за кредитним договором № 05584-12/2024 у розмірі 18770,40 грн, як таких, що спростовуються наявними у справі доказами, встановленими вище обставинами справи та наведеними вище правовими висновками Верховного Суду щодо права кредитора вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.
Також, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено право суду зменшувати відсотки за кредитом, які сторони погодили у відповідних договорах самостійно та з власної волі.
Більше того, Боржником не надано доказів, які б свідчили про неправомірність нарахування процентів за користування кредитом згідно зазначених кредитних договорів.
Відтак, наведені у запереченні представника Боржника твердження стосовно неспівмірності нарахованих процентів сумі отриманого кредиту за відповідними кредитними договорами є необґрунтованими, не узгоджуються із умовами цих договорів та зазначеними вище нормами законодавства щодо обов'язку позичальника сплатити проценти за користування кредитом.
Також, суд звертає увагу на заявлені Заявником до визнання грошові вимоги до Боржника, а саме : 3 960,00 грн - штрафні санкції за договором про надання фінансового кредиту № 27364-11/2024 від 25.11.2024 року; 7 821,00 грн - штрафні санкції за договором про надання фінансового кредиту № 05584-12/2024 від 07.12.2024 року та 2 497,54 грн - інфляційні втрати.
Судом встановлено, що відповідно до п. 5.3. договорів про надання фінансового кредиту № 27364-11/2024 від 25.11.2024 року та № 05584-12/2024 від 07.12.2024 року, у випадку прострочення Клієнтом терміну сплати чергового платежу, визначеного в Графіку платежів, або його сплати не у повному обсязі, Товариство у перший день прострочення нараховує Клієнту штраф у розмірі 100% від суми несплаченого у встановлені Графіком платежів строки платежу. Штраф нараховується за порушення по кожному платіжному (обов'язковому) періоду окремо. Загальний розмір нарахованого штрафу не може перевищувати граничні обмеження, встановлені нормами чинного законодавства України про споживче кредитування. Вимога з оплати штрафу виставляється Клієнту в Особистому кабінеті Клієнта у день його нарахування (день, наступний за днем сплати обов'язкового платежу) та є обов'язковим до сплати у день нарахування.
Водночас, суд, перевіривши розрахунки заборгованості за кредитним договором №27364-11/2024 від 25.11.2024 року та за кредитним договором № 05584-12/2024 від 07.12.2024 р., які оформлено ТОВ "Аванс Кредит" в частині нарахування штрафних санкцій на суму 3 960,00 грн та на суму 7 821,00 грн відповідно, встановив, що їх нарахування є арифметично вірним та здійсненим відповідно до наведеним вище умов цих кредитних договорів.
При цьому, як вказано вище, представник Боржника у запереченні б/н від 18.02.2026 року та керуючий реструктуризацією у своєму повідомленні б/н від 01.04.2026 року не визнали нараховані Заявником в загальній сумі 11 781,00 грн - штрафні санкції, зокрема, з огляду на положення п. 18 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України.
Суд зважає на те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває дотепер.
Як вбачається із розрахунків заборгованості за кредитним договором № 27364-11/2024 від 25.11.2024 року та за кредитним договором № 05584-12/2024 від 07.12.2024 р., які оформлено ТОВ "Аванс Кредит", штрафні санкції у сумі 3 960,00 грн та у сумі 7 821,00 грн, нараховані 13.01.2025 року та 26.01.2025 року, тобто у період дії воєнного стану в Україні.
При цьому, Заявником нараховано : 104,96 грн - інфляційних втрат за період з 02.07.2025 року по 15.12.2025 року; 845,02 грн - інфляційних втрат за період з 27.01.2025 року по 15.12.2025 року; 1 547,56 грн - інфляційних втрат за період з 27.01.2025 року по 15.12.2025 року, тобто також у період дії воєнного стану в Україні.
Суд, зважає на те, що згідно приписів ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Отже, Цивільний кодекс має вищу юридичну силу та є базовим законом, який регулює кредитні правовідносини загалом, тоді як Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним нормативно-правовим актом, що уточнює деталі для окремих видів кредитів. Перевага ЦК України полягає в тому, що він визначає фундаментальні принципи (зобов'язання, договори, наслідки прострочення), а спеціальні закони застосовуються в частині, що не суперечить ЦК України.
Тобто, основним регулятором договірних відносин є саме ЦК України, що також вбачається згідно аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №362/2159/15-ц.
Згідно ч. 4 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв'язку із невиконанням боржником грошових зобов'язань, що випливають із кредитних договорів, підлягають застосуванню норми п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №758/5318/23), які превалюють над однопредметними нормами інших нормативно-правових актів, які мають юридичну силу закону України, оскільки, ЦК України є основним актом цивільного законодавства (рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012).
Також, згідно постанови Верховного Суду від 21.01.2025 року у справі № 751/3052/23, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Крім того, Боржник - ОСОБА_1 , який отримав кредити за договором про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 4916702 від 16.01.2025 року та за договорами про надання фінансового кредиту № 27364-11/2024 від 25.11.2024 року, № 05584-12/2024 від 07.12.2024 року, є позичальником у правовідносинах з ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" та ТОВ "Аванс Кредит" (права вимоги останніх до Боржника по вказаних договорах відповідно набутті ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп"), а тому до правовідносин сторін за цими договорами підлягають застосуванню норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК щодо звільнення ОСОБА_1 як позичальника (вказана норма не містить обмеження кола осіб, на яких вона розповсюджується) від відповідальності за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов'язань за вказаними договорами, згідно яких Позичальнику було надано кредити ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" та ТОВ "Аванс Кредит".
За викладених обставин, з аналізу положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень та ст. ст. 625, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що на укладені Боржником із відповідними Товариствами договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 4916702 від 16.01.2025 року, договори про надання фінансового кредиту № 27364-11/2024 від 25.11.2024 року та № 05584-12/2024 від 07.12.2024 року, розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак Позичальник/Клієнт - ОСОБА_1 , звільняється від обов'язку сплати на користь Товариства - ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" штрафних санкцій у загальній сумі 11781,00 грн (3 960,00 грн + 7 821,00 грн) та інфляційних втрат в загальній сумі 2 497,54 грн (104,96 грн + 845,02 грн + 1 547,56 грн).
Принагідно, суд зважає на те, що у кредиторській заяві, Заявник в обґрунтування нарахуванням штрафних санкцій посилається, зокрема, на Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-IX, яким внесені зміни, зокрема, до пункту 6 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", а саме виключено пункт 6-1 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування щодо звільнення споживачів з сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Так, згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Розділу IV Закону України "Про споживче кредитування" (в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023), у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Слід зазначити, що датою набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-IX є 24.12.2023 року.
Отже, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23.01.2024 (24.12.2023 + 30 днів).
Судом встановлено, що договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 4916702 між ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" та ОСОБА_1 укладено 16.01.2025 року.
Також, договори про надання фінансового кредиту № 27364-11/2024 року та № 05584-12/2024 між ТОВ "Аванс Кредит" та ОСОБА_1 , укладені 25.11.2024 та 07.12.2024 року відповідно.
Отже, оскільки, зазначені кредитні договори укладено після 23.01.2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", суд дійшов висновку, що до ОСОБА_1 не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договорами про споживчий кредит.
При цьому, з системного аналізу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, слідує, що відповідні положення Закону України "Про споживче кредитування" з 23.01.2024 взагалі не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування штрафу (пені) у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що нарахування штрафу у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні з 24.01.2024 регулюються виключно ЦК України, а тому щодо штрафних санкцій, нарахованих згідно умов вказаних вище кредитних договорів № 27364-11/2024 від 25.11.2024 року та № 05584-12/2024 від 07.12.2024 року, застосуванню підлягає п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що нараховані та заявлені до визнання ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" штрафні санкції у загальній сумі 11 781,00 грн та інфляційні втрати в загальній сумі 2 497,54 грн, підлягають списанню, а тому визнанню не підлягать.
Отже, беручи до уваги описане вище та встановлені обставини справи, визнанню підлягають заявлені грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" до Боржника у цій справі в розмірі 8 740,00 грн (4 140,00 грн + 4 600,00 грн) - заборгованість за договором про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 4916702 від 16.01.2025 р.; 17 504,00 грн (8 000,00 грн + 9 504,00 грн) - заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 27364-11/2024 від 25.11.2024 року та 34 570,40 грн (15800,00 грн + 18 770,40 грн) - заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 05584-12/2024 від 07.12.2024 року, що в загальній сумі складає 60 814,40 грн.
Поряд з цим, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" в загальній сумі 60 814,40 грн не надано.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 КУзПБ, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 07.02.2026 року (вх.№ 01-36/212/26) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/1423/25, з мотивів наведених вище та визнання заявлених вимог в розмірі 60814,40 грн, які підтверджені наданими доказами з віднесенням їх до другої черги задоволення.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).
Також, суд звертає увагу на заявлені до визнання 4 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 року у справі № 904/4387/19, викладені такі правові висновки.
Системний аналіз норм статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов'язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2024 року у справі № 911/1041/19(910/4281/23), визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зазначила, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Виходячи із системного аналізу законодавства, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг; детальний опис виконаних доручень клієнта; акт прийому-передачі виконаних робіт; платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги.
Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що Заявником в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн, долучені до заяви, зокрема, копії таких документів:
- ордер серії ВН 1579757 від 24.09.2025 року про надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" адвокатом Сабурою Світланою Олександрівною на підставі договору про надання правничої допомоги від 18.09.2025 року;
- Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ОД № 004377 від 22.02.2021 року;
- договір про надання правової допомоги № 18092025 від 18.09.2025 року, який укладено між адвокатом Сабурою Світланою Олександрівною (адвокат) та ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (Клієнт);
- Додаток № 16 від 02.02.2026 року до договору про надання правової допомоги №18092025 від 18.09.2025 року;
- Акт прийому - передачі наданих послуг від 03.02.2026 року до договору про надання правової допомоги № 18092025 від 18.09.2025 року, який підписано адвокатом Сабурою С.О. та ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" і яким передбачено, що на виконання умов Договору про надання правової допомоги № 18092025 від 18.09.2025 р. Адвокат надав наступні послуги :
Відповідно до Договору, зокрема п. 3.1. Договору за наступні послуги: правовий аналіз та обробка інформації та документів, наданих Клієнтом з ціллю підготовки заяв до Господарського суду з вивченням судової практики; складання заяв про кредиторські вимоги до боржників; надання консультацій Клієнту, пов'язаних із підготовкою та подачею заяв до Господарського суду.
Також, у цьому Акті за порядковим номером 5 вказано Боржника - Петрук Віктор Вікторович (вартість наданих послуг - 4 000,00 грн; витрачений час - 4 год.).
При цьому, даний Актом обумовлено, що Клієнт зобов'язаний оплатити Адвокату послуги шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Адвоката протягом 10 днів з дня прийняття рішення суду щодо завершення процедури реструктуризації боргів боржника або закриття провадження у справі. Якщо після направлення Адвокатом заяви про грошові вимоги до суду, спір між Клієнтом та боржником клієнта було врегульовано, вважається, що Адвокат надав послуги у повному обсязі по конкретній справі.
Крім того, Заявником долучено до кредиторської заяви Детальних опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Сабурою С.О. від 03.02.2026 року на виконання умов договору про надання правової допомоги № 18092025 від 18.09.2025 року, який підписано адвокатом Сабурою С.О. та ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп".
Водночас, у цьому Детальному описі робіт (наданих послуг) зазначені тотожні відомості щодо наданих послуг, які перелічені у Акті прийому - передачі наданих послуг від 03.02.2026 року до договору про надання правової допомоги № 18092025 від 18.09.2025 року та за порядковим номером 5 вказано Боржника - ОСОБА_1 (вартість наданих послуг - 4 000,00 грн; витрачений час - 4 год.).
Разом з тим, договором про надання правової допомоги № 18092025 від 18.09.2025 року передбачені такі умови :
Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором про надання правової допомоги (далі - Договір) (п. 1.1.).
Адвокат приймає доручення Клієнта щодо надання правової допомоги у судових справах щодо визнання кредиторських вимог боржників Клієнта згідно Реєстру боржників, який є додатком до цього Договору, а Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату гонорар за надані юридичні послуги та відшкодувати фактичні витрати Адвоката, пов'язані з виконанням доручення Клієнта (п. 2.1.).
За послуги щодо надання правової допомоги Клієнт виплачує Адвокату гонорар у наступному розмірі, зокрема : 7000,00 (сім тисяч) грн - складання заяви про кредиторські вимоги боржників або за згодою сторін 1000 грн на 1 годину (п. 3.1.).
Клієнт оплачує Адвокату послуги шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Адвоката протягом 10 днів з дня прийняття рішення суду щодо завершення процедури реструктуризації боргів боржника або закриття провадження у справі. Якщо після направлення Адвокатом заяви про грошові вимоги до суду, спір між Клієнтом та боржником клієнта було врегульовано, вважається, що Адвокат надав послуги у повному обсязі по конкретній справі (п. 3.2.).
Договір є чинним з дати його підписання сторонами та діє по 17.08.2026 року (включно) (п. 4.1.).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України.
Так, за приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Враховуючи зміст норм статей 2, 11, 15 ГПК України питання про співмірність заявлених до визнання витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Також суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Крім того, суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй додатковій постанові від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19.
Суд зазначає, що заявлений кредитором розмір судових витрат на професійну правничу допомогу доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а боржником не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.
Дослідивши подані Заявником докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи характер спору у цій справі, ступінь її складності, обсяг матеріалів у справі, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає розмір таких витрат співмірним до заявлених вимог, а тому визнається судом обґрунтованим на суму 4 000,00 грн.
Отже, визнанню підлягають вимоги Заявника в розмірі 4 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 07.02.2026 року (вх.№ 01-36/212/26) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі №902/1423/25, частково.
2. Визнати грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (вул. Ірининська, буд. 5/24, офіс 89, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 41240530) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 60 814,40 грн (друга черга задоволення вимог кредиторів); а також 5 324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) та 4 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/1423/25.
3. Відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 07.02.2026 року (вх. № 01-36/212/26) в частині визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 11 781,00 грн - штрафні санкції та в розмірі 2 497,54 грн - інфляційні втрати у справі № 902/1423/25.
4. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Каратуну Є.Є. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/1423/25.
5. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні поштові адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику боржника - адвокату Веремчук К.Ю. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Каратуну Є.Є. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; представнику ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" адвокату Сабурі С.О. - ІНФОРМАЦІЯ_4
Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.