Постанова від 30.03.2026 по справі 904/1129/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2026 року м.Дніпро Справа № 904/1129/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Кощеєва І.М., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 (суддя Назаренко Н.Г.)

у справі № 904/1129/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"

до Солонянської селищної ради

про визнання незаконним та скасування рішення від 19.12.2024, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Солонянської селищної ради, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Солонянської селищної ради №2293-49/VIII від 19.01.2005 щодо відхилення проекту рішення “Про внесення змін до договору оренди землі» від 19.01.2005 та додаткової угоди до договору оренди землі №4 від 26.12.2012 укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" у зв'язку з не набранням достатньої кількості голосів.

- визнати укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" та Солонянською селищною радою додаткову угоду до договору оренди землі від 19.01.2005 (з урахуванням змін внесених до нього у відповідності до додаткової угоди №4 від 26.12.2012) в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", яка наведена у прохальній частині позову.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 у справі №904/1129/25 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" до Солонянської селищної ради про визнання незаконним та скасування визнання незаконним та скасування рішення Солонянської селищної ради від 19.12.2024 №2293-49/VIII, визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди до договору оренди землі від 19.01.2005 (з урахуванням змін внесених до нього у відповідності до додаткової угоди №4 від 26.12.2012) відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 ухвалене за результатами розгляду справи №904/1129/25 скасувати та ухвали нове, яким заявлені позовні вимоги задовольнити, а саме:

- визнання незаконним та скасування рішення Солонянської селищної ради №2293-49/VIII від 19.12.2024 щодо відхилення проекту рішення «Про внесення змін до договору оренди землі від 19.01.2005 та додаткової угоди до договору оренди землі №4 від 26.12.2012 укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Колос» у зв'язку з не набранням достатньої кількості голосів;

- визнання укладеною між товариством з обмеженою відповідальністю «Колос» (код ЄДРПОУ 24421195) та Солонянською селищною радою (код ЄДРПОУ 04339652) додаткової угоди до договору оренди землі від 19.01.2005 (з урахуванням змін внесених до нього у відповідності до додаткової угоди №4 від 26.12.2012) у редакції, яку апелянт зазначає в прохальній частині своєї апеляційної скарги.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- з огляду на те, що орендарем (ТОВ «Колос») було вчинено всі дії визначені законодавством України та договором оренди землі №б/н й додаткової угоди №4 щодо укладання додаткової угоди до договору оренди землі, а орендодавцем (Солонянська селищна рада) допущено зловживання своїм правом, що виразилося у відсутності обґрунтованого заперечення щодо запропонованих умов та відповідно ухиленні від проведення переговорів з даного приводу, орендар вважав за необхідне звернутись до суду з позовом;

- оскаржуване рішення (№2293-49/VIII від 19.12.2024), є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки є не обґрунтованим про що свідчить відсутність урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, є не розсудливим та таким, що порушує принцип рівності сторін. Інакше кажучи, розглядаючи питання про відхилення проекту про внесення змін (19.12.2024), після того як було досліджено, 28.11.2024, на рішенні сесії, рекомендацій постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, містобудування та охорони навколишнього природного середовища доцільність продовження договірних відносин з ТОВ «Колос», у жодної з осіб, які приймали участь у сесії, не виникло питання щодо доцільності прийняття рішення про відхилення проекту про внесення змін, що вказує на відсутність неупередженості у посадовців та відповідно протиправності такого рішення. Враховуючи вищезазначене вбачається, що подальше існування вказаного рішення, яке в вочевидь є незаконним, суперечить правам та інтересам ТОВ «Колос», оскільки за своєю природою породжує юридичну невизначеність останнього в розрізі правовідносин виниклих з договору оренди земельної ділянки. З огляду на зазначене висновок суду щодо не ефективного способу захисту є хибним так як спонукання органу місцевого самоврядування на належне виконання покладених обов'язків, які реалізуються шляхом прийняття відповідних рішень депутатами можливо лише за рахунок передбаченого Законодавством судового скасування рішень, які є необґрунтованими. Тобто, у розрізі вказаного вбачається, що рішення, яке є не обґрунтованим має бути скасоване, оскільки воно само по собі не відповідає вказаним приписам Закону, що виключає доцільність висновку суду у з'ясуванні питання правильності обрання способу захисту при наявності порушеного права;

- оскільки орендар - ТОВ «Колос» є таким, який належно виконував обов'язки за умовами договору оренди землі №б/н від 19.01.2005 (з урахуванням змін внесених до нього у відповідності до додаткової угоди №4) та у відповідності до вищезазначених норм матеріального права й договору оренди виконав алгоритм дій спрямований на укладення додаткової угоди шляхом направлення на адресу Солонянської селищної ради лист-повідомлення про намір скористатись правом на поновлення договору оренди землі до якого додано відповідний проект додаткової угоди, а орендодавцем - Солонянською селищною радою не здійснено жодних юридично значущих дій спрямованих на припинення відносин, а саме: не надано заперечень проти поновлення договору оренди землі до його закінчення; протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслано лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі в тому числі не винесено на голосування питання про відмову в продовженні відносин (шляхом укладення додаткової угоди) виниклих на підставі договору оренди землі №б/н від 19.01.2005; не повернуто кошти отримані в рахунок орендної плати за новою ставкою передбаченою додатковою угодою, заявлені вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на захист прав вразливої (слабкої) сторони у правовідносинах - орендаря;

- висновок суду про відмову в задоволенні вимоги щодо визнання додаткової угоди укладеною є хибним. При цьому вагомим є зазначення, що проектом додаткової угоди чітко визначено строк оренди до 19 січня 2040 року, що становить 15 років з моменту укладення запропонованої додаткової угоди (з 19.01.2025) та вираховується, в розрізі зазначення - 30 років, шляхом наступного алгоритму: договір оренди землі від 19.01.2005 було укладено на 5 років, додатковою угодою №4 до нього - на 15 років (з 19.01.2010 до 19.01.2025 - 15 років) й 15 років з 2025 року це 2040 рік. При цьому не можна оминути увагою, що прийняття сплати вчиненої орендарем за запропонованою проектом договору ставкою свідчить про прийняття всіх умов запропонованих орендарем також і в розрізі строку оренди.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

05.08.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

20.11.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі, в якому просив розглядати апеляційну скаргу за відсутності уповноваженого представника, за наявними в матеріалах справи документами. При цьому заперечив проти задоволення скарги з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 30.03.2026 брав участь представник позивача (апелянта). Відповідач, явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини відсутності суд не проінформував.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів зауважує, що у справі вже відбулося судове засідання 26.01.2026, на яке представник відповідача також не з'явився.

Натомість останній, як учасник судового процесу, не був позбавлений можливості забезпечити участь у судовому засіданні 30.03.2026 будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, як безпосередньо в залі суду, так і в режимі відеоконференції.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/12842/17.

Натомість відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги заяву відповідача про розгляд справи без його участі та необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, з огляду на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує її розгляд, вважаючи за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник апелянта в судовому засіданні 30.03.2026 підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити: оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Між Солонянською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Колос» (орендар) був укладений договір оренди землі від 19.01.2005 (далі - договір від 19.01.2005).

Згідно з пунктами 1 - 6 розділів 1-2 договору від 19.01.2005 орендодавець на підставі розпорядження голови Солонянської районної державної адміністрації від 19.01.2005 №52-р-05 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку земель запасу за межами населених пунктів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Солонянської селищної ради, Солонянського району Дніпропетровської області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 704,53 га, в т.ч. ріллі - 704,53 га.

На земельній ділянці об'єкти нерухомого майна та інші об'єкти інфраструктури не знаходяться.

Земельна ділянка, яка передається в оренду недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню не має.

Інших особливостей об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, не має.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6 654 905,84 грн.

Пунктом 6 розділу 3 договору від 19.01.2005 визначено, що договір укладено на 5 років, з 19.01.2005 по 19.01.2010. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з пунктами 7-8 розділу 4 договору від 19.01.2005 орендна плата вноситься орендарем грошовій формі в розмірі 95 грн за 1 га щорічно на розрахунковий рахунок Солонянської селищної ради. У розмір орендної плати входить податок на землю.

Орендна плата справляється також і у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору. У разі визнання договору оренди недійсним, одержана орендна плата за фактичний строк оренди земельної ділянки не повертається.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Пунктами 9, 10 договору від 19.01.2005 передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки - щомісячно у рівних долях до 20 числа орендар на визначених у цьому розділі умовах може вносити плату за майбутній період.

Розмір орендної плати один раз на три роки переглядається у випадках із моменту:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- підвищення цін, тарифів тощо у тому числі, внаслідок інфляційних процесів;

- погіршення стану орендної ділянки не з вини орендаря;

- зміни розмірів земельного податку;

- в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пунктів 12-14 розділу 5 договору від 19.01.2005 земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.

Умови збереження об'єкту оренди - ведення на даній земельній ділянці товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктом 31 розділу 12 договору від 19.01.2005 встановлено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Згідно з пунктом 34 розділу 12 договору від 19.01.2005 перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Цей договір зареєстрований в Солонянській районній філії Державного підприємства “Дніпропетровський регіональний центр державного земельного кадастру», про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинений запис 27.01.2005.

Факт державної реєстрації договору оренди землі засвідчений селищною радою 26.01.2005.

У розділі 1 додаткової угоди від 26.12.2012 №4 до договору від 19.01.2005 (далі - додаткова угода від 26.12.2012), підписаної Солонянською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Колос» (орендар), зазначено, що сторони згідно з розпорядженням голови райдержадміністрації від 21.01.2010 №28-р-10 домовились продовжити укладений між Солонянською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю “Колос» договір оренди землі від 19.01.2005 реєстраційний №040513200030 на строк 15років, та на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 15.09.2010 №561-р-10 зменшивши загальну площу орендованої земельної ділянки на 205,13га, уклавши додаткові угоди на кожну земельну ділянку окремо, встановивши орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки 1га ріллі відповідної території за межами населених пунктів.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 додаткової угоди від 26.12.2012 до договору від 19.01.2005 сторони узгодили викласти пункт 2 розділу 2 та пункт 6 розділу 3 договору у новій редакції:

- “ 1.2. В оренду передається земельна ділянка площею 15,3587 га, в т.ч. ріллі - 15,3587 га кадастровий номер 1225055100:01:001:0013»;

- “ 6. Договір продовжений терміном на 15 років, з 19.01.2010 по 19.01.2025. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.»

Відповідно до пункту 1.3 додаткової угоди від 26.12.2012 до договору від 19.01.2005 сторони домовились внести зміни до пункту 7 розділу 4 та викласти перший абзац в такій редакції: “ 7. Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки 1га відповідної території за межами населених пунктів».

Додаткова угода від 26.12.2012 №4 до договору від 19.01.2005 зареєстрована у відділ Держкомзему у Солонянському районі 28.12.2012 за №122505514000011.

Згідно з матеріалами справи 08.11.2024 позивач направив на адресу Солонянської селищної ради (власника земельної ділянки з кадастровим номером 1225055100:01:001:0013 на момент звернення позивача) лист - повідомлення про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі від 19.01.2005 разом з проектом додаткової угоди до договору від 19.01.2005 наступного змісту:

“Орендодавець: Солонянська селищна рада, в особі селищного голови Копейка Михайла Мусійовича, що діє па підставі п. 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» та Рішення Солонянської селищної ради №2-1/VIII від 26.11.2020 року “Про підсумки виборів 25 жовтня 2020 року та набуття повноважень Солонянського селищного голови», ідентифікаційний код юридичної особи 04339652, юридична адреса: 52400, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт Солоне, вул. Гагаріна, буд. 7, з одного боку, та

Орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю “Колос», ідентифікаційний код юридичної особи 24421195, місце знаходження: 52410, Дніпропетровська область. Дніпровський район, с. Сурсько-Михайлівка, вул. Центральна, буд. 43-А в особі директора Конотопчика Владислава Олександровича, який діє на підставі Статуту Товариства та Наказу №020-П від 01.12.2023року “Про прийняття на посаду директора ТОВ “Колос», з другого боку

на підставі взаємної згоди, згідно з абз.4 Розділу IX Перехідних положень Закону України “Про оренду землі» та ст.33 цього ж закону в редакції чинній на момент укладення договору оренди землі від 19 січня 2005 року уклали цю додаткову угоду про внесення змін до вказаного договору оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки 1225055100:01:001:0013, загальна площа 15,3587га, розташована на території Солонянської селищної ради, Дніпровського району, Дніпропетровської області):

1. Сторони дійшли згоди поновити Договір оренди землі під 19 січня 2005 року та відповідно пункт 6 Розділу 3 “Строк дії договору» викласти в наступнім редакції:

“Договір укладено строком на 30 (тридцять) років, а саме до 19 січня 2040 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на повий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 (шістдесят) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію».

2. Сторони дійшли згоди викласти пункт 7 Розділу 4 “Орендна плата» викласти в наступній редакції:

“Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки 1га ріллі відповідної території за межами населених пунктів».

3. Всі інші умови Договору оренди землі від 19 січня 2005 року залишаються без змін.

4. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди землі від 19 січня 2005 року.

5. Реквізити та підписи сторін.»

За результатами розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Колос» Солонянською селищною радою був підготовлений та винесений на розгляд депутатів на пленарному засіданні від 28.11.2024 проєкт рішення Солонянської селищної ради “Про внесення змін до Договору оренди землі від 19 січня 2005 року та Додаткової угоди до Договору оренди землі №4 від 26 грудня 2012 року укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю “КОЛОС», в якому було зазначено, що селищна рада вирішила:

“ 1. Внести зміни до Договору оренди землі від 19.01.2005 року та Додаткової угоди до Договору оренди землі від 19.01.2005 року №4 від 26.12.2012 року на земельну ділянку загальною площею 15,3587 га, кадастровий номер 1225055100:01:001:0013, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦП - 01.01), яка розташована на території Солонянської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, шляхом укладання додаткової угоди до Договору оренди землі від 19.01.2005 року та викласти її в новій редакції згідно чинного законодавства.

2. Встановити термін оренди земельної ділянки 25 (двадцять п'ять) років, який діє до 19.01.2030 року.

3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання додаткової угоди становить 433 885,76 гривень.

4. Встановити орендну плату у розмірі 12 (дванадцять) відсотків від нормативної грошової оцінки з урахуванням її цільового призначення, та діючих коефіцієнтів індексації.

5. Встановити виникнення обов'язку сплачувати орендну плату відповідно до договору оренди земельної ділянки починаючи з дати підписання договору. Орендну плату за земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності, набуті в оренду без проведення земельних торгів, за перший рік - у п'ятиденний строк після підписання договору оренди, починаючи з наступного року - щомісячно рівними частками (1/12 від річної плати) не пізніше 30 (тридцятого) числа поточного місяця або одним платежем за рік, але не пізніше 30 січня.

6. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 (ста) відсотків річної орендної плати, встановленої договором, а також стягується пеня у розмірі 3 (трьох) відсотків несплаченої суми за кожний день прострочення.

7. Не допускати заростання бур'янами орендованої земельної ділянки та території прилеглої до неї.

8. Дотримуватись вимог ст. 35 Закону України “Про охорону земель».

9. Забороняється передавати у заставу та вносити до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

10. Після закінчення строку Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

11. Витрати, пов'язані з державною реєстрацією додаткової угоди до договору оренди землі від 19.01.2005 року на Товариство з обмеженою відповідальністю “КОЛОС»…..»

Викладені у проєкті рішення Солонянської селищної ради умови додаткової угоди до договору від 19.01.2025 відрізнялись від запропонованих Товариством з обмеженою відповідальністю “Колос».

Відповідно до Протоколу пленарного засідання сорок восьмої сесії Солонянської селищної ради від 28.11.2024 за результатами голосування депутатів Солонянської селищної ради проєкт рішення не набрав достатньої кількості голосів депутатів, рішення не було прийнято.

У подальшому, на пленарному засіданні сорок дев'ятої сесії Солонянської селищної ради від 19.12.2024 було прийнято рішення Солонянської селищної ради від 19.12.2024 №2293-49/VIII “Про відхилення проєкту рішення “Про внесення змін до договору оренди землі від 19 січня 2005 року та додаткової угоди до договору оренди землі №4 від 26 грудня 2012 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю “Колос». Підставою прийняття цього рішення визначено набрання проєктом рішення недостатньої кількості голосів.

Стверджуючи про порушення відповідачем прав позивача на поновлення договору від 19.01.2005, Товариством з обмеженою відповідальністю “Колос» звернулось з позовом про:

- визнання незаконним та скасування рішення Солонянської селищної ради від 19.12.2024 №2293-49/VIII “Про відхилення проєкту рішення “Про внесення змін до договору оренди землі від 19 січня 2005 року та додаткової угоди до договору оренди землі №4 від 26 грудня 2012 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю “Колос»;

- визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди до договору оренди землі від 19.01.2005 (з урахуванням змін внесених до нього у відповідності до додаткової угоди №4 від 26.12.2012).

Викладений позивачем у позові проєкт додаткової угоди до договору оренди землі від 19.01.2005 тотожний тому, що направлявся на розгляд Солонянської селищної ради разом з листом-повідомленням про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі від 19.01.2005.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що Солонянська селищна рада не приймала рішення про поновлення договору оренди від 19.01.2005. Діючим законодавством станом на 2005 рік не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. При цьому суд виснував, що заявлена позивачем вимога про визнання незаконним та скасування рішення Солонянської селищної ради від 19.12.2024 №2293-49/VIII є неефективною, оскільки її задоволення не призведе до відновлення права, яке позивач вважає порушеним, що є підставою для відмови в позові.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Солонянської селищної ради з цим позовом.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на протиправність рішення Солонянської селищної ради від 19.12.2024 №2293-49/VIII “Про відхилення проєкту рішення “Про внесення змін до договору оренди землі від 19 січня 2005 року та додаткової угоди до договору оренди землі №4 від 26 грудня 2012 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю “Колос».

Позивач вказав, що між Солонянською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Колос» (орендар) був укладений договір оренди землі від 19.01.2005. Відповідно до пунктів 2, 6 договору оренди від 19.01.2005 в оренду передавалась земельна ділянка площею 704,53 га, у тому числі, ріллі 704,53 га. Договір укладений на 5років з 19.01.2005 по 19.01.2010. Після закінчення строку договору орендар має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Позивач повідомив, що додатковою угодою від 26.12.2012 №4 пункти 2, 6 договору оренди від 19.01.2005 були викладені в новій редакції та визначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 15,3587 га, у тому числі ріллі 15,3587 га, кадастровий номер 1225055100:01:001:0013. Договір продовжений терміном на 15 років, з 19.01.2010 по 19.01.2025. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Позивач зазначив про направлення 08.11.2024 на адресу Солонянської селищної ради (власника земельної ділянки з кадастровим номером 1225055100:01:001:0013) листа-повідомлення про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі від 19.01.2005 разом з проєктом додаткової угоди до договору оренди землі від 19.01.2005.

Позивач повідомив про отримання 30.12.2024 листа Солонянської селищної ради разом з доданими витягом з протоколу пленарного засідання депутатів Солонянської селищної ради від 28.11.2024, рішенням Солонянської селищної ради №2293-49/VIII від 19.12.2024. Відповідно до витягу з протоколу пленарного засідання депутатів Солонянської селищної ради від 28.11.2024 та рішення Солонянської селищної ради №2293-49/VIII від 19.12.2024 селищна рада вирішила відхилити проект рішення “Про внесення змін до договору оренди землі №б/н від 19.01.2005 та додаткової угоди №4 до вказаного договору, укладеного з ТОВ “Колос», у зв'язку з не набранням достатньої кількості голосів.

Позивач вказав про продовження користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1225055100:01:001:0013 площею 15,3587 га та сплату орендної плати з урахуванням ставки передбаченої додатковою угодою (12% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки).

Позивач звернув увагу, що відповідач - не надав обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі до закінчення строку дії договору; протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення із запереченнями щодо поновлення договору оренди землі та не виніс на голосування питання про відмову у продовженні відносин (шляхом укладення додаткової угоди), що виникли на підставі договору оренди землі від 19.01.2005; не повернув кошти, отримані в рахунок орендної плати за новою ставкою, передбаченою додатковою угодою.

Позивач стверджував, що він вчинив всі дії, визначені законодавством України та договором оренди землі, додатковою угодою №4 щодо укладання додаткової угоди до договору оренди землі. А орендодавець (Солонянська селищна рада) зловживає своїм правом у вигляді відсутності обґрунтованих заперечень щодо запропонованих орендарем умов та ухиленні від проведення переговорів з даного приводу.

Позивач вказав, що додаткова угода, яка вивчалась постійною комісією, містить максимально прийнятні умови для селищної ради в розрізі виниклих правовідносин (максимальна процентна ставка за оренду землі, строк оренди не змінний).

Позивач також зауважив, що селищною радою не виконано процедуру визначену законодавством спрямовану на припинення правовідносин, що породжує невизначеність сторін та є передумовою для звернення до суду за захистом у обраний позивачем спосіб.

03.04.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просять в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" до Солонянської селищної ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 19.01.2005 відмовити в повному обсязі.

Відповідач зазначив, що підготовлений проект рішення “Про внесення змін до Договору оренди землі від 19 січня 2005 року та Додаткової угоди до Договору оренди землі №4 від 26 грудня 2012 року укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю “Колос» був направлений профільною комісією на розгляд сесії Солонянської селищної ради. Це свідчить про те, що апарат Солонянської селищної ради висловив свою згоду на поновлення договору оренди землі від 19.01.2005 та додаткової угоди до договору оренди землі №4 від 26.12.2012, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю “Колос», проте через голосування окремих депутатів дане рішення не було прийнято.

Відповідач пояснив, що Солонянська селищна рада не приймала рішення про відмову у поновленні договору оренди землі. Оспорюване рішення від 19.12.2024 №2293-49/VІІІ “Про відхилення проєкту рішення “Про внесення змін до Договору оренди землі від 19 січня 2005 року та Додаткової угоди до Договору оренди землі №4 від 26 грудня 2012 року укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю “Колос»» є фіксацією неприйняття рішення “Про внесення змін до Договору оренди землі від 19 січня 2005 року та Додаткової угоди до Договору оренди землі №4 від 26 грудня 2012 року укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю “Колос»». Тому позовна вимога позивача про визнання недійсним та скасування рішення від 19.12.2024 №2293-49/VІІІ не підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 3 ст. 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)). Стаття 33 Закону України “Про оренду землі» (у редакції, чинній до 16.07.2020) мала назву “Поновлення договору оренди землі» та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1 цієї статті).

В свою чергу, 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а в частині змін до Закону України "Про оренду землі" - з 15.07.2020, яким статтю 33 Закону України "Про оренду землі", що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції та названо "Переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк". Поновленням договорів оренди землі відповідно до нової статті 32-2 "Поновлення договорів оренди землі" здійснюється в порядку, передбаченому статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Водночас, розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацом 4 такого змісту: "Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Таким чином, поновлення спірного договору оренди землі від 19.01.2005 має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а тому під час розгляду позову у цій справі про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, необхідно керуватися положеннями ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній станом на дату укладення договору - 19.01.2005.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 920/788/24, від 30.07.2024 у справі № 910/4928/23.

Відповідно до статті 33 Закону України “Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV (в редакції, що діяла станом на 19.01.2005) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

У свою чергу сторонами даного спору підписано додаткову угоду від 26.12.2012 №4 до договору від 19.01.2005 (зареєстрована у відділ Держкомзему у Солонянському районі 28.12.2012 за №122505514000011), якою пункт 6 Договору викладено в такій редакції: «Договір продовжений терміном на 15 років, з 19.01.2010 по 19.01.2025. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію».

Слід зауважити, що Велика Палата Верховного Суду в пункті 35 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зазначила, що шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою, а орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв'язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар. Незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов'язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 дійшов висновку, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" в контексті дій сторін договору виглядає наступним чином:

- якщо орендар у строки встановлені договором або, за відсутності інших строків встановлених договором, у строки встановлені законом не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проєкт договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону;

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проєкт договору (незалежно від того чи цей проєкт містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним;

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проєкт договору (незалежно від того чи цей проєкт містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі або відмовив з порушенням місячного терміну, однак при цьому протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, оскільки таке право орендодавця прямо передбачено частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі";

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проєкт договору (незалежно від того чи цей проєкт містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах.

Судом встановлено, що орендарем 08.11.2024 (тобто за 3 місяці до закінчення строку дії договору) було надано орендодавцю лист - повідомлення про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі від 19.01.2005 разом з проектом додаткової угоди до договору від 19.01.2005.

Тобто позивачем письмово повідомлено орендодавця про намір продовжити дію Договору не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку його дії.

Відповідно орендодавець мав розглянути таку пропозицію орендаря у місячний строк.

За результатами розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Колос» Солонянською селищною радою був підготовлений та винесений на розгляд депутатів на пленарному засіданні від 28.11.2024 проєкт рішення Солонянської селищної ради “Про внесення змін до Договору оренди землі від 19 січня 2005 року та Додаткової угоди до Договору оренди землі №4 від 26 грудня 2012 року укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю “КОЛОС» на власних умовах, які відрізнялись від запропонованих Товариством з обмеженою відповідальністю “Колос».

Разом з тим, відповідно до Протоколу пленарного засідання сорок восьмої сесії Солонянської селищної ради від 28.11.2024 за результатами голосування депутатів Солонянської селищної ради проєкт рішення не набрав достатньої кількості голосів депутатів, рішення не було прийнято.

Тобто відповідачем не прийнято рішення про поновлення договору оренди землі. Натомість поза межами місячного терміну, відповідач, на пленарному засіданні сорок дев'ятої сесії Солонянської селищної ради від 19.12.2024 прийняв рішення Солонянської селищної ради від 19.12.2024 №2293-49/VIII “Про відхилення проєкту рішення “Про внесення змін до договору оренди землі від 19 січня 2005 року та додаткової угоди до договору оренди землі №4 від 26 грудня 2012 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю “Колос» у зв'язку з не набранням достатньої кількості голосів.

Відтак оспорюване рішення стосується саме відхилення проєкту рішення “Про внесення змін до договору оренди землі від 19 січня 2005 року та додаткової угоди до договору оренди землі №4 від 26 грудня 2012 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю “Колос»», та не є за своїм змістом відмовою у поновленні Договору загалом, адже попередньо селищною радою було визначено зустрічні умови, на яких міг бути поновлений Договір, відмову від яких самим же відповідачем фактично здійснено не було.

Звідси суд констатує, що питання щодо відмови в укладенні додаткової угоди не ставилося на обговорення депутатів за механізмом встановленим ЗУ «Про місцеве самоврядування» та відповідне рішення з цього питання не приймалося.

У подальшому, як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, 30.12.2024, на адресу ТОВ «Колос» надійшов лист Солонянської селищної ради до якого було додано витяг з протоколу пленарного засідання депутатів Солонянської селищної ради від 28.11.2024, згідно якого рішення щодо внесення змін до договору оренди землі №б/н від 19.01.2005 та додаткової угоди №4 до вказаного договору не прийнято. Також було надано відповідну копію рішення Солонянської селищної ради №2293-49/VIII від 19.12.2024 в якому зазначено, що селищна рада вирішила відхилити проект рішення «Про внесення змін до договору оренди землі №б/н від 19.01.2005 та додаткової угоди №4 до вказаного договору укладеного з ТОВ «Колос» у зв'язку з не набранням достатньої кількості голосів.

Інших документів згаданий лист не містив.

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі №912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

Так, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 зазначено наступне:

«Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.

Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 ЦК України та статті 33 Закону України «Про оренду землі», орган державної влади чи місцевого самоврядування власник зобов'язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.

Адже орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.

Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов'язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов'язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря; водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною дев'ятою статті 33 Закону про оренду землі право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права.

Оскільки позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, останній може вважатись таким, що набув право "правомірного очікування", натомість орендодавець знехтував своїм обов'язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди у редакції, викладеній у резолютивній частині постанови».

А як неодноразово зазначав ЄСПЛ «ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються».

В той же час, у даній справі позивач після закінчення строку дії Договору 19.01.2025 продовжив користуватися орендованою земельною ділянкою площею 15,3587 га в тому числі рілля - 15,3587 га кадастровий номер - 1225055100:01:001:0013, сплачувати орендну плату на умовах, встановлених додатковою угодою в розрізі нової ставки орендної плати, та виконувати покладені на нього, як орендаря, обов'язки.

Як свідчать матеріали справи, орендодавцем не вчинено жодних дій спрямованих на повернення земельної ділянки, а саме: не надано заперечень проти поновлення договору оренди землі до його закінчення; протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслано лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі в тому числі не винесено на голосування питання про відмову в продовженні відносин (шляхом укладення додаткової угоди) виниклих на підставі договору оренди землі №б/н від 19.01.2005.

При цьому відповідач продовжує отримувати кошти в рахунок орендної плати за новою ставкою передбаченою додатковою угодою, не висуваючи жодних заперечень.

Суд наголошує, що обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі. Зобов'язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди припиняється зі спливом строку дії договору оренди та не пов'язане з моментом підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди (постанова Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19).

Оскільки орендарем було внесено орендну плату виходячи з розміру відсоткової ставки передбаченої додатковою угодою, (яка наразі є предметом розгляду), а орендодавцем не вчинено дій, які свідчили б про не прийняття такої плати, тобто орендарем продовжується вчинення дій спрямоване на добросовісне виконання договірних зобов'язань в розрізі належного дотримання обов'язків орендаря, а орендодавцем не висловлено заперечень щодо прийняття таких дій орендаря, такі дії відповідача повинні кваліфікуватись як «мовчазна згода» на продовження з позивачем орендних правовідносин щодо спірної земельної ділянки на умовах орендної плати у розмірі 12 (дванадцять) відсотків від нормативної грошової оцінки з урахуванням її цільового призначення та діючих коефіцієнтів індексації, розбіжностей у чому між сторонами не виникло.

Таким чином, ТОВ «Колос» було вчинено всі дії визначені законодавством України та договором оренди землі №б/н й додаткової угоди №4 у використанні переважного права на поновлення договору оренди землі.

Варто наголосити, що сторони у договорі оренди землі є однаково зобов'язаними виконувати як приписи законодавства, так і умови договору оренди, а тому визнання, у судовому порядку, додаткової угоди до договору оренди землі укладеною внаслідок того, що, не зважаючи на дотримання орендарем вимог Закону та договору, орендодавець фактично маючи можливість двічі відмовитись від продовження орендних правовідносин (перший раз у місячний термін з моменту звернення орендаря, а другий протягом місяця після закінчення строку договору оренди) не здійснив жодних юридично значущих дій спрямованих на припинення відносин (ухвалення рішення щодо відмови в укладенні додаткової угоди на нових умовах з висловленням конкретної незгоди з запропонованим розміром орендної плати та строку оренди; здійснення дій спрямованих на проведення переговорів з метою усунення розбіжностей; направлення вимоги про припинення договірних відносин), є способом забезпечення прав більш вразливої (слабкої) сторони у правовідносинах орендаря, гарантією стабільності цивільних та господарських правовідносин між їх учасниками.

При цьому посилання відповідача на неприйняття рішення про поновлення договору оренди, як підставу для відмови у задоволенні позову, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки положеннями ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на дату укладення договору) обумовлені порядок та строк на поновлення договору, зокрема, для орендодавця визначені часові межі, протягом яких він може висловити своє заперечення проти поновлення договору - "письмове заперечення орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору".

Саме у конкретних правовідносинах, зокрема, щодо поновлення договору оренди землі на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, побудованого на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону та прийнятих відповідно до закону підзаконних нормативно-правових актів і тим самим істотно звужує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Такий висновок апеляційного суду не суперечить правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18, у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, щодо розгляду справ за позовами орендарів про поновлення договорів оренди земельних ділянок; та правових позицій Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/5179/20 і об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі №3190/34/17 щодо застосування принципу добросовісності при розгляді судами справ.

Як вже було зазначено, протягом місяця після закінчення строку договору письмове заперечення від орендодавця не надходило, що не спростовано Солонянською селищною радою в установленому процесуальним законом порядку.

При цьому необхідно зазначити, що відповідач взагалі не згадує про неналежне використання позивачем спірної земельної ділянки або існування будь-якої заборгованості зі сплати орендної плати,

Відтак, у справі, яка розглядається, позивачем належними і допустимими доказами відповідно до положень статей 73, 74 ГПК України доведено дотримання процедури поновлення договору оренди землі згідно з умовами Договору оренди землі від 19.01.2005 з урахуванням змін, внесених до нього Додатковою угодою № 4 від 26.12.2012, та положеннями ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Будь-яких обставин того, що Солонянська селищна рада у належній формі заперечила проти поновлення договору оренди землі протягом одного місяця після закінчення строку договору не вбачається, що вказує на "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору, чим спростовуються протилежні твердження відповідача.

Колегія суддів зауважує, що предметом позову у даній справі є реалізація позивачем правового механізму переважного права на поновлення договору оренди землі, який був укладений 19.01.2005 (до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству»), в порядку, регламентованому ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на дату його укладення), який не ставить таке право орендаря в залежність від наявності або відсутності на земельній ділянці будівель та споруд.

Варто також наголосити, що поновлення договору оренди землі обов'язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду.

Поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає укладення сторонами додаткової угоди як єдиної підстави продовження орендних прав і обов'язків на новий строк, а право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означає право на звернення до суду для укладення додаткової угоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21).

Якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов'язковість укладення якої передбачена частиною 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 908/299/18).

Отже, якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення.

За приписами ч. 9 ст. 238 ГПК у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Слід зауважити, що норми Господарського процесуального кодексу України не містять вимог щодо обов'язкового зазначення в прохальній частині позовної заяви повного тексту проекту додаткової угоди, тобто такий може бути викладений окремим документом, як і навпаки, а вже його текст, у випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, фіксується саме в резолютивній частині судового рішення.

В свою чергу у постанові Верховного суду від 12.09.2023 у справі № 910/21144/21 зазначено: "Колегія суддів, бере до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду і з урахуванням відповідних відмінностей у обставинах справи, що переглядається та справи №904/8884/21, вважає цей висновок застосовним до спірних правовідносин, оскільки сторони, дійшовши згоди щодо можливості поновлення договору на десять років після закінчення п'ятирічного строку (11.11.2010), мали укласти відповідну додаткову угоду, у передбачений законодавством строк. У цьому випадку, саме протягом десяти років можливе було звернення до суду з вимогою про визнання такої додаткової угоди укладеною через відмову або зволікання сторони з укладенням додаткової угоди".

Крім вказаного, в постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 750/6665/20 висловлено правовий висновок, що протягом строку, на який договір міг бути поновлений, орендар не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути його неможливість зареєструвати право оренди в Державному реєстрі речових прав, зокрема і шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди. Такий позов може бути пред'явлений протягом усього строку дії договору оренди, на який цей договір міг бути поновлений.

Враховуючи встановлені судами обставини своєчасного звернення позивача до відповідача з заявою про поновлення договору оренди, надання ним проєкту додаткової угоди про поновлення договору, відсутність рішення відповідача з питання щодо поновлення чи відмови у поновленні договору оренди після закінчення строку його дії, продовження використання земельної ділянки, а також відсутність заперечення саме Солонянської селищної ради протягом місяця після закінчення строку дії договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно норми ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Щодо постанов Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №904/1671/21, від 26.10.2021 у справі № 910/5710/19, від 26.03.2019 у справі № 910/1335/17, від 24.01.2019 у справі №904/869/18, від 10.01.2019 у справі №911/3998/16, від 11.12.2018 у справі № 923/111/18, від 06.12.2018 у справі № 925/1651/17, від 03.04.2018 у справі № 904/8168/17, від 22.02.2018 у справі № 922/1008/17, на які послався у своєму висновку про відмову у позові господарський суд, то такі були прийняті за іншої ніж у даній справі фактично-доказової бази, а також за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями та за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, залежно від яких (обставин і доказів) й прийняті судові рішення, тобто зазначені справи і справа, що розглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність спірних правовідносин у них.

Окрім того, при вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що у пункті 6 розділу 3 первісній редакції договору від 19.01.2005 було вказано, що договір укладений на 5 років. Згідно з пунктом 6 розділу 3 договору від 19.01.2005 (у редакції додаткової угоди угоді від 26.12.2012 до договору) договір продовжений на 15 років.

У запропонованому проєкті додаткової угоди до договору від 19.01.2005 позивач викладає пункт 6 розділу 3 договору від 19.01.2005 у новій редакції та зазначає, що договір укладений строком на 30 років.

В обґрунтування такого строку зазначає, що проектом додаткової угоди чітко визначено строк оренди до 19 січня 2040 року, що становить 15 років з моменту укладення запропонованої додаткової угоди (з 19.01.2025) та вираховується, в розрізі зазначення - 30 років, шляхом наступного алгоритму: договір оренди землі від 19.01.2005 було укладено на 5 років, додатковою угодою №4 до нього - на 15 років (з 19.01.2010 до 19.01.2025 - 15 років) й 15 років з 2025 року це 2040 рік.

Однак в цій частині доводів суд не поділяє позицію позивача, позаяк у контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ст. 33 Закону України «Про оренду землі», такий договір може бути поновлено лише на той самий строк.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.01.2021 у справі №923/187/19.

Тобто запропонований позивачем строк дії договору не відповідає раніше узгодженому сторонами строку дії договору від 19.01.2005, відповідно такий має бути встановлений до 19.01.2030 року.

В той же час, за сукупністю наведених вище обставин наявні підстави для задоволення вимог позивача в частині визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди у редакції, викладеній в прохальній частині позовної заяви та долученого в додатках проекту Додаткової угоди, з урахуванням правильно визначеного строку дії Договору.

Зазначеним також спростовуються відповідні аргументи відповідача, якими він обґрунтовував свою позицію у справі

При цьому вказана додаткова угода згідно з п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов'язує виникнення права оренди (ст. 125 Земельного кодексу України).

Натомість необхідно зауважити, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Водночас, визначений згаданою статтею засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).

У рішенні від 31.07.03 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом належним способом. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, постанова Верховного Суду від 12.02.2020 у справі 761/17142/15-ц).

Як вже було зазначено вище, поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений нормами ст. 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (як-то користування земельною ділянкою поза межами строку договору без заперечення орендодавця протягом наступного місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних прав і обов'язків.

З викладеного вбачається, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є позов про визнання поновленим спірного договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення відповідної додаткової угоди в судовому порядку, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити реального захисту порушеного права, оскільки договір є поновленим в силу закону, а також в силу імперативного припису про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді.

Відтак, належним й ефективним способом захисту порушеного права є позов про визнання укладеною додаткової угоди з викладенням її змісту, а не вимога про визнання договору оренди землі поновленим, яка за своєю суттю є встановленням факту, що має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису закону про обов'язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постановах від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц; Верховного Суду у постанові від 28.01.2021 у справі № 909/139/19.

Натомість у пункті 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 зроблено правовий висновок про те, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20.

Зважаючи на що, заявлена позивачем вимога про визнання незаконним та скасування рішення Солонянської селищної ради від 19.12.2024 №2293-49/VIII не є належним й ефективним способом захисту порушених права позивача, оскільки не забезпечить їх реальне відновлення, відтак судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги цих вмотивованості цих висновків суду не спростовують, адже його право захищене в судовому порядку шляхом визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Як передбачено ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано та досліджено всі обставини та докази, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, частково знайшли своє документальне підтвердження, колегія суддів зазначає, що у контексті спірних правовідносин є помилковим висновок про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання укладеною між відповідачем та позивачем додаткової угоди про поновлення договору оренди землі (в редакції позивача однак на визначених судом правильних умовах щодо строку), а тому рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 в цій частині необхідно скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ "Колос" в цій частині задовольнити частково. В решті оскаржуване судове рішення належить залишити без змін.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв'язку з прийняттям судом апеляційної інстанції нового рішення про часткове задоволення позову за наслідком часткового задоволення апеляційної скарги, судові витрати понесені позивачем зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги згідно пункту 3 частини четвертої статті 129 ГПК України належить покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 238, 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 у справі № 904/1129/25 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2025 у справі №904/1129/25 скасувати в частині відмови в позові про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.

Постановити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнати укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Колос" (код ЄДРПОУ 24421195) та Солонянською селищною радою (код ЄДРПОУ 04339652) додаткову угоду до договору оренди землі від 19.01.2005 (з урахуванням змін внесених до нього у відповідності до додаткової угоди № 4 від 26.12.2012) у наступній редакції:

"ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди землі від 19.01.2005

“Орендодавець: Солонянська селищна рада, в особі селищного голови Копейка Михайла Мусійовича, що діє па підставі п. 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» та Рішення Солонянської селищної ради №2-1/VIII від 26.11.2020 року “Про підсумки виборів 25 жовтня 2020 року та набуття повноважень Солонянського селищного голови», ідентифікаційний код юридичної особи 04339652, юридична адреса: 52400, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт Солоне, вул. Гагаріна, буд. 7, з одного боку, та

Орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю “Колос», ідентифікаційний код юридичної особи 24421195, місце знаходження: 52410, Дніпропетровська область. Дніпровський район, с. Сурсько-Михайлівка, вул. Центральна, буд. 43-А в особі директора Конотопчика Владислава Олександровича, який діє на підставі Статуту Товариства та Наказу №020-П від 01.12.2023року “Про прийняття на посаду директора ТОВ “Колос», з другого боку

на підставі взаємної згоди, згідно з абз.4 Розділу IX Перехідних положень Закону України “Про оренду землі» та ст.33 цього ж закону в редакції чинній на момент укладення договору оренди землі від 19 січня 2005 року уклали цю додаткову угоду про внесення змін до вказаного договору оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки 1225055100:01:001:0013, загальна площа 15,3587 га, розташована на території Солонянської селищної ради, Дніпровського району, Дніпропетровської області):

1. Сторони дійшли згоди поновити Договір оренди землі від 19 січня 2005 року та відповідно пункт 6 Розділу 3 “Строк дії договору» викласти в наступній редакції:

“Договір укладено строком на 25 (двадцять п'ять) років, а саме до 19 січня 2030 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 (шістдесят) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію».

2. Сторони дійшли згоди викласти пункт 7 Розділу 4 “Орендна плата» в наступній редакції:

“Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки 1 га ріллі відповідної території за межами населених пунктів».

3. Всі інші умови Договору оренди землі від 19 січня 2005 року залишаються без змін.

4. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди землі від 19 січня 2005 року.

5. Реквізити та підписи сторін.

«Орендодавець» Солонянська селищна рада Одержувач - ГУК у Дніпропетровській обл. Код ЄДРПОУ - 37988155 Банк одержувача Казначейство України (ЕАП) Рахунок IBAN: UA198999980334149812000004463 Код 18010600 Місцезнаходження юридичної особи 52410, Дніпропетровська обл., смт. Солоне, вул. Гагаріна, 7 _______________________________ «Орендар» Товариство з обмеженою відповідальністю “Колос» в особі директора Конотопчика Владислава Олександровича Місцезнаходження юридичної особи 52410, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с Сурсько-Михайлівка, вул. Центральна, буд. 43-А Ідентифікаційний код юридичної особи 24421195 ________________________________

Підписи сторін

«Орендодавець» Голова Солонянської селищної ради ______________ Копейко М.М. М.П. «Орендар» ТОВ «Колос» ________________ Конотопчик В.О. М.П.

В іншій частині рішення Господарського суду від 01.07.2025 у справі № 904/1129/25 - залишити без змін.

Стягнути з Солонянської селищної ради (52410, Дніпропетровська обл., смт. Солоне, вул. Гагаріна, 7, код ЄДРПОУ 37988155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Колос» (52410, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с Сурсько-Михайлівка, вул. Центральна, буд. 43-А, код ЄДРПОУ 24421195) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 3 028,00 грн та апеляційної скарги в розмірі 4 542,00 грн, про що видати наказ.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 13.04.2026

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя А.Є. Чередко