16.12.2025 м.Дніпро Справа № 904/4877/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
при секретарі судового засідання Карпенко А.С.
Представники сторін:
прокурор: Бурлаченко Оксана Леонідівна (в залі суду) - прокурор відділу - посвідчення № 077723 від 01.05.2023р.
від відповідача: Шустров Євген Федорович (в залі суду) - від ФОП Сапожнікова Валерія Борисовича - адвокат, ордер серія АЕ №1447689 від 14.11.2025р.
від позивача в особі: Фролов Павло Іванович (в залі суду) - від Самарівської міської ради - довіреність № б/н
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2025 (суддя Дупляк С.А. повне рішення складено 04.04.2025) у справі № 904/4877/24
за позовом Керівника Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Самарівської міської ради
до
1. Комунального підприємства "Новомосковськміськтранс" Самарівської міської ради,
2. Фізичної особи-підприємця Сапожнікова Валерія Борисовича
про визнання договорів недійсними та повернення об'єктів благоустрою,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Керівник Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області (далі - прокурор, прокуратура) звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Самарівської міської ради (далі - позивач) до Комунального підприємства "Новомосковськміськтранс" Самарівської міської ради (далі - відповідач-1) та до Фізичної особи-підприємця Сапожнікова Валерія Борисовича (далі - відповідач-2), у якому прокурор просить суд:
(1) визнати недійсним договір про надання в тимчасове користування об'єктів (елементів) благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг №04 ТС від 01.01.2024, укладений між відповідачами 1, 2, щодо об'єкта благоустрою у вигляді тротуарного покриття, загальною площею 30 кв. м, що розташовується на вулиці Гетьманська, 16 у м. Самар (раніше - Новомосковськ) для продажу ковбасних та м'ясних виробів;
(2) визнати недійсним договір про надання в тимчасове користування об'єктів (елементів) благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг №05 ТС від 01.01.2024, укладений між відповідачами 1, 2, щодо об'єкта благоустрою у вигляді тротуарного покриття, загальною площею 30 кв. м, що розташовується на вулиці Гетьманська, 16 у м. Самар для продажу продовольчих товарів;
(3) зобов'язати відповідача-2 повернути об'єкт благоустрою (земельну ділянку), площею 30 кв. м, розташований в районі будинку 16 по вулиці Гетьманській в місті Самар позивачу шляхом демонтажу тимчасової споруди;
(4) зобов'язати відповідача-2 повернути об'єкт благоустрою (земельну ділянку), площею 30 кв. м, розташований в районі будинку 16 по вулиці Гетьманській в м. Самар позивачу шляхом демонтажу тимчасової споруди.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2025 року у справі № 904/4877/24 замінено назву органу прокуратури - Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області на Самарівську окружну прокуратуру Дніпропетровської області.
Замінено назву відповідача-1, як сторони у справі - Комунального підприємства "Новомосковськміськтранс" Самарівської міської ради на Комунальне підприємство “Міськсервіс» Самарівської міської ради.
У задоволенні позовних вимог відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що оскаржувані прокуратурою договори передбачають користування не земельною ділянкою, а саме твердим покриттям, що є окремим відмінним об'єктом правового регулювання. Суд зазначив, що тверде покриття не є нерухомим майном, яке підлягає державній реєстрації, а є елементом (частиною) об'єкта благоустрою у розумінні статей 13, 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів». Суд послався на те, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Мінрегіону від 21.10.2011 № 244, не містять приписів щодо обов'язкового попереднього або наступного набуття суб'єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на яких вони мають бажання встановити тимчасові споруди для здійснення підприємницької діяльності. Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджується, а доказами у справі спростовується твердження прокурора, що між сторонами фактично було укладено договори оренди земельних ділянок, у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати про наявність ознак удаваності оспорюваних договорів у розумінні ст. 235 ЦК України. Суд також врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.09.2018 у справі № 923/34/18, від 14.01.2025 у справі № 916/4568/23, та правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 905/1552/16.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2025 у справі № 904/4877/24, в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження та відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2025 у справі № 904/4877/24 та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі; стягнути з відповідачів на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2025 у справі № 904/4877/24 постановлено у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права (ст.ст. 203, 215, 216, 235, 627, 638, 901, 1212 ЦК України, ст.ст. 122, 123, 124, 134, 152 ЗК України, ст.ст. 14, 15, 17 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 13, 14, 18, 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів») та процесуального права (ст.ст. 2, 4, 11, 20, 45 ГПК України), без повного та всебічного з'ясування обставин справи, а тому воно підлягає скасуванню на підставі ст. 277 ГПК України.
Апелянт зазначає, що спірні договори № 04 ТС та № 05 ТС від 01.01.2024 укладено сторонами в порушення вимог Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України «Про оренду землі» та «Про благоустрій населених пунктів», з фактичною підміною понять та приховуванням під укладеними договорами договорів оренди земельної ділянки для розміщення торгівельного павільйону. Укладені договори про тимчасове використання об'єктів (елементів) благоустрою не за функціональним призначенням під розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, нівелюючи поняття благоустрою та його об'єкти (елементи), приховують фактичні договори оренди земельних ділянок для розміщення торгівельних павільйонів.
Прокурор наголошує, що вивченням договорів встановлено, що їх укладено комунальним підприємством, яке на час підписання не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою, проте нормами чинного законодавства не передбачено можливості утворення підприємств для розпорядження об'єктами благоустрою. Лише Самарівська міська рада наділена виключною компетенцією з питань благоустрою території населеного пункту та правом від імені територіальної громади розпоряджатися об'єктами благоустрою, причому зазначені рішення вона має приймати лише на пленарних засіданнях. Делегування зазначених повноважень іншим органам або суб'єктам неможливе в силу виключності компетенції.
Апелянт вказує, що ані інвентаризація, ані паспортизація об'єктів благоустрою, щодо яких укладено спірні договори, не проводилася, що свідчить про відсутність у КП «Новомосковськміськтранс» правових підстав для укладення цих договорів. Комунальне підприємство уклало договори без проведеної інвентаризації та паспортизації об'єктів (елементів) благоустрою, без їх отримання на баланс, не оцінивши їх технічний стан та наявність інженерних мереж, розпорядившись об'єктами комунальної власності територіальної громади на свій розсуд.
Прокурор стверджує, що спірні договори суперечать та фактично спотворюють основні принципи благоустрою, визначені чинним законодавством. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини, тоді як оскаржувані договори навпаки передбачають погіршення стану об'єктів (елементів) благоустрою (видалення, переміщення, знищення). Укладення договорів зводить нанівець призначення предмету договору та призводить до його фактичного знищення.
Апелянт звертає увагу на невизначеність природи спірних договорів, які, з одного боку, називаються договором про надання в тимчасове користування об'єктів благоустрою (тобто фактично має місце договір найму), з іншого - сторонами договору є надавач послуг та замовник, що вказує на ознаки договору про надання послуг. Проте аналіз чинного законодавства свідчить, що під послугами слід розуміти певну діяльність, процес, основним результатом якого є результат нематеріального характеру. У спірних же договорах мова йде про надання фізичній особі-підприємцю права тимчасового погіршення існуючого стану об'єкта благоустрою шляхом розміщення тимчасових споруд, що не може бути спожитим в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Саме лише визначення сторони як «надавач послуг» не може свідчити про те, що укладений договір за своїм змістом відноситься до договорів про надання послуг.
Прокурор наголошує, що ФОП Сапожніков В.Б. не є ані власником, ані користувачем будь-якої земельної ділянки, на якій розташовано тимчасові споруди. Відповідно до ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» користування земельною ділянкою для провадження підприємницької та іншої діяльності можливо лише на праві оренди. Аналіз умов спірних договорів свідчить про фактичне оформлення між сторонами відносин оренди земельної ділянки, оскільки фактично визначено об'єкт оренди (розмір - площею 30 кв. м із зазначенням місця розташування), зазначена дата укладання та строк дії договору, плата за надання об'єктів у користування, спосіб, строки та умови розрахунків та відповідальність за несплату.
Апелянт зазначає, що при укладенні спірних договорів рішення Самарівською міською радою як представником власника територіальної громади не приймалося, земельні торги щодо передачі ФОП Сапожнікову В.Б. зазначених земельних ділянок комунальної власності не проведено, що є порушенням вимог ст.ст. 122, 124, 134 ЗК України. Паспорти прив'язки тимчасових споруд, на підставі яких укладено оскаржувані договори, видані ФОП Сапожнікову В.Б. без дотримання вимог закону і є незаконними.
Прокурор посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14.02.2022 у справі № 346/2238/15-ц, відповідно до якого удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, а не сторони правочину. Також апелянт посилається на постанови Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 742/1913/15, від 21.08.2019 у справі № 303/292/17, від 30.03.2020 у справі № 524/3188/17, якими визначено елементи, необхідні для визнання правочину удаваним. Прокурор вважає, що у даній справі повністю доведено усі елементи удаваності - факт укладання правочинів, спрямованість волі сторін на виникнення правовідносин з використання землі (оренда) та настання між сторонами прав та обов'язків, передбачених договором оренди землі.
Апелянт також посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, в якій сформульовано правовий висновок про те, що суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути, та надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально. Крім того, прокурор посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, в якій сформульовано правовий висновок щодо застосування принципу «jura novit curia», відповідно до якого обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін покладено саме на суд, і така функціональність суду носить імперативний характер.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
КП «Міськсервіс» Самарівської міської ради подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2025 у справі № 904/4877/24 законним, обґрунтованим та таким, що винесене на підставі об'єктивних фактичних даних, підтверджених матеріалами справи. КП «Міськсервіс» СМР категорично заперечує проти апеляційної скарги та повністю не погоджується з викладеними в ній аргументами і вимогами.
Відповідач-1 зазначає, що прокурором в ході судового розгляду справи судом першої інстанції не було надано жодних достовірних, достатніх, допустимих та належних доказів на підтвердження тверджень про відсутність у підприємства необхідного обсягу дієздатності та про удаваність правочинів. Підприємство було створене Самарівською міською радою відповідно до її повноважень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та в порядку ГК України, з метою здійснення господарської діяльності. Відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міська рада має право на пленарному засіданні прийняти рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном комунальної власності. КП «Міськсервіс» СМР було визначено надавачем послуг у сфері благоустрою міста відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Правил благоустрою міста та Порядку передачі об'єктів благоустрою, затвердженого рішенням Новомосковської міської ради № 914 від 07.03.2023. Право розпорядження об'єктами благоустрою підприємству не передавалось - підприємство отримало лише повноваження надавача послуг, що не є тотожним правомочності власника щодо розпорядження майном.
КП «Міськсервіс» Самарівської міської ради наголошує, що підприємство укладає договори виключно на підставі паспортів прив'язки, які замовник отримує у Відділі містобудування, архітектури та реклами управління по роботі з активами виконавчого комітету Самарівської міської ради. Рішення щодо розміщення тимчасових споруд, адреса їх розташування, площа та вид підприємством не приймаються. Відповідно до п. 1.5 договору його предметом є виключно об'єкти благоустрою, визначені ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до переліку яких безпосередньо не віднесені земельні ділянки. Згідно з п. 1.6 договору в результаті користування замовником об'єктами благоустрою у нього не виникає земельних правовідносин з органами місцевого самоврядування. Договір не містить істотних умов договору оренди земельної ділянки. Нормами чинного законодавства, якими врегульовані правовідносини у сфері оформлення паспортів прив'язки та розміщення тимчасових споруд, не вимагається наявність факту державної реєстрації права користування земельною ділянкою як обов'язкової умови для розміщення тимчасових споруд. Відповідач-1 стверджує, що дані договори укладено у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства та наданих повноважень, а їх зміст не суперечить актам цивільного законодавства та загальним вимогам щодо дійсності правочинів.
Фізична особа-підприємець Сапожніков В.Б. подав відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує щодо доводів позивача та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.
Відповідач-2 зазначає, що КП «Новомосковськміськтранс» зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку, діє на підставі свого статуту, предметом господарської діяльності якого є, зокрема, підготовка, оформлення і укладання договорів від власного імені із суб'єктами господарювання про використання об'єктів благоустрою міста не за функціональним призначенням. Відповідач-2 наголошує, що діюче законодавство не вимагає від нього оформлення права користування або права власності на землю під час розміщення тимчасових споруд. Відповідно до п. 1.5 договорів їх предметом є виключно об'єкти благоустрою - тротуарне покриття, а не земельна ділянка. Відповідач-2 посилається на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 12.12.2019 у справі № 820/6649/17, де зазначено, що позиція, яка полягає в тому, що праву встановлення тимчасової споруди має передувати оформлення права на земельну ділянку, є безпідставною, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 905/1552/16, де вказано, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядок № 244 не містять юридичних приписів щодо обов'язкового набуття прав на земельні ділянки для встановлення тимчасових споруд. Відповідач-2 також посилається на постанову Верховного Суду від 07.08.2023 у справі № 440/7204/21. Відповідач-2 стверджує, що сторони договорів не мали на меті ухилення від оформлення права користування земельною ділянкою, а діяли на підставі діючих нормативно-правових актів, і підстави вбачати наявність удаваного правочину відсутні.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.04.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2025 у справі №904/4877/24 (суддя Дупляк С.А.).
Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 25.11.2025 об 11:00 годин.
19.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду через «Електронний суд» від представника Комунального підприємства «МІСЬКСЕРВІС» Самарівської міської ради та представника Шустрова Євгена Федоровича - від ФОП Сапожнікова Валерія Борисовича надійшли відзиви на апеляційну скаргу.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2025 надано Дніпропетровській обласній прокуратурі по справі можливість до 09.12.2025р. з посиланням на наявні в матеріалах справи докази, подати до суду апеляційної інстанції власні письмові пояснення щодо наступного питання:
1. Коли саме було зведено тимчасову споруду площею 30 кв. м, розташовану в районі будинку 16 по вулиці Гетьманській в м. Самар, зобов'язання з демонтажу якої становить, в тому числі, предмет позову у даній справі ?
Відповідно, Відповідачам -1,-2 надано до 16.12.2025р. можливість надати свої пояснення щодо відповіді на питання, яке буде надано Дніпропетровською обласною прокуратуратурою.
15.12.2025 Дніпропетровською обласною прокуратурою було подано пояснення у справі.
16.12.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: ФОП Сапожніков В.Б. звернувся із заявами від 09.12.2021 до міського голови Новомосковської міської ради з проханням розглянути відповідність намірів встановлення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (торгівля м'ясними продуктами та продуктами харчування); листами від 23.12.2021 виконавчий комітет Новомосковської міської ради повідомив ФОП Сапожнікова В.Б. про порядок оформлення паспорта прив'язки тимчасової споруди; ФОП Сапожніков В.Б. звернувся із заявами від 15.02.2022 на оформлення паспортів прив'язки тимчасових споруд; 18.02.2022 та 01.04.2022 начальником відділу містобудування та архітектури управління по роботі з активами виконавчого комітету Новомосковської міської ради було видано ФОП Сапожнікову В.Б. паспорти прив'язки тимчасових споруд № 123 зі строком дії до 18.02.2027 та № 127 зі строком дії до 01.04.2027; 01.01.2024 між КП «Новомосковськміськтранс» Самарівської міської ради та ФОП Сапожніковим В.Б. було укладено оскаржувані договори № 04 ТС та № 05 ТС про надання в тимчасове користування об'єктів (елементів) благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг; відповідно до п. 1.1 договорів надавач послуг надає замовнику право тимчасового погіршення існуючого стану об'єкта благоустрою шляхом розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності; відповідно до п. 1.5 договорів ФОП Сапожнікову В.Б. передано для використання об'єкти благоустрою у вигляді тротуарного покриття, загальною площею 30 кв. м (у кожному договорі); строк дії договорів до 31.12.2024; висновком експерта від 29.09.2023 за № СЕ-19/104-23/26684-БТ підтверджено, що тимчасові споруди № 123 та № 127 є одноповерховими, по зовнішньому контуру мають площу 30 кв. м, без улаштування фундаменту, є тимчасовими та не є нерухомим майном; Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області листами від 27.10.2022 та від 18.01.2023 повідомило Самарівську міську раду про виявлені порушення вимог ДСТУ 3587-97 при розміщенні спірних тимчасових споруд та акцентувало увагу на необхідність їх усунення; відповідно до відомостей Державного земельного кадастру та інформації Самарівської міської ради земельні ділянки під розміщення тимчасових споруд ФОП Сапожнікову В.Б. не надавалися; ФОП Сапожніков В.Б. не звертався до міської ради із заявами про дозвіл на розроблення технічної документації на земельні ділянки, розміщені під тимчасовими спорудами; позивач (Самарівська міська рада) у листі від 01.11.2024 повідомив прокуратуру, що оскаржувані договори є дійсними та такими, що укладені на підставах і в порядку, визначеному чинним законодавством, та просив суд залишити позов без задоволення; прокурор правомірно самостійно звернувся з позовом до суду, оскільки позивач протягом розумного строку не звертався до суду за захистом порушених інтересів держави.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).
З метою встановлення дати зведення тимчасової споруди, зобов'язання з демонтажу якої становить, в тому числі, предмет позову у даній справі, апеляційний господарський суд в своїй ухвалі від 25.11.2025 надав Дніпропетровській обласній прокуратурі по справі можливість до 09.12.2025р. з посиланням на наявні в матеріалах справи докази, подати до суду апеляційної інстанції власні письмові пояснення щодо наступного питання:
1. Коли саме було зведено тимчасову споруду площею 30 кв. м, розташовану в районі будинку 16 по вулиці Гетьманській в м. Самар, зобов'язання з демонтажу якої становить, в тому числі, предмет позову у даній справі ?
Відповідно, Відповідачам -1,-2 надано до 16.12.2025р. можливість надати свої пояснення щодо відповіді на питання, яке буде надано Дніпропетровською обласною прокуратуратурою.
В судовому засіданні 25.11.2025р. Прокурором надано пояснення щодо питання про яке йшлося в ухвалі суду від 25.11.2025р.:
Так, за твердженням прокурора, паспорти прив'язки тимчасових споруд ФОП Сапожнікову В.Б. оформлено та надано:
• 18 лютого 2022 року «Для здійснення підприємницької діяльності
у сфері роздрібної торгівлі за адресою: Дніпропетровська область, м. Самар (Новомосковськ), в районі вул. Гетьманська, 16» з реєстраційним №123 зі строком дії до 18.04.2027;
• 01 квітня 2022 року «Для здійснення підприємницької діяльності
у сфері роздрібної торгівлі за адресою: Дніпропетровська область, м. Самар (Новомосковськ), в районі вул. Гетьманська, 16» з реєстраційним №127 зі строком дії до 01.04.2027.
В той же час, пунктом 2.26 Порядку №244 від 21.10.2011 визначено, що дія паспорту прив'язки ТС анулюється, зокрема, за умови невстановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив'язки ТС.
Оскільки вищевказані паспорти прив'язки, які було надано ФОП Сапожнікову В.Б. як підставу для розміщення тимчасових споруд анульовано не було, тимчасові споруди останнім було розміщено протягом 6 місяців, тобто в період з 18.02.2022 по 18.08.2022 року та 01.04.2022 до 18.10.2022 року відповідно.
Після розміщення зазначених тимчасових споруд Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області листами № 8320/41/19/01-2022 від 27.10.2022, № 589/41/19/01-2023 від 18.01.2023 повідомило Самарівську (Новомосковську) міську раду - власника земельної ділянки та об'єктів благоустрою про виявлені порушення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про автомобільні дороги», ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ №198 від 30.03.1994, та акцентувало увагу на необхідність їх усунення, зокрема шляхом вжиття необхідних заходів впливу до причетних осіб та/або організацій, спрямованих на демонтаж або зміну місць розташування вищевказаних тимчасових споруд торговельно-побутового призначення.
Слід зазначити, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 у справі №160/28951/24, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025, задоволено позов керівника Самарівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади м. Самар.
Визнано протиправною бездіяльність Самарівської міської ради, виконкому Самарівської міської ради та Управління по роботі з активами Самарівської міської ради в частині невжиття заходів щодо приведення в належний стан розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, що знаходиться за адресою: в районі будинку 16 по вул. Гетьманська у м. Самар (м. Новомосковськ), на підставі паспортів прив'язки тимчасових споруд №123 від 18.02.2022 та №127 від 01.04.2022, виданих на замовлення фізичної особи-підприємця Сапожнікова В.Б.
Скасовано паспорти прив'язки тимчасових споруд №123 від 18.02.2022 та №127 від 01.04.2022, виданих на замовлення фізичної особи-підприємця Сапожнікова В.Б.
За висновками судів, у даній справі захисту підлягають інтереси держави, а саме: інтереси частини українського народу - територіальної громади Самарівської (Новомосковської) міської ради, порушення яких зумовлено бездіяльністю відповідачів щодо приведення в належний стан розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності в районі будинку 16 по вул. Гетьманська в м. Самар (Новомосковську), а також скасування паспортів прив'язки тимчасових споруд, отриманих з порушенням встановленої процедури, зокрема, з порушенням будівельних норм та планувальних обмежень; демонтажу неправомірно розміщених тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності в межах «червоних ліній», в безпосередній близькості від проїзної частини та перехрестя доріг, звільнення земельної ділянки комунальної власності, яка використовується за відсутності у суб'єкта господарювання належного правовстановлюючого документу на неї.
Зазначена бездіяльність погіршує умови для життєдіяльності територіальної громади в цілому та кожного її члена окремо, може загрожувати протипожежній, санітарній та екологічній безпеці членів територіальної громади, а у спірних правовідносинах - безпеці учасників дорожнього руху та відвідувачів таких споруд, негативно впливає на безпечні для життя і здоров?я умови перебування на території відповідного населеного пункту, створює ризики настання аварій, інших надзвичайних ситуацій.
Водночас, незважаючи на виявлені вищевказані порушення законодавства, на підставі отриманих паспортів прив'язки №123 та №127 ФОП Сапожніковим В. Б. з надавачем послуг в особі КП «Новомосковськміськтранс» Самарівської (Новомосковської) міської ради на підставі Порядку передачі об'єктів (елементів) благоустрою м. Самар (Новомосковська) в тимчасове використання не за функціональним призначенням для здійснення господарської діяльності у сфері споживчого ринку та послуг №914 від 07.03.2023, затвердженого рішенням XXV сесії VIII скликання, укладено спірні договори.
В судовому засіданні, присутні в судовому засіданні представники Відповідача-2 повідомили про відсутність заперечень щодо дати зведення спірних споруд після отримання паспортів прив'язки 18 лютого 2022 року та 01 квітня 2022 року , відповідно, і до дати виявлення Управлінням патрульної поліції в Дніпропетровській області порушень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про автомобільні дороги», ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ №198 від 30.03.1994, про які сповістило листами № 8320/41/19/01-2022 від 27.10.2022, № 589/41/19/01-2023 від 18.01.2023 Самарівську (Новомосковську) міську раду - власника земельної ділянки та об'єктів благоустрою.
За змістом ст. 14 ГПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частин 1, 3,4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України:
1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, ризики, пов'язані зі встановленням відповідної обставини, за відсутності заперечень проти цього, покладаються на Відповідача-1, -2 по справі.
Відповідно, колегія суддів виснує, що зведення спірних споруд після отримання паспортів прив'язки 18 лютого 2022 року та 01 квітня 2022 року , відповідно, і до дати виявлення Управлінням патрульної поліції в Дніпропетровській області порушень 27.10.2022,
Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності регулюється Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №244 від 21.10.2011 (далі - Порядок №244 від 21.10.2011).
Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 кв.м по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (ч. 4 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
З містом ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що малі архітектурні форми є елементами (частинами) об'єктів благоустрою. Мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку №244 від 21.10.2011 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
За визначеннями, наведеними у пунктах 1.4-1.5 Порядку №244, паспорт прив'язки ТС - це комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1:500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності;
схема розміщення ТС - це графічні матеріали, виконані на топографо-геодезичній основі М 1: 500 суб'єктом господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, які відображають розміщення ТС із прив'язкою до місцевості (будівлі, споруди, інженерні мережі тощо), планувальними обмеженнями та зазначенням заходів щодо благоустрою та озеленення прилеглої території (розташування квітників, під'їздів, урн, влаштування дорожнього покриття або мощення фігурними елементами тощо);
стаціонарна ТС - це споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру площу до 30 кв.м.
Згідно із пунктами 2.2. та 2.3 Порядку № 244 замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.
До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив'язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування/прізвище, ім'я та по батькові (за наявності)/ місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напрям підприємницької діяльності.
Колегія суддів відхиляє помилкові доводи ФОП Сапожнікова В.Б. про те, що ТС та МАФ регулюються тим самим законодавством є хибними, оскільки питання щодо розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності регулюється Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №244 від 21.10.2011 з урахуванням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядком передачі об'єктів (елементів) благоустрою м. Самар (Новомосковська) в тимчасове використання не за функціональним призначенням для здійснення господарської діяльності у сфері споживчого ринку та послуг, затвердженим рішенням Самарівської (Новомосковської) міської ради № 914 від 07.03.2023 та іншими нормативно- правовими актами.
В той час як розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
Предметом спору в даному випадку є дотримання визначеного законом порядку набуття права користування земельними ділянками комунальної власності під розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.
При цьому для забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача - власника земельної ділянки в особі Самарівської міської ради обрано спосіб захисту у вигляді повернення об'єктів благоустрою (земельної ділянки) визначеної площі, розташованих в районі будинку 16 по вул. Гетьманська у м. Самар шляхом демонтажу тимчасових споруд.
Зазначений спосіб захисту відповідає усталеній судовій практиці з аналогічних правовідносин та сформульовано, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22; постанові Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 904/4339/21.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України).
Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 373 ЦК України).
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 ЦК України).
Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ «Землі України» ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.
Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (ч. 3 ст. 375 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 123 та ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Таким чином, Земельним кодексом України передбачено надання у користування будь-якої земельної ділянки комунальної власності, навіть порожньої, для будь-якої потреби.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.
При цьому абзацем 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не передбачено в якості винятку із загального правила про обов'язкову участь у проведенні продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) права оренди на земельну ділянку комунальної власності у разі розташування на ній тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Таким чином, відповідно до діючого земельного законодавства користування земельною ділянкою для провадження підприємницької та іншої діяльності можливо лише на праві оренди.
Аналогічні висновки сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22; постанові Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 904/4339/21.
Разом із цим, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру та інформації Самарівської міської ради земельні ділянки під розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності ФОП Сапожнікову В. Б. не надавалися.
Земельні торги щодо земельної ділянки, якою користується ФОП Сапожніков В. Б. під розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, не проводилися.
Матеріалаи справи не містять доказів на підтвердженян звернення із заявою про виділення земельної ділянки з цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку, до Самарівської міської ради. ФОП Сапожніковим В. Б.
Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.
Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про визнання його недійсним.
За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, що передбачено ст. 216 ЦК України.
Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпорядження своїм майном належать власникові.
Згідно із нормою ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Також відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Статтею 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України , а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
При цьому, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: а) факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; б) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно- правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; в) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином. Такі висновки застосування норм матеріального права викладено у постановах Верховного Суду: від 07.11.2018 у справі № 742/1913/15, від 21.08.2019 у справі № 303/292/17, від 30.03.2020 у справі № 524/3188/17 та інших.
ФОП Сапожніков В.Б. не є ані власником, ані користувачем будь-якої земельної ділянки, на якій розташовано тимчасові споруди.
Таким чином, аналіз умов спірних договорів про тимчасове використання об'єктів (елементів) благоустрою не за функціональним призначенням під розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності свідчить про фактичне оформлення між сторонами відносин оренди земельної ділянки.
Укладені договори про тимчасове використання об'єктів (елементів) благоустрою не за функціональним призначенням під розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, нівелюючи поняття благоустрою та його об'єкти (елементи), приховують фактичний договір оренди земельної ділянки для розміщення торгівельних павільйонів.
Враховуючи вищивикладене, колегія суддів виснує, що прокурором надані належні і допустими в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України докази на підтвердженян наявності підттав для визнання оспорюваних правочинів удаваним, оскільки укладання спірного договору - спрямованість волі сторін на виникнення правовідносин з використання землі (оренда) та настання між сторонами прав та обов'язків, передбачених договором оренди землі.
При цьому зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.
Таким чином, у даному випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 440/6751/21 підставою для продовження розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди, який оформлюється відповідним органом за зверненням особи, яка бажає розмістити тимчасову споруду, у разі відповідності розміщення ТС містобудівній документації, будівельним нормам, існуючим містобудівним обмеженням тощо та за наявності документа про право користування земельною ділянкою.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.08.2023 у справі №440/7204/21, від 12.09.2023 у справі №440/7212/21, від 17.10.2023 у справі №440/6769/21, від 17.10.2023 у справі №440/7213/21, від 15.11.2023 у справі №440/7203/21, від 10.01.2024 у справі № 440/7211/21.
Водночас, вважаю за необхідне зауважити, що фактичні істотні обставини спорів у справах № 911/541/20 та № 905/1552/16, на які посилається представник відповідача, не є подібними тим, що склалися у справі № 904/4877/24, а відтак і правовідносини у порівнюваних справах подібними в розумінні положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України визнаватися не можуть.
Так, предмет спору у справі № 911/541/20 стосується визнання незаконним та скасування рішення Білоцерківської міської ради від 23.01.2020 №4899-89-VII «Про припинення терміну дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту з фізичною особою-підприємцем Горбульським Олександром Фішелевичем.
Предмет справи № 905/1552/16 стосується визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту та звільнення земельної ділянки.
Тобто обставини зазначених справ стосуються договору, особливості якого врегульовано окремими нормами ст. 100 ЗК України, ст.ст. 402, 404 ЦК України та не є релевантними до спірних правовідносин у даній справі № 904/4877/24.
Враховуючи викладене, доводи прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Доводи Відповідача -1 , викладені у відзиві на апеляційну скаргу в частині того, що : « … Відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» …
… Одне із найважливіших завдань будь-якого органу місцевого самоврядування полягає в забезпеченні комфортного проживання мешканців міста, раціональному використанні рухомого й нерухомого майна, земельних ділянок та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.
Правом розпоряджатись комунальною власністю від імені громади володіє місцева рада. На сесії ради можуть бути прийняті рішення щодо будь-яких дій з комунальним майном. Відповідно до статті 78 Господарського кодексу України орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про створення комунального підприємства, яке буде діяти на основі комунальної власності територіальної громади.
Відповідно до Статуту, КП «Міськсервіс» СМР (до перейменування - КП «Новомосковськміськтранс» НМР) є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до рішення Новомосковської (Самарівської) міської ради на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади міста Самар.
Власником Підприємства є територіальна громада міста Самар, в особі Самарівської міської ради. Орган, до сфери управління якого входить Підприємство - є Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва Самарівської міської ради.
Згідно до ст. 78 ГК України, комунальне унітарне підприємство утворюється…
… Таким чином, Підприємство було створене власником (Самарівською міською радою) відповідно до її повноважень визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та в порядку ГК України з метою здійснення останнім господарської діяльності для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою отримання прибутку.
Відповідно до пункту 31 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»…
Відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Правил благоустрою міста Новомосковська, Порядку передачі об'єктів (елементів) благоустрою м. Новомосковська, в тимчасове використання не за функціональним призначенням для здійснення господарської діяльності у сфері споживчого ринку та послуг, затвердженого рішенням Новомосковської міської ради № 914 від 07.03.2023 р. зі змінами (надалі - Порядок), КП «Міськсервіс» СМР було визначено надавачем послуг в сфері благоустрою міста і в своїй діяльності Підприємство керується даним Порядком, чинними нормативно-правовими актами та Статутом Підприємства.
Тобто, являючись як власником об'єктів благоустрою, так і власником КП «Міськсервіс» СМР, міська рада, в межах своєї компетенції надала повноваження надавача послуг в сфері використання об'єктів благоустрою своєму комунальному підприємству, яке було створене нею відповідно до рішення Новомосковської (Самарівської) міської ради на базі відокремленої частини комунальної власності територіальної громади міста Самар (Новомосковська).
Таким чином, право розпорядження об'єктами благоустрою було і залишається виключною компетенцією територіальної громади і Підприємству не передавалось. Підприємство, в силу вищезазначених нормативно-правових актів та Порядку отримало від міської ради повноваження надавача послуг, що не є тотожним правомочності власника щодо розпорядження майном.
Відповідно до п. 2.2. Статуту, предметом господарської діяльності Підприємства для реалізації зазначеної мети у сфері благоустрою є, зокрема: - підготовка, оформлення та укладення договорів від власного імені із суб'єктами господарювання, фізичними та юридичними особами всіх форм власності про використання останніми об'єктів (елементів) благоустрою міста не за функціональним призначенням, що має тимчасовий характер для реалізації потреб об'єктів сфери споживчого ринку, відпочинку та сфери послуг, а саме: розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності, сезонних майданчиків об'єктів дрібно-роздрібної торгівлі та ресторанного бізнесу, розміщення холодильного обладнання, вітрин, стендів, наметів, експозиційно-виставкових майданчиків, елементів вуличної торгівлі, розташування вітрин, стендів, тентів і наметів із зразками товарів і продукції, нестаціонарних об'єктів сфери відпочинку та розваг (луна-парки, зоопарки, батути, атракціони, павільйони з розважальним устаткуванням), технічних засобів проведення маркетингових заходів, екранів, сцен та помостів для публічних виступів на території м. Новомосковська та інших договорів не заборонених законом;
- нараховування та отримання плати за тимчасове використання об'єктів
благоустрою міста не за функціональним призначенням на підставі договорів та їх подальший розподіл згідно з порядком, затвердженим рішенням міської ради;
- контроль за додержанням та належним виконанням умов укладених договорів; контроль за відповідністю обсягів, строків, інших факторів тимчасового погіршення існуючого благоустрою (використання об'єктів благоустрою) умовам укладеного договору, правовстановлюючим, погоджувальним та дозвільним документам, які були підставою для оформлення договору;
- здійснення контролю за станом благоустрою на території міста Новомосковська у сфері споживчого ринку, відпочинку та сфери послуг та ін.
Отже, господарська правоздатність і дієздатність КП «Міськсервіс» СМР, та його повноваження щодо укладання оскаржуваного договору підтверджена вищезазначеними нормативно-правовими актами, Статутом Підприємства та фактом його реєстрації в ЄДР…
… Право КП «Міськсервіс» СМР на укладання договорів про надання в тимчасове користування об'єктів (елементів) благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг визначене та передбачене Господарським кодексом України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», "Про благоустрій населених пунктів", Правилами благоустрою міста Самар, Порядком передачі об'єктів (елементів) благоустрою м. Самар в тимчасове використання не за функціональним призначенням для здійснення господарської діяльності у сфері споживчого ринку та послуг, затвердженим рішенням Новомосковської міської ради № 914 від 07.03.2023 р.
Підприємство, в силу вищезазначених нормативно-правових актів та Порядку отримало від міської ради повноваження виключно щодо укладення договорів і не має можливості здійснювати розпорядження об'єктом благоустрою, оскільки укладає віднесені до його компетенції Договори виключно на підставі паспортів прив'язки, які Замовник отримує у Відділі містобудування, архітектури та реклами управління по роботі з активами виконавчого комітету Самарівської міської ради, як прередбачено Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 № 244 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22111.2011 р. за № 1330/20068 зі змінами і доповненнями.-
Таким чином, виключно Відділом містобудування, архітектури та реклами управління по роботі з активами виконавчого комітету Самарівської міської ради здійснюється;
- прийняття заяв про можливість розміщення ТС,
- оформлення паспортів прив'язки ТС в яких чітко прописані: місцерозташування ТС, її площа, зовнішній вигляд і т.д.,
- визначення строку дії паспорту прив'язки,
- реєстрація в журналі реєстрації паспортів прив'язки та ін.
Отже, рішення щодо розміщення ТС, адреса її розташування, площа, вид та ін., Підприємством не приймаються - Підприємство укладає Договори за паспортами прив'язки, які, по суті, є для Замовника дозвільним документом на укладання відповідного Договору та установлення ним ТС у відповідності до визначених у паспорті прив'язки даних.
З чого випливає, що право розпорядження об'єктами благоустрою Підприєству не передавалось, оскільки дане право було і залишається виключною компетенцією територіальної громади.
Підприємство лише виконує покладені на нього міською радою повноваження Надавача послуг суб'єктам господарювання щодо користування об'єктами благоустрою шляхом оформлення та укладання договорів на підставі виданих паспортів прив'язки та у чіткій і суворій відповідності до вимог чинного законодавства та свого Статуту.
Таким чином твердження прокурора про те, що Підприємство на власний розсуд розпоряджається об'єктом благоустрою не відповідає дійсності, є надуманим і безпідставним та таким, що жодним чином не було доведене в ході судового розгляду та суперечить об'єктивним обставинам справи….
… твердження прокурора є таким, що суперечить чинному законодавству України, Порядку №914, умовам договору та правилам надання в користування об'єківтів благоустрою та порядку їх повернення після закінчення строку дії договору.
Зокрема, відповідно до умов договору про надання в тимчасове користування об'єктів (елементів) благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг Замовник зобов'язаний:
- При встановленні, експлуатації та демонтажі ТС - дотримуватись вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Правил благоустрою міста Новомосковська, Порядку передачі об'єктів (елементів) благоустрою м. Новомосковська в тимчасове використання не за функціональним призначенням для здійснення господарської діяльності у сфері споживчого ринку та послуг, приписів Надавача послуг, та інших вимог чинного законодавства. За порушення вказаних норм Замовник може бути притягнутий до адміністративної чи майнової відповідальності.
- Підтримувати належний експлуатаційний стан ТС та технологічного обладнання, що використовується разом з ТС.
- Встановити режим роботи ТС відповідно до чинного законодавства.
- Якщо договір між сторонами буде припинений, за ініціативою однієї із сторін договору:
• забезпечити у визначений термін повне відновлення ділянок об'єкта благоустрою міста, що використовувались, у тому числі дорожнє, тротуарне покриття, зелені насадження тощо;
• забезпечити у визначений термін повторне відновлення твердого покриття в місцях виконання робіт у разі його руйнування або осідання протягом трьох років;
- У разі зміни містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва у зоні об'єкта благоустрою міста, що використовуються, здійснити за власний рахунок у встановлений Надавачем послуг термін демонтаж ТС.
- За власний рахунок усувати (в тому числі шляхом демонтажу) виявлені Надавачем послуг порушення у строк (термін), зазначений у вимозі (приписі) Надавача послуг.
- Відновлювати негайно за власний рахунок пошкоджений під час монтажу (демонтажу, реконструкції, ремонту) або експлуатації ТС наданий у використання об'єкт благоустрою, у тому числі дорожнє (тротуарне) покриття, зелені насадження тощо. Якщо відновлення таких об'єктів здійснюється іншими підприємствами чи службами, в повній сумі відшкодувати понесені ними витрати і т.д.
Отже, суб'єктивна думка прокурора, що знайшла своє відображення в поданій апеляційній скарзі, є безпідставною, та такою, що суперечить умовам укладеного з ФОП Сапожніков В.Б. договору та жодним чином не підтверджена матеріалами справи, що, в свою чергу, не надає можливості встановити причинно-слідчий зв'язок між укладенням договору та ймовірними і неконкретизованими позивачем наслідками на які він бездоказово та безпредметно вказує в своєму позові.
…1) Відповідно до ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» якщо тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності є МАФом, її встановлення здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
2) Відповідно до п.1.5 Договору його предметом є виключно об'єкти благоустрою визначені ст.21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06 вересня 2005 року № 2807-IV, до переліку яких безпосередньо не віднесені земельні ділянки.
3) Даний договір не містить в собі істотних умов договору оренди земельної ділянки.
Більш того, в п.1.6 Договору зазначається, що в результаті користування Замовником об'єктами (елементами) благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг, у нього не виникає земельних правовідносин з органами місцевого самоврядування згідно з чинним законодавством.
4) Відповідно до п. 1.1 Договору Підприємство, як Надавач послуг, з метою реалізації повноважень, наданих власником об'єктів благоустрою міста Самар - територіальною громадою міста в особі Самарівської міської ради, надає Замовнику право тимчасового погіршення існуючого стану об'єкта благоустрою міста Новомосковська, шляхом розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності (далі - ТС), а Замовник тимчасово використовує об'єкт благоустрою міста в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Умовами укладеного Договору, на підставі паспорту прив'язки, також визначено адресу розташування, дислокацію, назву ТС, площу та вид ділянки об'єктів благоустрою, що використовуються, а саме: тротуарне покриття.
Договором визначені права і обов'язки сторін при виконанні та припиненні договору, що детально було зазначено Підприємством у Відзиві на позов, який долучено до матеріалів справи.
5) Нормами чинного законодавства, якими врегульовані правовідносини в сфері оформлення паспортів прив'язки та розміщення ТС, не вимагається наявність факту державної реєстрації права користування земельною ділянкою як обов'язкової умови для прийняття рішення щодо оформлення паспортів прив'язки, їх розміщення та продовження строку розміщення ТС.
Таким чином, при укладанні оскаржуваного Договору, відповідачі за справою - Сторони Договору, в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору про надання в тимчасове користування об'єктів (елементів) благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Порядку передачі об'єктів (елементів) благоустрою м. Новомосковська, в тимчасове використання не за функціональним призначенням для здійснення господарської діяльності у сфері споживчого ринку та послуг, затвердженого рішенням Новомосковської міської ради № 914 від 07.03.2023 р….
…відсутні жодні причини вважати, що оспорюваний Договір укладений з метою приховати укладення договору оренди, оскільки при укладанні договору про розміщення ТС законом не вимагається оформлення прав на земельну ділянку, на якій Замовник розміщує свою ТС з метою здійснення підприємницької діяльності.
Таким чином, виходячи з об'єктивних обставин справи, матеріалів справи, суд прийшов до об'єктивного висновку, що прокурором не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами підстави для визнання недійсним Договорів про надання в тимчасове користування об'єктів (елементів) благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг №04 ТС від 01.01.2024 р. та №05 ТС від 01.01.2024 р., укладених між КП «Міськсервіс» СМР та фізичною особою-підприємцем Сапожніков В.Б.
Обґрунтовано стверджуємо, що дані договори укладено у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства та наданих повноважень, в порядку визначеному законом та з метою визначеною предметом договору та його змістом. При цьому зміст договору не суперечить актам цивільного законодавства та загальним вимогам щодо дійсності правочинів.
Правовідносини між Самарівською міською радою, яка від імені територіальної громади розпоряджається об'єктами благоустрою на території м. Самар які належать до права власності територіальної громади міста, КП «Міськсервіс» СМР, як Надавачем послуги та Фізичною особою-підприємцем Сапожніковим В.Б., як Замовником виникли на підставі укладеного між Підприємством та ФОП Сапожніковим В.Б. Договорів про надання в тимчасове користування об'єктів (елементів) благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг №04 ТС від 01.0 1.2024 р. та №05 ТС від 01.01.2024 р., за умовами яких Надавач послуг передав, а Замовник прийняв в строкове платне користування нерухоме майно: тротуарне покриття, розміщене за адресою: м. Самар (Новомосковськ), вул. Гетьманська,16 - для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 № 244 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1330/20068 зі змінами і доповненнями станом на 09.02.2021р., замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС (п.2.2 Порядку). Паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (п.2.10).
Таким чином, відповідно до вищезазначеного Порядку № 1330/20068 прийняття заяв про можливість розміщення ТС, оформлення паспортів прив'язки ТС, визначення строку їх дії, реєстрація в журналі реєстрації паспортів прив'язки або електронному журналі здійснюється органом з питань містобудування та архітектури Самарівської міської ради і не належить до компетенції КП «Міськсервіс» СМР.
В ході здійснення своєї господарської діяльності в межах визначених чинним законодавством та Статутом підприємства, та у відповідності до Порядку №914, укладання договору про надання в тимчасове користування об'єктів (елементів) благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг здійснюється Підприємством виключно на підставі паспорту прив'язки ТС, який Замовник надає разом із іншими документами для укладання договору.
Відповідно до п.1.5 Договору про надання в тимчасове користування об'єктів (елементів) благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг, предметом договору є виключно об'єкти благоустрою визначені ст.21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06 вересня 2005 року № 2807-IV, а саме: покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм.
Відповідно п.1.6 Договору про надання в тимчасове користування об'єктів (елементів) благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг, в результаті користування Замовником об'єктами (елементами) благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг, у нього не виникає земельних правовідносин з органами місцевого самоврядування згідно з чинним законодавством.
Таким чином, оскільки питання щодо укладання договорів оренди земельних ділянок взагалі не віднесені до компетенції та повноважень КП «Міськсервіс» СМР та не є предметом його господарської діяльності, то, відповідно, Підприємство не має жодної можливості щодо укладання договорів оренди земельної ділянки, не має доступу до Держвного земельного кадастру та не володіє будь-якою інформацією та повноваженнями з цього приводу. А отже, Підприємство не має жодної об'єктивної можливості і не є суб'єктом та не здійснює діяльність в сфері земельних правовідносин.
Виходячи зі змісту як апеляційної скарги, так і заявлених позовних вимог, Прокурор ототожнює поняття «об'єкт благоустрою» та «земельна ділянка», що є безпідставним та хибним.
Законодавець чітко розділяє і не змішує поняття об'єкту благоустрою та земельної ділянки, на якій розташований об'єкт благоустрою, оскільки вони не є і не можуть бути тотожними.
Землі загального користування - земельні ділянки, режим користування якими відзначається найбільшою загальнодоступністю. Являють собою як незабудовані, так і забудовані території, у складі різних категорій земель земельного фонду.
Відповідно до п.1.5 Договору, предметом договору є виключно об'єкти благоустрою визначені ст.21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06 вересня 2005 року № 2807-IV, до переліку яких не віднесені безпосередньо земельні ділянки.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.
Відповідно до ст.15 цього Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об'єктів благоустрою державної та комунальної власності. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об'єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об'єкта благоустрою.
Власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об'єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов'язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об'єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем.
Відповідно до п.1.5 Договору, його предметом є саме об'єкт благоустрою - тротуарне покриття. Також зазначаємо, що даний договір був укладений на підставі відповідних паспортів прив'язки, які були оформлені органом з питань містобудування та архітектури відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 № 244 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 р. за № 1330/20068 зі змінами і доповненнями станом на 09.02.2021р.
Таким чином, Договір про надання в тимчасове користування об'єктів (елементів) благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг є правомірним та дійсним, та такими, що укладений на підставах та в порядку визначеному чинним законодавством України.
Відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішньої волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України).
У свою чергу, частиною 1 ст. 235 Цивільного кодексу України встановлено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.
Правова конструкція статті 235 Цивільного кодексу України передбачає, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має довести, для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином. Наведена норма прямо не передбачає недійсності удаваного правочину, однак визначає необхідність застосування до правовідносин, які виникли з цього правочину, норм, що регулюють правочин, який насправді вчинено сторонами.
Оскільки згідно із ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору надання послуг, а також з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший, зокрема оренди землі.
При цьому, необхідно врахувати, що досліджуючи загальну мету договору, слід з'ясувати чи не було досягнуто сторонами згоди щодо всіх істотних умов такого договору, який прикриває юридично оформлений договір.
При укладанні Договорів, сторони повністю виконали вимоги чинного законодавства щодо процедури укладання таких договорів - оспорюваний Договір укладено правосуб'єктними сторонами на підставі і в чіткій відповідності до норм чинного законодавств та укладений Договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, на підставі норм діючого законодавства, в тому числі враховавши відсутність підстав стверджувати про наявність ознак удаваності чи недійсності оспорюваного договору в розумінні ст. 235 Цивільного кодексу України, проаналізувавши умови Договору, правові підстави його укладання, наявність у сторін Договору правосуб'єктності, а також вивчивши матеріали справи, суд об'єктивно і неупереджено розглянув справу та виніс законне, об'єктивне і справедливе рішення…» відхиляються колегією суддів як такі, що грунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права, які регулють спірні правовідносини.
Доводи Відповідача -2, викладені у відзиві на апеляційну скаргу в частині того, що зазначає, що КП «Новомосковськміськтранс» зареєстроване як юридична особа у встановленому порядку, діє на підставі свого статуту, предметом господарської діяльності якого є, зокрема, підготовка, оформлення і укладання договорів від власного імені із суб'єктами господарювання про використання об'єктів благоустрою міста не за функціональним призначенням. Відповідач-2 наголошує, що діюче законодавство не вимагає від нього оформлення права користування або права власності на землю під час розміщення тимчасових споруд. Відповідно до п. 1.5 договорів їх предметом є виключно об'єкти благоустрою - тротуарне покриття, а не земельна ділянка. Відповідач-2 посилається на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 12.12.2019 у справі № 820/6649/17, де зазначено, що позиція, яка полягає в тому, що праву встановлення тимчасової споруди має передувати оформлення права на земельну ділянку, є безпідставною, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 905/1552/16, де вказано, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядок № 244 не містять юридичних приписів щодо обов'язкового набуття прав на земельні ділянки для встановлення тимчасових споруд, на постанову Верховного Суду від 07.08.2023 у справі № 440/7204/21, а також твердження Відповідача-2 про те, що сторони договорів не мали на меті ухилення від оформлення права користування земельною ділянкою, а діяли на підставі діючих нормативно-правових актів, і підстави вбачати наявність удаваного правочину відсутні є такими, що повторюють доводи Відповідача-1, які відхилені судом апеляційної інстанції з вищенаведених підстав, а тому додактового обгрунтування мотивів відхилення не потребує.
Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2025 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи вищевикладене, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку задовольнити апеляційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2025 у справі № 904/4877/24, відповідно скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційних скарг колегія суддів покладає на Комунального підприємства «Міськсервіс» Самарівської міської ради та Фізичну особу-підприємця Сапожнікова Валерія Борисовича як на осіб, проти яких ухвалено судове рішення.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2025 у справі № 904/4877/24 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2025 у справі № 904/4877/24 - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги керівника Самарівської (Новомосковської) окружної прокуратури Дніпропетровської області задовольнити.
(1) Визнати недійсним договір про надання в тимчасове користування об'єктів (елементів) благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг №04 ТС від 01.01.2024, укладений між відповідачами 1, 2, щодо об'єкта благоустрою у вигляді тротуарного покриття, загальною площею 30 кв. м, що розташовується на вулиці Гетьманська, 16 у м. Самар (раніше - Новомосковськ) для продажу ковбасних та м'ясних виробів;
(2) Визнати недійсним договір про надання в тимчасове користування об'єктів (елементів) благоустрою для потреб споживчого ринку і сфери послуг №05 ТС від 01.01.2024, укладений між відповідачами 1, 2, щодо об'єкта благоустрою у вигляді тротуарного покриття, загальною площею 30 кв. м, що розташовується на вулиці Гетьманська, 16 у м. Самар для продажу продовольчих товарів;
(3) Зобов'язати відповідача-2 повернути об'єкт благоустрою (земельну ділянку), площею 30 кв. м, розташований в районі будинку 16 по вулиці Гетьманській в місті Самар позивачу шляхом демонтажу тимчасової споруди;
(4) Зобов'язати відповідача-2 повернути об'єкт благоустрою (земельну ділянку), площею 30 кв. м, розташований в районі будинку 16 по вулиці Гетьманській в м. Самар позивачу шляхом демонтажу тимчасової споруди.
Стягнути з відповідача-1 Комунального підприємства «Міськсервіс» Самарівської міської ради (пров. Парковий, 1, м. Самар, Дніпропетровська область, 51200 ЄДРПОУ 32228099) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, б. 38, код ЄДРПОУ 02909938, МФО 820172, р/ р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 4 844,80 грн., витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 7 267,20 грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сапожнікова Валерія Борисовича ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, б. 38, код ЄДРПОУ 02909938, МФО 820172, р/ р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 4 844,80 грн., витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 7 267,20 грн.
Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 13.04.2026
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В.Чус
Суддя І.М.Кощеєв